Постанова 4808 № 354/680/15-ц

Справа № 354/680/15-ц Провадження № 22-ц/4808/606/22 Головуючий у 1 інстанції Ваврійчук Т.Л. Суддя-доповідач Василишин Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В. суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д., секретаря Пацаган В.В. за участі представника прокуратури Попової О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргузаступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на ухвалу Яремчанського міського суду від 22 лютого 2022 року в складі судді Ваврійчук Т.Л., постановлену в м. Яремче Івано-Франківської області, повний текст якої складено 28 лютого 2022 року, в справі за позовом першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку та витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство», в с т а н о в и в: У вересні 2015 року перший заступник прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду із позовом до Поляницької сільської ради, ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та зобов`язання повернути земельні ділянки з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство». Позовні вимоги мотивовано тим, що рішенням виконавчого комітету Поляницької сільської ради від 22 січня 2003 року № 2 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельні ділянки на ділянці « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для будівництва та обслуговування житлового будинку с. Поляниця площею 0,2500 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,0850 га. На підставі вказаного рішення 08 липня 2003 року відповідачу було видано державні акти на право власності на земельну ділянку серії ІФ №034418 на земельну ділянку площею 0,0850 га для ведення особистого селянського господарства та серії ІФ №034417 на земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку. Постановою Галицького районного суду від 04 березня 2015 року у кримінальній справі було звільнено від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, зокрема, Поляницького сільського голову ОСОБА_3 та інженера-землевпорядника ОСОБА_4 , які обвинувачувалися у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною першою статті 366, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України. Разом із тим, у вказаній постанові встановлено, що рішення виконавчого комітету Поляницької сільської ради щодо безоплатної передачі у приватну власність ОСОБА_1 вказаних земельних ділянок не виносилося в установленому законом порядку на засідання виконавчого комітету Поляницької сільської ради, а було підроблене. Посилаючись на вказані обставини прокурор просив задовольнити позов. Ухвалою Яремчанського міського суду від 16 жовтня 2015 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 . Заступником керівника Івано-Франківської обласної прокуратури 22 квітня 2021 року подано заяву в порядку статті 49 ЦПК України про зміну предмету позову, в якій просив поновити строки позовної давності, визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №034417 від 08 липня 2003 року площею 0,2500 га кадастровий номер 2611092001220020019, виданий ОСОБА_1 ; визнати недійсним державний акт на право приватної власності на земельну ділянку серії ІФ №034418 від 08 липня 2003 року площею 0,0850 га кадастровий номер 2611092001220020033, виданий ОСОБА_1 , витребувати у ОСОБА_1 земельну ділянку площею 0,2500 га, кадастровий номер 2611092001220020019, яка розташована у с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство»; витребувати у ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0,0850 га, кадастровий номер 2611092001220020033, яка розташована у с. Поляниця з чужого незаконного володіння у власність держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство». 22 лютого 2022 року представник Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області подав клопотання про залишення позову прокурора без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України. Ухвалою Яремчанського міського суду від 22 лютого 2022 року позов першого заступника прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» до Поляницької сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки площею 0,2500 га та 0,0850 га в с. Поляниця та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння у державну власність в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство» залишено без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» являється самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, і прокурором не надано доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Позов в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України подано з порушенням вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки перед зверненням до суду не направлено до Держлісагентства як компетентного органу держави повідомлення про виявлені ним порушення інтересів держави. В апеляційній скарзі заступник керівника Івано-Франківської області посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права просить ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду щодо недоведеності підстав для представництва інтересів держави органами прокуратури є необґрунтованими та безпідставними. Відповідно до положень статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Враховуючи, що «інтереси держави» є оціночним поняттям саме прокурор визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовної заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Підставою звернення до суду із вказаним позовом стали матеріали кримінальної справи №248436, якими встановлено, що службовими особами Поляницької сільської ради підроблені додатки до рішень виконавчого комітету Поляницької сільської ради за 2002-2003 роки в частині передачі у приватну власність незаконно вилучених у ДП «Ворохтянське лісове господарство» земельних ділянок 105 фізичним особам. Згідно з статутом ДП «Ворохтянське лісове господарство» до основних функцій підприємства віднесено поліпшення стану і підвищення продуктивності лісів, збереження та посилення захисних властивостей лісів, лісонасаджень, які виконують захисні, водоохоронні та інші функції. У свою чергу, виконання зазначених функцій лісогосподарським підприємством спрямоване на реалізацію повноважень центрального органу виконавчої влади - Державного агентства лісових ресурсів України, у сфері діяльності якого перебуває ДП «Ворохтянське лісове господарство». А тому протиправне вилучення спірної земельної ділянки порушує інтереси держави як безпосередньо, так і утрудненням чи унеможливленням виконання державою обов`язків, які реалізуються відповідними органами виконавчої влади, у тому числі Державним агентством лісових ресурсів України та його структурними підрозділами на місцях, в даному випадку ДП «Ворохтянське лісове господарство». Враховуючи наведене, прокурором при зверненні до суду визначено двох позивачів. При цьому в ході підготовки позовної заяви до матеріалів не було долучено відповідне повідомлення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», яке єдиним листом направлялось Державного агентства лісових ресурсів України. Відсутність копії відповідного повідомлення не може бути підставою залишення позову без розгляду. При зверненні до суду першим заступником прокурора Івано-Франківської області обґрунтовувались підстави представництва інтересів держави у зв`язку із протиправним вибуттям із державної власності спірної земельної ділянки та неналежним заходом державних інтересів позивачами. Однак при винесені оскаржуваної ухвали оцінка вказаним обставинам судом першої інстанції не надавалась. Також звертає увагу, що на ДП «Ворохтянське лісове господарство» покладено здійснення функції державної лісової охорони. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду оскарженого судового рішення. У засіданні апеляційного суду представник Івано-Франківської обласної прокуратури Попова О.В. апеляційну скаргу підтримала з викладених у ній мотивів, просила її задоволити. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи у відсутності учасників справи, які не з`явились не встановлено. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Матеріалами справи підтверджується, що у вересні 2015 року перший прокурор Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, ДП «Ворохтянське лісове господарство» звернувся до суду із вказаним позовом. У лютому 2022 року представник Поляницької сільської ради подав клопотання про залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України. Залишаючи позов без розгляду суд першої інстанції виходив з того, що ДП «Ворохтянське лісове господарство» являється самостійною юридичною особою з відповідною процесуальною дієздатністю, яка дозволяє самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів в суді, і прокурором не надано доказів, що вказане державне підприємство у спірних правовідносинах наділено функціями уповноваженого державного органу, тому звернення прокурора з позовом в інтересах держави в особі даного державного підприємства відбулось із порушенням вимог абзацу 3 частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру». Позов в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України подано з порушенням вимог частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» за відсутності підстав для представництва інтересів держави в суді, оскільки перед зверненням до суду не направлено до Держлісагентства як компетентного органу держави повідомлення про виявлені ним порушення інтересів держави. Колегія суддів погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду, на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Частиною другою статті 45 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року в редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом до суду, передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з позовною заявою (заявою), бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення Верховним Судом України, про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. При цьому прокурор повинен надати суду документи, які підтверджують неможливість громадянина самостійно здійснювати представництво своїх інтересів. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача. За змістом частин третьої, четвертої статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу. Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано також у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року. Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Згідно з абзацом першим частини другої, абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права. За висновками Європейського суду з прав людини підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші). Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність в органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12). При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор. На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)). Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства. Такі правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21), в якій Велика Палата Верховного Суду підтвердила свій висновок про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі державного підприємства (пункт 8.14 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21)). За відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ДП «Ворохтянське лісове господарство» є державним підприємством, що дозволяє цьому суб`єкту самостійно здійснювати захист своїх прав та інтересів у суді. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає правильними висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі ДП «Ворохтянське лісове господарство». Доводи апеляційної скарги щодо функцій ДП «Ворохтянське лісове господарство» не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються вищезазначеними нормами права. Обґрунтованим є також висновок місцевого суду щодо відсутності підстав для представництва інтересів держави в особі Державне агентство лісових ресурсів України. Згідно з частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Відповідно до Положення про Державнеагентство лісових ресурсів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 2014 року №521 Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом, до основних завдань якого належить, зокрема, реалізація державної політики у сфері лісового господарства. Згідно зі статтею 28-1 Лісового кодексу України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, крім іншого, здійснює державний контроль за додержанням нормативно-правових актів щодо ведення лісового господарства, організовує ведення лісовпорядкування, державного лісового кадастру, обліку, моніторингу та проведення національної інвентаризації лісів, організовує ведення лісового господарства і раціональне використання лісових ресурсів. Таким чином, прокурор має право на звернення до суду із позовом в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України. Разом з тим, відповідно до частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Таким чином, прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді має наслідком залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті. Якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для залишення позову без розгляду. Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19). За змістом позовної заяви пред`явлення вказаного позову було обумовлене необхідністю захисту інтересів держави та невжиття ДП «Ворохтянське лісове господарства» заходів представницького характеру щодо повернення спірної земельної ділянки у державну власність. Матеріалами справи підтверджується, що перед зверненням до суду листом від 27 серпня 2015 року №05/1-510вих.-15 перший заступник прокурора Івано-Франківської області повідомив ДП «Ворохтянське лісове господарство» про наявні підстави для звернення до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Ворохтянське лісове господарство» з позовом до Поляницької сільської ради та ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки ДП «Ворохтянське лісове господарство» (а.с. 8-9 т.1). В той же час, прокурор при поданні позовної заяви не обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави Державним агентством лісових ресурсів України, що надавало б йому право на звернення до суду в інтересах держави з цим позовом. Крім того, як зазначалось вище, обов`язковою умовою для представництва прокурором держави у суді є попереднє повідомлення про це суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесено захист спірних правовідносин, в тому числі, і для реалізації останнім свого права на оскарження цього представництва. Однак, прокурором не надано доказів звернення до Державного агентства лісових ресурсів України із відповідним листом. Обґрунтовуючи правомірність представлення інтересів Держлісагентства, позивач посилався на лист останнього у відповідь на лист Івано-Франківської обласної прокуратури від 29 вересня 2021 року №15-1430вих.-21, в якому зазначено, що при надходженні від органів прокуратури, в тому числі Івано-Франківської обласної прокуратури, повідомлень щодо звернення в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру» до судів із позовами в інтересах Державного агентства лісових ресурсів України та державних лісогосподарських підприємств, в тому числі ДП «Ворохтянське лісове господарство», до фізичних та юридичних осіб про визнання недійсними державних актів про право власності на земельні ділянки, повернення земельних ділянок лісового фонду у державну власність, Державне агентство лісових ресурсів України завжди їх підтримувало у зв`язку з неможливістю подання таких позовів Держлісагентством з об`єктивних причин. Відповідно до Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 червня 2015 року №1000/5, листування Держлісагентства за 2014-2015 роки з порушених в листі питань знищені у зв`язку із закінченням строків їх зберігання. Державне агентство лісових ресурсів України не заперечує щодо представництва Івано-Франківською обласною прокуратурою інтересів держави із вказаних у листі питань (а.с.158-159 т.2). Вказаний лист суд першої інстанції вірно не взяв до уваги в якості належного доказу на підтвердження повноважень прокурора у даній справі, оскільки він жодним чином не засвідчує факт дотримання прокурором визначених у частині 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» вимог на час пред`явлення позову. За таких обставин, колегія вважає висновок місцевого суду про відсутність повноважень у прокурора для звернення до суду із позовом в інтересах держави у цій справі законним та обґрунтованим. А тому суд правомірно залишив такий позов без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на вищенаведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні. А отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а судове рішення - без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргузаступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури залишити без задоволення. Ухвалу Яремчанського міського суду від 22 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 11 травня 2022 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді: І.О. Максюта В.Д. Фединяк