Постанова 4857 № 500/9003/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 11 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/9003/21 пров. № А/857/6749/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді Курильця А.Р., суддів Кушнерика М.П., Мікули О.І., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,- суддя в 1-й інстанції Дерех Н.В., час ухвалення рішення 14.03.2022 року, місце ухвалення рішення м.Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 14.03.2022 року, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління ДПС в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи та невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позову. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Тернопільській області №0908218-2406-1919 від 19.08.2021, відповідно до якого йому нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачене фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості у розмірі 15871,69 грн., є протиправним та таким, що піддягає скасуванню, оскільки підпункт "ж" підпункту 266.2.2. пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, встановлює, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Позивач просить врахувати, що вказане нерухоме майно в оренду, лізинг, позичку нікому не передавалось, відтак, з огляду на викладене, не може бути об`єктом оподаткування. Колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу в порядку письмового провадження відповідно до п.3 ч.1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав. Судом встановлено, що 19.08.2021 Головним управлінням ДПС у Тернопільській області прийнято податкове повідомлення - рішення №0908218-2406-1919, у відповідності до якого, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПК України, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізособами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300 - 15871,69 грн. 01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 №71-VIII, яким запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Порядок оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, визначено статтею 266 ПК України. За змістом підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України). Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об`єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. У відповідності з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування. Згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов`язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган. За змістом підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). Поряд з цим, відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті. Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України). Положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлюються податкові пільги із податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Так, відповідно до підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України (у редакції, чинній з 01.01.2019) не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. До 01.01.2019 дана норма діяла в іншій редакції та визначала що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Застосовуючи цю правову норму, Верховний Суд, розглядаючи справу №0340/1905/18 щодо оскарження податкового повідомлення-рішення, прийнятого податковим органом до 01.01.2019, у постанові від 01.10.2019 висловив правову позицію, відповідно до якої пільга, встановлена підпунктом "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України, стосується сільськогосподарських товаровиробників і направлена на створення сприятливих умов для здійснення сільськогосподарської діяльності, стимулювання такої діяльності та досягнення її збалансованого податкового навантаження. Нова ж редакція підпункту "ж" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті ПК України (з 01.01.2019, яка підлягає застосуванню у цій справі) свідчить на користь висновку про те, що умовою звільнення таких об`єктів від оподаткування законодавець визначив цільове призначення їх фактичного використання та встановив вичерпний перелік підстав, коли податкова пільга не надається, зокрема, у випадках, коли нерухомість здається власниками в оренду, лізинг, позичку. Також законодавець уточнив, що сільськогосподарськими товаровиробниками є як юридичні особи, так і фізичні особи. Наказом Державного комітету України по стандартизації, метрології та сертифікації від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) в Україні. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення. Державний класифікатор будівель та споруд (ДК БС) є складовою частиною Державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Згідно з ДК 018-2000 до групи "Будівлі нежитлові інші" (код 127) включено клас "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства" (код 1271). Клас "Будівлі сільськогосподарського призначення" (код 1271) включає в себе будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси та ін. Відтак згідно з ДК 018-2000 будівлі класифікуються за їх функціональним призначенням. Як слідує з матеріалів справи, позивачем на підтвердження доводів позовної заяви подано до суду Свідоцтво про право власності на комплекс будівель (м`ясоконсервний цех) , що знаходиться за адресою Тернопільська область, м.Чортків, вул.Копичинецька, 124-Є, Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань, у відповідності до якого основним видом діяльності позивача є код ВЕД 10.11 - Виробництва м`яса (основний), Експлуатаційний дозвіл №19-16-24 Mt SAB ONF HS AS на забій сільськогосподарських тварин та первинну обробку м`яса. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що не слід приймати до уваги доводи позивача та до поданих документів з даними про те, що він використовує будівлю, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 для сільськогосподарського призначення, оскільки на цю будівлю нерухомості податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкт нерухомості відповідачем не було нараховано. Натомість, як слідує з розрахунку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, які належать позивачу, об`єктом оподаткування у спірному випадку є нежитлова будівля, що розташована за адресою АДРЕСА_1 , а не АДРЕСА_1 . При цьому, об`єкти за адресами АДРЕСА_2 є різними об`єктами нерухомого майна з різними поштовими адресами, а витяг про діяльність позивача виданий лише на об`єкт нерухомого майна що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Доводи позивача також спростовується відомостями, наданими заступником начальника Чортківського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камеральних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Тернопільській області у листі ГУ ДПС у Тернопільській області №2107/19-00-24-06 від 23.10.2021, направленого на адресу начальника управління супроводження судових справ. Так, з даного листа вбачається, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за об`єкт нерухомості, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , не було нараховано. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що згідно інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у ОСОБА_1 перебуває ряд нежитлових будівель і в тому числі у власності перебуває нежитлова будівля, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 - нежитлова будівля з мансардою. З урахуванням викладеного та з огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем не підтверджено використання нерухомого майна, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа, якої складає 317,7 кв.м. у сільськогосподарській діяльності. Решта доводів та заперечень учасників справи, висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відображено принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні не спростовуються і підстав для його скасування немає. Враховуючи вищевикладене, апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 14 березня 2022 року у справі № 500/9003/21 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду лише з підстав, визначених ст. 328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя А. Р. Курилець судді М. П. Кушнерик О. І. Мікула Повне судове рішення складено 11 травня 2022 року.