Постанова 4806 № 306/1113/21

Справа № 306/1113/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 03 травня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Джуги С.Д. суддів: Фазикош Г.В., Бисаги Т.Ю. з участю секретаря судового засідання: Кекерчень М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2021 року у складі судді Вінер Е.А., присяжних Лисович А.В., Хрипта М.М., у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: колективне багатопрофільне підприємство "Хміль" про визнання особи безвісно відсутньою,- встановив: У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про визнання ОСОБА_2 безвісно відсутньою посилаючись на те, що ОСОБА_2 є одним із засновників КБП «Хміль», згідно засновницької угоди від 01.07.1996 року. На протязі 20-ти років ОСОБА_2 не приймає участі та не цікавиться роботою КБП «Хміль». Визнання особи ОСОБА_2 безвісно відсутньою потрібно для виведення її із складу засновників КБП «Хміль». Рішенням Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено. ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити у справі нове рішення, яким задовольнити подану заяву. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд не врахував обставини, які наведені в обґрунтування заявлених вимог, дав їм неправильну правову оцінку та безпідставно відмовив в задоволенні поданої заяви. Відзиву на апеляційну скаргу не находило. Заявник, представник заінтересованої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у їх відсутності. Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. З матеріалів справи вбачається, що заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою в якій просив визнати безвісно відсутньою ОСОБА_2 із посиланням на те, що вона є одним із засновників КБП «Хміль», згідно засновницької угоди від 01.07.1996 року і на протязі 20-ти років вона не приймає участі та не цікавиться роботою КБП «Хміль». В заяві вказано, що визнання особи ОСОБА_2 безвісно відсутньою потрібно для виведення її із складу засновників КБП «Хміль». Відмовляючи у задоволенні поданої заяви суд першої інстанції виходив з її недоведеності . З такими висновками погоджується і колегія суддів, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК Україниокреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема про: про визнання фізичної особи безвісно відсутньою (п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України). Відповідно до ст. 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна. Статтею 306 ЦПК України передбачено, що у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичнуособу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Згідно із ч. 1 ст. 43 ЦК України фізична особа може бути визнана судом безвісно відсутньою, якщо протягом одного року в місці її постійного проживання немає відомостейпро місце її перебування. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 травня 2018 року у справі № 225/1297/17 зроблено висновок, що «безвісна відсутність - це посвідчення в судовому порядку тривалої відсутності фізичної особи в місці її постійного проживання за умов, що не вдалося встановити місця її знаходження (перебування). При визнанні особи безвісно відсутньою застосовується презумпція, що особа є живою, однак встановити її місце знаходження у цей час неможливо, причому вказана презумпція має спростовний характер. Підставами для визнання фізичної особи безвісно відсутньою є сукупність юридичних фактів, тобто юридичний склад, до якого включаються: а) відсутність відомостей про перебування фізичної особи у місці її постійного проживання; б) відсутність відомостей про дійсне перебування особи і неможливість отримати такі відомості; в) сплив річного строку з дня одержання останніх відомостей про місце перебування фізичної або з дня, визначеного відповідно до частини другої статті 43 ЦК України; г) наявність у заявника правової зацікавленості у вирішенні питання про визнання особи безвісно відсутньою». З аналізу вказаних норм, фізична особа може бути визнана безвісно відсутньою за сукупності таких умов: якщо вона відсутня у місці свого постійного проживання протягом року; якщо протягом одного року в місці, де особа постійно або переважно проживає, немає відомостей про її місцеперебування; вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи встановити місце її перебування неможливо; визнання причин, через які заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, юридично поважними. Згідно з приписами ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ст.79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч.1 ст. 80 ЦПК України) Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.6 ст.81 ЦПК України). Суд першої інстанції правильно встановив, що заявник не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б свідчили, що ОСОБА_2 відсутня у місці свого постійного проживання протягом року, що вжитими заходами щодо розшуку відсутньої особи ОСОБА_2 встановити місце її перебування неможливо. Той факт, що ОСОБА_2 не приймає у часті та не цікавиться роботою КБП «Хміль» не може підтверджувати відсутність її у місці її постійного проживання і свідчити про відсутність відомостей про її місцеперебування та бути підставою для визнання даної особи безвісно відсутньою. З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків про недоведеність поданої заяви та обґрунтовано в її задоволенні відмовив. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, ґрунтуються на припущеннях, і не можуть бути взяті до уваги. Рішення судом першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Підстав для його скасування чи зміни не має. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За вказаних обставин, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Свалявського районного суду Закарпатської області від 13 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду Повний текст судового рішення складено 10 травня 2022 року. Головуючий: Судді: