Ухвала КАС ВС № 160/8131/21

УХВАЛА 12 травня 2022 року м. Київ справа № 160/8131/21 адміністративне провадження № К/990/10330/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року у справі №160/8131/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 пред`явив позов до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, у якому просив суд: 1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення у день звільнення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та невиплати йому середнього заробітку за час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 3 лютого 2021 року до дня фактичного розрахунку - 11 травня 2021 року в сумі: 59818,93 грн; 2) стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки при звільненні виплати одноразової грошової допомоги в період з 3 лютого 2021 року до дня фактичного розрахунку - 11 травня 2021 року у сумі: 59818,93 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів; 3) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неврахування при визначені розміру одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в поліції індексації у розмірі: 1105,49 грн та невиплати йому у розмірі: 7077,90 грн різниці між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції, розрахованої з урахуванням індексації; 4) стягнути з відповідача на його користь різницю між виплаченою одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції та одноразовою грошовою допомогою при звільненні зі служби в поліції, розрахованої з урахуванням індексації у сумі: 7077,90 грн без урахування податків та інших обов`язкових платежів. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 2 серпня 2021 року позов задоволено частково: 1) визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо не проведення своєчасного повного розрахунку з ОСОБА_1 при звільненні; 2) стягнуто з Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 3 лютого 2021 року до 11 травня 2021 року в сумі: 57271,71 грн без урахування податків й інших обов`язкових платежів; 3) стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі: 595,00 грн; 4) у іншій частині позову відмовлено. На указане рішення 6 серпня 2021 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області подало апеляційну скаргу. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18 серпня 2021 року апеляційну скаргу залишено без руху, скаржнику надано десятиденний строк, обчислений з дати отримання копії ухвали, для усунення її недоліків шляхом надання документу про сплату судового збору. Надалі ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 21 жовтня 2021 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику, оскільки останній не усунув її недоліки. 29 листопада 2021 року відповідач повторно подав апеляційну скаргу. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 3 грудня 2021 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження, вказані відповідачем. Одночасно з цим, апеляційну скаргу залишено без руху і надано скаржнику десятиденний строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання заяви про поновлення строку звернення із зазначенням іншим поважних причин його пропуску. На виконання вимог указаної ухвали, скаржник подав клопотання, у якому просив поновити йому строк на апеляційне оскарження, зазначивши, що вперше з апеляційною скаргою він звернувся в межах строку на апеляційне оскарження, можливість сплати судовий збір була відсутня у зв`язку з відсутністю бюджетних коштів, повторно апеляційну скаргу було подано після сплати судового збору. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року визнано неповажними підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження і відмовлено у відкритті апеляційного провадження. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що у ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Не погоджуючись із указаною ухвалою апеляційного суду, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернулося із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - "КАС України"), надіславши її засобами поштового зв`язку 25 квітня 2022 року. Перевіривши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких підстав. Статтею 295 КАС України визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п`ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору. За правилами частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Суд поновлює або продовжує процесуальний строк, якщо визнає поважною причину пропуску даного строку (поважність причин повинен доводити скаржник). Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Разом з цим, статтею 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п`ятої цієї статті). Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо дотримання строку апеляційного оскарження. Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Окрім цього, пунктом 2 частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом. Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки. Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, по заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж. Крім цього, Велика Палата Верховного Суду, зокрема у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19, висловила правову позицію, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору податковим органом чи тимчасова відсутність таких коштів. Крім того, відсутність бюджетного фінансування не надає суб`єкту владних повноважень право в будь-який час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення. Як на підставу поважності пропуску строку на апеляційне оскарження і його поновлення відповідач посилався на неможливість звернення з апеляційною скаргою у строки, визначені процесуальним законом, у зв`язку з неможливістю сплатити судовий збір. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання апеляційної скарг. На цій основі апеляційний суд виснував, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, і невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. У контексті викладеного слід зазначити, що відсутність у суб`єкта владних повноважень коштів для своєчасної сплати судового збору є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків апеляційного суду щодо неповажності причин пропуску відповідачем строку на апеляційне оскарження у цій справі. Тож касаційна скарга є необґрунтованою. На основі цього Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, правильно застосував положення статті 299 КАС України, правильне її застосовування є очевидним, а доводи касаційної скарги не викликають сумніву щодо застосування чи тлумачення цієї норми процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали судів апеляційної інстанції, перелік яких наведений у частині третій статті 328 КАС України, який включає й ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження. Враховуючи, що зміст оскаржуваної ухвали й обставини, на які посилається скаржник в обґрунтування касаційної скарги, свідчать про правильне застосування судом норм процесуального права і не викликають сумнівів щодо їхнього застосування чи тлумачення, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 299, 333 КАС України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на ухвалу Третього апеляційного адміністративного суду від 7 лютого 2022 року у справі №160/8131/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії. Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. ........................... ........................... ........................... Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду