Постанова КЦС ВС № 444/1949/16-ц

Постанова Іменем України 03 травня 2022 року м. Київ справа № 444/1949/16-ц провадження № 61-147св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця», відповідачі: Малехівська сільська рада Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області, розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнябез участі учасників справи касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрзалізниця» на постанову Львівського апеляційного суду у складі колегії суддів: Шандри М. М., Левика Я. А., Шеремети Н. О., від 03 листопада 2021 року. Зміст заявлених позовних вимог У вересні 2016 року акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Львівська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця», залізниця) звернулося до суду з позовом до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру у Жовківському районі про визнання незаконним та скасування рішення Малехівської сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою. Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17 листопада 2015 року під час інвентаризації земель смуги відведення виробничого структурного підрозділу «Кам`янка-Бузька дистанція колії» (далі - ВСП «Кам`янка-Бузька дистанція колії») регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» комісією у складі працівників товариства виявлено, що за напрямком Рудно-Підбірці в адміністративних межах с. Малехів Жовківського району Львівської області та смуги відведення залізниці на відстані 15 м від осі головної колії знаходиться земельна ділянка ОСОБА_1 , огороджена сіткою, тоді як ширина смуги відведення залізниці на 20 км + 52 м - 20 км + 63 м перегону Рудно-Підбірці становить 20 м від осі колії, що підтверджується планом кордонів смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці, який було виготовлено у 1962 році. Позивач зазначав, що вказана земельна ділянка, загальною площею 0,1499 га, по АДРЕСА_1 надана ОСОБА_1 рішенням Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 27 лютого 2008 року № 10, на підставі якого вона отримала державний акт на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2010 року. Позивач вважав, що це рішення сільської ради порушує право АТ «Українська залізниця» на користування земельною ділянкою для обслуговування залізничного полотна та забезпечення безпеки руху, було прийнято із перевищенням повноважень, а тому разом з державним актом на право власності на земельну ділянку, виданим на ім`я ОСОБА_1 , підлягає визнанню незаконним та скасуванню. Із урахуванням зазначеного, АТ «Українська залізниця»просило визнати незаконним та скасувати рішення Малехівської сільської ради Жовківського району від 27 лютого 2008 року № 10 «Про безкоштовну передачу у приватну власність земельних ділянок для ОЖБ, ГС та ОСГ громадянам згідно поданих заяв» в частині передачі ОСОБА_1 у приватну власність земельної ділянки, площею 0,1499 га за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 326677, виданий ОСОБА_1 управлінням Держкомзему у Жовківському районі Львівської області на земельну ділянку з кадастровим номером 4622785700:01:009:0045, загальною площею 0,1499 га; зобов`язати відділ Держгеокадастру у Жовківському районі Львівської області скасувати запис у поземельній книзі щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4622785700:01:009:0045 шляхом внесення до державного земельного кадастру відомостей про його скасування; зобов`язати ОСОБА_1 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка знаходиться у постійному користуванні АТ «Укрзалізниця», а саме: звільнити зайняту земельну ділянку в межах Малехівської сільської ради на 20 км + 52 м - 20 км + 63 м перегону Рудно-Підбірці та демонтувати огорожу, яка розміщена на цій земельній ділянці. Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції Рішенням Жовківського районного суду Львівської області у складі судді Ясиновського Р. Б. від 17 січня 2017 року у задоволенні позову АТ «Українська залізниця»відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, щопозивачем належно не обґрунтовано та не доведено порушення його прав відповідачами. Оцінивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов висновку, що земельна ділянка ОСОБА_1 не може накладатися на землі залізниці та межує з землями комунальної власності. Враховуючи, що у позові відмовлено за необґрунтованістю, суд не досліджував питання пропуску позивачем позовної давності, про застосування наслідків спливу якої було заявлено стороною спору. Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції Постановою Львівського апеляційного суду від 16 травня 2018 року рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 січня 2017 року скасовано. У задоволенні позову АТ «Українська залізниця» відмовлено у зв`язку з пропуском позовної давності. Постановою Верховного Суду від 14 листопада 2018 року касаційну скаргу ПАТ «Українська залізниця» задоволено частково. Постанову апеляційного суду Львівської області від 16 травня 2018 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначив, що апеляційний суд не навів належного мотивування щодо доводів ПАТ «Українська залізниця» про те, що залізниці стало відомо про порушення її прав землекористувача, а саме про накладання земельної ділянки відповідачки на землі транспорту, лише за результатами проведеної інвентаризації земель на території Львівської області, акту обстеження ВСП «Кам`янка-Бузька дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» земельної ділянки від 17 листопада 2015 року, про що зазначено у запереченні щодо застосування строку позовної давності АТ «Українська залізниця». Постановою Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року апеляційну скаргуАТ «Українська залізниця» задоволено частково. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 січня 2017 року скасовано та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні позову АТ «Українська залізниця» відмовлено з інших правових підстав. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції помилково виходив із того, що підставою для такої відмови є недоведеність позовних вимог, а не пропуск позовної давності. Висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні, визнані апеляційним судом такими, що не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права, отже оскаржуване рішення скасовано, з ухвалення нового про відмову в задоволенні позову з підстав пропуску строку позовної давності, оскільки позивач оспорив рішення органу місцевого самоврядування через 8 років після його прийняття. Апеляційний суд виходив, зокрема, із того, що з моменту офіційної реєстрації прав на землю позивач мав можливість виявити порушення визначеного законом порядку виділення земельної ділянки, ініціювати відповідні процедури перевірки і звернення до суду в межах передбаченого статтею257 ЦК України строку позовної давності, однак правом на звернення до суду з позовом не скористався. Узагальнені доводи касаційної скарги 04 січня 2022 року АТ «Українська залізниця» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Підставами касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначив неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 24 червня 2015 року у справі № 3-305гс15, від 01 липня 2015 року у справі № 6-178гс15, від 17 лютого 2016 року у справі № 6-2407цс15, постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц, постановах Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі № 911/2534/17, від 15 травня 2018 року справі № 911/3210/17, від 31 жовтня 2018 року у справі № 466/190/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). АТ «Українська залізниця» стверджує, що при вирішенні спору суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог. Вказує, що матеріалами справи підтверджено, що спірна земельна ділянка знаходиться у смузі відведення залізниці, належить до земель залізничного транспорту, перебуває у користуванні залізниці. Правовий аналіз статті 36 Земельного кодексу України, статті 6 Закону України «Про залізничний транспорт», статті 23 Закону України «Про транспорт» дає підстави для висновку, що правовий статус земель залізничного транспорту визначено законом і не може бути змінено в будь-який інший спосіб, аніж визначено законодавством. На думку заявника, суд апеляційної інстанції дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску позовної давності, оскільки вимогу про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні майном можна заявляти упродовж усього часу, поки триває порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки. Також судом апеляційної інстанції не було з`ясовано чи мав можливість позивач дізнатись про порушення свого права раніше. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 31 січня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі № 444/1949/16-ц. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2022 року справу за позовом АТ «Укрзалізниця» до Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - відділ Держгеокадастру у Жовківському районі, про визнання незаконним та скасування рішення Малехівської сільської ради, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. У визначений судом строк відзиви на касаційну скаргу не надходили Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до погосподарського обліку с. Малехів за 1974-1976 роки (погосподарська книга № 2 1974 року, 1975 року, 1976 року, особистий рахунок № НОМЕР_1 , с. 68-69) за домогосподарством по АДРЕСА_1 обліковувалось всього землі, що знаходилась в користуванні господарства - 0,25 га; землі біля будинку - 0,15 га; жилий будинок - 1920 року забудови. У відповідності до довідки Малехівської сільської ради Жовківського району від 16 листопада 2016 року № 1574/02-19, виданої ОСОБА_1 , за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , площею 0,1500 га, було сплачено земельний податок за період з 1999 по 2009 роки. З 2010 року земельний податок не сплачувався, оскільки землекористувач звільнена від сплати земельного податку, є пенсіонером. Відповідно до довідки Малехівської сільської ради Жовківського району від 26 грудня 2016 року № 1863/02-19 дорога по АДРЕСА_1 перебуває на балансі Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області. У 2015 році на замовлення Малехівської сільської ради та на підставі проєктної документації, щодо якої видано експертний звіт філії ДП «УКРДЕРЖБУДЕКСПЕРТИЗА» у Львівській області від 02 квітня 2015 року № 14-0389- 15, проведено капітальний ремонт дороги комунальної власності по АДРЕСА_1 за рахунок бюджету с. Малехів на загальну суму 1 137 390 грн. Рішенням Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 27 лютого 2008 року № 10 «Про безкоштовну передачу у приватну власність земельних ділянок» передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд і для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 площею 0,1499 га. Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 09 грудня 2010 року, виданим на підставі рішення Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 27 лютого 2008 року та зареєстрованим у встановленому порядку, ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,1499 га по АДРЕСА_1 . Рішенням Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області від 23 грудня 2014 року № 13 надано дозвіл державному територіально-галузевому об`єднанню «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки у постійне користування об`єднанню у межах населеного пункту Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області. В акті обстеження ВСП «Кам`янка-Бузька дистанція колії» регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» земельної ділянки від 17 листопада 2015 року зазначено, що комісія ПАТ «Українська залізниця» здійснила обстеження земельної ділянки у межах населеного пункту на території Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області і виявила на 20 км + 52 м - 20 км + 63 м перегону Рудно-Підбірці за ходом кілометрів з правої сторони від осі головної колії, що на відстані 15 метрів знаходиться земельна ділянка, огороджена сіткою, по АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 . Смуга відведення залізниці становить 20 м. Площа перекриття із суміжним землевласником становить 0,0030 га. У відповідності до довідки про сплату земельного податку ВСП «Кам`янка-Бузька дистанція колії» державного територіально-галузевого об`єднання «Львівська залізниця» від 20 листопада 2015 року, згідно з податковою декларацією щодо плати за землю у Малехівській сільській раді Жовківського району Львівської області рахується земельна ділянка площею 14, 2 га, за яку проведено нарахування і сплату земельного податку: у 2014 році сплачено 28 108, 90 грн, у 2015 році станом на 20 листопада 2015 року сплачено 26 332, 11 грн. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Частиною першою статті 23 Закону України «Про транспорт», яка кореспондується з положеннями статті 68 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), встановлено, що до земель залізничного транспорту належать землі, надані в користування підприємствам і організаціям залізничного транспорту відповідно до чинного законодавства України. До складу цих земель входять землі, які є смугою відведення залізниць, а саме землі, надані під залізничне полотно та його облаштування, станції з усіма будівлями і спорудами енергетичного, локомотивного, вагонного, колійного, вантажного і пасажирського господарства, сигналізації та зв`язку, водопостачання, каналізації, захисні та укріплюючі насадження, службові, культурно-побутові приміщення та інші споруди, необхідні для забезпечення роботи залізничного транспорту. Згідно з частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 ЦК України). Вказаний спосіб захисту реалізується шляхом подання негаторного позову. Ефективним способом захисту права власності (речового права) вважається вимога про витребування земельної ділянки з незаконного володіння (віндикаційний позов) в порядку статті 387 ЦК України. На цьому, зокрема, наголошено у пункті 56 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21. У пункті 72 постанови від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, провадження № 14-2цс21, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правомочності власника, включаючи право володіння. У той же час для витребуваннянерухомого майна оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту права власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги, спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними. Такі висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 38), від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 (провадження № 12-148гс19, пункт 34), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 74). Застосування судом того чи іншого способу захисту має призводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу. За правилами статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. До позовівпро усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов (на відміну від віндикаційного) може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення(постанова Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 372/1684/14-ц (провадження № 14-740цс19)). Застосування положень про позовну давність та відмова в позові з цієї підстави здійснюється в разі, коли суд попередньо встановив наявність порушеного права, на захист якого подано позов, та обґрунтованість і доведеність позовних вимог. АТ «Укрзалізниця» є користувачем зазначеної у плані смуги відведення лінії Рудно-Підбірці Львівської залізниці від 11 км + 106 м до 20 км + 534 м земельної ділянки, і цей документ є належним доказом підтвердження права позивача на користування земельною ділянкою, яка розташована у межах смуги відведення залізниці на вказаній ділянці і яка відноситься до земель державної власності. Суд першої інстанції встановив, що надані АТ «Укрзалізниця» докази не можуть свідчити про безспірне встановлення накладення площею 0,003 га земельної ділянки ОСОБА_1 на землі залізниці в межах смуги відведення. Районним судом також досліджено фотознімки земельної ділянки ОСОБА_1 і встановлено, що земельна ділянка не огороджена сіткою, що спростовує інформацію про наявність такої огорожі в акті обстеження земельної ділянки від 17 листопада 2015 року, а також свідчить про безпідставність позовних вимог у частині зобов`язання відповідачки демонтувати огорожу. Судом першої інстанції взято до уваги, що дорога по АДРЕСА_1 перебуває на балансі Малехівської сільської ради Жовківського району Львівської області, і ця дорога відмежовує земельну ділянку ОСОБА_1 від залізничного полотна. Районний суд надав належну оцінку вказаним обставинам, належним чином дослідив зібрані у справі докази у їх сукупності і дійшов достатньо обґрунтованого висновку про недоведеність заявлених позовних вимог про захист речового права. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). Встановивши, що позовні вимоги АТ «Укрзалізниця» про захист речового права не знайшли свого підтвердження, оскільки позивачем не надано належних і достовірних доказів, які б підтверджували порушення його прав чи охоронюваних законом інтересів шляхом фактичного зайняття земельної ділянки позивача, встановлення відповідачкою огорожі на земельній ділянці позивача, суд першої інстанції дійшов загалом правильного висновку про відмову у задоволенні позову АТ «Укрзалізниця» у зв`язку із недоведеністю позовних вимог за негаторним позовом. Схожих правових висновків про недоведеність позовних вимог АТ «Укрзалізниця» у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд у постановах від 07 липня 2021 року у справі № 444/2233/18, від 21 липня 2021 року у справі № 444/2316/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 444/2234/18, від 15 вересня 2021 року у справі № 444/2303/18, від 22 вересня 2021 року у справі № 444/2308/18, від 03 листопада 2021 року у справі № 444/2191/18, від 04 листопада 2021 року у справі № 444/2319/18, від 17 листопада 2021 року у справі № 444/2195/18-ц, від 24 листопада 2021 року у справі № 444/2305/18, від 17 лютого 2022 року у справі № 444/2192/18. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції належним чином виконав вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і дотримався вимог статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду. Рішення суду першої інстанції було помилково скасовано судом апеляційної інстанції після повторного апеляційного перегляду. За правилами статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону. Ураховуючи наведене, вказівки суду касаційної інстанції, висловлені у цій справі, а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц, колегія суддів вважає, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 400, 402, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу акціонерного товариства «Укрзалізниця» задовольнити частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 03 листопада 2021 рокускасувати. Рішення Жовківського районного суду Львівської області від 17 січня 2017 року залишити в силі. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович