Постанова 4856 № 120/5746/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/5746/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Мультян Марина Бондівна Суддя-доповідач - Сушко О.О. 12 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сушка О.О. суддів: Залімського І. Г. Мацького Є.М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідач щодо не розгляду в двотижневий строк клопотання позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розташовану за адресою, АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача розглянути заяву позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розташовану за адресою, АДРЕСА_1 з прийняттям рішення відповідно до статті 122 Земельного кодексу України. Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року позов задоволено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що рішенням 3 сесії 8 скликання Липовецької міської ради Вінницької області від 21.12.2020 позивачу було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель комунальної власності безоплатно у приватну власність, площею 0,23 га в АДРЕСА_1 . На виконання вказаного рішення, позивачем було замовлено виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. 28 січня 2021 року ОСОБА_1 подав заяву до міської ради разом із проектом землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з проханням затвердити її на черговій сесії. Листом від 26.02.2021 №31 Липовецькою міською радою повідомлено, що немає можливості затвердити проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, оскільки не погоджені межі із суміжним землекористувачем. 10.03.2021 позивач повторно звернувся до відповідача з вимогою про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства. Так, листом Липовецької міської ради за №Б-36 від 06.04.2021 позивачу повідомлено, що його заява буде розглянута на черговій сесії Липовецької міської ради. В подальшому актом №3 комісії, створеної рішенням за №52 виконавчого комітету Липовецької міської ради від 17.03.2021 «Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 30.01.2021 №3 «Про затвердження складу комісій при виконавчому комітеті міської ради», розглянуто спір щодо непогодженням меж земельної ділянки, у зв`язку із тим, що використання даної земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства неможливе. Даний акт було затверджено рішенням виконкому Липовецької міської ради 06.05.2021 року за №

87. Проте, позивач зазначив, що на час звернення до суду відповідачем жодного рішення за результатами розгляду його заяви про затвердження або про відмову у затвердженні проекту землеустрою прийнято не було. Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Статтею 81 ЗК України визначено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України. Згідно із статтею 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. За змістом пункту «б» частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства не більше 2,0 гектара. Частиною 1 статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України. Зокрема, за змістом даної статті передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті 186-1 ЗК України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність. Тобто, в межах процедури безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності всі дії відповідних суб`єктів цих правовідносин є взаємопов`язаними, послідовними і спрямовані на досягнення результату у вигляді отримання заявником земельної ділянки у власність. При цьому встановлено, що спір між сторонами виник на стадії подання позивачем розробленого проекту землеустрою до органу місцевого самоврядування та його розгляду відповідачем. Водночас, на час розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, частини 8 та 9 статті 118 ЗК України (в редакції до 27.05.2021) передбачали, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Частиною 6 статті 186-1 Земельного кодексу України визначено, що підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи. Відтак, із наведених норм Земельного кодексу України передбачено, що єдиною підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку статті 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватись саме на етапі погодження такого проекту. У відповідності до частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. За правилами частин першої та другої статті 59 зазначеного Закону рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. Беручи до уваги надані частиною другою статті 245 КАС України повноважень, наявні підстави для задоволення взаємопов`язаної вимоги шляхом прийняття рішення про зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 10.03.2021 про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства розташовану за адресою, АДРЕСА_1 з прийняттям рішення відповідно до статті 122 Земельного кодексу України. Водночас судом не оцінюються посилання сторін щодо погодження/непогодження меж земельної ділянки, оскільки такі виходять за межі предмету розгляду даної справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сушко О.О. Судді Залімський І. Г. Мацький Є.М.