Постанова 4855 № 640/6736/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа №640/6736/19 Суддя (судді) першої інстанції: Головань О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 травня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Ключковича В.Ю., суддів Беспалова О.О., Грибан І.О., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису,- В С Т А Н О В И В : Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві, в якому просив суд: визнати протиправним та скасувати припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 01.03.2019 №215 ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві відносно позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2021 позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Відповідач вказує, що Акт №742-10 від 25.02.2019 було складено за уніфікованою формою, яка була затверджена чинним на момент перевірки Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (Мінекономіки) №965 від 14.08.2013 «Про затвердження уніфікованої форми акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін». Натомість суд першої інстанції не дослідивши повно та всебічно усіх обставин справи прийшов до невірного висновку про невідповідність даної форми акта перевірки уніфікованій формі та вимогам законодавства в цілому. Відповідач зазначає, що до Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не входить послуга з прибирання асфальту вулиці (дороги), тротуари вздовж вулиць, які є елементами, дороги. Однак, відповідно до Схем прибудинкової території та площі ділянок об`єкта благоустрою по 5 будинках Дніпровського району (додаток 1 до акту перевірки від 25.02.2019 №742-10) до складової розрахунку тарифу на послуг прибирання прибудинкової території включено площі вулиці, тротуари вздовж вулиць, які є елементами дороги. Зазначена територія у Наказі Головного управління комунальної власності від 21.02.2002 року №23 утримується та обслуговується за рахунок місцевого бюджету, тобто зазначені у ньому території є власністю територіальної громади м. Києва, а не мешканців житлових будинків. З огляду на зазначене, відповідачем правомірно встановлено порушення, а саме: до складової розрахунку тарифу за послугу прибирання прибудинкової території та за послугу прибирання та вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу, протиожеледними сумішами, власникам квартир, мешканцям будинків Дніпровського району м. Києва. Відповідач звертає увагу, що за результатами позапланової перевірки відповідач склав Акт перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін від 11.07.2019 №3076-10. У вказаному акті зазначено, що умови п. 2 Припису від 01.03.2019 №2015 виконано. На підтвердженням надано лист КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до КК «Центр комунального сервісу» від 22.03.2019 №103/45-1961, щодо проведення перерахунку розміру плати за, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій по складових тарифу: Послуга «Прибирання сходових клітин» за період з 01.02.2019 по 28.02.2019; Послуга «Прибирання прибудинкової території» за період з 01.07.2018 по 28.02.2019; Послуга «Технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності» за період з 01.02.2019 по 28.02.2019. Також, під час позапланової перевірки позивач надав інформацію щодо перерахунків за послугу з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, що їх необхідно виконати в березні 2019 року по будинкам комунальної власності Дніпровського району м. Києва. На думку відповідача, виконавши Припис про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін від 01.03.2019 №215, позивач погодився з виявленими порушеннями під час проведення планової перевірки та добровільно виконав вимоги відповідача, зробивши перерахунок по складовій тарифу прибирання прибудинкової території, а отже, в цій частині оспорюваний припис не може бути скасований. Відповідач наголошує, що станом на дату складання акта №742-10 від 25.02.2019 та видання оскаржуваного припису від 01.03.2019 №215 постанова Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/8441/17 була чинною, та скасована Верховним Судом лише 12.06.2019 з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому в акті №742-10 від 25.02.2019 відповідачем були зафіксовані відповідні порушення, враховуючи судове рішення у справі №826/8441/17, що набрало законної сили, що є повністю правомірними та обґрунтованими діями суб`єкта владних повноважень при виконанні ним своїх функцій. Тобто на час існування спірних правовідносин та вчинення відповідачем дій, які в подальшому стали підставою для винесення оскаржуваних рішень, ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві діяло у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законом. З огляду на вищезазначене, відповідач вважає, що зазначення факту застосування у період з 01.07.2017 по 20.12.2018 тарифу, встановленого скасованим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» від 06.06.2017 в акті перевірки, та видання в зв`язку із цим припису щодо усунення такого порушення, з огляду на чинну на час перевірки постанову Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/8441/17, не може свідчити про протиправність оскаржуваного припису. Відзив на апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду не надходив. Відповідно до частин 1 та 2 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код 39606435) зареєстроване в якості юридичної особи 28.01.2015. Основний вид діяльності Комплексне обслуговування об`єктів (81.10). На підставі Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів на 2019 рік, наказу від 08.02.2019 №742, направлення від 08.02.2019 №594 відповідач з 12.02.2019 по 25.02.2019 провів, у присутності директора КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», плановий захід державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства з питань порядку формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, про що складено акт №742-10 від 25.02.2019. Під час проведеного заходу встановлено порушення вимог абз. 6 п. 2, п. 7 Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги», п. 2 ч. 1 ст. 30 та ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ціни та ціноутворення», за що передбачена відповідальність передбачена ч. 1 ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ч. 1 ст. 165-2 Кодексу законів про адміністративні правопорушення. Відповідач виходив з того, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі №826/8441/17 визнано протиправним та скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) №668 від 06.06.2017 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)», яким було встановлено тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій Дніпровського району м. Києва. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 вказане рішення залишене без змін. Так, на балансі позивача обліковується 1 025 багатоквартирних будинків загальною площею квартир 5 140 411, 27 кв.м., з яких загальна площа квартир, розташованих на першому поверсі, складає 599 071, 92 кв.м. В період з 01.07.2017 по 20.12.2018 застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені протиправним та скасованим розпорядженням №668 від 06.06.2017. В період з 21.12.2018 по 31.01.2019 застосовано тариф на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які не встановлені рішенням органу місцевого самоврядування. Відповідач встановив, що до складової розрахунку тарифу на послуги прибирання прибудинкової території та на прибирання та вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП "Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна КМДА від 21.02.2002 №23. Таким чином, позивач у період з 01.02.2016 по 31.01.2019 порушено вимоги щодо формування тарифу на вказані послуги. 01.03.2019 відповідач склав припис №215 про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, згідно з яким на підставі п. 7 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про ціни і ціноутворення», ч. 8 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» висунуто вимогу усунути виявлені порушення, які зафіксовані в акті перевірки від 25.02.2019 №742-10, та вжити заходів відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про ціни і ціноутворення»: щодо застосування в період з 01.07.2017 по 31.01.2019 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які встановлені протиправним та скасованим розпорядженням №668 від 06.06.2017, у термін до 01.07.2019; щодо вартості послуги прибирання прибудинкової території, в які включено площу, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна КМДА від 21.02.2002 №23, за період з 01.02.2016 по 31.01.2019. З метою перевірки виконання позивачем припису від 01.03.2019 №215 про виконання вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін, відповідач видав Наказ від 03.07.2019 №3076 «Про проведення позапланового заходу (перевірку). Також, 03.07.2019 відповідач видав Направлення на проведення заходу №2469. Так, 11.07.2019, за наслідком проведення позапланового заходу, був складений Акт №3076-10, в графі 2Порушення вимог законодавства, виявлені під час перевірки» якого зазначено: «умови п. 2 Припису від 01.03.2019 №215 виконано». Примірник вказаного Акту отримано 11.07.2019 в.о. директора Кравчуком О.Г., що підтверджено підписом. Вважаючи протиправним вказаний припис від 01.03.2019 №215, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що результати проведеної перевірки зафіксовані відповідачем в документі, що не пройшов установленої законодавством процедури затвердження, при цьому оскаржуваний припис виданий саме на підставі такого документу. Причому, Міністерство не є органом державного нагляду (контролю), тому відповідач, на думку суду, не мав права на власний розсуд під час здійснення заходів державного нагляду (контролю) використовувати уніфіковану форму акта, затверджену не уповноваженим на те органом, а мав би спочатку вчинити обов`язкові дії, покладені на нього законом. При цьому ж, Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, встановлено єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю). Також, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем не встановлено конкретних фактів надання послуг без урахування встановленого рішенням органу місцевого самоврядування тарифу (Розпорядження №442 або №668), його структури, періодичності та строків надання послуг, відсутності копії такого рішення при підписанні договору про надання послуг. Так, на думку суду першої інстанції, вимога відповідача щодо виконання позивачем п. 1 оскаржуваного припису, який ґрунтується на скасованих Верховним Судом судових рішеннях, є в будь-якому випадку протиправною. Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) (далі - державний нагляд) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду, їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 №877-V (далі - Закон №877-V). За визначеннями, що містяться в абзацах 2 та 3 ст. 1 Закону №877-V: - державний нагляд - це діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища. - заходами державного нагляду є планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом. Частина 1 ст. 2 Закону №877-V дія цього Закону поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю на кордоні, державного експортного контролю, контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення. Зважаючи на те, що у ході планової перевірки КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» відповідач виявив порушення вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, то до спірних правовідносин підлягає застосуванню також Закону України «Про ціни і ціноутворення» від 21.06.2012 №5007-VI (далі - Закон №5007-VI). Так, державне регулювання цін здійснюється згідно із Законом №5007-VI. Частини 1 та 2 ст. 16 Закону №5007-VI встановлють, що органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом. Повноваження та порядок діяльності уповноважених органів, права та обов`язки їх посадових осіб, які здійснюють державний контроль (нагляд) за дотриманням суб`єктами господарювання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін та державне спостереження у сфері ціноутворення, визначаються цим Законом, Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та іншими законами. За приписами ст. 17 Закону №5007-VI основними функціями уповноважених органів є: - виконання контрольно-наглядових функцій за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - здійснення державного спостереження у сфері ціноутворення; - запобігання порушенням у сфері ціноутворення. Відповідно до частин 1 та 7 ст. 18 Закону №5007-VI уповноважені органи мають право: - проводити у суб`єктів господарювання в установленому порядку планові та позапланові перевірки, зокрема, достовірності зазначеної у документах інформації про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - надавати, зокрема, суб`єктам господарювання, обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. До 2014 року центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами, як вбачається з Указу Президента України від 30.03.2012 №236/2012 «Питання реалізації державної політики з контролю за цінами», була Державна інспекція України з контролю за цінами. На виконання п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 №442 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» (далі - Постанова №442) утворено Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (далі - Держпродспоживслужба), реорганізувавши шляхом перетворення Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до Служби, що утворюється, Державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і Державну санітарно-епідеміологічну службу та поклавши на Службу, що утворюється, функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються (крім функцій з реалізації державної політики у сфері племінної справи у тваринництві, у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), а також функції із здійснення державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів. Пункт 5 Постанови №442 встановлює, що центральні органи влади, що утворюються шляхом реорганізації інших центральних органів виконавчої влади, є правонаступниками органів, які реорганізуються. Права та обов`язки центральних органів виконавчої влади, що ліквідуються, передаються відповідним центральним органам виконавчої влади, на які цією постановою покладено функції з реалізації державної політики у відповідній сфері. Розпорядженням від 06.04.2016 №260-р «Питання Державної служби з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства аграрної політики та продовольства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 №667 «Про затвердження Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів» (далі - Положення №667) функцій і повноважень Державної ветеринарної та фітосанітарної служби, Державної інспекції з питань захисту прав споживачів, Державної санітарно-епідеміологічної служби (крім функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження), що припиняються, а також функцій із здійснення метрологічного нагляду, державного контролю (нагляду) за дотриманням вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснення державного нагляду (контролю) у сфері туризму та курортів; із захисту прав споживачів виробів з дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння; державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва. Отже, права та обов`язки Державної інспекції з контролю за цінами як центрального органу виконавчої влади, що ліквідується, були передані Держпродспоживслужбі та її територіальним органам. Відповідно до п. 1 Положення №667 Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику у галузі ветеринарної медицини, сферах безпечності та окремих показників якості харчових продуктів, карантину та захисту рослин, ідентифікації та реєстрації тварин, санітарного законодавства, попередження та зменшення вживання тютюнових виробів та їх шкідливого впливу на здоров`я населення, метрологічного нагляду, ринкового нагляду в межах сфери своєї відповідальності, насінництва та розсадництва (в частині сертифікації насіння і садивного матеріалу), реєстрації та обліку машин в агропромисловому комплексі, державного нагляду (контролю) у сфері агропромислового комплексу, державного нагляду (контролю) у сферах охорони прав на сорти рослин, насінництва та розсадництва, державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів і рекламу в цій сфері, за якістю зерна та продуктів його переробки, державного нагляду (контролю) за додержанням заходів біологічної і генетичної безпеки щодо сільськогосподарських рослин під час створення, дослідження та практичного використання генетично модифікованого організму у відкритих системах на підприємствах, в установах та організаціях агропромислового комплексу незалежно від їх підпорядкування і форми власності, здійснення радіаційного контролю за рівнем радіоактивного забруднення сільськогосподарської продукції і продуктів харчування. На виконання пп. 11 п. 4 Положення №667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: - здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - надає у випадках, передбачених законодавством, висновки щодо економічного обґрунтування витрат під час формування цін (тарифів) на товари, роботи і послуги, щодо яких запроваджено державне регулювання цін (тарифів); - надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові до виконання приписи про усунення порушень вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Відповідно до п. 7 Положення №667 Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи. Колегія суддів зауважує, що внесення змін до Положення №667 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2019 №254 «Про внесення змін до Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів», яка набрала чинності 30.03.2019, шляхом доповнення пункту 1 та підпункту 1 пункту 3 цього Положення після слів «санітарного законодавства» словами «, санітарного та епідемічного благополуччя населення (крім виконання функцій з реалізації державної політики у сфері епідеміологічного нагляду (спостереження) та у сфері гігієни праці та функцій із здійснення дозиметричного контролю робочих місць і доз опромінення працівників), з контролю за цінами», не свідчить про надання з 30.03.2019 Держпродспоживслужбі повноважень у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за цінами, оскільки цими повноваженнями така була наділена з моменту її створення. Отже доводи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про відсутність повноважень у ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві на здійснення державного нагляду в даній сфері є необґрунтованими. Керуючись пп. 11 п. 4 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12.04.2017 №209, головні управління Держпродспоживслужби як її територіальноі органі забезпечують реалізацію державної політики у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: - здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; - надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; Підсумовуючи вказане вище, колегія суддів приходить до висновку, що станом на час виникнення спірних правовідносин Держпродспоживслужба та її територіальні органи були наділені повноваженнями щодо здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін. Також колегія суддів вважає помилковими доводи КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» про складення акта перевірки за відсутності станом на час проведення перевірки уніфікованої форми акта перевірки, розробленої, затвердженої та опублікованої у встановленому порядку Держпродспоживслужбою, з огляду на наступне. Керуючись ч. 15 ст. 4 Закону №877-V при здійсненні заходів державного нагляду посадові особи органів державного нагляду зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів. На виконання абз. 1 ч. 2 ст. 5 Закону №877-V центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду, та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342 затверджено Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (далі - Постанова №342). Відповідно до абз. 8 ч. 2 ст. 5 Закону №877-V уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом 5 робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством. Пункт 1 Постанова №342 встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду. На виконання абз. 1 п. 2 Постанова №342 уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження. Відповідач в апеляційній скарзі вказує, що уніфікована форма акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін затверджена наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 14.08.2013 №965 (далі - Наказ № 965), який втратив чинність 29.09.2020. Так, порівнюючи Акт №742-10 від 25.02.2019 з уніфікованою формою акта перевірки дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін, колегія суддів приходить до переконання, що вони є ідентичними. Щодо доводів позивача та суду першої інстанції про те, що Міністерство економіки України не має повноважень затверджувати уніфіковану форму акту, колегія суддів зазначає наступне. Частина 1 ст. 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» від 17.03.2011 №3166-VI (далі - Закон №3166-VI) встановлює, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади. Система центральних органів виконавчої влади є складовою системи органів виконавчої влади, вищим органом якої є Кабінет Міністрів України. За приписами ч. 2 ст. 1 Закону №3166-VI Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики. Згідно із ч. 1 ст. 6 Закону №3166-VI Міністерство є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох визначених Кабінетом Міністрів України сферах, проведення якої покладено на Кабінет Міністрів України Конституцією та законами України. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону №3166-VI основними завданнями міністерства як органу, що забезпечує формування та реалізує державну політику в одній чи декількох сферах, є: зокрема, забезпечення нормативно-правового регулювання. На виконання частин 1-5 ст. 15 Закону №3166-VI Міністерство у межах своїх повноважень, на основі і на виконання Конституції та законів України, актів Президента України та постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, актів Кабінету Міністрів України видає накази, які підписує міністр. Накази міністерства, видані в межах його повноважень, є обов`язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними органами, місцевими державними адміністраціями, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами. Накази міністерства нормативно-правового змісту підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно- правових актів. Накази міністерства, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності". Накази міністерства, які є нормативно-правовими актами, після включення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів опубліковуються державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Пункт 1 Положення про Міністерство економіки України, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №459 (далі - Положення №459) встановлює, що Міністерство економіки України (Мінекономіки) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мінекономіки є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері захисту прав споживачів, державної політики з контролю за цінами, державної регуляторної політики та державної політики з питань ліцензування, дозвільної системи, нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. На виконання пп. 3 п. 4 Положення №459 Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове регулювання питань, що належать до його компетенції. З аналізу вказаних норм, колегія суддів приходить до висновку, що використання відповідачем Наказу №965, під час проведення перевірки, було обов`язковим. Надаючи оцінку оскаржуваному припису, колегія суддів виходить з наступного. Щодо застосування в період з 01.07.2017 по 31.01.2019 тарифу на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, встановленого розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668, яке в подальшому визнане протиправним і скасовано рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі №826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, колегія суддів зазначає наступне. За визначеннями, що містяться в ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004 №1875-VІ (далі - Закон №1875-VІ): - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; - споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу; - виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; - утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством. Згідно з приписами Закону №1875-VІ послуга з утримання будинків надається відповідно до тарифу, встановленого рішенням органу місцевого самоврядування. Пункт 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668 «Про встановлення тарифів та структури тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та внесення змін до деяких розпоряджень виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» (далі - Розпорядження №668) встановлює тарифи та структуру тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, які надаються підприємствами, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва, по кожному будинку окремо для здійснення розрахунків із споживачами залежно від оплати останніми не пізніше або після 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, що додаються. Розпорядження №668 набрало чинності після оприлюднення в газеті Хрещатик №62 (4975) від 14.06.2017. Керуючись ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території. Як вбачається з п. 5.2.1 розділу 5 Статуту КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», який затверджений розпорядженням ВО КМР (КМДА) 06.01.2015 №4, до обов`язків підприємства віднесено виконання рішень власника, розпорядження Київського міського голови, виконавчого комітету Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації. Отже, виконання Розпорядження №668 було обов`язковим для виконання КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва». Сторонами у справі не заперечується, що з 01.07.2017 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» здійснювало розрахунки вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, застосовуючи тарифи, затверджені Розпорядженням №668. В подальшому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 у справі №826/8441/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018, визнано протиправним і скасовано розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 06.06.2017 №668. Вказане рішення, за наслідком апеляційного перегляду, набрало законної сили 20.12.2018. Так, резолютивна частина рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 не містить дати, з якої суд визнав протиправним і скасував Розпорядження №668, відтак за загальним правилом таке не підлягає застосуванню з 20.12.2018. Крім того, ухвалою Верховного Суду від 31.01.2019 відмовлено в задоволенні заяви Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про зупинення дії рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.07.2018 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №826/8441/17. Зважаючи на вказане, колегія суддів приходить до висновку, що в період з 01.07.2017 по 20.12.2018 КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» правомірно керувалася Розпорядження №668 при розрахунку вартості послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, тому висновки ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про порушення позивачем законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін є необґрунтованим. Отже, вимога 1 відповідача в Приписі №215 від 01.03.2019 є необґрунтованою, тому в частині цієї вимоги такий є протиправним і підлягає скасуванню. Колегія суддів також звернула увагу, що Верховний Суд постановою від 12.06.2019 касаційну скаргу Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації задовольнив частково. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 липня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі №826/8441/17 скасував, а справу направив на новий розгляд до суду першої інстанції. Станом на час вирішення справи №640/6736/19 рішення суду, прийняте за результатами нового розгляду справи №826/8441/17, відсутнє. Вказане спростовує доводи ГУ Держпродспоживслужби в м. Києві про те, що позивач застосовував тарифи, встановлені Розпорядженням №668, яке визнане судом протиправним і скасоване. Щодо пункту 2 оскаржуваного припису, а саме: усунення такого порушення як включення площі, яку закріплено на праві повного господарського відання за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» у м. Києві на підставі наказу Головного управління з питань майна КМДА від 21.02.2002 №23, за період з 01.02.2016 по 31.01.2019 до вартості послуги прибирання прибудинкової території, колегія суддів зазначає наступне. Додатком до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 №869 «Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житлово-комунальні послуги» (далі - Порядок №869) до Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій віднесено також прибирання прибудинкової території. Відповідно до статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» від 14.05.2015 №417-VIII прибудинкова територія - це територія навколо багатоквартирного будинку, визначена на підставі відповідної містобудівної та землевпорядної документації, у межах земельної ділянки, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди, що необхідна для обслуговування багатоквартирного будинку та задоволення житлових, соціальних і побутових потреб власників (співвласників та наймачів (орендарів) квартир, а також нежитлових приміщень, розташованих у багатоквартирному приміщенні. Так, Наказом Головного управління з питань майна Київської міської державної адміністрації від 21.02.2002 №23 «Про закріплення основних фондів комунальної власності територіальної громади міста Києва» (далі - Наказ №23) за КП «Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району» закріплено на праві повного господарського володіння основні фонди згідно з додатком №4, в якому вказані шляхи та тротуари, мости та шляхопроводи, підземні пішохідні переходи, громадські туалети, із зазначенням їхніх площ та площі. Відповідно до п. 2 Наказу №23 керівникам підприємства наказано забезпечити контроль за збереженням та використанням за цільовим призначенням закріплених основних засобів. Дотримуватися встановленого порядку щодо продажу, обміну, здачі в оренду, надання безоплатно в тимчасове користування або позику, списання з балансу основних засобів. На виконання п. 25 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правила користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 №198, власники та користувачі земельних ділянок, а також власники (користувачі) малих архітектурних форм, інженерних комунікацій,. що розташовані в межах смуги відчуження автомобільних (позаміських) доріг або червоних ліній міських вулиць і доріг, зобов`язані: утримувати в належному стані зелені насадження, охоронні зони інженерних комунікацій, тротуари, обладнані стоянки автомобілів, трамвайне полотно та інші елементи дорожніх об`єктів; забезпечувати прибирання сміття, снігу, опалого листя та інших відходів, а в разі потреби проводити обробку тротуарів протиожеледними матеріалами. Також, пункти 1, 2, 6 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 №2862-IV встановлюють, що основними обов`язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами; забезпечення дотримання норм природоохоронного законодавства у процесі будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів. Додатком до Порядку №869 визначено Перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, а саме: Прибирання прибудинкової території; Прибирання сходових кліток; Вивезення побутових відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення); Прибирання підвалу, технічних поверхів та покрівлі; Технічне обслуговування ліфтів; Обслуговування систем диспетчеризації; Технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем: гарячого водопостачання, холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення, зливової каналізації; Дератизація; Дезінсекція; Обслуговування димових та вентиляційних каналів; Технічне обслуговування та поточний ремонт мереж електропостачання та електрообладнання, необхідних для електрозабезпечення технічних цілей будинку (освітлення місць загального користування, електропостачання ліфтів, підкачування води), систем протипожежної автоматики та димовидалення, а також інших внутрішньобудинкових інженерних систем у разі їх наявності; Поточний ремонт конструктивних елементів, внутрішньобудинкових систем гарячого і холодного водопостачання, водовідведення, централізованого опалення та зливової каналізації і технічних пристроїв будинків та елементів зовнішнього упорядження, що розміщені на закріпленій в установленому порядку прибудинковій території (в тому числі спортивних, дитячих та інших майданчиків); Поливання дворів, клумб і газонів; Прибирання і вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проходу та проїзду, протиожеледними сумішами Експлуатація номерних знаків на будинках; Освітлення місць загального користування і підвалів та підкачування води Енергопостачання ліфтів. Так, до Переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не входить послуга з прибирання асфальту вулиці (дороги), тротуари вздовж вулиць, які є елементами, дороги. Така територія на виконання Наказу №23 утримується та обслуговується за рахунок місцевого бюджету, тобто зазначені у ньому території є власністю територіальної громади м. Києва, а не мешканців житлових будинків. Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем допущено порушення, а саме: включення до складової розрахунку тарифу за послугу прибирання прибудинкової території та за послугу прибирання та вивезення снігу, посипання частини прибудинкової території, призначеної для проїзду протиожиледними сумішами, власникам квартир, мешканцям будинків Дніпровського району м. Києва. Отже, колегія суддів вважає, що пункт 2 оскаржуваного припису відповідача відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України. Крім того, як було вказано вище, позивач виконав такий в добровільному порядку, що підтверджено листом №103/45-1961 від 23.03.2019 та засвідчено Актом №3076-10 від 11.07.2019, який був складений за наслідком перевірки виконання Припису №215 від 01.03.2019. Також, включення позивачем до складової розрахунку тарифу на послуг прибирання прибудинкової території площі вулиці, тротуари вздовж вулиць, які є елементами дороги у п`яти будинках Дніпровського району, говорить про те, що одночасно КП "Шляхо-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів та споруд на них Дніпровського району" отримує кошти на обслуговування вказаних ділянок за рахунок місцевих бюджетів та додатково мешканці таких будинків сплачують такі послуги й КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва», що фактично призводить до подвійного стягнення коштів за обслуговування одних і тих же об`єктів. Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги частково знайшли своє підтвердження під час перегляду даної справи в суді апеляційної інстанції. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушення норм матеріального права та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, призвело до помилкового вирішення справи, а тому рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в частково. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» до Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві про визнання протиправним та скасування припису - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати пункт 1 Припису Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві №215 від 01.03.2019 «Про виконання законних вимог щодо усунення порушень порядку формування, встановлення та застосування державних (регульованих) цін». В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити. Стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в м. Києві на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» судовий збір у розмірі 960 грн. (дев`ятсот шістдесят) гривень 50 коп. (п`ятдесят) копійок. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя В.Ю. Ключкович Судді О.О. Беспалов І.О. Грибан