Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 260/3954/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/3954/21 пров. № А/857/5360/22 Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., за участю секретаря Пославського Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року (ухвалене головуючим суддею Рейті С.І. о 15 год. 06 хв. у м. Ужгород, повне судове рішення складено 14 лютого 2022 року) у справі № 260/3954/21 за адміністративним позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування припису і постанови, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправними та скасувати припис про усунення виявлених порушень № ЗК60/285/АВ від 19.02.2021 та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗК60/285/АВ-ІП-ТД-ФС-12 від 20.05.2021, винесені Управлінням Держпраці у Закарпатській області. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що в ході проведення інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення ним підприємницької діяльності з громадського харчування в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », інспекторами Держпраці встановлено, що з найманим працівником ОСОБА_2 , якого допущено до роботи на момент інспекційного відвідування, не укладено письмового трудового договору, чим порушено ч. 1 ч. 3 ст. 24 КЗпП України. На думку позивача, твердження відповідача не відповідають дійсності з огляду на те, що обов`язок роботодавця повідомити про прийняття працівника на роботу виникає після такого прийняття, чого у даному випадку не було, оскільки ФОП ОСОБА_3 уклала трудовий договір з ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу від 18.02.2021, заявою ОСОБА_2 від 18.02.2021, копією трудового договору між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.01.2022 адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано припис Управління Держпраці у Закарпатській області про усунення виявлених порушень № ЗК60/285/АВ від 19.02.2021. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗК60/285/АВ-ІП-ТД-ФС-12 від 20.05.2021. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що в процесі розгляду справи відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що оскаржені припис та постанова прийняті з додержанням вимог законодавства. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Від представника позивача дійшло клопотання про відкладення розгляду справи. За результатами розгляду вказаного клопотання колегія суддів ухвалила його відхилити, оскільки відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність в судовому засіданні учасників справи (їх представників), а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. За таких обставин апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності позивача (його представників). Водночас, будь-яких нових доказів або обставин по справі останнім не наведено. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що на виконання окремого доручення т.в.о. Голови Державної служби України з питань праці № Д-330/1/3.1-20 та службової записки головного державного інспектора Хланти І.Ю., 11.02.2021 начальником Управління Держпраці у Закарпатській області видано наказ № 26 Про проведення інспекційних відвідувань, зокрема, щодо дотримання трудового законодавства при оформленні трудових відносин суб`єктом господарювання ФОП ОСОБА_1 (а.с. 71-72). На підставі наказу видано направлення на проведення інспекційного відвідування від 16.02.2021 № 146 із зазначенням строку його дії: з 18.02.2021 року по 19.02.2021 (а.с. 73). В зазначений період посадовими особами Управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 . Як вбачається з акту інспекційного відвідування № ЗК 60/285/AB (а.с. 76-84), в ході такого встановлено, що ФОП ОСОБА_1 займається підприємницькою діяльністю з громадського харчування в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 . Так, 18.02.2021 в ході інспекційного відвідування у вказаному кафе встановлено, що з найманим працівником ОСОБА_2 , якого допущено до роботи офіціанта на момент інспекційного відвідування не укладено письмового трудового договору. Таким чином, інспектуванням встановлено, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю одного громадянина ОСОБА_2 без укладення трудового договору чи договору цивільно-правового характеру, чим порушив вимоги ч. 1, ч. 3 ст. 24 Кодексу Законів про працю України. За результатами проведеного інспекційного відвідування 18.02.2021 складено акт інспекційного відвідування № ЗК60/285/AB, який, згідно опису вкладення до конверту на ім`я ОСОБА_1 надіслано 19.02.2021 за адресою: АДРЕСА_2 . 19.02.2021 Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено Попередження про відповідальність за порушення законодавства про працю № ЗК60/285/АВ/П/ПО та припис про усунення виявлених порушень вимог законодавства про працю № ЗК60/285/АВ/П. Також, 19.02.2021 Управлінням Держпраці у Закарпатській області складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК60/285/АВ/П/ПТ, передбачене ч. 3 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, який направлено на розгляд до Хустського районного суду. В матеріалах інспекційного відвідування міститься Акт про відмову від підпису № ЗК60/285/АВ-ВП складений головним державним інспектором Юртин В.Ф. 03.03.2021, згідно якого, станом на 03.03.2021 підписаний примірник акту та припису не повернуто. В подальшому, 05.05.2021 першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято Рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК60/285/АВ-ТД, зі змісту якого, розгляд справи призначено на 13.05.2021. 13.05.2021 начальником Управління Держпраці в Закарпатській області направлено позивачу лист за № 07-04/3610, згідно якого, 05.05.2021 на адресу Управління надійшов акт складений за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці № ЗК60/285/АВ від 19.02.2021 проведеного головним державним інспектором Юртином В.Ф. за участі головного державного інспектора Хланти І.Ю. та начальника відділу Турянського Я.І. Листом № 07-04/3514 від 07.05.2021 на адресу позивача: Хустський район, смт. Вишково, вул. Борнюка, 2 надіслано повідомлення про розгляд справи на 11:00 год. 13.05.2021. Разом з тим згідно інформації Укрпошти, зазначене повідомлення позивачеві не вручено. Враховуючи наведені обставини, позивача повідомлено, що розгляд справи відбудеться 20.05.2021 о 09:00 год. 18.05.2021 представником позивача подано до Управління Держпраці у Закарпатській області клопотання про відкладення розгляду справи. 20.05.2021 першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЗК60/285/АВ-ІП-ТД-ФС-12, яким на ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 60000 грн. Позивач вважаючи оскарженні рішення протиправними, звернувся до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до ч. 1 ст. 259 Кодексу законів про працю України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Таким органом, у відповідності до п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96 (надалі - Положення № 96), є Державна служба України з питань праці (Держпраці), діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб. Згідно з пп. 6 п. 4 Положення № 96, серед основних завдань Держпраці визначено, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи (пункт 7 Положення № 96). На виконання вказаних положень постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (надалі - Порядок № 295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування). Державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, у тому числі, Держпраці та її територіальних органів (пункт 2 Порядку № 295). Відповідно до пп. 19 та 20 Порядку № 295, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування. У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку №295). Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення». Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені на підставі, зокрема, акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу. Як згадувалось вище, що оскаржувана постанова про накладення штрафу прийнята на підставі акту інспекційного відвідування, якою позивача притягнуто до відповідальності на підставі абзацу 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, а саме: за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) та накладено на позивача штраф у розмірі 60000 грн. Щодо суті встановленого порушення то колегія суддів вважає з потрібне зазначити наступне. Приписами ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України). Відповідно до абзацу 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України, юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Отже, визначальним для вирішення спірних правовідносин у цій справі є наявність трудових відносин між позивачем та вказаним в акті перевірки фізичною особою. Разом з цим, колегія суддів поділяє думку суду першої інстанції про те, що до уваги слід врахувати висновки зазначені в постанові Хустського районного суду Закарпатської області від 24.06.2021 у справі № 309/1538/21 за результатом розгляду матеріалів, що надійшли від Управління Держпраці у Закарпатській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП. Так, судом встановлено, що в рамках адміністративної справи № 309/1538/21, Хустським районним судом були встановлені наступні обставини. Відносно ОСОБА_1 складено протокол про те, що під час проведення 18.02.2021 року інспекційного відвідування у ФОП ОСОБА_1 за місцем здійснення ним підприємницької діяльності з громадського харчування в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке розміщене за адресою АДРЕСА_1 , встановлено, що з найманим працівником ОСОБА_2 , якого допущено до роботи офіціанта не укладено письмового трудового договору, не повідомлено територіальний орган Державної фіскальної служби за місцем обліку його як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за відповідною формою до початку виконання найманими працівниками роботи за укладеним трудовим договором, чим порушено ч.1, 3 ст. 24 КЗпП України. Своїми діями позивач вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 41 КУпАП. Проаналізувавши, у цьому провадженні наявні у ньому фактичні дані, які як докази були зібранні Управління Держпраці у Закарпатській області, суддя установив, що вина особи, що притягається до адміністративної відповідальності у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП не є дійсною та доведеною з дотриманням стандарту доказування «поза розумним сумнівом», у розрізі такого. На підтвердження вини особи, яка притягується до адміністративної відповідальності Управління Держпраці у Закарпатській області суду надано такі докази: протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначено про відмову від його підписання Перегенським І.І., Акт Управління Держпраці № ЗК60/285/АВ від 19.02.2021, до якого долучено компакт-диск, письмові пояснення особи, що притягається до адміністративної відповідальності та Акт про відмову від підпису № ЗК 60/285/АВ-ВП від 03.03.2021. Оцінюючи зазначені вище докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю Суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення. Отже, повертаючись до обставин даної справи, суд звернув увагу на те, що проаналізувавши фактичні дані у цій справі, не установлено доведеність факту наявності у діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ознак адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 41 КУпАП, у розрізі такого. Згідно ч. 6 ст. 78 КАС України, постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, що набрала законної сили, є обов`язковою для адміністративного суду , який розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанову, лише в питанні чи мали місце дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Крім цього, згідно ч. 4 цієї статті, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Враховуючи наведене вище та вимоги ст. 78 КАС України, колегія суддів погоджується з висновок суду першої інстанції, що в процесі розгляду справи відповідачем не надано належних та достатніх доказів того, що оскаржені припис та постанова прийняті з додержанням вимог законодавства, оскільки обставини, встановлені рішенням суду у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно дост. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 січня 2022 року у справі № 260/3954/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 10 травня 2022 року