Постанова 4854 № 815/2025/17

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД __________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 815/2025/17 Головуючий І інстанції: Марин П.П. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів - Косцової І.П., Скрипченка В.О., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року (м.Одеса, дата складання повного тексту судового рішення - 06.12.2021р.) про відмову у заміні сторони виконавчого провадження у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунайська СЕС-1» до Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, третіх осіб - Управління Державної казначейської служби України в м.Одесі Одеської області, Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: 04.04.2017р. ТОВ «Дунайська СЕС-1» звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС та 3-х осіб - Управління ДКСУ в м.Одесі Одеської області та Одеського управління Офісу великих платників податків ДФС, у якому просило суд: - визнати протиправною бездіяльність відповідача стосовно підготовки згідно з даними інтегрованої картки платника податків висновку про повернення 1325659 грн. надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету, шляхом перерахування на поточний рахунок TOB «Дунайська СЕС-1» та подання цього висновку для виконання до відповідного територіального органу ДКСУ, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків, - зобов`язати відповідача підготувати, згідно з даними інтегрованої картки платника податків, висновок про повернення TOB «Дунайська СЕС-1» 1325659 грн. надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету шляхом перерахування на його поточний рахунок та подати цей висновок для виконання до відповідного територіального органу ДКСУ, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2017р., що залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 12.12.2017р., адміністративний позов ТОВ «Дунайська СЕС-1» - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо не розгляду по суті викладених вимог у заявах позивача про повернення надміру сплаченого грошового зобов`язання від 03.03.2016р., від 15.06.2016р., від 22.09.2016р. та від 25.10.2016р. та зобов`язано відповідача розглянути ці заяви у відповідності до вимог п.п.43.1,43.3 ст.43 ПК України. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. Постановою Верховного Суду від 31.08.2020р. касаційну скаргу ТОВ «Дунайська СЕС-1» - задоволено, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2017р. та ухвалу суду апеляційної інстанції від 12.12.2017р. у справі №815/2025/17 - скасовано. Адміністративний позов - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДФС щодо підготовки згідно з даними інтегрованої картки платника податків висновку про повернення ТОВ «Дунайська СЕС-1» 1325659 грн. надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету шляхом перерахування на поточний рахунок ТОВ «Дунайська СЕС-1» та подання цього висновку для виконання до відповідного територіального органу ДКСУ, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків. Зобов`язано Офіс великих платників податків ДФС підготувати згідно з даними інтегрованої картки платника податків висновок про повернення ТОВ «Дунайська СЕС-1» 1325659 грн. надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету шляхом перерахування на поточний рахунок позивача та подати цей висновок для виконання до відповідного територіального органу ДКСУ, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків. 10.09.2020р. судом 1-ї інстанції видано виконавчий лист у справі №815/2025/17. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.10.2020р. було замінено сторону боржника у справі з Офісу великих платників податків ДФС на Офіс великих платників податків ДПС. Ухвалою суду першої інстанції від 13.08.2021р. замінено у виконавчому листі №815/2025/17, виданому Одеським окружним адміністративним судом 10.09.2020р., боржника - з Офісу великих платників податків ДПС - на Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків. 15.11.2021р. Південним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків було подано заяву про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження на ГУ ДПС в Одеській області. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року(ухваленою в порядку письмового провадження) у задоволенні заяви Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, відповідач 23.12.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06.12.2021р. та прийняти нове рішення - про заміну боржника у виконавчому провадження (в межах справи №815/2025/17), а саме - Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на ГУ ДПС в Одеській області. Доводи відповідача обґрунтовані тим, що ТОВ «Дунайська СЕС-1» знаходилося на обліку в Офісі великих платників податків ДПС України у період з 01.01.2015р. по 31.12.2020р. Разом із тим, наказом ДПС України від 25.09.2020р. №250 «Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2021р.» (зі змінами, внесеними наказом ДПС України від 22.12.2020р. №745) ТОВ «Дунайська СЕС-1» з 01.01.2021р. переведено на облік, а також передано його облікову справу до ГУ ДПС в Одеській області (Арцизька ДПІ). Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків на цей час не має можливості підготувати згідно з даними інтегрованої картки платника податків висновок про повернення ТОВ «Дунайська СЕС-1» 1325659 грн. надміру сплаченого податку на прибуток з відповідного бюджету шляхом перерахування на поточний рахунок позивача та подати цей висновок для виконання до відповідного територіального органу ДКСУ, що здійснює казначейське обслуговування відповідних бюджетних коштів та повернення надміру сплачених сум податків. При цьому, оскільки ТОВ «Дунайська СЕС-1» з 01.01.2021р. переведено на облік до ГУ ДПС в Одеській області та ІКП автоматично передана з попереднього місця обліку платника до нового місця обліку платника - обов`язок подавати та готувати висновки до територіального органу ДКСУ покладається на ГУ ДПС в Одеській області. 13.01.2022р. матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження. 17.03.2022р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. За правилами ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, за відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України). Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходь висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Як вбачається зі змісту супровідного листа Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 01.01.2021р. №43/7/34-00-12 про передачу облікової справи, останні на виконання «Порядку обліку платників податків і зборів» (затв. наказом МФ України від 09.12.2011р. №1588) передає облікову справу ТОВ «Дунайська СЕС-1», для взяття на облік та подальшого обслуговування. Додатками до вказаного листа є: реєстраційна частина облікової справи (174 арк.), звітна частина облікової справи надавались засобами E-mail; дані про контрольно-перевірочну роботу (1 арк.); документи щодо заходів із забезпечення погашення боргу (1 арк.), інформацію щодо адміністративного та судового оскарження (1 арк.); форму 11 ОПП (1 прим. 1 арк.). Частиною 1 ст.129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. За приписами ст.1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими згідно з цим Законом, а також рішеннями, які у відповідності до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст.15 Закону № 1404-VIII, сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. У разі ж вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. При цьому, для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив (ч.5 ст.15 ЗУ №1404-VIII). Згідно з ч.1 ст.379 КАС України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця чи за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. З наведеного нормативного визначення слідує, що виконавче провадження є однією зі стадій судового провадження, яка його завершує. Ця стадія розпочинається з набранням законної сили судовим рішенням або за інших умов, установлених законом. Сторони судового провадження на даній стадії набувають відповідної процесуальної якості, а також користуються правами та несуть певні обов`язки, які зумовлені статусом сторони. На стадії ж виконавчого провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження і заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво. При цьому, законодавством встановлено головну умову, за якої обов`язки боржника може бути перекладено на іншу особу, - це вибуття сторони виконавчого провадження. За правилами ст.52 КАС України, у разі вибуття або заміни сторони чи 3-ї особи у відносинах, стосовно яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони або третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. З огляду на зміст наведеної норми, процесуальне правонаступництво передбачено не лише у зв`язку зі смертю фізичної особи та реорганізацією суб`єкта господарювання, а також в інших передбачених законом випадках, у тому числі в разі заміни кредитора або боржника в зобов`язанні. Процесуальне правонаступництво в розумінні ст.52 КАС України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення. Отже, ухвала про здійснення процесуального правонаступництва на стадії виконання рішення суду є документом, що забезпечує виконання рішення та фактично є його невід`ємною частиною, а тому заміна сторони в зобов`язанні (правонаступництво) на стадії виконавчого провадження є зміною судового рішення, передбаченою чинним законодавством, що оформлюється ухвалою (ст.52 КАС України). Оскарження такої ухвали варто розуміти як оскарження судового рішення. До того ж, аналогічну позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.06.2019р. у справі №905/1956/15. Так, «публічне правонаступництво» органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок по відновленню порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід відносно переходу до правонаступника обов`язку відновити порушене право цілком відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувались ліквідованим органом, не можуть бути припинені і підлягають передачі іншим державним органам, однак за виключенням того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 13.03.2019р. у справі №524/4478/17 та від 20.02.2019р. у справі №826/16659/15. Таким чином, правонаступництво в сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Наведені висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 12.06.2018р. у справі № 2а-23895/09/1270. У такому випадку також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама по собі має бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права. Разом із тим, необхідно виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Фактичним (компетенційним) адміністративним (публічним) правонаступництвом - є врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок: ліквідації органу або ж посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Процесуальним адміністративним (публічним) правонаступництвом - є унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді 1-ї, апеляційної та касаційної інстанції (окрім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити у судовий процес як сторона чи третя особа. При визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду адміністративної справи буде встановлено те, що орган державної влади та/або орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суду слід залучити до участі у справі їх правонаступників. У разі ж відсутності правонаступників суду необхідно залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другий відповідач залучається інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого передані (або належать) функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача. Тобто, коли відбувається публічне правонаступництво, вирішальним є встановлення факту переходу повністю чи частково функцій (адміністративної компетенції) від одного суб`єкта владних повноважень до іншого, а не факту державної реєстрації припинення вибувшого із публічних правовідносин суб`єкта владних повноважень як юридичної особи. З огляду на вищевикладене, підставою для переходу адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень до іншого (набуття адміністративної компетенції) є події, що відбулися із суб`єктом владних повноважень. У межах вирішення питання, яке є предметом розгляду в цій справі, для встановлення факту публічного правонаступництва визначальним є встановлення або припинення первісного суб`єкта Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, або перехід повністю або частково його функцій (адміністративної компетенції) до ГУ ДПС в Одеській області. Інакше відсутність підстав публічного правонаступництва доводить неможливість його здійснення. Як уже встановлено судами обох інстанцій, що Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків не перебуває в процесі припинення або ліквідації, відповідно підстав правонаступництва у розумінні ч.2ст.104 ЦК України немає. Фактичного (компетенційного) адміністративного правонаступництва також не відбулося, адже відсутні врегульовані нормами права умови та порядок передання адміністративної компетенції від Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків до ГУ ДПС в Одеській області. Як на підставу для здійснення публічного правонаступництва, апелянт звернув увагу на те, що починаючи з 01.01.2021р. ТОВ «Дунайська СЕС-1» не є великим платником податків та, як наслідок, вже не перебуває на обліку в Південному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків, а його облікову справу передано до ГУ ДПС в Одеській області. Натомість, у разі зміни місця обслуговування (обліку) платника податків, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, не відбувається фактичного (компетенційного) або процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва контролюючих органів. Обставини, з якими Закон №1404-VIII і ст.379 КАС України пов`язують можливість здійснення заміни сторони виконавчого провадження, у такому разі відсутні, відповідно органом, який має забезпечити виконання судового рішення та відновити права платника податків, є той, якого фактично зобов`язано рішенням суду, що набрало законної сили, вчинити певні дії. Наведене узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.10.2019р. у справі №812/1408/16. Більше того, остаточне рішення уданій справі прийнято 31.08.2020р., а місце обслуговування (обліку) платника податків змінено з 01.01.2021р. Надаючи оцінку рішенню суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції зауважує, що згідно з п.43.1 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов`язання підлягають поверненню платнику відповідно до вказаної статті ПК України та ст.301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу. Обов`язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов`язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми (п.43.3 ст.43 ПК України). Таким чином, за змістом п.43.4 ст.43 ПК України, платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань у довільній формі, в якійзазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов`язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Як передбачено у п.43.5 ст.43 ПК України, контролюючий орган не пізніше ніж за 5 (п`ять) робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п`яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету. У свою чергу, висновок про повернення ТОВ «Дунайська СЕС-1», відповідно до резолютивної частини постанови Верховного Суду від 31.08.2020р., має бути підготовлений відповідно до даних інтегрованих карток, які сформовані в тому числі на підставі заяв, поданих саме до Офісу великих платників податків ДФС, правонаступником якого є заявник. Так, п.1.6 «Порядку обліку платників податків і зборів»(затв. наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011р. №1588) визначено, що: - реєстраційна частина облікової справи платника податків формується із документів, які надходять до контролюючих органів для взяття на облік платника податків, та доповнюється документами, які подаються платником податків або надходять стосовно платника податків згідно із ст.ст.66-68 ПК України у паперовій формі; - звітна частина облікової справи платника податків формується із податкових декларацій (звітів, розрахунків) та інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, які подаються платником у період його діяльності у паперовій формі. Як вбачається з листа заявника від 01.01.2021р., ГУ ДПС в Одеській області не передавались заяви позивача від 03.03.2016р. №59/ДС1, від 15.06.2016р. №128/ДС1, від 22.09.2016р. №192/ДС1 та від 31.10.2016р. №218/ДС1 про повернення надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі - 1325659 грн. Таким чином, суд 1-ї інстанції дійшов вірного висновку про наявність у заявника можливості виконати рішення суду. У той же час, заявником не надано належних доказів щодо не можливості виконати рішення суду та наявності підстав для здійснення заміни відповідача на ГУ ДПС в Одеській області. З огляду на викладене, з огляду на те, що спірні відносини не допускають правонаступництва, правові підстави для задоволення заяви Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про заміну сторони виконавчого провадження - відсутні. Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правовірність висновків суду 1-ї інстанції і не дають підстав для висновку, що судом при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи чи порушено норми процесуального права. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»). Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи заявника, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Таким чином, при винесенні оскаржуваної ухвали судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування. У відповідності до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі ст.316 КАС України, суд 2-ї інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.238,241,243,308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Південного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 11.05.2022р. Головуючий у справі суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов Судді: І.П. Косцова В.О. Скрипченко