Постанова 4811 № 450/2165/16-ц

Справа № 450/2165/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Данилів Є.О. Провадження № 22-ц/811/452/20 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А. Категорія: 2 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого-судді: Левика Я.А., суддів: Савуляка Р.В., Шандри М.М., секретарка: Скакун І.А., за участі в судовому засіданні відповідача ОСОБА_1 , його представниці ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 , в інтересах якого діє опікун ОСОБА_4 ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Пустомитівського районного суду Львівської області в складі судді Даниліва Є.О. від 17 грудня 2019 року у справі за позовом недієздатного ОСОБА_3 , в інтересах якого діє опікун ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, правонаступником якої є Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області, третя особа орган опіки та піклування Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, правонаступником якої є опікунська рада Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, як орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності та ін., - в с т а н о в и л а : рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2019 року позовні вимоги недієздатного ОСОБА_3 в інтересах якого діє опікун ОСОБА_4 задоволено повністю. Скасовано рішення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 218 від серпня 2016 р. «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність». Скасовано державну реєстрацію (реєстраційний об`єкта нерухомого майна 1007288246236) права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. для будівництва обслуговування жилого будинку господарських будівель споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4623683100:02:002:1516. Зобов`язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_3 у користуванні спільним заїздом між будинковолодінням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який знаходиться на відстані 15 м. від лівої точки межі земельної ділянки на АДРЕСА_1 таблиця № 1 і АДРЕСА_2 з врахуванням визначеної площі в користуванні ОСОБА_3 0,30 га. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 551,20 грн. (п`ятсот п`ятдесят один грн. 20 коп.) судового збору. Стягнуто із Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області 551,20 грн. (п`ятсот п`ятдесят один грн. 20 коп.) судового збору. Вказане рішення оскаржив ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі просить скасувати рішення та винести постанову про відмову у позові ОСОБА_3 за безпідставністю його позовних вимог. Вважає, що Звеногородська сільська рада прийняла законне та справедливе рішення №218 від 02 серпня 2016 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність», оскільки сільській раді було достовірно відомо, що дійсно він є власником житлового будинку під АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 грудня 2010 року, після смерті його матері ОСОБА_6 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки він надав до сільської ради копію даного свідоцтва при поданні ним письмової заяви про приватизацію земельної ділянки. Вказує, що судом не враховано у рішенні, що господарська будівля сарай, яка знаходиться на відстані всього 70 см від огорожі, яка належить йому, збудована ще його дідусем та бабусею в 40-х роках 20 століття, що свідчить про те, що не могла вона бути збудованою на частині земельної ділянки спільного заїзду, що свідчить про те, що він не захоплював частини спільного заїзду. Також вважає, що приватизація його земельної ділянки відбулася з дотриманням норм діючого Земельного Кодексу України і жодних правових підстав для скасування законного рішення сільської ради в суду не було. Звертає увагу, що згідно із рішенням колегії суддів у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області від 07 травня 2015 року чітко вказано про те, що «ширина земельної ділянки ОСОБА_7 , згідно плану забудови 1966 року, яка безпосередньо межує із проїздом до присадибних ділянок ОСОБА_8 та ОСОБА_9 дійсно повинно становити 10,0-10,5 м, згідно з долученими до справи висновками відділу містобудування та архітектури Пустомитівської районної адміністрації від 22 вересня 2014 року №175/01-14 «Про відповідність проектів забудови земельних ділянок із врахуванням сформованої містобудівної ситуації у с. Шоломинь плану земельних ділянок учасників процесу». Зазначає, що даний висновок має преюдиційне, тобто обов`язкове значення і не було необхідності ще раз доводити обставини, які встановлені рішенням суду, яке давно вступило у законну силу та було виконане, але суд у своєму рішенні цього зовсім не врахував. Вказує, що він категорично не згідний з висновком судової земельно-технічної експертизи, яку було проведено судом за клопотанням представника позивача, оскільки даний висновок суперечить об`єктивним обставинам, невірно визначено площі земельних ділянок сторін, оскільки сільській раді достовірно відомо, що він не захоплював частини спільного заїзду, саме тому позовні вимоги ОСОБА_4 були абсолютно безпідставними, але суд незаконно задовольнив їх. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залучено Давидівську сільську раду Львівського району Львівської області, як правонаступника відповідача Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області до участі у справі за позовом недієздатного ОСОБА_3 в інтересах якого діє опікун ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, третя особа орган опіки та піклування Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області про скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності та ін. Окрім цього, ухвалою судового засідання, яка занесена до протоколу судового засідання від 08 червня 2021 року залучено до участі у справі опікунську раду Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, як орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, як правонаступника третьої особиоргану опіки та піклування Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області. В судове засідання окрім відповідача ОСОБА_1 , його представниці ОСОБА_2 , представника позивача ОСОБА_3 , в інтересах якого діє опікун ОСОБА_4 ОСОБА_5 , решта учасників справи не з`явилися, однак суд вважав за можливе проводити розгляд справи за їх відсутності, зважаючи на те, що такі особи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення відповідача та його представниці на підтримання апеляційної скарги, представника позивача в заперечення скарги, дослідивши матеріали, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів позовної заяви, заперечення на позов, апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, а також усних та письмових заяв та пояснень учасників справи у судах обох інстанцій колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Із змісту оскаржуваного рішення вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 118, ч.2 ст. 158 ЗК України, ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.2 ст. 13 ЦК України, ст. 141 ЦПК України, та задовольняючи позов, виходив з того, що згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.08. 2016 року, зареєстровано в реєстрі за № 1254, ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_10 , який успадкував будинковолодіння АДРЕСА_3 . Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.12. 2009 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-1718, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_6 , який успадкував будинковолодіння АДРЕСА_3 . Згідно рішення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 218 від серпня 2016 р. «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земель ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність» орган місцевого самоврядування вирішив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,2500 га, земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд згідно кадастрового номеру на земельну ділянку 4623683100:02:002:1516, за рахунок земель житлової та громадської забудови гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Передати гр. ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_4 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд в с.Шоломинь Пустомитівського району Львівської області. Зареєструвати речове право на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_1 виконувати обов`язки власника земельної ділянки відповідно до вимог ст. 91 Земельного кодексу України. На підставі цього рішення ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на зазначену земельну ділянку, про що свідчить Інформаційна довідка № 66692401 від 26.08. 2016 року. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07.05. 2015 року у справі № 450/1002/14 встановлено такі обставини: згідно довідки виконкому Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27.08.2013 року №882, наданої відповідачами, за домогосподарством АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_10 рахується присадибна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку. Площа земельної ділянки під будівництво житлового будинку становить 0,06 га. Зазначені відомості підтверджуються також й іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема: відповіддю Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 16.12.2013 року №02-18/497; копією свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, виданого ОСОБА_7 ; висновком відділу містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації від 22.09.2014 року №175/01-14 про відповідність проектів забудови земельних ділянок із врахуванням сформованої містобудівної ситуації в с. Шоломинь. Згідно вказаних вище документів довжина земельної ділянки ОСОБА_7 , призначеної для забудови становить 60,0 м., а ширина 10,5 м. Крім того, згідно цих же документів між земельними ділянками ОСОБА_10 та ОСОБА_1 проходить дорога загального користування. Вказана обставина підтверджується також довідкою виконавчого комітету Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 01.10.2014 року №839 та відповіддю Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 11.11.2014 року №02-18/447 на адвокатський запит, проектом забудови розробленим архітектурою Пустомитівського району на замовлення забудовника ОСОБА_11 13.03.1989 року. Проте, суд встановив, що вказаний проїзд було самовільно захоплено. Згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Львівській області від 23.10.2013 року №8134/3-21-8 ОСОБА_12 встановлено загорожу по частині периметру ділянки ОСОБА_10 зі сторони вулиці шириною 13,4 м. в той час як ширина цієї ділянки зі сторони вулиці становить 10,6 м. Таким чином, ОСОБА_12 , яка є дочкою ОСОБА_10 було долучено до присадибної ділянки останньої земельну ділянку орієнтовною площею 0,0161 га за рахунок земель загального користування заїзду. Відповідно до відомостей зазначених у вказаному листі стосовно ОСОБА_12 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП та з метою усунення порушень видано припис. 15.08.2013 року Звенигородською сільською радою було винесено попередження ОСОБА_10 стосовно незаконного захоплення землі загального користування (дороги) . Рішенням Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №560 від 27.09.2013 року було відмолено ОСОБА_10 у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у зв`язку із захопленням земель загального користування (дороги). Таким чином, колегія суддів, на підставі вищевказаного прийшла до висновку, що відповідачі ( ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 ) здійснили самовільне захоплення земель загального користування на території с. Шоломинь Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, а саме проїзду до присадибних ділянок ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , який знаходиться між земельними ділянками ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , що підтверджується також шляхом співставлення та системного аналізу копії проекту забудови, виготовленого за замовленням ОСОБА_11 13.03.1989 року, копії свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, виданого ОСОБА_7 та долученого до висновків відділу містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації від 22.09.2014 року №175/01-14 про відповідність проектів забудови земельних ділянок із врахуванням сформованої містобудівної ситуації в с. Шоломинь плану земельних ділянок учасників процесу. Рішення суду апеляційної інстанції ухвалено зобов`язавши ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 не чинити перешкод ОСОБА_8 , ОСОБА_14 у користуванні спільним заїздом та зобов`язати ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 відновити межі земельної ділянки, наданої їм в користування шляхом перенесення загорожі на межу земельної ділянки відповідачів на відстань одного метра від східної частини житлового будинку. Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 020/17 від 11.07. 2017 року площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради, яка повинна належати ОСОБА_1 становить 0,22га. Площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради, яка повинна належати ОСОБА_3 ( ОСОБА_15 ) становить 0,30га. Фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 становить 2558,0кв.м, що є меншою від площі земельної ділянки згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради і яка повинна становити 0,30га - див. дослідження і таблицю № 2 додатку до висновку. Фактична площа земельної ділянки по АДРЕСА_1 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 становить 2645,50 кв.м, що є більшою від площі земельної ділянки згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради і яка повинна становити 0,22га. Проїзд між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради по АДРЕСА_1 , повинен знаходитись не на відстані 11,25м, яка відмірена сільською радою, а на відстані 15м від лівої точки межі земельної ділянки по АДРЕСА_6 або на відстані 14м від лівої точки межі земельної ділянки по АДРЕСА_6 з врахуванням визначеної площі в користуванні ОСОБА_3 в 0,30га (14x214м). У судовому засіданні експерт ОСОБА_16 пояснила яким чином вона здійснювала вимірювання що лягли в основу висновку. Пояснення експерта не викликали у суду сумніву у допустимості висновку експерта як доказу у справі. Суд зазначив, що висновок експерта не спростовується доказами у справі. Із аналізу фактичних обставин встановлених судом на підставі наданих сторонами доказів суд зробив висновок, що за рахунок загального проїзду між земельними ділянками, що перебувають у володінні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 останній самовільно збільшив розмір своєї земельної ділянки, яка перебувала у користуванні його сім`ї. А орган місцевого самоврядування, приймаючи оскаржуване рішення узаконив таке самовільне захоплення шляхом затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га, яка є більшою ніж земельна ділянка площею 0, 22, що перебувала у користуванні ОСОБА_1 та його сім`ї згідно з викопіюванням з плану. Таким чином, суд вважав, що приймаючи оскаржуване рішення №218 від серпня 2016 р. «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земель ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність» орган місцевого самоврядування діяв всупереч вимог ст. 118 ЗК України, ч. 2 ст. 19 Конституції України. З урахуванням того, що органом місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано інтереси позивача, що не відповідає ч. 2 ст. 13 ЦК України. Тому, рішення № 218 від серпня 2016 р. «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність» підлягає скасуванню. Також суд вважав, що позовна вимога про скасування державної реєстрації (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1007288246236) права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. для будівництва обслуговування жилого будинку господарських будівель споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4623683100:02:002:1516 слід розглядати в сукупності з вимогою про усунення перешкод у користуванні проїздом. Такий висновок суду слідував із того, що факт захоплення спільного заїзду встановлений та підтверджений. Рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачеві у власність земельної ділянки є незаконним. Таким чином, зобов`язавши відповідача усунути перешкоди в користуванні заїздом та не скасувавши реєстрації права власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку спір по суті вирішеним не буде, оскільки правомочності права власності на спірну земельну ділянку не будуть обмежені. Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги заявлені позивачем підлягають задоволенню в повному обсязі. Також суд вважав, що судові витрати підлягають розподілу у відповідності до ст. 141 ЦПК України. Колегія суддів вважає, що такі висновки вцілому відповідають обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону та підстав для скасування оскаржуваного рішення суду немає. 30.08.2016 ОСОБА_4 в інтересах недієздатного ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом (з врахуванням уточнених позовних заяв від 7.02.2017 року та 30.11.2017 року та залучення судом співвідповідача) до ОСОБА_1 , Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області (правонаступником якої є Давидівська сільська рада Львівського району Львівської області), третя особа орган опіки та піклування Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, правонаступником якої є опікунська рада Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, як орган опіки та піклування при Виконавчому комітеті Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області, у якій просив: - скасувати рішення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №218 від 02 серпня 2016 р. «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність»; - скасувати державну реєстрацію (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1007288246236) права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. для будівництва обслуговування жилого будинку господарських будівель споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4623683100:02:002:1516; - зобов`язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні спільним заїздом між будинковолодінням ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , який знаходиться на відстані 15 м. від лівої точки межі земельної ділянки на АДРЕСА_6 таблиця №1 і АДРЕСА_2 з врахуванням визначеної площі в користуванні ОСОБА_3 0,30 га. В обґрунтування позову зазначав, що на підставі оскаржуваного рішення органу місцевого самоврядування відповідачем ОСОБА_1 зареєстровано право власності на земельну ділянку. Проте, до складу земельної ділянки увійшла частина проїзду, що перешкоджає позивачеві у доїзді транспорту чи спецтехніки до його будинковолодіння. Як вбачається із матеріалів справи, вірно встановлено судом першої інстанції та сторонами не спростовано, згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.08.2016 року, зареєстровано в реєстрі за № 1254, ОСОБА_3 є спадкоємцем ОСОБА_10 , який успадкував будинковолодіння АДРЕСА_3 . Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.12. 2009 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-1718, ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_6 , який успадкував будинковолодіння АДРЕСА_3 . Також, згідно рішення Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області № 218 від серпня 2016 р. «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земель ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність» орган місцевого самоврядування вирішив затвердити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки площею 0,2500 га, земельна ділянка для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд згідно кадастрового номеру на земельну ділянку 4623683100:02:002:1516, за рахунок земель житлової та громадської забудови гр. ОСОБА_1 в АДРЕСА_1 . Передати гр. ОСОБА_1 , жителю АДРЕСА_4 безоплатно у власність земельну ділянку площею 0,2500 га для будівництва і обслуговування жилого будинку господарських будівель і споруд в с.Шоломинь Пустомитівського району Львівської області. Зареєструвати речове право на земельну ділянку у встановленому законодавством порядку. ОСОБА_1 виконувати обов`язки власника земельної ділянки відповідно до вимог ст. 91 Земельного кодексу України. На підставі цього рішення ОСОБА_1 зареєстрував своє право власності на зазначену земельну ділянку, про що свідчить Інформаційна довідка № 66692401 від 26.08. 2016 року. Проте із висновку судової земельно-технічної експертизи №020/17 від 11.07.2017 року, складеного судовим експертом ТзОВ «Гал-Світ» Табунщик Т.Я., вбачається, що площа земельної ділянки на АДРЕСА_6 , згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради, яка повинна належати ОСОБА_1 становить 0,22га. Площа земельної ділянки на АДРЕСА_6 згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради, яка повинна належати ОСОБА_3 ( ОСОБА_15 ) становить 0,30га. Фактична площа земельної ділянки на АДРЕСА_6 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_3 становить 2558,0кв.м, що є меншою від площі земельної ділянки згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради і яка повинна становити 0,30га - див. дослідження і таблицю № 2 додатку до висновку. Фактична площа земельної ділянки на АДРЕСА_6 , яка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 становить 2645,50 кв.м, що є більшою від площі земельної ділянки згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради і яка повинна становити 0,22га див. дослідження і таблицю № 2 додатку до висновку. Проїзд між земельними ділянками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 згідно викопіювання з плану землекористування сільської ради на АДРЕСА_6 , повинен знаходитись не на відстані 11,25м, яка відмірена сільською радою, а на відстані 15м від лівої точки межі земельної ділянки на АДРЕСА_6 див. таблицю № 1 і № 3, або на відстані 14м від лівої точки межі земельної ділянки на АДРЕСА_6 з врахуванням визначеної площі в користуванні ОСОБА_3 в 0,30га (14x214м). - див. дослідження і таблицю № 4 додатку до висновку. Вказані висновки об`єктивно підтверджені викопіюваннями з картографічних матеріалів, витягами з погосподарських книг і інформаціями із органу місцевого самоврядування та відповідачем вказаних доказів будь-якими іншими доказами не спростовано, на такі не вказано та клопотань про витребування таких не заявлено у судах обох інстанцій. Враховуючи вказане, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що за рахунок загального проїзду між земельними ділянками, що перебувають у володінні позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_1 останній самовільно збільшив розмір своєї земельної ділянки, яка перебувала у користуванні його сім`ї, як вбачається із висновку експертизи за рахунок заїзду, що перебуває у спільному користуванні, а також частково і за рахунок земельної ділянки, що належить позивачеві, як власникові будинку за згаданою адресою площею 0,30 га, а орган місцевого самоврядування, приймаючи оскаржуване рішення відповідно узаконив таке самовільне захоплення шляхом затвердження технічної документації та передачі у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,2500 га, яка є більшою ніж земельна ділянка площею 0,22, що згідно наявних нормативних документів повинна перебувати у користуванні ОСОБА_1 . Відтак, суд вірно вказав про те, що приймаючи оскаржуване рішення № 218 від 2 серпня 2016 р. «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земель ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність» орган місцевого самоврядування діяв всупереч вимог ст. 118 ЗК України, ч. 2 ст. 19 Конституції України. Зважаючи на вказане, судом першої інстанції вірно скасовано рішення № 218 від 2 серпня 2016 р. «Про затвердження технічної документації землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земель ділянки та передачу даної земельної ділянки у власність» з урахуванням того, що органом місцевого самоврядування при прийнятті оскаржуваного рішення, зокрема, і не враховано інтереси позивача, що не відповідає ч. 2 ст. 13 ЦК України, а навпаки порушено такі. Окрім цього, суд першої інстанції вірно вважав, що позовну вимогу про скасування державної реєстрації (реєстраційний об`єкта нерухомого майна 1007288246236) права власності на земельну ділянку площею 0,2500 га. для будівництва обслуговування жилого будинку господарських будівель споруд за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий № 4623683100:02:002:1516 слід розглядати в сукупності з вимогою про усунення перешкод у користуванні проїздом, оскільки факт захоплення спільного заїзду встановлений та підтверджений, рішення органу місцевого самоврядування про надання відповідачеві у власність земельної ділянки є незаконним. Таким чином, зобов`язавши відповідача усунути перешкоди в користуванні заїздом та не скасувавши реєстрації права власності відповідача ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку спір по суті вирішеним не буде, оскільки правомочності права власності на спірну земельну ділянку не будуть обмежені. Тобто дві останні вимоги та перша вимога є тісно пов`язаними та частково наступні похідними від попередніх та є обґрунтованими, про що йшлося. Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про преюдиційнійсть рішення у іншій справі для цього спору, то дійсно рішенням Апеляційного суду Львівської області від 07.05.2015 року у справі № 450/1002/14 апеляційну скаргу ОСОБА_8 , ОСОБА_14 , ОСОБА_1 задоволено. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 28 листопада 2014 року скасовано та ухвалено нове, яким позов задоволено, зобов`язавши ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 не чинити перешкод ОСОБА_8 , ОСОБА_14 у користуванні спільним заїздом та зобов`язати ОСОБА_7 , ОСОБА_12 , ОСОБА_10 відновити межі земельної ділянки, наданої їм в користування шляхом перенесення загорожі на межу земельної ділянки відповідачів на відстань одного метра від східної частини житлового будинку. Вказаним рішенням апеляційного суду було встановлено, що «…позивачі ОСОБА_8 та ОСОБА_14 зареєстровані за адресою АДРЕСА_7 . Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1 ОСОБА_10 належить на праві приватної власності будинок АДРЕСА_3 . Згідно довідки виконкому Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 27.08.2013 року №882, наданої відповідачами, за домогосподарством АДРЕСА_5 , що належить ОСОБА_10 рахується присадибна ділянка площею 0,25 га для обслуговування житлового будинку. Площа земельної ділянки під будівництво житлового будинку становить 0,06 га. Зазначені відомості підтверджуються також й іншими доказами, наявними в матеріалах справи, зокрема: відповіддю Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 16.12.2013 року №02-18/497; копією свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, виданого ОСОБА_7 ; висновком відділу містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації від 22.09.2014 року №175/01-14 про відповідність проектів забудови земельних ділянок із врахуванням сформованої містобудівної ситуації в с. Шоломинь. Як вбачається із вказаних вище документів довжина земельної ділянки ОСОБА_7 , призначеної для забудови становить 60,0 м., а ширина 10,5 м. Крім того, згідно цих же документів між земельними ділянками ОСОБА_10 та ОСОБА_1 проходить дорога загального користування. Вказана обставина підтверджується також довідкою виконавчого комітету Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 01.10.2014 року №839 та відповіддю Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 11.11.2014 року №02-18/447 на адвокатський запит, проектом забудови розробленим архітектурою Пустомитівського району на замовлення забудовника ОСОБА_11 13.03.1989 року. Проте, як вбачається із матеріалів справи, вказаний проїзд було самовільно захоплено. Згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Львівській області від 23.10.2013 року №8134/3-21-8 ОСОБА_12 встановлено загорожу по частині периметру ділянки ОСОБА_10 зі сторони вулиці шириною 13,4 м. в той час як ширина цієї ділянки зі сторони вулиці становить 10,6 м.. Таким чином, ОСОБА_12 , яка є дочкою ОСОБА_10 було долучено до присадибної ділянки останньої земельну ділянку орієнтовною площею 0,0161 га за рахунок земель загального користування заїзду. Відповідно до відомостей зазначених у вказаному листі стосовно ОСОБА_12 складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст.53-1 КУпАП та з метою усунення порушень видано припис. 15.08.2013 року Звенигородською сільською радою було винесено попередження ОСОБА_10 стосовно незаконного захоплення землі загального користування (дороги). Рішенням Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області №560 від 27.09.2013 року було відмолено ОСОБА_10 у наданні дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд у зв`язку із захопленням земель загального користування (дороги). Інформація аналогічного змісту міститься і у відповіді Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області від 11.12.2013 року №2-18/491 на адвокатський запит ОСОБА_2 . Таким чином, колегія суддів, на підставі вищевказаного приходить до висновку, що відповідачі здійснили самовільне захоплення земель загального користування на території с. Шоломинь Звенигородської сільської ради Пустомитівського району Львівської області, а саме проїзду до присадибних ділянок ОСОБА_13 та ОСОБА_9 , який знаходиться між земельними ділянками ОСОБА_10 та ОСОБА_1 , що підтверджується також шляхом співставлення та системного аналізу копії проекту забудови, виготовленого за замовленням ОСОБА_11 13.03.1989 року (а.с.11), копії свідоцтва на забудову садиби в сільських населених пунктах Української РСР, виданого ОСОБА_7 (а.с.15, 88) та долученого до висновків відділу містобудування та архітектури Пустомитівської районної державної адміністрації від 22.09.2014 року №175/01-14 про відповідність проектів забудови земельних ділянок із врахуванням сформованої містобудівної ситуації в с. Шоломинь плану земельних ділянок учасників процесу». Крім цього, відповідач ОСОБА_1 в запереченні на позов та в суді апеляційної інстанції вказував на те, що рішення Апеляційного суду Львівської області від 07.05.2015 року було виконано. Отже доводи апелянта про те, що висновок апеляційного суду у рішенні від 07.05.2015 року у справі №450/1002/14 має преюдиційне, тобто обов`язкове значення для даного спору і не було необхідності ще раз доводити обставини, які встановленні рішенням суду, яке вступило в законну силу та було виконано, слід вважати не обґрунтованими. Так, рішення Апеляційного суду Львівської області від 07.05.2015 року не має преюдиційного значення у даній справі, оскільки це рішення було виконано і це виконання рішення і саме рішення не стосувалося теперішнього відповідача ОСОБА_1 і ділянки, якою він користується. Крім цього, після виконання згаданого рішення, суд у даній справі по новому встановлював обставини, які стосуються інших сторін, питання захисту інших прав та інтересів, правовідносин які існували та виникли для сторін даного спору по новому на час розгляду спарви, після ухвалення рішення у згаданій справі та його виконання. Також, рішення у згаданій справі та його виконання питань захисту прав позивача у даній справі, а також дій відповідача та оспорюваних актів та правовстановлюючих документів, які виникли після ухвалення згаданого рішення не стосувалися та стосуватися не могли. Зважаючи на вказане, доводи апеляційної скарги слід визнати безпідставними, а саму скаргу слід відхилити, рішення ж суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що відповідає обставинам, що мають значення для справи та вимогам закону, на які правильно посилався суд першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, - п о с т а н о в и л а : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 17 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 10 травня 2022 року. Головуючий : Я.А. Левик Судді: Р.В. Савуляк М.М. Шандра