Постанова 4804 № 229/5836/20

Єдиний унікальний номер 229/5836/20 Номер провадження 22-ц/804/247/22 Єдиний унікальний номер 229/5836/20 Головуючий у 1 інстанції Лебеженко В.О. Номер провадження 22-ц/804/247/22 Суддя доповідач Агєєв О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 5 травня 2022 року Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Агєєва О.В., суддів: Канурної О.Д., Космачевської Т.В., розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу № 229/5836/20 за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа» до ОСОБА_1 підприємства «Донецьктеплокомуненерго про стягнення заборгованості, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа» про стягнення моральної шкоди, з апеляційною скаргою Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» на рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року, ухваленого у складі судді Лебеженко В.О., - ВСТАНОВИВ: У грудні 2020 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа» звернулося до Дружківського міського суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з теплопостачання. В обґрунтування позовних вимог, які були уточнені у заяві від 12 лютого 2021 року позивач посилається на те, що він є постачальником теплової енергії у багатоквартирні житлові будинки м. Дружківки. Відповідач ОСОБА_1 несвоєчасно сплачувала послуги за фактично отриману теплову енергію, у зв`язку з чим порушила умови сплати. За період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2021 року заборгованість відповідача склала у розмірі 45016,23 грн. У зв`язку з наведеним позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з відповідача на його користь суму основного боргу за період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2021 року у розмірі 45016,23 грн, інфляційні витрати у розмірі 588,78 грн, три відсотки річних у сумі 125,70 грн та судовий збір 2102,00 грн. Відповідач ОСОБА_1 подала зустрічний позов про стягнення моральної шкоди, яка спричинена діями позивача. Обґрунтувала позов тим, що починаючи з 12.12.2014 по 2019 рік позивач за первісним позовом неодноразово звертався до суду і не давав їй можливості спокійно працювати, відпочивати, змушував нервувати, що в силу її ( ОСОБА_1 ) похилого віку протипоказано, оскільки вона має ряд захворювань. 20 лютого 2012 року їй було дозволено встановлення автономного опалення, про що і було повідомлено ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа». Згідно рішення виконавчого комітету Дружківської міської ради №361 від 19.06.2013 їй надано дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання з улаштуванням індивідуального газового опалюваного приладу. Незважаючи на те, що з того часу вона не користується централізованим опаленням і те, що її неодноразово відвідували працівники тепломережі, позивач продовжує звертатися до суду про стягнення з неї суми заборгованості за начебто отримані послуги теплопостачання, чим спричиняє їй моральні страждання. Просила стягнути з позивача на її користь моральну шкоду у сумі 5000,00 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 300 грн. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року (з урахуванням додаткового рішення від 18 січня 2022 року) у задоволенні позовних вимог ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовлено. У задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ОКП «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа» про стягнення моральної шкоди - відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням, позивач ОКП «Донецьктеплокомуненерго» подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, просив рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування зазначив, що рішення суду було прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, судом першої інстанції не було враховано, що відповідачем не дотримано Порядок відключення від мережі централізованого опалення. В листі узгодження технічної можливості відключення від ЦО підпис представника ВО «Дружківкатепломережа» не належить особі, до компетенції якої входить підпис цих документів, підпис не розшифровано, не вказано результат розгляду та печатка не відповідає відбитку печатки «Дружківкатепломережа». В матеріалах справи відсутні дані про отримання відповідачем згоди всіх споживачів (мешканців) житлового будинку на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, відсутня схема теплопостачання для забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового дому, послуги теплопостачання отримуються у встановленому порядку. Відтак, підстав для задоволення заяв окремих власників квартир про відключення їх від системи ЦО та ГВП у Комісії не було. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, що міститься у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 234/1116/16-а, від 04.04.2018 у справі № 826/9835/16. Суд не звернув уваги на відсутність в матеріалах справи схеми теплопостачання для забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання житлового дому, не надав належної оцінки тому, що єдиною підставою для зняття споживача з реєстраційного обліку і при відповідних нарахувань є акт про відключення, який має бути затверджений відповідною Комісією, а при відсутності затвердженого компетентним органом акту, відключення від системи централізованого опалення без дотримання відповідної процедури є самовільним. Крім того, Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 6 листопада 2007 року № 169, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 листопада 2007 року за № 1320/14587, у Порядок №4 були внесені зміни, загальний зміст яких зводиться до можливості відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води лише цілого житлового будинку, а не його окремих приміщень. Відповідачем відзив на апеляційну скаргу не надано. Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Частиною 3 ст.3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна позову у даній справі складає 45730,71 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Таким чином дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Згідно ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 12 «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Вбачається, що ОКП «Донецьктеплокомуненерго» оскаржує рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року лише у частині відмови у задоволенні їх первісного позову. Рішення суду першої інстанції в частині вирішення зустрічного позову про стягнення моральної шкоди - не оскаржується. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що відповідачка ОСОБА_1 з 18.01.2011 року і по теперішній час зареєстрована у квартирі АДРЕСА_1 . Квартира розташована у багатоповерховому житловому будинку. Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі ВО «Дружківкатепломережа» є виконавцем житлово-комунальних послуг для населення, що мешкає у житловому фонді комунальної власності м. Дружківка Донецької області, з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у будинках, мережі яких безпосередньо приєднані до теплових мереж ОКП «Донецьктеплокомуненерго». Тарифи ОКП «Донецьктеплокомуненерго» за послуги з 17.04.2015 року передбачені постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 31 березня 2015 року № 1171 «Про встановлення тарифів на послуги з централізованого опалення та послуги з централізованого постачання гарячої води, що надаються населенню суб`єктами господарювання, які є виконавцями цих послуг»(зі всіма змінами) та з 03.01.2016 року, згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 09 червня 2016 року № 1101 ОКП «Донецьктеплокомуненерго» ВО «Дружківкатепломережа». Постановою Дружківського міського суду Донецької області від 20 лютого 2012 року у справі №2-а/516/55, позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до виконавчого комітету Дружківської міської ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, було задоволено; визнано рішення комісії по відключенню окремих приміщень житлових будинків територіальної громади м.Дружківка від мереж центрального опалення та постачання гарячої води незаконними; зобов`язано виконавчий комітет Дружківської міської ради розглянути питання про надання дозволу на відключення від мережі централізованого опалення. Рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради від 19 червня 2013 року № 361 «Про надання дозволу громадянам на встановлення індивідуального опалення в квартирах» було вирішено дозволити встановлення індивідуального опалювального приладу громадянці ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_2 ; розробити проектну документацію на встановлення в квартирах вищевказаних громадян індивідуального опалюваного приладу та узгодити її згідно із діючим законодавством. Відповідачем ОСОБА_1 було проведено узгодження з Дружківським управлінням по газопостачанню і газифікації розроблення проектної документації на встановлення в квартирі АДРЕСА_1 індивідуального опалення. 30 серпня 2013 року було складено акт обстеження демонтажу опалювальних приладів і ізоляції стояків внутрішньої системи опалення, з якого вбачається, що у квартирі АДРЕСА_1 , було проведено відключення від мережі централізованого опалення, що в подальшому було затверджено на комісії виконкому 10.10.2013р. Відповідно до наведеного в уточненому позові розрахунку, заборгованість відповідача за послуги з теплопостачання за період з 01 жовтня 2013 року по 31 січня 2021 року складає 45016,23 грн, інфляційні витрати - 588,78 грн, три відсотки річних - 125,70 грн. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є споживачем теплопостачання за вказаною адресою з 30 серпня 2013 року. Апеляційний суд погоджується з такими висновками та зазначає наступне. Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 Закону України «При житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. За пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Згідно з ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Згідно з п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Таким чином, споживачі зобов`язані оплатити отримані ними житлово-комунальні послуги. Відсутність письмового договору щодо надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов`язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг. За таких обставин зобов`язання відповідачів оплатити надані послуги виникає на підставі закону з узгоджених дій постачальника і споживача послуг. У відповідності до ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Плата за теплову енергію, передбачена Правилами надання послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені Постановою КМУ від 21.07.2005 року № 630 (із змінами та доповненнями). Відповідно до п.18 Правил №630 розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Згідно п.20 цих Правил плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів теплової енергії або затверджених нормативів споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Згідно п.21 Правила у разі відсутності у квартирі та на вводах у багатоквартирний будинок засобів води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормами споживання з розрахунку за 1 кв.м. (куб метр) опалювальної площі (об`єму) квартири та додатково за перевищення розрахункової потужності приладів опалення (радіаторів) згідно з законодавством. Дійсно, згідно з п.п.24, 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила № 630), споживачі можуть відмовитися від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Згідно ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку, (пункт 2.1 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до Наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4», який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин). При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (пункт 2.2 Наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22 листопада 2005 року № 4»). Пунктом 26 Правил №630 передбачено, що відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Згідно з пунктами 2.6, 2.7 Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, по закінченню робіт складається акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання і в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води на затвердження. Після затвердження акту на черговому засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води сторони, переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Тобто єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт затверджений постійно діючою міжвідомчою комісією для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинне законодавство не передбачає. Законом забороняється самовільне відключення від системи центрального теплопостачання. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 липня 2020 року по справі № 554/946/18 (провадження № 61-44416св18), де зроблено висновок, що «єдиною законною підставою для відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення є відповідний акт постійно діючої міжвідомчої комісії для розгляду питань щодо відключення споживачів від мереж централізованого опалення і постачання гарячої води. Інших підстав чинним законодавством України не передбачено». З огляду на зазначене і враховуючи фактичні обставини справи, що встановлені в ході розгляду справи, які підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідач ОСОБА_1 самовільного відключення від системи центрального теплопостачання не здійснювала, оскільки отримала у встановленому законом порядку належні документи про відключення від системи центрального теплопостачання від компетентного органу, що має повноваження за яке законом приймати рішення про таке відключення, що підтверджується рішенням виконавчого комітету Дружківської міської ради від 19 червня 2013 року №361. Дане рішення було прийнято на підставі постанови Дружківського міського суду Донецької області від 20 лютого 2012 року у справі №2-а/516/55 яка набрала законної сили. Квартира відповідача була відключена від системи центрального теплопостачання, про що складено відповідний акт, який було затверджено на засіданні постійно діючої міжвідомчої комісії 10.10.2013 року. Зазначений акт має підписи представника власника будинку, представника монтажної організації та представника виконавця послуг з ЦО та ГВП, які завірені відповідними печатками підприємств. Рішення комісії позивачем у встановленому законом порядку оскаржено не було. Предметом даного позову також не є законність рішення вказаної комісії про затвердження акту взагалі і з підстав вказаних в доводах апеляційної скарги зокрема. Письмові докази на підтвердження дотримання відповідачем порядку відключення від системи центрального теплопостачання наявні в матеріалах справи та були предметом дослідження у суді першої інстанції і їм судом надано відповідну оцінку. Фактично доводи скарги зводяться до незгоди с дозвільними документами що, стали підставою для відключення квартири відповідача, проте законом встановлено інший порядок їх оскарження. Посилання в апеляційній скарзі на постанови Верховного Суду від 27 лютого 2018 року по справі №234/1116/16-а, від 04 квітня 2018 по справі № 826/9835/16 є безпідставним, оскільки у даних справах не було встановлено обставин самовільного відключення позивача від відповідних мереж. Тобто обставини, встановлені судом в цій справі, не є подібними до обставин, встановлених у наведених вище справах. Щодо тверджень про те, що у листі узгодження технічної можливості відключення від ЦО підпис представника ВО «Дружківкатепломережа» не належить особі, до компетенції якої входить підпис цих документів та печатка не відповідає відбитку печатки «Дружківкатепломережа», то апеляційний суд зазначає, що позивачем, в порушення ст.ст.79, 81 ЦПК України не надано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження даних заперечень. Додаткове рішення Дружківського міського суду Донецької області від 18 січня 2022 року позивачем за первісним позовом не оскаржувалось. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильність правових висновків суду, зводяться до переоцінки доказів та на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні. Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, немає. Відповідно до частини 3 статі 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, ціна позову у яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Так як справа є малозначною, ціна позову у якій менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судове рішення не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» залишити без задоволення. Рішення Дружківського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді: