Постанова 4811 № 446/673/21

Справа № 446/673/21 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І. Провадження № 22-ц/811/77/22 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. суддів: Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. розглянувши у м.Львові в порядку спрощеного провадження без участі учасників справи цивільну справу № 446/673/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, - В С Т А Н О В И В : В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 та просив стягнути на його користь вартість виконаних робіт та використаних запчастин в сумі 16 600,00 грн., а також 20 000,00 грн. моральної шкоди. Позов мотивує тим, що 20.06.2017 відбулося ДТП за участю автомобіля «Опель Зафіра», р.н. НОМЕР_1 , який належить позивачу під керуванням відповідача. Постановою суду винним у ДТП визнано відповідача ОСОБА_2 . Внаслідок даної ДТП автомобіль отримав технічні ушкодження на загальну суму 16 600,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Крім того, йому завдано моральної шкоди, яку він оцінює в 20 000,00 грн. Вказує, що строк позовної давності ним не пропущений, так як про порушення свого права він довідався лише 05.06.2018 в результаті відмови відповідача відшкодувати вартість завданої шкоди. Рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року в позові відмовлено. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим. Як вбачається із змісту оскаржуваного судового рішення, суд повністю погоджується із фактом спричинення відповідачем матеріальної шкоди. В той же час, у задоволенні позову відмовлено з мотивів спливу строків позовної давності. Початком перебігу строку позовної давності, суд визначає дату скоєння відповідачем ДТП, яке мало місце 20.06.2017 на території м. Стрий Львівської області, однак такі висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства. Вказує , що до моменту прийняття постанови Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 17.08.2017 року (набрала законної сили 28.08.2017) про визнання відповідача винним у вчиненні ДТП до нього неможливо було пред`явити будь-які вимоги про відшкодування шкоди. Крім цього, факт ДТП мав місце далеко від місця проживання позивача. Про дану подію відповідач не повідомив позивача, та останній дізнався про пошкодження його автомобіля лише у червні 2018 року. Про факт заподіяння шкоди і її точний розмір позивачу стало відомо після проведення огляду 05.06.2018 року. Зазначає, що згідно з умовами угоди між ним і відповідачем, останній брав на себе зобов`язання здійснити ремонт автомобіля. Відтак, право вимоги у позивача виникло лише після відмови відповідача розрахуватись за проведений ремонт. Таким чином, судом при винесенні оскаржуваного судового рішення допущено неправильне застосування норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та постановити нове,яким задовольнити позовні вимоги повністю. Відповідно до ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) відзив на апеляційну скаргу суду не надано. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 2 ст.247 ЦПК встановлено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку , що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України). Судом встановлено такі обставини. Позивач звернувся в суд з даним позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач керуючи транспортним засобом марки «Opel Zafira», д.н.з. НОМЕР_1 , який належить йому, 20.06.2017 року о 12 год. 30 хв. в м. Стрий, по вул. Шевченка, 34, не вибрав безпечної швидкості та дистанції, не врахував стан транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з іншим автомобілем «Renault Trafic». Постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2017 року ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу (а.с.8-9). В червні 2018 року згідно з домовленістю між позивачем та відповідачем автомобіль був доставлений до авто майстерні ФОП ОСОБА_3 для проведення ремонту, загальна вартість якого становила 12400 грн., а також власником автомобіля для ремонту автомобіля було надано бензонасос та решітки переднього бампера, вартістю 4200 грн. З часу проведення ремонту автомобіля відповідач відмовився відшкодувати вартість проведених робіт і використаних запчастин,а тому зважаючи на те, що вина відповідача щодо пошкодження транспортного засобу позивача встановлена постановою суду, факт витрати коштів позивачем на ремонт автомобіля підтверджений належними доказами, просив стягнути завдану матеріальну шкоду в розмірі 16600 грн. В обгрунтування позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, позивач посилається на те, що відповідач протягом тривалого часу зловживав його довірою чим завдав йому моральних страждань. Кошти які він витратив на ремонт автомобіля, який був пошкоджений з вини відповідача знецінились. Зазначені обставини призвели до погіршення стану його здоров`я, завдали йому душевних страждань. Він змушений був проходити відповідне лікування , що призвело до вимушених змін в його житті. Зазначені обставини завдали моральної шкоди,яку він оцінює у 20000 грн. Ухвалюючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що позов в частині стягнення матеріальної шкоди є доведеним повністю, в частині стягнення моральної шкоди доведеним є розмір моральної шкоди в сумі 2000 грн., однак заважаючи на те, що позов пред`явлений з порушенням строку позовної давності про яку заявив відповідач з врахуванням позиції Верховного Суду, що строк позовної давності відраховується з дати вчинення ДТП, відмовив у позові. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду, однак суд допустив порушення процесуального права, яке полягає у неправильному встановленні фактичних обставин справи , однак такі не є підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції. Зокрема, з вимог позовної заяви вбачається, що позивач надав право керування своїм автомобілем відповідачу, який вчинив ДТП, тобто позивач не був учасником ДТП, як помилково вважав суд першої інстанції. Позивач звернувся до відповідача з вимогою оплатити ремонт пошкодженого автомобіля, однак останній відмовився , що стало підставою для звернення з даним позовом. Натомість суд встановив, що автомобіль позивача пошкоджений в результаті ДТП, учасником якого був позивач ОСОБА_1 , що не відповідає дійсності та спростовується постановою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 17 серпня 2017 року. Апеляційний суд встановив такі фактичні обставини справи. 20 червня 2017 року відповідач ОСОБА_2 керував автомобілем «Опель Зафіра», р.н. НОМЕР_1 , який належить позивачу ОСОБА_1 в м. Стрий, по вул. Шевченка, 34Під час керування автомобілем не вибрав безпечної швидкості та дистанції, не врахував стан транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Renault Trafic», який належить іншій особі, що не є учасником цієї справи. Внаслідок вчиненого відповідачем ДТП, автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень. За попередньою усною домовленістю відповідач погодився повернути кошти за ремонт автомобіля, однак після його проведення кошти не повернув. З Акту виконаних робіт від 05.06.2018 приватного підприємця ОСОБА_3 встановлено, що вартість виконаних ремонтних робіт становить 12400,00 грн., а вартість наданих запчастин замовником становить 4200,00 грн. (а.с. 10). З матеріалів справи встановлено, що відповідач не оспорює факт пошкодження ним автомобіля позивача та розмір витрат понесених на його ремонт, однак стверджує, що позивач пропустив строк звернення до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції встановив, що право позивача є порушеним, однак погодився з позицією відповідача про пропуск строку позовної давності та прописав, що в даних правовідносинах такий слід відраховувати з дати вчинення ДТП. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду. Згідно з ст.ст.803,804 ЦК України наймач зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані у зв`язку із втратою або пошкодженням транспортного засобу, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Наймач зобов`язаний відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв`язку з використанням транспортного засобу, відповідно до глави 82 цього Кодексу. У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням. Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди. Відповідно до статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Факт завдання матеріальної шкоди та її розмір позивачу підтверджується актом виконаних робіт (а.с.10) та не оспорюється відповідачем, вина постановою суду від 17.08.2019 року, що набрала законної сили, встановлено причинний зв`язок між протиправною поведінкою , збитками і виною, тобто наявні всі елементи складу цивільного правопорушення, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що порушене право позивача підлягає захисту. Згідно з вимогами ч.1 , ч.2 п.3 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Ухвалюючи рішення в частині моральної шкоди, суд дійшов обґрунтованого висновку, що 2000 грн. є обґрунтованим , справедливим та розумним розміром за завдану моральну шкоду. 18 листопада 2021 року представник відповідача адвокат Маліцький Д.В. подав заяву про застосування строку позовної давності (а.с.37). Висновок суду про подання позовної заяви із спливом строку позовної давності є обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги з приводу того, що такий слід відраховувати з 05 червня 2018 року безпідставними. У позовній заяві та апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що строк позовної давності слід обчислювати з часу відмови ОСОБА_2 відшкодувати вартість проведеного ремонту, а саме з 05 червня 2018 року, оскільки саме тоді він довідався про порушення свого права. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки(ст.257 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в ч.1 статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше. Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п. 1 ст. 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту з плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). Суд вважає, що позивач довіривши керування автомобілем, який є джерелом підвищеної небезпеки відповідачу, повинен був часу від часу цікавитися його технічним станом . Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що строк позовної давності у даній справі слід відраховувати з моменту вчинення ДТП, а саме 20 червня 2017 року, а тому подавши позовну заяву 26 березня 2021 року позивач пропустив строк позовної давності, тому суд підставно відмовив у задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності . Відповідно до ч.2 ст.376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Зважаючи на те, що процесуальне порушення щодо неправильного встановлення фактичних обставин справи не призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду апеляційний суд залишає без змін з врахуванням фактичних обставин встановлених у даній постанові. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст..375 ЦПК). Згідно ч.5 ст.268 ЦПК датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1; 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 26 листопада 2021 року залишити без змін врахуванням мотивів викладених у даній постанові. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк Згідно з оригіналом Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду Судове рішення набрало законної сили: Помічник судді: Марія КОБИЛЕЦЬКА Дата засвідчення копії: