LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КАС ВС160/7635/20

від 10.05.2022 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 рок…

УХВАЛА 10 травня 2022 року м. Київ справа № 160/7635/20 адміністративне провадження № К/990/10729/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 160/7635/20 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України та Державної казначейської служби України про стягнення пені, - УСТАНОВИВ : Приватне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний завод» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Східного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, Державної податкової служби України, Державної казначейської служби України, в якому просило суд стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний завод» пеню в розмірі 592 006,28 грн. за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за лютий 2015 року. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року , залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 160/7635/20 адміністративний позов задоволено. До Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 160/7635/20. Підставою касаційного оскарження скаржником зазначено пункт 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України з посиланням на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування п. 200.15 статті 200 Податкового кодексу України у подібних правовідносинах, що призвело до необґрунтованості та некоректності наданого позивачем розрахунку пені, передбаченої пунктом 200.23 статті 200 Податкового кодексу України (до 15 березня 2021 року від дати рішення суду апеляційної інстанції). При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне. Частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з пунктом 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Верховний Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржник повинен вказати: 1) норми матеріального права, які неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, який є загальнодоступним для ознайомлення, під час розгляду справи судом першої інстанції (з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції), встановлено, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.01.2019 року у справі №0440/6878/18, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби та Державної фіскальної служби України щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" в розмірі 1 256 104 грн. за звітний період лютий 2015 року, за який подано декларацію, та зобов`язано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби та Державну фіскальну службу України внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування в розмірі - 1 256 104 грн. за звітний період лютий 2015 року. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що судовими рішеннями було підтверджено достовірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2015 року у розмірі 1 256 104 грн., у зв`язку з чим така сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов посилалися на те, що доказів внесення Офісом великих платників податків ДПС до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних про повернення позивачу узгодженої сума бюджетного відшкодування в розмірі 1 256 104 грн. та відповідно її відшкодування, відповідачами в ході розгляду справи суду не надано. Отже, оскільки протягом визначеного статті 200 Податкового кодексу України строку узгоджена сума бюджетного відшкодування в розмірі 1 256 104 грн не відшкодована з незалежних від платника податків причин, відповідно до положень п. 200.23 статті 200 Податкового кодексу України утворилась заборгованість бюджету з відшкодування ПДВ, за несвоєчасну виплату якої позивач вправі нарахувати пеню. Відповідно до проведеного позивачем розрахунку сума пені за період з 28.03.2018 року по 28.02.2021 року становить 592 006,98 грн. При цьому судом першої інстанції в судовому рішенні зазначено, що розрахунок пені в сумі 592 006,98 грн проведений відповідно до положень пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України, що не ставилось під сумнів і відповідачами в ході розгляду справи. Отже визначені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень, не ставились під сумнів відповідачами в ході розгляду справи, є необґрунтованими, та фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, що виходить за межі касаційного перегляду, які визначені статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2022 року у справі № 160/7635/20 повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя І.А. Васильєва

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»