Постанова КЦС ВС № 643/11629/19

Постанова Іменем України 04 травня 2022 року м. Київ справа № 643/11629/19 провадження № 61-18584св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп», розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду в складі колегії суддів: Пилипчук Н. В., Маміної О. В., Тичкової О. Ю. від 29 вересня 2021 року, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі - ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп») про стягнення страхового відшкодування. В обґрунтування позову зазначала, що відповідачем не виконано своїх зобов`язань за договором страхування від 19 листопада 2017 року № 000557 з виплати страхового відшкодування позивачу в розмірі 597 000 грн, у зв`язку з настанням страхового випадку - викрадення застрахованого автомобіля марки «Toyota RAV 4», державний номерний знак НОМЕР_1 . Просить суд стягнути з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на її користь заборгованість в розмірі 597 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» на користь ОСОБА_1 суму страхового відшкодування в розмірі 597 000 грн. Вирішено питання про судовий збір. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з того, що відмова відповідача у виплаті страхового відшкодування позивачці не узгоджується з підставами та не відповідає критеріям відмови виплати страхового відшкодування, що визначені статтею 991 ЦК України та статтею 26 Закону України «Про страхування». Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу ПрАТ «КСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» задоволено. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 01 квітня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в позові. Постанова апеляційного суду мотивована відсутністю правових підстав для цивільно-правової відповідальності відповідача в межах заявлених позовних вимог, оскільки судом встановлено, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу в момент викрадення автомобіля знаходилось в транспортному засобі, що відповідно до умов договору страхування, укладеного між сторонами, виключає обов`язок відшкодування збитків страховиком, пов`язаних із викраденням транспортного засобу. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи вимог касаційної скарги У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася засобами поштового зв`язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Харківського апеляційного суду від 20 вересня 2021 року, у якій просить скасувати зазначену постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2018 року в справі № 916/4613/15 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу У лютому 2022 року ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін. Зазначає, що апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що застрахований транспортний засіб було викрадено разом із оригіналом свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, то таке незаконне заволодіння транспортного засобу підпадає під виключення із страхових випадків та надає страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 14 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 643/11629/19 з Московського районного суду м. Харкова. Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 12 квітня 2022 року зазначену справу призначено до судового розгляду. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд установив, що 09 листопада 2017 року між ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» та ОСОБА_1 було укладено договір добровільно страхування наземного транспорту «Каско» № 000557. Страхувальником та вигодонабувачем визначена позивач. Предметом договору є майнові інтереси позивача, пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом марки «Toyota RAV 4», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . Відповідно до умов договору автомобіль застраховано, зокрема від незаконного заволодіння. Страхова сума 1 000 000 грн. Франшиза за ризиком «незаконне заволодіння» -10% від страхової суми. Строк дії договору страхування з 12 листопада 2017 року по 11 листопада 2018 року. У період часу між 23.00 годин 22 вересня 2018 року по 02.00 годин 23 вересня 2018 року за адресою: Харківська область, Дворічанський район, с. Тавільжанка, вул. Перемоги, буд. 155, невстановлена особа заволоділа автомобілем марки Toyota RAV 4», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 . 23 вересня 2018 року про дану подію позивачкою було повідомлено Дергачівське ВП Куп`янського ВП ГУНП в Харківській області, яким за фактом викрадення автомобіля відкрито кримінальне провадження № 12018220740000270 за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 289 КК України, що підтверджується повідомленням про прийняття і реєстрацію заяви від 23 вересня 2018 року та Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, сформованого 23 вересня 2018 року. Про настання вказаної події, 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 було повідомлено ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» шляхом подання заяви про настання події. З приводу виплати страхового відшкодування ОСОБА_1 зверталася з відповідною заявою до ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп». За результатами розгляду заяви позивачка про виплату страхового відшкодування ПрАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» було відмовлено у виплаті страхового відшкодування з посиланням на те, що страхувальником (позивачем по справі) було порушено умови договору та правил страхування, не надано оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (тимчасовий талон), оскільки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу марки Toyota RAV 4», 2016 року випуску, номерний знак НОМЕР_1 , було залишено і викрадено разом з вказаним автомобілем. 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ». Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Страхування є одним із засобів, покладених мінімізувати ризики, пов`язані з можливим знищенням або пошкодженням такого майна. Економічне призначення майнового страхування полягає у відшкодуванні збитків, заподіяних внаслідок пошкодження чи знищення майна при настанні страхових випадків, визначених законодавством або обумовлених договором. Отже, мета такого страхування - компенсування шкоди. Відповідно до статті 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно зі статтею 982 ЦК України, істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства. У статті 1 Закону України «Про страхування» визначено, що страхуванням є вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів. Договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору (стаття 16 Закону України «Про страхування»). Відповідно до статті 8 Закону України «Про страхування», страховий випадок - це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі. Яка саме подія визнається страховим випадком має бути детально зазначено у договорі страхування. Страхові ризики, перелічені в пункті 6 договору страхування, одним з яких є незаконне заволодіння. У справі, що переглядається, встановлено, що період часу між 23.00 годин 22 вересня 2018 року по 02.00 годин 23 вересня 2018 року, в період дії укладеного між сторонами договору добровільного страхування транспортного засобу, сталось незаконне заволодіння застрахованим автомобілем. Підстави для відмови у виплаті страхового відшкодування передбачені пунктом 22 договору страхування. Відповідно до підпункту 22.1.3 пункту 22.1 договору страхування в цілях отримання страхового відшкодування страхувальник (вигодонабувач, спадкоємець) повинен надати страховику такі документи, що підтверджують настання страхового випадку та розмір збитків в строки, визначені в розділі 21 договору: свідоцтво про реєстрацію ЗТЗ або тимчасовий реєстраційний талон ЗТЗ. Відповідно до підпункту 22.2.2 пункту 22.2 договору у разі настання ризику «Незаконне заволодіння» додатково до відповідних документів, які визначені в пункті 22.1 цього договору страхувальник надає: оригінал свідоцтва про реєстрацію ЗТЗ (тимчасовий реєстраційний талон). Відповідно до пункту 22.3 договору ненадання страхувальником страховику документів та предметів, визначених в пункті 22.2.2-22.2.3 договору (або надання не повного комплекту), дає право страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування, крім наступних випадків: якщо ці документи та предмети залучені правоохоронними органами до матеріалів кримінальної справи - з обов`язковим відображенням цієї події у постанові правоохоронних органів про порушення кримінальної справи за фактом незаконного заволодіння ЗТЗ; якщо вони були викрадені або загублені до моменту незаконного заволодіння ЗТЗ - з обов`язковим документальним підтвердженням виконання обов`язків страхувальника щодо повідомлення страховика, встановлених договором. Також умовами договору страхування передбачено, що визначені у пункті 11.3.1 - 11.3.2. правил предмети та документи не надаються, якщо вони викрадені шляхом розбою/грабежу разом із застрахованим транспортним засобом. За змістом статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами. Тобто страховик та страхувальник як сторони договору страхування за взаємною згодою, самостійно визначають предмет договору страхування, права та обов`язки сторін, підстави для виплати/відмови у виплаті страхового відшкодування тощо. Наведені умови та правила страхування, викладені в актах цивільного законодавства, Правилах добровільного страхування, що конкретизовані в укладеному між сторонами договорі, є елементами механізму правового регулювання цивільних відносин, що виникли між сторонами на підставі зазначеного договору. Усі наведені договірні умови та правила є обов`язковими для сторін, вони визначають зміст укладеного договору, який сторонам належить виконувати саме відповідно до його умов. Аналіз матеріалів справи свідчить про те, що, укладаючи договір страхування, сторони, керуючись принципом свободи договору, обумовили обов`язок страхувальника у разі незаконного заволодіння застрахованим транспортним засобом надати страховику свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, а невиконання цього обов`язку сторони визначили як підставу для відмови у виплаті страхового відшкодування. Такі положення договору були погоджені сторонами на власний розсуд, не суперечать загальним засадам цивільного законодавства, не змінені та не визнані недійсними, а тому є обов`язковими для виконання. У справі, яка є предметом перегляду, зміст умов договору страхування свідчить про те, що позивачка мала право не надати страховій компанії свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) лише у разі викрадення транспортного засобу шляхом грабежу та/або розбою, однак доказів вчинення розбою не надала. Оскільки ОСОБА_1 не виконала вимоги укладеного між сторонами договору добровільного страхування, то дії відповідача з відмови від здійснення страхової виплати узгоджуються з положеннями частини другої статті 991 ЦК України, статті 26 Закону України «Про страхування» і не суперечать умовам договору страхування. Враховуючи умови укладеного між сторонами договору страхування, які надають страховику право відмовити у виплаті страхового відшкодування, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Наведені в касаційній скарзі аргументи не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявниця. Погоджуючись з умовами договору, позивачка підтвердила свою згоду, що у разі викрадення застрахованого транспортного засобу вона зобов`язана буде надати свідоцтво про його реєстрацію до страхової компанії. Право не надавати вказаного свідоцтва можливе лише у виключному випадку - викрадення транспортного засобу шляхом грабежу та/або розбою. Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, на порушення умов договору страхування, залишено в застрахованому автомобілі, що, у свою чергу, свідчить про безвідповідальне ставлення до застрахованого майна. Тому колегія судді відхиляє доводи касаційної скарги з цього приводу. Посилання в касаційній скарзі на те, що апеляційний суд не дослідив докази, зводиться до необхідності їх переоцінки та встановлення обставин. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову апеляційного суду - без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цій справі оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Харківського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. ГоловуючийМ. Є. Червинська Судді:С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун