Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 300/3907/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2022 рокуЛьвівСправа № 300/3907/21 пров. № А/857/23042/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: судді-доповідач Судова-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П, Носа С.П. розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 300/3907/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною відмови, - суддя в 1-й інстанції Главач І.А., час ухвалення рішення 09.11.2021, місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ, дата складання повного тексту рішення 09.11.2021, В С Т А Н О В И В: 03.08.2021 ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ), через свого представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (надалі також відповідач, ГУНП у Львівській області) про визнання протиправною відмови у видачі посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції» та зобов`язання видати позивачу посвідчення та нагрудний знак «Ветеран Національної поліції». В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач протиправно, в порушення вимог статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист», постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2018 №925 «Про посвідчення і нагрудний знак «Ветеран Національної поліції» не видав позивачу посвідчення ветерана Національної поліції та нагрудний знак «Ветеран Національної поліції». Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Національної поліції у Львівській області у видачі ОСОБА_1 посвідчення ветерана Національної поліції та нагрудного знака «Ветеран Національної поліції». Зобов`язано Головне управління Національної поліції у Львівській області видати ОСОБА_1 посвідчення ветерана Національної поліції та нагрудний знак «Ветеран Національної поліції». Не погодившись із ухваленим рішенням, Головним управлінням Національної поліції у Львівській області подано апеляційну скаргу, у якій із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, просить скасувати рішення суду, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. В апеляційній скарзі посилається на те, що оскільки ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а саме у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) до територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області на підставі рапорту ОСОБА_1 та листа територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області від 15.11.2019 № 50/122-2019, а відтак у Головного управління Національної поліції у Львівській області не було підстав, передбачених «Порядком видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби» для видачі посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції». Позивач подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає, що відмова ГУ НП в Львівській області про видачу ОСОБА_1 посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції» є необґрунтованою, неправомірною, та не узгоджується із Законом України «Про Національну поліції України». Окрім того вказує, що ОСОБА_1 за роки своєї сумлінної служби в органах міліції та поліції неодноразово був відзначений як сумлінний, порядний та відважний співробітник, про що є відповідні записи у послужному списку. Вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. У відповідності до частини першої статті 311 КАСУ, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 01.08.1993 до 06.11.2015 та у Національній поліції з 07.11.2015 до 18.11.2019, що підтверджується копією його послужного списку №М-076082 (0009696). Наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.11.2019 №748 о/с полковника поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) до територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області). Стаж служби в поліції при звільненні становить: 26 років 03 місяці та 16 днів (а.с.29). 18.06.2021 позивач звернувся до Головного управління Національної поліції у Львівській області із заявою про видачу йому посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції» відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» як такому, що бездоганно послужив в Національній поліції більше 25 календарних років. 09.07.2021 Головне управління Національної поліції у Львівській області листом за №0п-85/31/01-2021 відмовило позивачу у видачі посвідчення та нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції» зважаючи на те, що наказом Головного управління Національної поліції у Львівській області від 15.11.2019 №74 о/с ОСОБА_1 звільнено не у запас чи у відставку, а за пунктом 8 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що підставою для видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби» є наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Також суд зазначив, що Закон України «Про Національну поліцію» як на час звільнення позивача зі служби в поліції, так і на час його звернення до відповідача із заявою про видачу посвідчення і нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції», не передбачає підстави звільнення зі служби в поліції «в запас» або «у відставку». В той же час, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 є ветераном Національної поліції в розумінні пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист» як такий, що бездоганно прослужив на службі в органах внутрішніх справ та Національній поліції більше 26 календарних років, а отже має право на отримання відповідних пільг згідно із вказаним Законом та інших актів чинного законодавства та, як наслідок, на видачу посвідчення ветерана Національної поліції і нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції». За таких обставин суд першої інстанції вважав, що відмова відповідача у видачі ОСОБА_1 посвідчення ветерана Національної поліції та нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції» лише з тих підстав, що згідно з наказом його звільнено не «в запас» або «у відставку», що не передбачає чинне законодавство України для працівників Національної поліції, є протиправною, а заявлені вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягали до задоволення. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до вимог ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» (в редакції на час звільнення позивача та на час звернення до відповідача із заявою) ветеранами військової служби, ветеранами органів внутрішніх справ, ветеранами Національної поліції, ветеранами податкової міліції, ветеранами державної пожежної охорони, ветеранами Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранами служби цивільного захисту, ветеранами Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України визнаються громадяни України: 1) які бездоганно прослужили на військовій службі, в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 25 і більше років у календарному або 30 та більше років у пільговому обчисленні (з яких не менше 20 років становить вислуга у календарному обчисленні) і звільнені в запас або у відставку відповідно до законодавства України або колишнього Союзу РСР чи держав СНД; 2) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій; 3) особи з інвалідністю I та II групи, інвалідність яких настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, податковій міліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, і які мають вислугу військової служби і служби в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній кримінально-виконавчій службі України, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України 20 років і більше; 4) військові пенсіонери, нагороджені медаллю «Ветеран Збройних Сил СРСР» за законодавством колишнього Союзу РСР; 5) які бездоганно прослужили на військовій службі 20 і більше років у календарному або 25 та більше років у пільговому обчисленні і звільнені з військової служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України. Статтею 10 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» передбачено, що ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ, ветеранам Національної поліції, ветеранам податкової міліції, ветеранам державної пожежної охорони, ветеранам Державної кримінально-виконавчої служби України, ветеранам служби цивільного захисту, ветеранам Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Зразки посвідчень, нагрудних знаків та порядок їх виготовлення і вручення визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови КМ України «Про посвідчення і нагрудний знак «Ветеран Національної поліції» від 7 листопада 2018 року № 925, на видачу посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції» поширено дію Порядку видачі посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран військової служби», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1601. Як зазначено в п. 3 постанови КМ України від 30.08.1999 № 1601, підставою для видачі відповідного посвідчення і вручення нагрудного знаку є: наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 1 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби, служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, чи при виконанні службових обов`язків по охороні громадського порядку, боротьбі із злочинністю та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій - для осіб, зазначених у пункті 2 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку та довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією про встановлення інвалідності I чи II групи, яка настала внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, - для осіб, зазначених у пункті 3 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; посвідчення про нагородження медаллю «Ветеран Збройних Сил СРСР» за законодавством колишнього Союзу РСР - для осіб, зазначених у пункті 4 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист»; наказ про звільнення з військової служби в запас або у відставку - для осіб, зазначених у пункті 5 статті 5 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ, ветеранів Національної поліції і деяких інших осіб та їх соціальний захист». Таким чином, отримання посвідчення Ветеран Національної поліції здійснюється за умови подання особою одного з передбачених пунктом 3 Порядку №1601 документів. Суд першої інстанції вірно встановив, що ОСОБА_1 є громадянином України, його стаж служби в поліції при звільненні становить: 26 років 03 місяці та 16 днів. Позивач за сумлінне ставлення до виконання службових обов`язків, досягнуті позитивні результати в роботі нагороджений відзнакою МВС, почесною грамотою МВС, подякою від Президента України, за високі досягнення у роботі позивачу неодноразово надавалися короткострокові відпустки, тривалістю 3 доби, премії та грошові винагороди. ОСОБА_1 брав участь в Антитерористичній операції на території Донбаської та Луганської областей з метою виконання службових завдань в період з 15.11.2014 до 16.12.2014, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.07.2015. Проте, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач протиправно відмовив ОСОБА_1 у видачі посвідчення ветерана Національної поліції та нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції» лише з тих підстав, що згідно з наказом його звільнено не «в запас» або «у відставку», оскільки Закон України «Про Національну поліцію» не передбачає підстави звільнення зі служби в поліції «в запас» або «у відставку». Колегія суддів наголошує, що наказом ГУНП у Львівській області від 15.11.2019 № 748 о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за п. 8 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій) до територіального управління Служби судової охорони у Тернопільській області (а.с. 29). Враховуючи, що позивач звільнений з Національної поліції відповідно до наказу від 15.11.2019 № 748 о/с, колегія суддів вважає, що такий наказ не є наказом про звільнення з військової служби в запас або у відставку, як це передбачено пунктом 3 Порядку №1601, а відтак відмова відповідача у видачі позивачу посвідчення і вручення нагрудного знаку «Ветеран Національної поліції» є правомірною. Таким чином, суд приходить до висновку, про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову. Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленим статтею 78 цього Кодексу. Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява не підлягає до задоволення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового, яким слід відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати стягненню зі сторін не підлягають. Керуючись статтями 243, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у Львівській області задовольнити. Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 300/3907/21 скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною відмови -відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник С. П. Нос Повне судове рішення складено 05 травня 2022 року