Ухвала КЦС ВС № 522/15336/18

Ухвала 26 квітня 2022 року м. Київ справа № 522/15336/18 провадження № 61-7463св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Синельникова Є. В., суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В., учасники справи: позивач - заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради, відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та витребування приміщення з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: 1.

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У серпні 2018 року заступник керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та витребування приміщення з чужого незаконного володіння. Короткий зміст судових рішень Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року у складі судді Домусчі Л. В. у задоволенні позовних вимог заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради відмовлено. Постановою Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року апеляційну скаргу заступника прокурора Одеської області задоволено частково. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради задоволено частково. Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 09 грудня 2016 року, посвідчений ПНОМНО Чернягіною Н. С. за № 933, укладений між ОСОБА_2 з одного боку, та ОСОБА_1 , з іншого боку, про продаж квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 170,4 кв. м, житловою площею 47,2 кв. м, реєстраційний номер об`єкта 1097415651101. Витребувано нежитлове підвальне приміщення, загальною площею 98,6 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради в особі департаменту комунальної власності Одеської міської ради. В решті позовні вимоги залишено без задоволення. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задоволено. Касаційну скаргу заступника керівника Одеської обласної прокуратури залишено без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 17 березня 2021 року скасовано. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 28 листопада 2019 року залишено в силі. Стягнуто з Одеської місцевої прокуратури № 3 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з переглядом справи у суді касаційної інстанції, у розмірі 38 966 грн (тридцять вісім тисяч дев`ятсот шістдесят шість гривень). Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду. Короткий зміст вимог заяви про ухвалення додаткового рішення та доводи особи, яка подала заперечення на заяву У січні 2022 року до Верховного Суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення у справі. Заява мотивована тим, що ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у вказаній справі залишено без розгляду. Підставою залишення заяви без розгляду про ухвалення додаткового рішення була відсутність клопотання про поновлення процесуального строку. Вказує, що ухвалу Верховного Суду було отримано 13 січня 2022 року, що підтверджується відповідними доказами. Заявник зазначає, що 15 вересня 2021 року Верховний Суд не вирішував питання про судові витрати, які понесла ОСОБА_1 при розгляді справи, які складаються із витрат на правничу допомогу та направлення кореспонденції, окрім сплаченого судового збору. Загальна сума судових витрат складає 39 066,66 грн, які складаються з: 38 590 грн - витрати на послуги адвоката за надання професійної правничої допомоги, 389,66 грн - комісія при сплаті судового збору, 87 грн - направлення кореспонденції. Враховуючи те, що 15 вересня 2021 року судом не розглядалось питання щодо судових витрат, тому відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України є підстави для ухвалення додаткового рішення у справі. Таким чином, керуючись статтями 43, 58, 64, 133, 141, 270 ЦПК України просив суд: прийняти заяву про ухвалення додаткового рішення; поновити строк на звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, визнавши, що такий пропущено з поважних причин; ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 36 066,66 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу та інших процесуальних дій (направлення кореспонденції по справі, комісії при сплаті судового збору). 2.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частини третя статті 137 ЦПК України). Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. У постанові Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 520/8662/19 зазначено, що сторона може подати докази на підтвердження розміру витрат, які вона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, у тому числі і після судових дебатів, але виключно за сукупності двох умов: по-перше, ці докази повинні бути подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, і по-друге, сторона зробила відповідну заяву про розподіл судових витрат до закінчення судових дебатів. Водночас, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц зауважила, що приписи частини восьмої статті 141 ЦПК України щодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні. Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2021 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового рішення залишено без розгляду. Залишаючи без розгляду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі, Верховний Суд виходив із того, що представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 звернувся до Верховного Суду із вказаною заявою 05 жовтня 2021 року, тобто поза межами строку, визначеного частиною восьмою статті 141 ЦПК України, клопотання про поновлення строку не заявляв. У січні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 повторно звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення. Заявник вказував, що ухвалу Верховного Суду від 08 грудня 2021 року отримав 13 січня 2022 року, що підтверджується результатом пошуку замовного листа ідентифікатором відправлення, доданого до заяви. У вказаній заяві заявник обґрунтував розмірі судових витрат, понесених ОСОБА_1 , просив поновити строк для подання вказаної заяви, визнавши, що такий пропущено з поважних причин, та задовольнити заяву. Згідно статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно частини третьої статті 127 ЦПК України якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи. Разом із тим, у клопотанні про ухвалення додаткового рішення представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 ніяким чином не обґрунтував причини пропуску строку його подання після прийняття постанови Верховним Судом 15 вересня 2021 року, визначеного у частині восьмій статті 141 ЦПК України, доказів поважності причин такого пропуску не надав, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для його поновлення. Враховуючи те, що відсутні підстави для поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення у справі, така заява підлягає залишенню без розгляду. Керуючись статтями 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про поновлення строку для подання заяви про ухвалення додаткового судового рішення залишити без задоволення. Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Одеської міської ради та департаменту комунальної власності Одеської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору та витребування приміщення з чужого незаконного володіння залишити без розгляду. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Головуючий Є. В. Синельников Судді: О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович