Постанова КЦС ВС № 331/5507/19

Постанова Іменем України 03 травня 2022 року м. Київ справа № 331/5507/19 провадження № 61-15209св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючої - Ступак О. В., суддів: Гулейкова І. Ю., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року у складі колегії суддів:Дашковської А. В., Кримської О. М., Кочеткової І. М., ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики в розмірі 30 000,00 доларів США. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики в розмірі 30 000,00 доларів США. Вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року до участі у справі, як правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , залучено його дружину ОСОБА_3 . Короткий зміст доводів касаційної скарги. Рух справи у суді касаційної інстанції У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_3 , в якій вона просила скасувати ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права. Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Ухвалою Верховного Суду від 01 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи. Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції 09 листопада 2021 року. Касаційна скарга ОСОБА_3 в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посилання на те, що апеляційний суд: - належним чином не встановив коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , а тому дійшов помилкового висновку про наявність підстав для залучення її як правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ; - не надав належної оцінки тій обставині, що вона у визначений законом строк не зверталася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 та не вважається такою, що прийняла спадщину відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України, оскільки мала відмінне місце проживання та реєстрації від померлого, а тому суд апеляційної інстанції не мав передбачених законом підстав залучати її до участі у справі як правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому ОСОБА_1 заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року залишити без змін, посилаючись на те, що доводи касаційної скарги не відповідають дійсним обставинам справи. Зазначав, що він знайомий із ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_2 , оскільки разом з ОСОБА_3 є учасниками Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТФ РІЦ», в якому померлий ОСОБА_2 тривалий час займав посаду директора. Стверджував, що посилання ОСОБА_3 на окреме проживання з ОСОБА_2 є неправдивими. Згідно з відомостями Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у період з 12 березня 1984 року до 26 жовтня 2020 року, та на день його смерті за вказаною адресою також були зареєстровані: ОСОБА_4 (колишня дружина), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка від першого шлюбу) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка від першого шлюбу). Перебуваючи у шлюбі з ОСОБА_3 та маючи з нею п`ятнадцятирічного сина, ОСОБА_2 не міг проживати разом з колишньою дружиною, а тому беручи до уваги наведене, а також те, що ОСОБА_3 не заявила про відмову від спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 , її слід вважати такою, що прийняла спадщину після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а тому ухвала суду апеляційної інстанції про залучення її до участі у справу як правонаступника ОСОБА_2 є законною та обґрунтованою. Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами. Установлені судами фактичні обставини справи У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики у розмірі 30 000,00 доларів США. Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 30 000,00 доларів США, вирішено питання розподілу судових витрат. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року зупинено апеляційне провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступників померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ОСОБА_2 був одружений з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно з інформацією Департаменту реєстраційних послуг Запорізької міської ради, наданої у повідомленні від 20 січня 2021 року № 04-07/3/755, ОСОБА_2 у період з 12 березня 1984 року до 26 жовтня 2020 року був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . На день його смерті за вказаною адресою також були зареєстровані: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (колишня дружина), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (дочка від першого шлюбу) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (дочка від першого шлюбу).

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування Відповідно до статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Вивчивши матеріали справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво (пункт 1 частини першої статті 251 ЦПК України). Згідно з пунктом 7 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Загальні правила пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців визначаються статтею 1281 ЦК України. Згідно із частинами першою-другою статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Таким чином, обов`язок щодо погашення заборгованості за кредитним договором згідно зі статтею 1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов`язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов`язок не припиняється і спадкується його спадкоємцями. Для залучення правонаступників сторони провадження, необхідним є встановлення кола спадкоємців, які прийняли спадщину. Відповідно до статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Згідно зі статтею 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. За змістом частини третьої-четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п`ята статті 1268 ЦК України). Частинами першою та другою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). Відповідно до вимог статей 1258, 1262, 1263 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Постановляючи ухвалу про залучення ОСОБА_3 до участі у справі як правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що вона як дружина померлого прийняла спадщину. Однак такі висновки суд апеляційної інстанції належним чином не мотивував. З наявних у матеріалах справи документів убачається, що померлий ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , тоді як місце проживання та реєстрації ОСОБА_3 є іншим: АДРЕСА_2 . Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на відсутність доказів, які б підтверджували, що ОСОБА_3 на час відкриття спадщини постійно проживала разом із спадкодавцем, а тому дійшов передчасного висновку про прийняття нею спадщини в порядку положень статті 1268 ЦК України. Згідно із відповіддю нотаріуса Масловець Л. С. від 22 липня 2021 року № 538/02-14, ОСОБА_3 у визначений законом строк не зверталася із заявою про прийняття спадщини після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . З огляду на наведене, Верховний Суд вважає передчасним висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для залучення до участі у справі ОСОБА_3 , як правонаступника ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Суд апеляційної інстанції також належним чином не перевірив доводи позивача щодо кола спадкоємців померлого ОСОБА_2 , зокрема наявність у нього дітей як від першого шлюбу, та неповнолітньої дитини, що народилася у шлюбі з ОСОБА_3 , не встановив обставин прийняття ними спадщини, та не урахував, що відповідно до частини четвертої статті 1268 ЦК України неповнолітня особа вважається такою, що прийняла спадщину, крім випадку, встановленого частиною третьою статті 1273 ЦК України, - відмови від прийняття спадщини за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника і органу опіки та піклування. Наведене свідчить, що постановляючи ухвалу про залучення до участі у справі ОСОБА_3 , як правонаступника померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції неповно дослідив обставини справи, не встановив дійсного кола спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , у зв`язку з чим допустив порушення норм процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали апеляційного суду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин справи. Ураховуючи, що вирішуючи питання про залучення до участі у справі ОСОБА_3 , як правонаступника відповідача ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції неповно встановив коло спадкоємців ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року не можна вважати такою, що постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому вона підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Щодо вирішення питання розподілу судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблений висновок, що: «У разі, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом з тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат». З огляду на висновок касаційного суду щодо результатів вирішення касаційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, належить здійснити суду, який ухвалить остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат. Керуючись статтями 400, 409, 411, 415, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити. Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 10 серпня 2021 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний Г. І. Усик В. В. Яремко