Постанова 4803 № 202/719/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3144/22 Справа № 202/719/21 Суддя у 1-й інстанції - Бєльченко Л. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Деркач Н.М. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій, зобов`язання вчинити певні, - ВСТАНОВИЛА: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - АТ «А-Банк») про захист прав споживачів, визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування відсотків, пені, штрафних санкцій, зобов`язання вчинити певні. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 04 травня 2020 року між ним та АТ «А-Банк» було укладено договір, у вигляді анкети-заяви, за умовами якого він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 2 500 грн. Від банку умови та правила надання банківських послуг і тарифів, що в сукупності з заявою свідчило б про укладений в належній формі договір він не отримував, та факт підписання анкети-заяви не свідчить про ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг. Банк нараховує одночасно неустойки і штрафи, та самостійно встановлює та змінює розмір кредитного ліміту, а тому просив суд ухвалити рішення яким визнати недійсним кредитний договір, укладений між ним і АТ «А-Банк» 04 травня 2020 року в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій із застосуванням наслідків недійсності правочину; зобов`язати банк здійснити перерахування заборгованості за цим договором в частині нарахування відсотків, пені та штрафних санкцій. Рішенням Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 червня 2021 року у задоволені позову відмовлено (а.с. 57-58). В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким визнати кредитний ліміт який був укладений між ним та АТ «А-Банк» про надання йому кредитних коштів недійсним із застосуванням наслідків недійсності правочину. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні позову безпідставно. Прийшов до помилкових висновків. Вказував, що з його платіжною карткою відбулись шахрайські дій, грошові кошти він не отримував та не користувався ним, картку випустила менеджер банку за своєю власною ініціативою. Кредитний договір підготовлений робітниками АТ «А-Банк» не містить жодних правових підстав та не може слугувати доказом безспірності укладання договору позики, оскільки було порушено порядок укладання між сторонами договору (а.с.62-69). Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу в якому посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Вказував, що позивач не довів факту вчинення шахрайських дій з його карткою, та того, що він не отримував кошти та не користувався ними (а.с.87-88). Згідно з п.1 ч.1 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями встановленими цією главою. Для цілей цього кодексу малозначними справами є: справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. (п.4 ч.4 ст.19 ЦПК України). Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04 травня 2020 року між ОСОБА_1 та АТ «А-Банк» був укладений кредитний договір ANW2R3217630096918, відповідно до умов якого АТ «А-Банк» було відкрито позивачеві картковий рахунок та видано кредитну картку № НОМЕР_1 з кредитним лімітом на суму 2 500 грн, 22 лютого 2021 року кредитний ліміт було зменшено до 680,91 грн (а.с.45,50). Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості позивач ОСОБА_1 постійно користувався кредитними коштами та 01 травня 2021 року вніс на картковий рахунок 300 грн (а.с.52-54). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що позивачем обраний не ефективний спосіб захисту, не доведено порушення його прав з боку Банку; судом не встановлено правових підстав для визнання недійсним кредитного договору в частині нарахування пені, штрафних санкцій, з підстав заявлених позивачем. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним, вони відображають природу договору, відсутність будь-якої з них не дає змоги сторонам виконати обов`язки, які покладаються на сторони за договором. Істотними умовами договору є також такі умови, які прямо не названі у нормативних актах, але конче потрібні для договору даного виду. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 Цивільного кодексу України (далі ЦК України). Так, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частини першої статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Укладений між ОСОБА_1 і Банком кредитний договір за своєю природою є договором приєднання і відповідає вимогам ч.1 статті 634, ч.2 ст.642 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України). За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина 1 статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина 1 статті 13 ЦПК України). Відповідно до положень частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина 1 статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1 статті 80 ЦПК України). У частині 1 статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивач в позові вказував про те, що 04 травня 2020 року між ним та АТ «А-Банк» було укладено договір, у вигляді анкети-заяви, за умовами якого він отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок у розмірі 2 500 грн. Від банку умови та правила надання банківських послуг і тарифів, що в сукупності з заявою свідчило б про укладений в належній формі договір він не отримував, та факт підписання анкети-заяви не свідчить про ознайомлення з умовами та правилами надання банківських послуг. Банк нараховує одночасно неустойки та штрафи, та самостійно встановлює та змінює розмір кредитного ліміту, що порушує його права. В той час коли в апеляційній скарзі вказує про те, що з його платіжною карткою відбулись шахрайські дій, грошові кошти він не отримував та не користувався ним, картку випустила менеджер банку за своєю власною ініціативою. Кредитний договір підготовлений робітниками АТ «А-Банк» не містить жодних правових підстав, та не може слугувати доказом безспірності укладання договору позики, оскільки було порушено порядок укладання між сторонами договору. Тобто позивач взагалі не визначився з своєю позицією та правовими підставами даного позову. Таким чином доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 16 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко Н.М.Деркач