Ухвала КАС ВС № 280/2221/21

УХВАЛА 12 травня 2022 року м. Київ справа № 280/2221/21 провадження № К/9901/46388/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Данилевич Н. А., Радишевської О. Р., розглядаючи в порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року, прийняту у складі: головуючого судді Батрак І.В., та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Круговий О.О. (головуючий), Прокопчук Т.С., Шлай А.В., встановив: І. Суть спору

1. У березні 2021 року фізична особа підприємець ОСОБА_1 (надалі також ФО-П ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі також Укртрансбезпека, відповідач), у якому просив: 1.1. визнати протиправною та скасувати постанову Укртрансбезпеки у Запорізькій області від 11 серпня 2020 року № 208876 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 гривень повністю.

2. В обґрунтування своїх вимог позивач посилаючись на приписи Закону України «Про автомобільний транспорт», Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567, та зазначає, що на час складання відповідного акту ФО-П ОСОБА_1 не був перевізником, водієм транспортного засобу, суб`єктом господарської діяльності, а тому не може бути суб`єктом даного порушення. Зауважував, що позивач лише здає в оренду транспортний засіб юридичній особі відповідно до договору оренди транспортних засобів, який в свою чергу використовує його за власними потребами, а тому просить визнати протиправною та скасувати винесену відповідачем постанову від 11 серпня 2020 року № 208876 про застосування адміністративно-господарського штрафу.

3. Відповідач відзиву на позовну заяву не надіслав. На підставі частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, згідно з частиною четвертою статті 159 КАС України неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Тому, неподання Придніпровським міжрегіональним Управлінням Укртрансбезпеки відзиву на позов ФОП ОСОБА_1 суд розцінив як визнання позову відповідачем. ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

4. ОСОБА_1 згідно з офіційними відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань зареєстрований фізичною особою-підприємцем 14 червня 2007 року (номер запису: 20990000000011569). Видами діяльності позивача за даними Єдиного державного реєстру є, зокрема 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва (основний); 77.39 Надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 77.12 Надання в оренду вантажних автомобілів. 5. 22 червня 2020 року працівниками Укртрансбезпеки у Запорізькій області на автомобільній дорозі Н-08, 474 км, проведено перевірку транспортного засобу DAF, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу (водій ОСОБА_2 ), за результатами якої складено акт № 221152 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

6. У ході перевірки встановлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20% при перевезенні вантажу без відповідного дозволу. Водій із актом ознайомлений під підпис та зазначив, що віз вантаж згідно з накладною б/н від 22 червня 2020 року, про що свідчить відмітка у відповідній графі акту перевірки.

7. Так, в процесі перевірки працівниками Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області проведено зважування автомобіля в результаті чого складено довідку від 22 червня 2020 року № 0009950 про результати здійснення габаритно-вагового контролю, де зазначені фактичні показники вимірювання, а саме у пункті 5 зазначено тип транспортного засобу (зі строєною віссю), у пункті 6 зазначено, що навантаження на осі становить: 1) 6,1 т; 2) 7,75 т; 3) 8,75 т; 4) 7,85 т; 5) 8,15 т; повна маса транспортного засобу 38,6 т та акт від 22 червня 2020 року № 0016450 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, де у пункті 8 зазначено: повна маса фактична 38,8 т (нормативна 40 т), у пункті 10 зазначено: осьові навантаження фактичне 1) 6,1 т (нормативна 11 т); 2) 7,75 т (нормативна 11 т); 3) 8,75 т + 4) 7,85 т + 5) 8,15 т (нормативна 22 т). 8. 11 серпня 2020 року в.о. начальника Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області розглянуто матеріали перевірки (акт від 22 червня 2020 року № 221152) та прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 208876, якою за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», позивача зобов`язано сплатити штраф у сумі 17000,00 грн (відповідальність передбачена абзацом 15 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»).

9. Так, 27 жовтня 2020 року позивачем на адресу Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області направлено запит щодо надання інформації про винесені за період з 01 жовтня 2020 року відносно нього постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, передбаченого статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за результатами габаритно-вагового контролю.

10. Листом-відповіддю від 09 листопада 2020 року № 3409/23.3/23-20 відповідачем на адресу позивача направлено копії акту про перевищення транспортним засобом нормативно вагових параметрів, довідки про результати здійснення габаритно-вагового контролю, розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, актів проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, постанов про застосування адміністративно-господарського штрафу, складених відносно позивача за 2020 рік.

11. Вважаючи прийняту відповідачем постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу протиправною, позивач звернувся до суду із даним позовом про її скасування. ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

12. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 02 червня 2021 року задовольнив позовні вимоги ФО-П ОСОБА_1 : 12.1. визнав протиправною та скасував вимогу Управління Укртрансбезпеки у Запорізькій області від 11 серпня 2020 року № 208876 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000,00 грн повністю; 12.2. стягнув на користь ФО-П ОСОБА_1 судовий збір у сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті (03135, м. Київ, пр. Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 39816845).

13. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 17 листопада 2021 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року в адміністративній справі № 280/2221/21 залишив без змін.

14. Висновок апеляційного суду зводиться до того, що відповідачем до суду не було надано жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого ним рішення, у зв`язку з чим, судом першої інстанції було задоволено позов. Отримавши рішення суду першої інстанції, відповідач не вжив жодних дій щодо його оскарження в апеляційному порядку у строки встановлені чинним законодавством. Відтак, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заступник керівника Запорізької обласної прокуратури має право на звернення з апеляційною скаргою у даній справі відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (надалі Закон № 1697-VII) в інтересах держави, замість того органу, який неналежним чином здійснює свої повноваження як відповідач в адміністративній справі.

15. З урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу Заступника керівника Запорізької обласної прокуратури необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. ІV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Запорізька обласна прокуратура в інтересах держави в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, вважаючи рішення судів попередніх інстанцій незаконними, ухваленими внаслідок неправильного застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, подала касаційну скаргу з підстави, передбаченої пунктом 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

13. У касаційній скарзі автор скарги наголошує на відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 14.1.159 Податкового кодексу України, пункту 2.4-1 Правил дорожнього руху, пунктів 11.2-11.5 наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні» у подібних правовідносинах.

14. У касаційній скарзі автор просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

15. Верховний Суд ухвалою від 29 грудня 2021 року відкрив у цій справі касаційне провадження за скаргою Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки.

16. У визначений строк відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло. V. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

18. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

20. У постанові Верховного Суду від 13 квітня 2022 року року у справі № 815/1484/18 викладено висновок щодо наявності або відсутності належних підстав у прокурора на звернення до суду з касаційною скаргою. Так, у вказаному судовому рішенні Верховний Суд зазначив, що реалізація прокурором права на подання касаційної скарги потребує обґрунтування, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

21. Перевіряючи доводи касаційної скарги у справі, що розглядається, слід зазначити про таке.

22. Згідно зі статтею 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

23. Частиною третьою статті 5 КАС України встановлено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

24. Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

25. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, у позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу (частина четверта статті 53 КАС України).

26. Зазначені норми поширюються на всі стадії адміністративного судового процесу, стосуються позовних заяв, апеляційних і касаційних скарг.

27. Правовий статус прокурора визначено Конституцією України та Законом України № 1697-VII.

28. Відповідно до частини першої статті 23 Закону № 1697-VII представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

29. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

30. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді у порядку, передбаченому частиною четвертою статті 23 Закону №1697-VII. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

31. Із наведених нормативних положень вбачається, що прокурор як посадова особа державного правоохоронного органу з метою реалізації встановлених для цього органу конституційних функцій вправі звертатися до адміністративного суду із позовною заявою про захист прав, свобод та інтересів громадянина чи держави, але не на загальних підставах, право на звернення за судовим захистом яких гарантовано кожному (стаття 55 Конституції України), а тільки тоді, коли для цього були виняткові умови, і на підставі визначеного законом порядку такого звернення.

32. Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року у справі №1-1/99, «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, відповідно до якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Відтак, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, що не піддаються точній класифікації. Тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

33. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року у справі №826/15338/18, від 25 квітня 2018 року у справі №806/1000/17, від 19 липня 2018 року у справі №822/1169/17, від 11 листопада 2021 року у справі № 280/397/20.

34. Отже, зі змісту частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII вбачається, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

35. Перший випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Проте підстави представництва інтересів держави прокуратурою в цих двох випадках істотно відрізняються.

36. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту інтересів держави або здійснює їх неналежно.

37. Таке «нездійснення захисту» полягає в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень: він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їхнього захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

38. Водночас «здійснення захисту неналежним чином» полягає в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

39. Проте «неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їхнього захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача/відповідача.

40. Суд звертає увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, що перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.

41. Аналогічна позиція була висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 лютого 2019 року у справі №826/13768/16.

42. Разом з тим, Верховний Суд зазначає, що підстави для представництва прокурором інтересів держави повинні існувати на час звернення до суду, зокрема і з касаційною скаргою та повинні бути доведені відповідними доказами. Прокурор повинен надати суду докази, що свідчать про те, що відповідний орган державної влади (інший суб`єкт владних повноважень) не здійснює захисту інтересів держави або здійснює його неналежним чином. Такими доказами, зокрема, можуть бути звернення прокурора до відповідного органу щодо захисту інтересів держави, відповіді на них та інші письмові докази, що стосуються справи. Самого лише твердження прокурора про те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження для прийняття касаційної скарги до розгляду недостатньо.

43. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 263/2038/16-а.

44. Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити … скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі «Ф.В. проти Франції» (F.W. v. France) від 31 березня 2005 року, заява № 61517/00, п. 27).

45. Суд звертав також увагу на категорії справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Зокрема, у справі «Менчинська проти Російської Федерації» (рішення від 15 січня 2009 року, заява № 42454/02, п. 35) ЄСПЛ висловив таку думку (у неофіційному перекладі): «Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави».

46. Водночас, ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

47. Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, що прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

48. У справі, що розглядається, приводом для звернення прокурора з касаційною скаргою до суду стало те, що зазначена справа має значний суспільний інтерес та має виняткове значення для обласної прокуратури. При цьому Запорізька обласна прокуратура не повідомила причин, що перешкоджають Придніпровському міжрегіональному Управлінню Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті самостійно захистити свої інтереси, що збігаються з інтересами держави. Прокурор теж не з`ясував цих причин і не повідомив їх суду. Відтак, прокурор не підтвердив підстав представництва.

49. У частині четвертій статті 23 Закону № 1697-VII передбачено, що прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

50. Перевіряючи підстави представництва прокурором інтересів держави, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність у прокурора Запорізької обласної прокуратури підстав для представництва інтересів держави в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державної служби України з безпеки на транспорті, а отже і права на звернення з цією касаційною скаргою до суду, що безумовно є перешкодою для розгляду цієї справи по суті.

51. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 339 КАС України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що касаційну скаргу не підписано, подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, або підписано особою, яка не має права її підписувати.

52. За вказаних обставин, касаційне провадження у цій справі підлягає закриттю. Керуючись статтями 328, 339, 345, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд у х в а л и в:

1. Закрити касаційне провадження Запорізької обласної прокуратури в інтересах держави в особі Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 червня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2021 року у справі № 280/2221/21 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Придніпровського міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу, відкрите на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не оскаржується. Головуючий М. І. Смокович Судді Н. А. Данилевич О. Р. Радишевська