Ухвала КАС ВС № 260/1707/21

УХВАЛА 12 травня 2022 року м. Київ справа № 260/1707/21 адміністративне провадження № К/990/10932/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Жука А.В., суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №260/1707/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Закарпатській області, в якому просив: - визнати протиправними (незаконними) дії Головного управління Національної поліції у Закарпатській області щодо звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору превенції Тячівського району відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області; - визнати протиправними (незаконними) та скасувати: наказ Головного управління Національної поліції у Закарпатській області від 09 квітня 2021 року №830 в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору превенції Тячівського району відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області; наказ Головного управління Національної поліції у Закарпатській області від 12 квітня 2021 року №82 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору превенції Тячівського району відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області; - поновити ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого інспектора сектору превенції Тячівського району відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області з 13 квітня 2021 року; - стягнути з Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу з 13 квітня 2021 року до дня набрання законної сили рішенням суду в даній справі. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Закарпатській області від 09 квітня 2021 року №830 в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору превенції Тячівського району відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції у Закарпатській області від 12 квітня 2021 року №82 о/с по особовому складу в частині звільнення зі служби в поліції капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інспектора сектору превенції Тячівського району відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області. Поновлено ОСОБА_1 на службі в Національній поліції на посаді старшого інспектора сектору превенції Тячівського району відділу поліції Головного управління Національної поліції у Закарпатській області з 13 квітня 2021 року. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у Закарпатській області на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 97887,76 грн. 04 травня 2022 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №260/1707/21. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Аналіз указаних положень дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках. Згідно з пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Разом з цим, за змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень слідує, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді, яка не відноситься до посад, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища та спірні правовідносини у цій справі склались з приводу проходження позивачем публічної служби, а отже в розумінні частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності. Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів констатує, що скаржниками не наведено обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України у касаційних скаргах відсутні та такі обставини не встановлені судом з поданих матеріалів касаційних скарг. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Разом з тим, Суд також враховує позицію висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі п. 3 (а) ст. 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до п. 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності справи в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України, Суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Національної поліції в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2022 року у справі №260/1707/21.

2. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. .................................. .................................. .................................. А.В. Жук Н.М. Мартинюк Ж.М. Мельник-Томенко Судді Верховного Суду