Постанова 4857 № 140/950/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/950/22 пров. № А/857/3732/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Онишкевича Т.В., Сеника Р.П. за участі секретаря судового засідання Лутчин Н.М., позивач: не з`явився представника відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року у справі № 140/950/22 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Енсол Трейд» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання неправомірними дій,- суддя в 1-й інстанції Сорока Ю.Ю., час ухвалення рішення 26.01.2022, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначено,- В С Т А Н О В И В : Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД» звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування витягу з розпорядження про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03170314202100002, розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю »ЕНСОЛ ТРЕЙД» . 24.01.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД» звернулось в суд з заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03170314202100002. Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД» про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області №11/03-20-09-03-15 від 14 січня 2022 року про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03170314202100002. Не погодившись з винесеною ухвалою про застосування заходів забезпечення позову Головне управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу в якій зазначає про те, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, з цих підстав просять апеляційну скаргу задовольнити та скасувати ухвалу суду першої інстанції про застосування заходів забезпечення позову. Зокрема, апелянт зазначив про те, що при розгляді справи про забезпечення позову, суд першої інстанції мав отримати належні докази на підтвердження того, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальне загроза невиконання чи утруднення виконання зобов`язань у разі винесення судового рішення про залишення чинним рішення про анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним. Відповідно до ч.1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції, Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД», Головним управлінням ДПС у Волинській видано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03170314202100002 терміном дії з 08.02.2021 до 08.02.2026 року, з визначеною адресою місця торгівлі: Україна, Волинська область, місто Ковель, вул. Варшавська, 24, АЗС. Розпорядженням Головного управління Державної податкової служби у Волинській області №11/03-20-09-03-15 від 14 січня 2022 року анульовано ліцензію Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД» на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03170314202100002, у зв`язку з отриманням від уповноважених органів інформації, що документи, копії яких подані разом із заявою на отримання ліцензії, не видавалися/не погоджувалися такими органами. Не погоджуючись з прийнятим податковим органом рішенням, позивач звернувся до суду та просив визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Державної податкової служби у Волинський області щодо анулювання ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03170314202100002. Суд першої інстанції вважав, що у відповідності до частини четвертої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що видами економічної діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД» є, зокрема, роздрібна торгівля пальним. З матеріалів, що додані заявником до заяви про забезпечення позову вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕНСОЛ ТРЕЙД», в межах власної господарської діяльності щодо роздрібної торгівлі пальним, укладені договори з ТОВ «ЛДБ ОІЛ» №28/10-21 від 28.10.2021 року щодо купівлі-продажу нафтопродуктів, з ТОВ «Укрпалетсистем» №1215/10/21 від 29.10.2021 року щодо купівлі-продажу нафтопродуктів, з ТОВ «Корт Агро Плюс» за договором поставки нафтопродуктів по відомості від 15.11.2021 року, а також, за договором оренди обладнання для АЗС від 25.12.2020, що передавалось ТОВ «Епсис Україна» позивачу. Суд першої інстанції прийшов до висновку, що не застосування заходів забезпечення позову може спричинити шкоду майновим інтересам суб`єкта господарювання, оскільки останній не зможе здійснювати зберігання пального, отриманого за результатами господарських зобов`язань по вказаним вище угодам. Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі пальним, визначені Законом України від 19.12.1995 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР). Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі - Закон №2628-VIII), який набрав чинності 01.01.2019, було, зокрема, внесено зміни до Закону України від 02 березня 2015 року №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» (далі - Закон №222-VIII) в частині доповнення переліку видів діяльності, що підлягають ліцензуванню, таким видом господарської діяльності як торгівля пальним та Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (нова назва закону «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», далі - Закон №481/95-ВР) в частині встановлення ліцензійних умов щодо вищевказаного виду господарської діяльності (оптової та/або роздрібної торгівлі пальним). Зазначені зміни набрали чинності з 01 липня 2019 року. За визначенням, зазначеним у статті 1 Закону №481/95-ВР, оптова торгівля пальним - діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам. Статтею 16 Закону №481/95-ВР визначено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Виходячи з наведених норм в їх сукупності, забезпечення позову має на меті гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі. При цьому, заходи забезпечення позову повинні відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів учасників даного судового процесу та осіб, що не є учасниками судового процесу. Застосовуючи заходи забезпечення позову, суд має встановити зв`язок між конкретним заходом забезпечення позову і предметом спору, а також встановити, що певний захід забезпечення позову відповідає обраному способу судового захисту, спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. З оглянутої заяви про забезпечення адміністративного позову, долучених примірників господарських угод, судом апеляційної інстанції не встановлено, що станом на час розгляду вказаної заяви, були в наявності докази існування перелічених у статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Долучені позивачем примірники угод критично оцінюються колегією суддів, оскільки позивачем не наведено жодних доказів на підтвердження їх виконання, а саме: примірники платіжних доручень, докази транспортування палива за місцем знаходження резервуарів. Крім того, договір оренди обладнання для АЗС від 25.12.2020 року не може були належним доказом, оскільки п.3.1 вказаної угоди вказує про завершення терміну дії договору до 25 грудня 2021 року. Письмових доказів на підтвердження пролонгації договірних відносин, а також сплати орендних платежів за користування паливними резервуарами позивачем не представлено, а судом першої інстанції належно не оцінено. Колегія суддів покликається на правову позицію, викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2019 року по справі № 826/13306/18, згідно якої суд зазначає, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими ч. 2 ст. 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед. Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках. Виходячи з завдання адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову позивачем не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю. Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта. Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі № 826/10936/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18 та від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19. Отже, виходячи із змісту поданого клопотання та доводів, наведених заявником у його обґрунтування, суд приходить до висновку що заявником не наведено обставин, за яких в разі невжиття заходів забезпечення позову буде істотно ускладнено чи унеможливлено виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому суд зазначає, що правовий інститут забезпечення позову має застосовуватися лише у виключних випадках та за умови існування обґрунтованої небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам особи до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадках, якщо захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, оскільки відсутні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Відповідно до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Даючи оцінку вказаним обставинам в сукупності, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність і необґрунтованість винесення ухвали про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а тому вважає, що ухвала судом постановлена з порушенням норм процесуального права, що привело до неправильного вирішення питання про вжиття заходів забезпечення позову, а відтак вона підлягає скасуванню з винесенням нової постанови про відмову в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.3 ст.243, ст.ст. 139, 310, 312, п.2 ч.1 ст.315, п.4 ч.1 ст.317, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити. Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 26 січня 2022 року про забезпечення адміністративного позову у справі № 140/950/22 - скасувати. Прийняти постанову, якою в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Енсол Трейд» про забезпечення адміністративного позову шляхом зупинення дії розпорядження Головного управління ДПС у Волинській області №11/03-20-09-03-15 від 14 січня 2022 року про анулювання ліцензії Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНСОЛ ТРЕЙД на право роздрібної торгівлі пальним реєстраційний номер 03170314202100002 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Т. В. Онишкевич Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 11 травня 2022 року