Ухвала КЦС ВС № 307/3399/16-ц

Ухвала 05 травня 2022 року м. Київ справа № 307/3399/16-ц провадження № 61-3635ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради; за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, про визнання рішень сільської ради нечинними, визнання нечинним включення в список громадян, яким передано у власність земельні ділянки, визнання особи такою, що втратила право користування земельною ділянкою та не набула права на її приватизацію, ВСТАНОВИВ: У грудні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради. Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову у цій цивільній справі задоволено. Заборонено вчинення будь-яких дій щодо оформлення, погодження та/або затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд на ім`я ОСОБА_1 , та заборонено реєстрацію права власності на дану земельну ділянку до вирішення спору по суті та набрання рішенням суду у цій цивільній справі законної сили. У травні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, про визнання рішень сільської ради нечинними, визнання нечинним включення в список громадян, яким передано у власність земельні ділянки, визнання особи такою, що втратила право користування земельною ділянкою та не набула права на її приватизацію. Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 16 травня 2017 року прийнято до спільного розгляду зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Буштинська селищна рада Тячівського району Закарпатської області, про визнання рішень сільської ради нечинними, визнання нечинним включення в список громадян, яким передано у власність земельні ділянки, визнання особи такою, що втратила право користування земельною ділянкою та не набула права на її приватизацію, з первісним позовом ОСОБА_2 до Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області, ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування рішення селищної ради, об`єднано їх в одне провадження за номером справа № 307/3399/16-ц (провадження № 2/307/330/17). Рішенням Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення 10 сесії 7 скликання Буштинської селищної ради Тячівського району Закарпатської області від 18 листопада 2016 року за № 398 «Про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» в частині надання дозволу ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 0,15 га за адресою: АДРЕСА_1 , з подальшою безоплатною передачею у приватну власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено. Заходи забезпечення позову, встановлені ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 13 грудня 2016 року, скасовано. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постановою Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року апеляційну скаргуОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року залишено без змін. 08 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року. Касаційна скарга подана з пропуском строку на касаційне оскарження. У клопотанні, яке містить касаційна скарга, ОСОБА_1 порушено питання про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, з посиланням на події у державі та воєнний стан. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст постанови Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року складено 21 лютого 2022 року, а оприлюднено 23 лютого 2022 року. За положеннями статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Тобто відлік строку на касаційне оскарження процесуальний закон визначає таким чином: протягом тридцяти днів з дня його проголошення або протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. При цьому, відповідно до частини другої статті 390 ЦПК України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. У порушення пункту 8 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі не зазначено дату отримання копії рішення суду апеляційної інстанції, яке оскаржується ОСОБА_1 . Пунктом 2 частини четвертої статті 392 ЦПК України встановлено, що до касаційної скарги додаються докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції, - за наявності. Заявником не надано жодних доказів на підтвердження недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень. Разом з тим, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. Відповідно до рекомендацій Ради суддів України щодо роботи суддів в умовах воєнного стану від 02 березня 2022 року суддям необхідно виважено підходити до питань, пов`язаних з поверненням різного роду процесуальних документів, залишення їх без руху, встановлення різного роду строків та по можливості продовжувати їх щонайменше до закінчення воєнного стану. Згідно зі статтею 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. В умовах воєнного або надзвичайного стану конституційні права людини на судовий захист не можуть бути обмежені. Отже, встановлений судом строк може бути поновлений за заявою особи, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з воєнним станом в Україні. Разом з тим, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, заявником не доведено, що зазначені нею обставини пропуску строку на касаційне оскарження рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року та постанови Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року унеможливили подання касаційної скарги у визначений законодавством строк. З урахуванням наведеного на підтвердження зазначених обставин пропуску строку на касаційне оскарження заявник має надати відповідну довідку суду про дату отримання судового рішення апеляційного суду або інші належні докази в оригіналах чи належним чином завірені їх копії, з приводу недотримання апеляційним судом вимог, встановлених статтею 272 ЦПК України, щодо порядку видачі або направлення копій судових рішень, або навести інші підстави з відповідними доказами. У порушення вимог пункту 2 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі заявником не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серію паспорта. Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Процесуальний закон покладає на заявника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 389 ЦПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, заявник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону. Так, заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження. Заявником у касаційній скарзі зазначено, що судової практики Верховного Суду з подібних правовідносин нею не знайдено. Проте таке обґрунтування підстав касаційного оскарження не є належним виконанням частини другої статті 389 ЦПК України. Коректне визначення підстав касаційного оскарження має важливе значення, оскільки суд касаційної інстанції, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (приписи частини першої статті 400 ЦПК України). За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати уточнену редакцію касаційної скарги, копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи. Також, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги заявником не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених законом порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року, з подальшими змінами. Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерському районі, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО: 899998, номер рахунку отримувача (стандарт ІВАN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102, найменування платежу: «Судовий збір (Верховний Суд, 055)», символ звітності банку:

207. Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до частини третьої статті 6 Закону у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. У прохальній частині касаційної скарги ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року. Заявником оскаржуються судові рішення як в частині первісного прозову, так і в частині зустрічного позову. Зважаючи на те, що первісну позовну заяву пред`явлено у грудні 2016 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2016 року. Розмір мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2016 року становив 1 378 грн. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру мінімальної заробітної плати - 551,20 грн (1 378 грн*0,4) (редакція закону на момент пред`явлення позовної заяви). Закон пов`язує сплату судового збору за подання касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті. Розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви за вимогу немайнового характеру (визнання незаконним та скасування рішення селищної ради) - 1 102,40 грн (551,20 грн*200%) Зважаючи на те, що зустрічну позовну заяву пред`явлено у травні 2017 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2017 року. Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2017 року становив 1 600 грн. Ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 640 грн (1 600 грн*0,4) (редакція закону на момент пред`явлення позовної заяви). Закон пов`язує сплату судового збору за подання касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті. Розмір ставки судового збору за подання до суду касаційної скарги становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви окремо за кожну вимогу немайнового характеру (визнання рішень сільської ради нечинними; визнання нечинним включення в список громадян, яким передано у власність земельні ділянки; визнання особи такою, що втратила право користування земельною ділянкою та не набула права на її приватизацію) - 3 840 грн ((640*3)*200%)) Отже, судовий збір підлягає сплаті за подання касаційної скарги у розмірі 4 942,40 грн (1 102,40 грн+3 840 грн) Таким чином, заявнику необхідно сплатити 4 942,40 грн. На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків. Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тячівського районного суду Закарпатської області від 28 жовтня 2019 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настають наслідки, передбачені процесуальним законом. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк