Постанова 4856 № 240/19646/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/19646/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції -Нагірняк М.Ф. Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 05 травня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Полотнянка Ю.П. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Інспектора у сфері держаного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Житомирській області Мурга Кирила Валентиновича про визнання протиправним та скасування припису, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_2 звернулась до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Інспектора у сфері держаного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Житомирській області Мурга Кирила Валентиновича з наступними позовними вимогами: - визнати протиправним та скасувати акт обстеження земельної ділянки державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Мурги К.В. та Козиря Р.А. від 25.06.2021 року №553-ДК/200/АО/10/01/-21; - визнати протиправним та скасувати акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об"єктом - земельної ділянки державних інспекторів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області Мурги К.В. та Козиря Р.А. від 25.06.2021 року №553-ДК/516/АП/09/01/-21; - про визнання протиправним та скасувати припису Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.06.2021 року №553-ДК/0309ПР/03/01/-21. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення. Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подав до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначив, що судом першої інстанції правильно встановлено та досліджено усі обставини справи, в результаті чого прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Сторони в судове засідання не з"явились, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду був повідомлений завчасно та належним чином. 05 травня 2022 року, до початку судового засідання, відповідачами подані заяви про здійснення апеляційного розгляду справи без їх участі. Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи, які також підтверджені під час апеляційного розгляду. На підставі депутатського зверненням про нецільове використання земельних ділянок, що знаходяться на території Оліївської територіальної громади Житомирського району, висловлених на зборах громадян громади, наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №533-ДК від 07.06.2021 року було призначено здійснити державний нагляд за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використання земельних ділянок, що знаходяться на території Оліївської територіальної громади Житомирського району за кадастровими номерами 1822083200:05:000:0490, 1822083200:05:000:0491 та 1822083200:05:000:0494. За результатами обстеження земельних ділянок, що мало місце 25.06.2021року, уповноваженими особами Головного управління Держгеокадастру в Житомирській області було встановлено, що вказані земельні ділянки, що знаходяться на території Оліївської територіальної громади Житомирського району за кадастровими номерами 1822083200:05:000:0490, 1822083200:05:000:0491 та 1822083200:05:000:0494, та за інформацією Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належать на праві приватної власності ОСОБА_2 . Цільове призначення вказаних земельних ділянок - ведення особистого селянського господарства. Також встановлено, що ОСОБА_2 користується земельною ділянкою площею 0,0260га, що входить до земельної ділянки за кадастровим номером 1822083200:05:000:1066, яка належить до земель лісогосподарського призначення та прилягає до земельної ділянки за кадастровим номером 1822083200:05:000:0494. Крім того, позивач користується земельними ділянками площею 0,0122га та площею 0,0482га, що входять до земель запасу Оліївської територіальної громади Житомирського району та прилягають до земельної ділянки за кадастровим номером 1822083200:05:000:0490. Судом встановлено, що рішення уповноважених органів про передачу вказаних земельних ділянок відповідно площею 0,0260га, 0,0122га та площею 0,0482га, у власність чи у користування, в тому числі на умовах оренди, ОСОБА_2 відсутні. При цьому, вказані земельні ділянки огороджені металевим парканом одночасно із земельними ділянками за кадастровими номерами 1822083200:05:000:0490 та 1822083200:05:000:0494, що належать позивачу на праві власності. Крім іншого, в ході обстеження вказаних земельних ділянок було встановлено, що на земельній ділянці за кадастровим номером 1822083200:05:000:0490 розміщено капітальний фундамент зі стінами із брусу площею 0,0024га, а на земельній ділянці за кадастровим номером 1822083200:05:000:0494 - капітальний фундамент площею 0,0018га та капітальні фундаменти зі стінами із брусу площею 0,0018га, 0,0019 та 0,0023га. Результати перевірки знайшли своє відображення у акті обстеження земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.06.2021 року №553-ДК/200/АО/10/01/-21, акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об"єктом - земельної ділянки Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.06.2021 року №553-ДК/516/АП/09/01/-21 та приписі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 25.06.2021 року №553-ДК/0309ПР/03/01/-21. Згідно припису від 25.06.2021 року №553-ДК/0309ПР/03/01/-21, позивача зобов"язано усунути порушення вимог земельного законодавства шляхом реєстрації права власності, користування (оренди) на обумовлені земельні ділянки або звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок, а також виготовлення та затвердження проекту землеустрою щодо зміни цільового призначення земельних ділянок. Звертаючись до суду з даним позовом та обгрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначила, що на підставі відповідних договорів купівлі-продажу, вона є власником земельних ділянок, що розташовані території Камянської сільської ради та мають спільні межі і становлять єдиний масив. Позивач вказує про відсутність доказів того, що вказані в акті перевірки та припису порушення вчинила саме вона. Відтак, оскаржуваний припис позивач вважає протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Також посилається на допущення перевіряючими порушень під час здійснення перевірки. Суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення, дійшов висновку, що адміністративний позов позивача не підлягає задоволенню, оскільки виявлені порушення правомірно стали підставою для винесення відповідачем в особі Інспектора у сфері держаного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель ГУ Держгеокадастру у Житомирській області Мурга Кирила Валентиновича оскаржуваного припису щодо їх усунення позивачем. При цьому суд зауважив, що відповідно до позовних вимог позивача, наведених у позові, правомірність призначення та проведення вказаної позапланової перевірки позивачем не оскаржується, а тому не є предметом судового розгляду в межах даної адміністративної справи. Наказ Відповідача-1 №533-ДК від 07.06.2021року на день ухвалення судового розгляду не скасовано. Колегія суддів, за результатом апеляційного розгляду справи, погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини. Згідно з частиною другою статті 4 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель. Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до статті 187 ЗК України контроль за використанням та охороною земель полягає в забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства України. Згідно із статтею 188 ЗК України державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) вагропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом. Правові, економічні та соціальні основи організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, що спрямований на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, визначені Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19.06.2003 №963-ІV (далі Закон - №963-ІV), відповідно до статті 4 якого, об`єктом державного контролю за використанням та охороною земель є всі землі в межах території України. Згідно із ст. 6 Закону №963-ІV, до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належить здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок; ведення державного обліку і реєстрації земель, достовірності інформації про земельні ділянки та їх використання. Згідно статті 9 Закону №963-ІV державний контроль здійснюються у т.ч. шляхом проведення перевірок. Відповідно до положень ст. 10 Закону № 963-ІV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, серед іншого, мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України. Контроль за використанням та охороною земель є прямим обов`язком інспекторів; законодавством визначено перелік конкретних дій та заходів на вчинення яких уповноважено державних інспекторів. Аналогічна позиція була висловлена Верховним Судом у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №240/5335/18. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2016 №482 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України», організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності є завданнями Держгеокадастру. Відповідно до підпункту 25-1 пункту 4 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 №15, Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, організовує та здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності. Головне управління відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) у частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності. Варто зауважити, що правовими нормами вказаного Закону N 877-V визначаються правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю). Як вірно звернув увагу суд першої інстанції, здійснений 25.06.2021року захід державного нагляду за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель шляхом проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використання земельних ділянок, що знаходяться на території Оліївської територіальної громади Житомирського району за кадастровими номерами 1822083200:05:000:0490, 1822083200:05:000:0491 та 1822083200:05:000:0494, що належать позивачу на праві особистої власності, не був зумовлений господарською діяльністю позивача, а тому не може розцінюватися як здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Аналогічні висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 17.09.2019 у справі №806/1723/18, від 17.09.2019 у справі №806/1723/18, від 28.04.2021 у справі №240/5335/18 щодо припису за фактом самовільного захоплення земельної ділянки. На спірні правовідносини розповсюджуються норми Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 №963-IV. Згідно матеріалів справи, припис прийнято у зв`язку із встановленим згідно акта перевірки самовільним зайняттям земель у порушення ст. 125, 126 ЗК України. Надаючи оцінку правомірності оскаржуваного припису, суд враховує, що відповідно до ст.1 Закону № 963-ІV самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, що свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, що відповідно до закону є правомірними. Статтями 125, 126 ЗК України встановлено, що право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою повинно бути оформлено відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Судовим розглядом у даній справі встановлено, що позивач, на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, користувалась земельною ділянкою площею 0,0260га, що входить до земельної ділянки за кадастровим номером 1822083200:05:000:1066, яка належить до земель лісогосподарського призначення та земельними ділянками площею 0,0122га та площею 0,0482га, що входять до земель запасу Оліївської територіальної громади Житомирського району. Разом з тим, позивач не надала суду відповідного рішення уповноважених органів про передачу вказаних земельних ділянок у власність чи у користування, в тому числі на умовах оренди. В свою чергу, на підставі колективного звернення громадян та депутата Житомирської районної ради, була призначена перевірка з метою здійснення держаного нагляду за дотриманням земельного законодавства при використанні трьох земельних ділянок на території Камянської сільської ради, що як з`ясувалося перебувають у власності позивача. В ході проведеної перевірки було встановлено нецільове використання земельних ділянок та самовільне зайняття частини прилеглих земельних ділянок. В результаті, такі порушення стали підставою для винесення оскаржуваного припису. В апеляційній скарзі апелянт вказує на процедурні порушення, допущені відповідачами під час здійснення перевірки, що є підставою для скасування оскаржуваного припису. З даного приводу колегія суддів зазначає, що процедурні порушення, пов`язані із самим процесом оформлення результатів діяльності суб`єктів владних повноважень з приводу фіксації недотримання суб`єктом приватного права вимог законодавства оцінюється судом з урахуванням всіх обставин справи та необхідністю досягненням балансу між інтересами особи правопорушника та публічними інтересами. Зазначене особливо стосується фіксації порушень з боку суб`єктів приватного права у публічній сфері, зокрема питань охорони земель, безпеки довкілля, благоустрою населених пунктів, розпорядження комунальною та державною власністю, запобігання виникнення техногенних катастроф тощо. Такі формальні неточності не можуть бути, за загальним правилом, самостійною підставою для скасування по суті правомірних рішень суб`єктів владних повноважень, спрямованих на забезпечення законності та захист публічних інтересів. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 січня 2019 року у справі № 826/382/18. Перевіряючи правомірність винесення припису Головним управлінням Держгеокадастру у Житомирській області від 25.06.2021 року №553-ДК/0309ПР/03/01/-21, колегія суддів, посилаючись на приписи ст.10 Закону №963-IV, якою передбачено права державних інспекторів давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків, виходить з недоведеності позивачем наявності у останнього права постійного користування та права оренди земельних ділянок - об`єктів перевірки, що підлягає кваліфікації як самовільне зайняття земельної ділянки, та розцінює такий припис як чіткий, зрозумілий та адресний. Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки доведено, що дії відповідачів у спірних правовідносинах між сторонами відповідають критеріям, які наведені у ч. 2 ст. 2 КАС України. Висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваного припису, знайшов підтвердження під час апеляційного розгляду справи. В свою чергу, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових, переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Житомирський окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 13 січня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Полотнянко Ю.П. Граб Л.С.