Постанова 4824 № 357/2054/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД № справи: 357/2054/21 № апеляційного провадження: 22-ц/824/2883/2022 Головуючий у суді першої інстанції: Цукуров В. П. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 05 травня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Немировської О.В. суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року, встановив: у лютому 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість у розмірі 26 017 грн. 01 коп., посилаючись на те, що між сторонами 17 грудня 2010 року було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. Внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору станом на 19 січня 2021 року утворилась заборгованість, яка складається з 20 955 грн. 70 коп. заборгованості за тілом кредиту та 5 061 грн. 31 коп. заборгованості за простроченими відсотками. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 20 955 грн. 70 коп. та судовий збір. Не погоджуючись з рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що між ним та ОСОБА_1 17 грудня 2010 року було укладено договір про надання банківських послуг, за умовами якого відповідач отримав кредитний ліміт на картковий рахунок. Відповідач порушив взяті на себе зобов`язання щодо внесення коштів на погашення кредиту, в результаті чого виникла заборгованість, яка складається з 20 955 грн. 70 коп. заборгованості за тілом кредиту та 5 061 грн. 31 коп. заборгованості за простроченими відсотками. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року позовні вимоги було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 20 955 грн. 70 коп. та судовий збір. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактично використані кредитні кошти відповідачем повернуті не були, а тому підлягають стягненню на користь банку. Такий висновок суду є законним та обґрунтованим, відповідає встановленим у справі обставинам. У своїй апеляційній скарзі відповідач посилався на те, що судом першої інстанції не було взято до уваги те, що позивачем при зверненні до суду не було надано належних доказів на підтвердження погодження з ним умов кредитування, в тому числі зміни кредитного ліміту, видачі йому кредитних карток, а сама по собі заява-анкета не свідчить про укладення кредитного договору. Однак, такі доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду. В частинах 1 та 2 статті 207 ЦК України закріплено, що правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Істотними умовами договору відповідно до ч. 1 статті 638 ЦК України є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_1 шляхом заповнення Анкети-заяви 17 грудня 2010 року уклав з АТ КБ «Приватбанк», договір про надання банківських послуг (а.с.18). Зі змісту даної Анкети-заяви вбачається, що відповідач ознайомився з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку та погодився з тим, що ця заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг. Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. В ч. 1 та 2 ст. 1054 ЦК України закріплено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад» ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Так, в ході розгляду справи у суді першої інстанції позивачем було надано копію Анкети-заяви від імені ОСОБА_1 , витяг з Умов та Правил надання банківських послуг. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17) вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається та діє принцип верховенства права. Основними засадами цивільних відносин в ст. 3 ЦК України закріплені, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність. З наданої до суду першої інстанції Анкети-заяви відповідача неможливо встановити, що між сторонами була погоджена сплата відсотків, про що судом першої інстанції було зроблено вірний висновок. Поряд з цим, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положеннями закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №

75. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. Подібного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року (справа № 200/5647/18). З наданої до суду першої інстанції Виписки про рух коштів на рахунку відповідача вбачається, що ОСОБА_1 користувався виданими йому кредитними картками шляхом використання кредитних коштів та поповнення картки для їх повернення. Строк дії останньої виданої відповідачу картки № НОМЕР_1 згідно наданої позивачем довідки було встановлено до серпня 2023 року. Доводів на спростування факту використання відповідачем кредитних коштів апеляційна скарга не містить. Саме по собі посилання відповідача на те, що він не погоджував зміну кредитного ліміту, не свідчить про те, що грошові кошти в межах встановленого ліміту ним не використовувались. Також зміст Виписки про рух коштів на рахунку відповідача спростовує і твердження апелянта про те, що договір між сторонами укладено не було, оскільки свідчить про фактичне користування послугами банку з кредитування шляхом використання відновлювальної кредитної лінії. Враховуючи те, що отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» відповідачем в повному обсязі не повернуті, суд дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення тіла кредиту. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Таким чином, доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд постановив: апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 31 травня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів. Головуючий Судді