Постанова Дніпровський апеляційний суд № 200/15189/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/2518/22 Справа № 200/15189/18 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І.А. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 30 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 травня 2022 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції у Дніпропетровській області на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Державна казначейська служба України, про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями службових осіб,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12014040370002584 від 26 серпня 2014 року по факту смерті ОСОБА_2 сина позивача ОСОБА_1 , яке триває і на сьогоднішній день зі значними порушеннями строків, неправомірними та незаконними рішеннями, діями та тривалою бездіяльністю органів слідства їй завдано моральної шкоди, розмір якої, з урахуванням характеру, обсягу заподіяних страждань, часу їх тривалості та негативних наслідків, розумності та інших обставин, визначає у розмірі 50 000,00 грн. та просить стягнути з Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на її користь на відшкодування моральної шкоди грошові кошти у розмірі 30 000,00 грн. шляхом безспірного списання коштів з єдиного казначейського рахунку. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що тривале досудове розслідування кримінальної справи внаслідок бездіяльності органів слідства, має для неї як потерпілої особи негативні наслідки та суттєво впливає на її психоемоційний стан, вимагає додаткових зусиль для організації свого життя, та є підставою для відшкодування моральної шкоди, з підстав, передбачених ст. 1174 ЦК України. Не погодившись з таким рішенням, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про відмову у задоволені позовних вимог. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги, неповно з`ясувавши обставини справи, залишивши поза увагою той факт, що ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами позовні вимоги. ОСОБА_1 надала відзив на апеляційну скаргу, в якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обгрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ст. 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують. Зазначеним вимогам закону судове рішення в повній мірі не відповідає, з огляду на наступне. Судом встановлено, що органами досудового розслідування здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12014040370002584 від 26 серпня 2014 року за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, яке не завершене і триває, по факту смерті внаслідок пожежі ІНФОРМАЦІЯ_1 сина позивача ОСОБА_2 , 1971 року народження, у будинку АДРЕСА_1 . Позивачем неодноразово оскаржувалась бездіяльність слідчих органів та постанови про закриття кримінального провадження, які були скасовані. На момент розгляду справи по суті досудове розслідування триває більше восьми років. Судом встановлено, що надмірна тривалість досудового розслідування кримінальної справи є наслідком бездіяльності службових осіб, невиконання ними вичерпного комплексу слідчих (розшукових) дій, які є необхідними для встановлення осіб, які причетні до цього злочину та власне його розкриття. Проведення досудового розслідування протягом восьми років не можна вважати розумним строком досудового розслідування такі строки є надмірними. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що обставини, на які вона посилалася в обґрунтування позову, знайшли своє підтвердження за сукупністю доказів, які є достовірні та достатні для висновку про те, що їй спричинено значну моральну шкоду, яка безпосередньо пов`язана з рішеннями, діями і тривалою бездіяльністю органів слідства, тому наявні правові підстави для відшкодування моральної шкоди. Проте колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно з частиною першою статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормами ст. 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені ст. 1176 ЦК України, які характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт. За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (стаття 1174 цього Кодексу). Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та, з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову. Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею). Вказаний висновок висловлено у постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19 (провадження № 61-8240св20). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Як на підставу своїх позовних вимог ОСОБА_1 посилалася на надмірну тривалість досудового розслідування кримінальної справи зі значними порушеннями строків і тривалою бездіяльністю органів слідства, що є підставою для відшкодування моральної шкоди. При цьому, обґрунтовуючи розмір завданої моральної шкоди позивач, серед іншого, посилалася на те, що тривале та безрезультатне досудове розслідування кримінального провадження № 12014040370002584 завдало їй значних душевних страждань, так як остання вимушена витрачати час на нескінченні звернення до правоохоронних органів задля доведення порушення своїх прав. З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що висловлюючи свої доводи щодо відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, яку вона оцінила у 50 00,00 грн. належним чином вона не обґрунтувала та не довела жодними належними та допустимими доказами фактів заподіяння такої шкоди, протиправності дій відповідача, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідача та виною останнього в її заподіянні, а також не зазначила чим вона керувалася при розрахунку завданої моральної шкоди. Під час перегляду справи судом встановлено, що протягом 2014 - 2017 років слідчі СВ Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області неодноразово закривали кримінальне провадження № 12014040370002584 від 26 серпня 2014 року, однак постанови про закриття кримінального провадження були скасовані у передбаченому законом порядку. Матеріали справи містять ухвалу слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2017 року у справі № 185/616/17, якою постанову слідчого СВ Павлоградського ВП у Дніпропетровській області від 29 листопада 2016 року про закриття кримінального провадження № 12014040370002584 скасовано та зобов`язано орган досудового розслідування провести у справі слідчі та процесуальні дії направлені для всебічного, повного і неупередженого дослідження обставин кримінального правопорушення (а. с. 27). Ухвалою слідчого судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2018 року у справі № 185/4093/17, слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області Пахомову Ю.П. зобов`язано розглянути клопотання про проведення слідчих дій зазначених у самому клопотанні від 07 травня 2018 року (а.с. 35). Ухвалою слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 14 серпня 2018 року у справі № 183/4453/17, слідчого СВ Павлоградського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області Пахомову Ю.П. зобов`язано розглянути клопотання про проведення слідчих дій зазначених у самому клопотанні від 08 червня 2018 року (а.с. 47). Отже, за результатами розгляду скарг позивача та їх представника встановлено невиконання слідчими вимог судових рішень, якими скасовувалися як незаконні постанови про закриття кримінального провадження та надавалися вказівки щодо усунення виявлених недоліків, які ігнорувалися слідчими при винесенні чергової постанови про закриття кримінального провадження, однак не містить доказів протиправності слідчих органів щодо нього. Посилання позивача на бездіяльність органів досудового слідства також не доведено належними доказами, оскільки судові рішення, на які посилався позивач у позовній заяві, мають посилання на зобов`язання слідчих здійснити відповідні дії. Сам по собі факт надмірно тривалого досудового слідства не свідчить про протиправність дій відповідача та завдання моральної шкоди позивачу. Разом з тим, колегія звертає увагу, що незгода позивача з прийнятими органами слідства процесуальними рішеннями, які були в подальшому оскарженні в передбаченому законом порядку, тобто наявність певних недоліків у процесуальній діяльності зазначених посадових осіб, само по собі не може свідчити про незаконність їх діяльності як такої й, відповідно, не може бути підставою для безумовного стягнення відшкодування моральної шкоди. Суд першої інстанції на зазначене вище належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди. Оскільки у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом першої інстанції повно, але допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія судді прийшла до висновку про відсутність правових підстав для покладення на відповідача відповідальності на підставі ст. 1174 ЦК України. Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області задовольнити. Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 09 листопада 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними службових осіб, відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича О.В. Лаченкова