Постанова 4856 № 560/12956/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/12956/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Фелонюк Д.Л. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 12 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Хмельницькій області до Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, В С Т А Н О В И В : у жовтні 2021 року Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулося до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Шепетівський буто-щебеневий кар`єр про надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року позов задоволено, а саме: надано дозвіл на погашення суми податкового боргу публічного акціонерного товариства Шепетівський буто-щебеневий кар`єр за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі відповідно до акту опису майна №1/20 від 09.10.2020. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що судом не враховано факт вчинення кримінального правопорушення стосовно ПАТ «Шепетівський буто-щебеневий кар`єр» та той факт, що спірною є сума податкового зобов`язання, оскільки позивачем порушено порядок направлення платнику податків податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, а в матеріалах справи достатньо доказів для прийняття законного і обґрунтованого рішення, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №560/2268/19, яке набрало законної сили 21.12.2019, стягнуто з ПАТ "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 898731,80 грн шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків і стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. З метою виконання рішення суду позивач надсилав до банків, обслуговуючих платника податків, інкасові доручення на суму 890092,58 грн №79 від 21.05.2020; на суму 890092,58 грн №80 від 21.05.2020; на суму 890092,58 грн №81 від 21.05.2020; на суму 8639,22 грн №102 від 13.05.2021; на суму 8639,22 грн №103 від 13.05.2021; на суму 8639,22 грн №106 від 28.05.2021; на суму 890092,58 грн №107 від 28.05.2021. Вказані інкасові доручення повернуті без виконання у зв`язку з закриттями рахунків або відсутністю коштів на рахунках. Позивач 09.10.2020 прийняв рішення №1/20 про опис майна у податкову заставу. Надалі податковим керуючим проведено опис майна відповідача у податкову заставу згідно з актом опису майна №1/20 від 09.10.2020. До Державного реєстру обтяжень рухомого майна 09.10.2020 внесено запис про обтяження на підставі вказаного акту опису майна, вид обтяження - податкова застава. Оскільки податковий борг відповідачем добровільно не сплачено, позивач звернувся з відповідним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом вжито всіх заходів щодо погашення податкового боргу відповідача, шляхом звернення до суду із вимогою про стягнення коштів такого платника податків з рахунків в банку, однак згідно інкасових доручень щодо списання коштів на виконання відповідного судового рішення з рахунків платника не було стягнуто у зв`язку з відсутністю коштів, що є підставою для погашення суми боргу за рахунок майна товариства, що перебуває у податковій заставі. Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1 статті 36 ПК України). Податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт ПК України). Відповідно до пунктів 87.1, 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Сплата грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів. Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами. Підпунктами 88.1, 88.2 статті 88 Податкового кодексу України встановлено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення. Згідно з підпунктом 20.1.19 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України. Згідно з п.п. 89.1, 89.2 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі: - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; - несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно. Згідно з підпунктом 89.3 статті 89 Податкового кодексу України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу. Пунктом 89.5 статті 89 ПК України передбачено, що у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі. Відповідно до пунктів 95.1, 95.2, 95.3, 95.10 статті 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. З метою реалізації майна, яке перебуває у податковій заставі, проводиться експертна оцінка вартості такого майна для визначення початкової ціни його продажу. Така оцінка проводиться у порядку, визначеному Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (п. 95.10 ст. 95 ПК України). Відповідно до пункту 93.4 статті 93 Податкового кодексу України у разі продажу майна, що перебуває у податковій заставі, відповідно до статті 95 цього Кодексу таке майно звільняється з податкової застави (із внесенням змін до відповідних державних реєстрів) з дня отримання контролюючим органом підтвердження про надходження коштів до бюджету від такого продажу. Так, згідно з пунктом 95.1 статті 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Для цього орган державної податкової служби звертається в порядку пункту 95.3 статті 95 Податкового кодексу України до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що звернення контролюючого органу до суду з позовними вимогами щодо надання дозволу на погашення суми податкового боргу за рахунок майна платника податків має відбуватись після звернення про погашення податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у власності платника податку, зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків у банках, обслуговуючих платника податку, і лише в разі недостатності коштів податковий орган має право звернутися до суду з вимогами про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі. Отже, Податковим кодексом України визначено черговість вжиття контролюючим органом заходів щодо погашення податкового боргу, а саме спочатку приймаються заходи для стягнення коштів з платника податків, та лише у разі їх недостатності погашення податкового боргу здійснюється за рахунок майна платника податку, що перебуває у податковій заставі. Матеріалами справи встановлено, що на виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.11.2019 у справі №560/2268/19 позивач вчинив необхідні дії, спрямовані на погашення боргу за рахунок грошових коштів платника, зокрема виставлені банківським установам відповідні інкасові доручення, які повернуті без виконання у зв`язку з відсутністю коштів на цих рахунках. Таким чином, позивач вжив всі можливі і необхідні заходи для погашення податкового боргу відповідача, проте зазначені заходи не призвели до повного погашення такого боргу. Податкова застава підтверджена витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, а перелік такого майна, на яке поширюється право податкової застави, визначений актом опису майна №1/20 від 09.10.2020. З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач здійснив заходи щодо стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, на суму податкового боргу, який виник внаслідок його несплати відповідачем. Щодо доводів апелянта про те, що відносно службових осіб підприємства відкрито кримінальне провадження за ознаками кримінального правопорушення, то суд апеляційної інстанції не приймає до уваги дані обставини виходячи з наступного. Так, колегія суддів зазначає, що обов`язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об`єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Водночас, правова кваліфікація діяння особи, наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов`язковою для адміністративного суду. Разом з тим, норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої прийнято вирок. Вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Інші доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Шепетівський буто-щебеневий кар`єр" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 02 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Біла Л.М. Судді Гонтарук В. М. Матохнюк Д.Б.