Постанова 4820 № 686/31234/19

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/31234/19 Провадження № 22-ц/4820/88/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Грох Л.М., Костенка А.М., секретар судового засідання Дубова М.В., з участю представників учасників справи, розглянув у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Проскурів» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 червня 2021 року, суддя Приступа Д.І., у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Проскурів» про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі, встановив: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ПАТ «Проскурів» про визнання незаконним наказу про звільнення та поновлення на роботі. На обґрунтування позову вказав, що відповідно до наказу №32-К від 30.11.2018 року його прийнято на роботу ПАТ «Проскурів» на посаду охоронника з посадовим окладом, згідно штатного розпису, з 01.12.2018 року. В цей самий час його проінструктовано та визначено за ним робоче місце на прибудинковій території приміщення дирекції ПАТ «Проскурів» по АДРЕСА_1 . За весь час роботи у відповідача він належно виконував трудові обов`язки на визначеному роботодавцем місці, дисциплінарних стягнень не мав. 31.10.2019 року йому стало відомо про те, що 17.09.2019 року його було звільнено з роботи на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України за вчинення прогулу. При цьому про звільнення йому нічого не було відомо, перед звільненням йому не було запропоновано надати пояснення щодо можливого прогулу, з наказом про звільнення його не ознайомлено, трудову книжку не видано. В той же час зазначив, що підстав для його звільнення за прогул не було, оскільки він виконував свої посадові обов`язки охоронника в місці, яке було визначено керівництвом при прийнятті на роботу, а саме, по місцю розташування адміністративного приміщення товариства, по АДРЕСА_1 . Про необхідність виконання роботи за іншою адресою йому не було повідомлено, тому обвинувачення його у вчиненні прогулу з боку відповідача є незаконним. Крім того, спірний наказ про звільнення було видано неповноважною особою, ОСОБА_2 , який незаконно був призначений на посаду генерального директора ТОВ «Проскурів» і не мав права вирішувати питання щодо звільнення його з роботи. За таких обставин ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним та скасувати наказ від 17.09.2019 року про його звільнення з посади охоронника ПАТ «Проскурів» та поновити його на цій посаді. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.06.2021 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ №14-ос-С від 17.09.2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади охоронника ПАТ «Проскурів» на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, поновлено позивача на цій посаді та стягнуто з ПАТ «Проскурів» на користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. Задовольняючи позов суд виходив з доведеності позовних вимог, відсутності у справі доказів щодо дотримання відповідачем процедури звільнення позивача та відсутності в особи, яка звільнила ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , повноважень на звільнення. В апеляційній скарзі ПАТ «Проскурів» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт послався на неправильність висновків суду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Так, судом не надано належної правової оцінки тій обставині, що ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці з 09.09.2019 року по 13.09.2019 року без поважних причин, що зафіксовано у відповідних актах та табелі обліку робочого часу. При цьому, позивач був обізнаний з необхідністю зміни робочого місця через зміну місця розташування ПАТ «Проскурів» з вул. Кам`янецької, 257, на вул. В. Глушенкова, 11, в м. Хмельницькому. Однак ОСОБА_1 , діючи навмисно, по місцю роботи не з`являвся. Керівництвом товариства позивачу було запропоновано надати пояснення щодо причин відсутності на робочому місці, на що останній відмовився, що також зафіксовано у відповідному акті. Позивач також відмовився від ознайомлення з наказом про своє звільнення та отримання трудової книжки, що зафіксовано у відповідних документах повноважними представниками товариства. Неправомірним є також і висновок суду щодо відсутності у генерального директора ПАТ «Проскурів» ОСОБА_2 повноважень на звільнення з роботи, оскільки він був призначений на посаду генерального директора наглядовою радою товариства і його право на прийняття та звільнення працівників підприємства передбаченому у Статуті. В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача в суді проти апеляційної скарги заперечив, підтримав рішення суду першої інстанції. Заслухавши учасників справи, перевіривши матеріали справи колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляційної скарги без задоволення з огляду на наступне. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що наказом №32-к від 30.11.2018 року ОСОБА_1 був прийнятий на роботу на посаду охоронника, з посадовим окладом згідно штатного розпису, з 01.12.2018 року. Йому визначено робоче місце на прибудинковій території приміщення дирекції ПАТ «Проскурів», по вул. Кам`янецька, 257, в м. Хмельницький. Наказом Генерального директора №14-ос-С від 18.09.2019 року ОСОБА_2 позивач був звільнений з посади охоронця з 18.09.2019 року на підставі п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, за прогул. Згідно зі статтею 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений також статтею 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи. У статті 21 КЗпП України вказано, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з дотриманням внутрішнього трудового розпорядку, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно з п. 4 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 24 своєї постанови від 06.11.1992 року №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів при розгляді позовів про поновлення на роботі осіб, звільнених за п. 4 ст. 40 КЗпП України», суди повинні виходити з того, що передбаченим цією нормою закону прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, у зв`язку з поміщенням до медвитверезника, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). При цьому, відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 13.09.2017 року у справі №6-1412цс17, прогул - це відсутність працівника на роботі без поважних причин більше трьох годин (безперервно чи загалом). Для звільнення працівника на такій підставі власник або уповноважений орган повинен мати докази, що підтверджують відсутність працівника на робочому місці більше трьох годин упродовж робочого дня. Невихід на роботу у зв`язку із самовільним використанням працівником відпустки, відгулів за відпрацьовані раніше дні, залишення роботи без попередження власника або уповноваженого ним органу визнаються прогулом і можуть бути причиною звільнення працівника. Норми статті 139 КЗпП України передбачають обов`язки працівників працювати чесно, сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено договір. Відповідно до ч. 1 ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Способи захисту трудових прав наведені, зокрема, у статтях 235 і 237-1 КЗпП України. Так, у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП України). Цей спосіб захисту порушених прав працівника застосовується незалежно від підстави припинення з ним трудового договору у випадку незаконного звільнення працівника чи його незаконного переведення на іншу роботу. Як правильно встановив суд першої інстанції, звільнення позивача відбулося особою, яка не була уповноважена на це Законом. Відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 19.05.2020 року, яке набрало законної сили, у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Проскурів», було визнано недійсними рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Проскурів», яке оформлено протоколом від 27.08.2019 року; рішення Наглядової ради ПАТ «Проскурів», яке оформлено протоколом №1 від 27.08.2019 року; рішення Наглядової ради ПАТ «Проскурів», оформлене протоколом №8 від 15.10.2019 року, а також скасовано реєстраційну дію щодо державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи. В той же час необхідно зауважити, що повноваження ОСОБА_2 як генерального директора ПАТ «Проскурів» були надані на підставі рішення наглядової ради ПАТ «Проскурів», оформленого протоколом №1 від 27.08.2019 року, який як зазначено вище, було визнано недійсним, як визнано недійсним також і рішення позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Проскурів», оформлене протоколом від 27.08.2019 року, яким було обрано нових членів наглядової ради, які, в свою чергу, обрали ОСОБА_2 генеральним директором товариства. Таким чином, враховуючи правові наслідки недійсності вищезазначених рішень відповідно до вимог ст.ст. 216, 236 ЦК України, спірний наказ 14-ос-С від 18.09.2019 року про звільнення ОСОБА_1 , який було видано генеральним директором ПАТ «Проскурів» Будзінським В.Б. є неправомірним, оскільки рішення про звільнення працівника було прийнято особою, не уповноваженою на вчинення таких дій. Посилання апелянта на те, що ОСОБА_2 діяв в межах наданих йому Законом та Статутом товариства повноважень при звільненні ОСОБА_1 не мають правового значення, враховуючи встановлені вище обставини. За обставинами справи не оспорюється та не спростовується факт того, що генеральний директор товариства наділений повноваженнями на прийняття та звільнення працівників товариства. В той же час судом встановлено факт того, що ОСОБА_2 не мав повноважень генерального директора на час звільнення позивача з роботи, що і є підставою для поновлення ОСОБА_1 на роботі. Крім того, слід також звернути увагу на ту обставину, що прийняті ОСОБА_2 як генеральним директором товариства наказ №8 від 06.09.2019 року про вжиття заходів пов`язаних зі зміною юридичної адреси ПАТ «Проскурів» на вул. В.Глушенкова, 11, розпорядження від 16.09.2019 року про витребування письмових пояснень у ОСОБА_1 , також не мають правового значення у зв`язку з їх прийняттям не уповноваженою на те посадовою особою. При цьому необхідно зауважити, що рішення про зміну юридичної адреси ПАТ «Проскурів» на вул. В.Глушенкова,11, було прийнято на засіданні наглядової ради товариства від 03.09.2019 року і оформлено протоколом №3, члени якої, як уже було встановлено вище, були обрані рішенням позачергових загальних зборів акціонерів ПАТ «Проскурів», оформленого протоколом від 27.08.2019 року, який, в свою чергу, було визнано недійсним рішенням господарського суду. В справі відсутні також докази визначення конкретного робочого місця ОСОБА_1 при його прийнятті на роботу, а також під час його роботи у товаристві, немає даних щодо ознайомлення останнього з його посадовими обов`язками. Представник апелянта в суді пояснив, що у зв`язку зі зміною юридичної адреси підприємства, місцезнаходження частини документів не встановлено, в тому числі і документів щодо працевлаштування позивача. Таким чином, відповідачем не спростовано твердження позивача щодо виконанням ним своїх посадових обов`язків охоронника в період з 09.09.2019 року по 13.09.2019 року по місцю розташування підприємства, в будинку АДРЕСА_1 . При цьому, оскільки доказів на підтвердження ознайомлення ОСОБА_1 зі своїми посадовими обов`язками охоронника та визначення йому конкретного місця роботи за юридичною адресою підприємства справа не містить, тому посилання представника ПАТ «Проскурів» на вчинення позивачем прогулу у зв`язку з відсутністю його по місця роботи, за зміненою юридичною адресою, не можна вважати обґрунтованими. Що ж стосується висновків суду першої інстанції щодо відсутності доказів на підтвердження дотримання відповідачем вимог трудового законодавства в частині порядку (процедури) звільнення позивача, то вони, за встановлених вище обставин справи, не впливають на правильність оскаржуваного судового рішення і з урахуванням вимог ст.ст. 375, 376 ЦПК України, ця обставина не може слугувати підставою для скасування або зміни рішення суду. В той же час апеляційний суд звертає увагу суду першої інстанції на описку, яка допущена в оскаржуваному судовому рішенні, оскільки спірний наказ про звільнення ОСОБА_1 14-ос-С, було прийнято за підписом генерального директора Будзінського В.Б. 18.09.2019 року, а не 17.09.2019 року, про що помилково зазначено в рішенні суду (а.с. 71, т. 1). Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Проскурів» залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 12 травня 2022 року. Судді: Р.С. Гринчук Л.М. Грох А.М. Костенко