Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/19434/21-а
від 05.05.2022НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДП О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/19434/21-а Головуючий у 1-й інстанції: Слободонюк М. В. Суддя-доповідач: Шидловський В.Б. 05 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Шидловського В.Б. суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : 28.12.2021 до Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії. Ухвалою суду від 10.01.2022 зазначену позовну заяву залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам, встановленим статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України). Так, залишаючи позовну заяву без руху суд вказав на недотримання позивачем вимог ч.9 ст.44 КАС України (зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення поетапного впровадження Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи" від 27.04.2021 № 1416-IX) відповідно до якої у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Крім того, суд встановив, що на порушення вимог ч.3 ст.161 КАС України, згідно якої до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, позивач не надав суду доказів сплати судового збору у сумі 908 грн. Цією ухвалою суд встановив позивачу 5-денний строк з дня отримання її копії для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду доказів надсилання відповідачу листом з описом вкладення копії позовної заяви з додатками, а також надання суду доказів сплати судового збору в сумі 908,00 грн. На виконання вимог ухвали суду від 10.01.2022 про залишення позовної заяви без руху, позивачем 11.01.2022 подано заяву про усунення недоліків. Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що обов`язок надсилання копії позовної заяви з описом вкладення відповідачу, а потім до суду, встановлюється лише для суб`єкта владних повноважень, а для учасників справи які не є суб`єктами владних повноважень такого обов`язку немає. Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.02.2022 позовну заяву повернуто позивачу. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що підставою для звільнення від сплати судового збору є не лише наявність у позивача статусу учасника бойових дій, а і те, що справа стосується порушення його прав саме як учасника бойових дій. Зважаючи на те, що предмет позову в даній справі стосується реалізації позивачем права на доступ до публічної інформації, тобто за відсутності будь-яких встановлених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» пільг, правових підстав для звільнення позивача від сплати судового збору за подання до суду цієї позовної заяви не вбачається. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що він, як ветеран війни - учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням, має право на пільги, встановлені законодавством України для вказаної категорії осіб, зокрема, і на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції передбачену у ч.2 ст.312 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями цієї статті. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з наступних підстав. Відповідно до ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч.1 ст.2 КАС України). Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Пунктом 1 ч.4 наведеної статті встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Стосовно не надання позивачем доказів надсилання відповідачу листом з описом вкладення копій поданих до суду документів (копії позовної заяви з додатками), колегія суддів вказує наступне. Спеціальною статтею щодо порядку подачі позовної заяви, зокрема, в частині визначення документів, що додаються до неї є ст.161 КАС України, частиною 1 якої передбачено, що до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Згідно із ч.2 ст.161 КАС України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів. У разі подання до суду документів в електронній формі суб`єкт владних повноважень зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Аналіз вказаних норм свідчить, що в разі подання до суду документів в електронній формі, обов`язок надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів виникає тільки у суб`єкта владних повноважень, що передбачено останніми змінами. Отже на переконання апеляційного суду вимоги суду першої інстанції щодо надання позивачем доказу надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів є помилковими. В даному випадку позовну заяву подано фізичною особою через підсистему «Електронний суд», а тому відсутні підстави вважати, що у суду існує необхідність в отриманні копій позовної заяви, яка сформована і подана у вигляді електронного документу. Введення норми щодо зобов`язання учасника справи надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів нівелює сенс використання модулю «Електронний суд», перевага якого полягає якраз у можливості не мати необхідності виготовлення багатьох копії документів на папері. Крім того, враховуючи функціонал даного модулю, виконати обов`язок надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів неможливо технічно, оскільки сам процесуальний документ, який подається до суду (наприклад, позовна заява, відзив, клопотання, тощо) створюється у самій системі та за її ж допомогою відправляється до суду, а у паперовому вигляді не існує взагалі. Отже до відправлення документу за допомогою підсистеми «Електронний суд» самого документу, відправити його копію звичайною поштою неможливо, оскільки самого документу у паперовому вигляді та його копій не існує. Окрім цього, колегія суддів зазначає, що приписами ч.2 ст.174 КАС України визначено, що надсилання копії позовної заяви з копіями доданих до неї документів виконує суд, одночасно з надсиланням копії ухвали про відкриття провадження. Водночас слід зазначити, що судам при прийнятті позову необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Така ж правова позиція Верховного Суду, зокрема викладена у постановах від 07.10.2020 у справі № 160/3534/20 та від 08.09.2021 у справі № 646/5723/19. Щодо іншого недоліку позовної заяви в частині надання доказів сплати судового збору. Як згадувалось вище, повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору, а тому останнім не виконано вимоги ухвали суду від 10.01.2022 в частині сплати судового збору. Однак на переконання апеляційного суду такі висновки є помилковими з огляду на таке. Відповідно до п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються, зокрема, учасники бойових дій у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Як слідує із матеріалів справи, позивач звернувся із позовом в якому оскаржив бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді у встановлений Законом України «Про звернення громадян» строк на звернення позивача із запитом та просив зобов`язати відповідача розглянути запит про надання публічної інформації. Зі змісту вказаного запиту вбачається, що останній стосується забезпечення позивача земельною ділянкою для садівництва і городництва. Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій. З урахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що предметом позову є захист прав позивача, що пов`язаний із реалізацією ним статусу, в тому числі і учасника бойових дій. В свою чергу, статтею 4 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Отже, позивач як ветеран війни - учасник бойових дій, що підтверджується посвідченням, має право на пільги, встановлені законодавством України для вказаної категорії осіб, зокрема, і на звільнення від сплати судового збору відповідно до положень п.13 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». При цьому, посилання суду першої інстанції на постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 545/1149/17, від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20, колегія суддів вважає помилковими, оскільки правовідносини у цих справах не є тотожними правовідносинам у справі, що розглядається. Крім цього, колегія суддів враховує висновки, викладені у справі Delcourt v. Belgium, в якій Європейський суд зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції (Європейська конвенція про захист прав людини і основних свобод 1950 року, ратифікована Законом України від 17.07.1997 №4 75/97), право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У справі Bellet v. Frаnсе Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Європейським Судом неодноразово висловлювалась позиція, згідно якої основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В даному випадку, постановивши ухвалу про повернення позовної заяви, суд першої інстанції фактично позбавив заявника права доступу до суду, що свідчить про порушення його права звернення до адміністративного суду, гарантованого ст.5 КАС України. Відтак колегії суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому є підстави вважати, що висновок суду про повернення позовної заяви є помилковим. Відповідно до ст.320 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, коли має місце неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання. Відтак, з врахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, оскільки винесена з порушенням норм процесуального права та з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії скасувати. Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.