Постанова 4852 № 160/24455/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 26 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/24455/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року (головуючий суддя Царікова О.В.) в адміністративній справі №160/24455/21 за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,- ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , представником якого є адвокат Меламед Вадим, звернувся 06.12.2021р. до Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою системи «Електронний суд» з позовом до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року позовну заяву повернуто позивачу. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у довіреності від 02.04.2018 і в ордері серії АА №1033861 від 22.06.2020 зазначено, що Вадим Меламед уповноважений представляти інтереси громадянина України ОСОБА_1 . Водночас, як слідує зі змісту наданої разом із позовною заявою копії документа, що посвідчує особу позивача (зокрема, закордонний паспорт серії НОМЕР_1 ) видано на ім`я ОСОБА_2 . Тобто, в матеріалах позову відсутні належні докази на підтвердження волевиявлення ОСОБА_2 реалізувати своє право на звернення до суду не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий представнику, відтак суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна заява підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку, тому підлягає поверненню на підставі п.3 ч.4 ст.169 КАС України. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача адвокат Меламед Вадим подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. В апеляційній скарзі вказано, що суду був наданий ідентифікаційний код позивача, в якому зазначено, що він виданий на ім`я ОСОБА_1 , а відповідно до ст.160 КАС України достатньо лише ідентифікаційного коду для подання позову до суду. Крім того, суду було надано нотаріально посвідчене та апостильоване посвідчення особи з зазначенням імені батька ОСОБА_1 ія-Іван. Зазначає, що висновок суду заснований на порівняння ордеру та паспорту позивача для виїзду за кордон, в якому не передбачено законом внесення по-батькові, є хибним та є виявом надмірного формалізму. Також зауважує, що на підтвердження повноважень адвоката, разом з позовною заявою надано ордер на надання правничої допомоги та копія витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, та все підписано електронним цифровим підписом. Вважає, що надані суду позивачем ідентифікаційний номер позивача та посвідчення особи, а також інші надані через систему Електронний суд документи посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції виходить з наступного. Згідно із ч. 2 ст. 160 КАС України, позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб. Статтями 5 та 160 КАС України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси і просити про їх захист шляхом пред`явлення позову. Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, який має відповідати вимогам встановленим ст. 160, 161 КАС України. Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 43 КАС України, здатність мати процесуальні права та обов`язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами). Здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить фізичним особам, які досягли повноліття і не визнані судом недієздатними, а також фізичним особам до досягнення цього віку у спорах з приводу публічно-правових відносин, у яких вони відповідно до законодавства можуть самостійно брати участь. Пунктом 1 ч. 1 ст. 59 КАС України, передбачено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені, зокрема довіреністю фізичної особи. Відповідно до ч. 9 ст. 59 КАС України, довіреності або інші документи, які підтверджують повноваження представника і були посвідчені в інших державах, повинні бути легалізовані в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ч. 1 ст. 57 КАС України, представником у суді може бути адвокат або законний представник. Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" (ч. 4 ст. 59 КАС України). За приписами ч. 6 ст. 59 КАС України оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи. У свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" №5076-VI від 05.07.2012 (ЗУ №5076-VI), адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: - договір про надання правової допомоги; - довіреність; - ордер; - доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ №5076-VI). Згідно з ч. 2 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (№5076-VI), ордер - письмовий документ, що у випадках, встановлених цим Законом та іншими законами України, посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги; ордер видається адвокатом, адвокатським бюро або адвокатським об`єднанням та повинен містити підпис адвоката; Рада адвокатів України затверджує типову форму ордера. Частиною 4 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (№5076-VI) встановлено, що адвокат зобов`язаний діяти в межах повноважень, наданих йому клієнтом, у тому числі з урахуванням обмежень щодо вчинення окремих процесуальних дій. На думку колегії суддів апеляційної інстанції аналіз наведених положень законодавства дає підстави для висновку, що повноваження представника, яким є адвокат, повинні бути підтверджені оригіналами ордером, виданого на ведення справи в суді, або довіреності. При цьому, повноваження адвоката повинні підтверджуватись домовленістю сторін у договорі про надання правової допомоги, який засвідчує існування між клієнтом та адвокатом домовленості стосовно об`єму наданих йому повноважень, шляхом окремого визначення такої дії у договорі. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 18.10.2018 у справі №811/1507/18. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Матеріалами справи підтверджується, що позов подано через систему "Електронний суд", позивачем є ОСОБА_1 , представник позивача Меламед Вадим; позовна заява підписана ОСОБА_3 (а.с. 1-17 з/с). Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що на підтвердження повноважень представника позивача ( ОСОБА_1 ) Меламед Вадим надав до позову копію Ордеру на надання правничої допомоги серії АА №1033861 від 22.06.2020 (а.с. 22). Також до позову надано: - квитанцію про сплату судового збору (а.с. 18); - копію паспорта на ім`я Ситник Василь (а.с. 19); - копію нечитаємого документу (а.с. 20). Інших додатків до позову не надано. До апеляційної скарги, яка подана через електронний суд (скаржник ОСОБА_1 ), ОСОБА_3 подані такі документи (копії): - Ордер на надання правничої допомоги серії АА №1033861 від 22.06.2020; - посвідчення адвоката України на ім`я ОСОБА_4 за №21495 від 26.07.2017; - копію ухвали суду від 09.12.2021 року про повернення позову; - копія перекладу, що засвідчена апестилем (посвідчення особи громадянина Держави Ізраїль на ім`я ОСОБА_5 ій, ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , дата народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано 31.12.2017, дійсний ІНФОРМАЦІЯ_2 , (батько ОСОБА_6 , матір ОСОБА_7 ) номер картки НОМЕР_3 ); - квитанція про сплату судового збору на суму 2 270грн. Таким чином спростовуються доводи, зазначені в апеляційній скарзі, що суду першої інстанції з позовом було надано нотаріально посвідчене та апостильоване посвідчення особи ОСОБА_1 ія. При цьому, аналіз доданих до позову документів підтверджує, що до позову був поданий паспорт громадянина України на ім`я ОСОБА_8 (а.с. 19). Оскільки між іменем позивача ОСОБА_1 та доданим до позову паспортом громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_9 Василь, існують розбіжності в імені, то колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що не встановлено волевиявлення громадянина України ОСОБА_10 ля на представлення його інтересів в суді. При цьому, до позову і до апеляційної скарги подані різні документи, що встановлюють особу позивача (скаржника). Так до позову подано копію паспорту громадянина України, що виданий на ім`я ОСОБА_9 Василь, а до апеляційної скарги надано (в перекладі) посвідчення особи громадянина Держава ОСОБА_11 , яке видане на ім`я ОСОБА_5 ій. Водночас, позивачем у позові (та апеляційній скарзі) зазначений ОСОБА_1 , натомість вказане ім`я не співпадає, ані з паспортом громадянина України, виданого на ім`я ОСОБА_9 Василь, ані з копією перекладу, що засвідчена апестилем, посвідчення особи громадянина Держави Ізраїль, яке видане на ім`я ОСОБА_5 ій. Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що будь-яких копій довіреності або договору про надання послуг, матеріали справи не містять. ОСОБА_12 уповноважений представляти інтереси громадянина України ОСОБА_1 . Однак, зі змісту наданої разом із позовною заявою копії документа, що посвідчує особу позивача (закордонний паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 ) встановлено, що документ видано на ім`я ОСОБА_13 я ОСОБА_9 . Тобто, в матеріалах позову відсутні належні докази на підтвердження волевиявлення саме ОСОБА_14 реалізувати своє право на звернення до суду не самостійно, а через представника, та, відповідно, обсяг повноважень, наданий представнику. З викладеного слідує висновок, що позовна заява підписана особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено в установленому законом порядку. Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необґрунтованими аргументи, викладені в апеляційній скарзі, що висновок суду першої інстанції є хибним та виявом надмірного формалізму. Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо, позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Отже, судом першої інстанції правильно встановлено, що позов від імені позивача підписано особою, яка не має права його підписувати. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовна заява підписана особою, у якої відсутні повноваження на вчинення таких дій. При належному оформленні документів на представництво інтересів відповідної особи, адвокат Меламед Вадим не позбавлений права звернення до суду з позовом в інтересах особи, яка надала йому таке право. Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції від 09.12.2021 року не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, що покладені в основу ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року про повернення позову, тому відсутні підстави для її скасування. Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 312, 316, 321, 322, 327, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представником якої є адвокат Меламед Вадим залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.12.2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття 26.04.2022 та може бути оскаржена до Верховного Суду в силу ст. 238 КАС України протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня її прийняття шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 29.04.2022. Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова