Постанова 4854 № 420/23445/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/23445/21 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючої судді - Шевчук О.А., суддів: Бойка А.В., Федусика А.Г. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Роздільнянської міської ради Одеської області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року по справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Роздільнянської міської ради Одеської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИЛА: В листопаді 2021 року позивач звернулась до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просила визнати протиправним та скасувати рішення Роздільнянської міської ради Одеської області № 1445-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Роздільнянської міської територіальної громади, Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту)»; - зобов`язати Роздільнянську міську раду Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), яка розташована за межами населеного пункту на території Роздільнянської міської ради (Буцинівської сільської ради) Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер: 5123980500:01:002:0266 та передати у власність зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 26.02.2021 р. позивач звернулась до відповідача із клопотанням щодо надання дозволу на відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства. Не отримавши відповіді щодо надання дозволу або відмови в його наданні, позивач замовила розроблення проекту землеустрою без надання такого дозволу. Після виготовлення проекту позивач звернулася до відповідача із заявою про його затвердження, однак 22.09.2021 на ХІІ сесії VIII скликання Роздільнянська міська рада Одеської області прийняла рішення № 1445-VIII про відмову в його затвердженні. Підставою для його прийняття вказано відсутність дозволу міської ради на розробку проекту земельної ділянки даної земельної ділянки. Позивач вважає зазначене рішення неправомірним та таким, що порушує її права. Також позивач вважає, що орган місцевого самоврядування зобов`язаний прийняти рішення про затвердження, оскільки повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Роздільнянської міської ради Одеської області від 22.09.2021 № 1445-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Роздільнянської міської територіальної громади. Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту)». Зобов`язано Роздільнянську міську раду Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), яка розташована за межами населеного пункту на території Роздільнянської міської ради (Буцинівської сільської ради) Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер: 5123980500:01:002: 0266 та передати у власність зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 . Стягнуто з Роздільнянської міської ради Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань Роздільнянської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. Не погоджуючись з таким рішенням відповідач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 . Доводами апеляційної скарги зазначено, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки. У даному випадку земельна ділянка 5123980500:01:002:0238, з якої ОСОБА_1 просила виділити 2 га, вже сформована та є єдиним масивом, перебуває у комунальній власності з цільовим призначенням - землі запасу, категорія землі - землі сільськогосподарського призначення, а відтак, з урахуванням викладеного, формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні без зміни їх цільового призначення здійснюється саме за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок, а не за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Це, в свою чергу, свідчить про відсутність у Роздільнянської міської ради підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 від 03.09.2021 року. А тому, на думку апелянта, рішення Роздільнянської міської ради Одеської області № 1445-VIII є правомірним та законним. Питання про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства на території Роздільнянської міської громади, Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту)», було розглянуте Радою у порядку, визначеному чинним законодавством, а саме: внесено питання до порядку денно сесії Ради і поставлено на голосування, по результатам голосування, проект такого рішення набрав необхідну кількості голосів та було прийнято відповідне рішення. Посилання ОСОБА_1 на те, що Рада протиправно відмовила у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, адже вона зверталась із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте не отримала відповіді - є необґрунтованими так, як ОСОБА_1 26.02.2021 року зверталась із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кадастровий номер:5123980500:01:002:0238, а вже у заяві від 03.09.2021 року просила затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність кадастровий номер: 5123980500:01:002:0266. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Фомічов І.О. зазначає, що позивач звернулась із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та самостійно замовила розроблення саме проекту землеустрою, у зв`язку з тим, що в даному випадку відбулася зміна цільового призначення земельної ділянки. Так, земельна ділянка кадастровий номер: 5123980500:01:002:0238, з якої позивач просила виділити їй у власність 2 га, мала цільове призначення 16.00 «Землі запасу». Проект землеустрою, розроблений позивачем (сторінки 20, 43 проекту), містить вказівку на зміну цільового призначення земельної ділянки із зазначенням коду 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства». Як на момент звернення позивача із заявою про затвердження проекту землеустрою, так і станом на сьогодні, чинним земельним законодавством передбачено можливість розроблення проекту землеустрою одночасно із поділом земельних ділянок та/або зміною їх цільового призначення. Враховуючи, що земельна ділянка кадастровий номер 5123980500:01:002:0238 перебувала у комунальній власності, позивач обрала саме цю земельну ділянку із якої в результаті було сформовано нову земельну ділянку із кадастровим номером 5123980500:01:002:0266 шляхом поділу та змінено цільове призначення із коду 16.00 «Землі запасу» (секція К) на код 01.03 «Землі сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства» (секція А). Тобто, на думку представника позивача, ОСОБА_1 не повинна була звертатися до відповідача для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки із кадастровим номером 5123980500:01:002:0266, адже проект землеустрою щодо вказаної земельної ділянки вже був розроблений з дотриманням визначеної ЗК України процедури (на замовлення та за рахунок позивача) та на підставі нього і було здійснено державну реєстрацію земельної ділянки 5123980500:01:002:0266 (26.08.2021) в Державному земельному кадастрі. На момент звернення позивача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою земельна ділянка з кадастровим номером 5123980500:01:002:0266 ще не існувала, тож позивач ніяким чином не могла зазначити цей кадастровий номер у клопотанні про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. З огляду на зазначене, представник позивача просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також, представник позивача просить розгляд справи у суді апеляційної інстанції проводити за участі сторін по справі. Згідно з ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Колегія суддів зазначає, що бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої доводи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників. Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року у справі № 755/12623/19. Колегія суддів вважає, що клопотання представника позивача про розгляд справи за участю сторін не підлягає задоволенню, оскільки дана справа є справою незначної складності, розглядалась судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження, а справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 26.02.2021 ОСОБА_1 звернулась до Роздільнянської міської ради Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою (вхідний номер Д-561) щодо відведення земельної ділянки у власність площею 2,00 га на території Роздільнянської міської ради Одеської області Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту), кадастровий номер 5123980500:01:002:0238, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель, які знаходяться у власності Роздільнянської міської ради Одеської області, не перебувають у власності осіб і не знаходяться ні у чиєму користуванні (а.с.18). Не отримавши відповіді щодо надання дозволу, ОСОБА_1 07.04.2021 уклала з ПП «Форас-Ленд» договір № 632-П3/21 щодо виконання проектно-вишукувальних робіт з розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства (код КВЦЗП 01.03). У відповідності до ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України позивачем 10.04.2021 направлено до Роздільнянської міської ради Одеської області повідомлення про замовлення розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання відповідного дозволу, до якого також додано копії договору щодо розроблення проекту землеустрою та клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою. На виконання договору № 632-П3/21 ПП «Форас-Ленд» було розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 із земель с/г призначення для ведення селянського господарства (код КВЦЗП 01.03), яка розташована за межами населеного пункту на території Роздільнянської міської ради Одеської області (Буцінівської сільської ради) Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер 5123980500:01:002:0266 (а.с.13-69), на підставі якого вказану земельну ділянку зареєстровано 26.08.2021. 07.09.2021 ОСОБА_1 звернулась до Роздільнянської міської ради Одеської області із заявою про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для особистого селянського господарства кадастровий номер 5123980500:01:002:0266 передачу вказаної земельної ділянки у власність, однак 22.09.2021 на ХІІ сесії VIII скликання Роздільнянська міська рада Одеської області прийняла рішення № 1445-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Роздільнянської міської територіальної громади, Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту)» (а.с.70). Зі змісту оскаржуваного рішення Роздільнянської міської ради Одеської області вбачається, що підставою для його прийняття стала відсутність дозволу Роздільнянської міської ради Одеської області на розробку проекту землеустрою даної земельної ділянки. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з даною позовною заявою. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про доцільність задоволення вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування рішення Роздільнянської міської ради Одеської області від 22.09.2021 № 1445-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Роздільнянської міської територіальної громади. Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту)» та що в даному випадку належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшої передачі у власність. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Згідно ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. Відповідно до ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин. Відповідно до частин 1, 5 статті 46 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради. Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць. Тобто, обов`язку органу місцевого самоврядування зі здійснення розгляду заяви (клопотання) заінтересованої особи з приводу затвердження проекту землеустрою і передачі у власність земельної ділянки комунальної власності, встановленому нормою статті 122 Земельного кодексу України, кореспондує обов`язок скликання не рідше ніж один раз на місяць сесії сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення), районної чи обласної ради з питань відведення земельних ділянок, встановлений нормою частини 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Частинами 1, 2 статті 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти висновку про те, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки надається відповідним органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування. При цьому, чинним законодавством передбачено, що рішення про надання дозволу або відмову у наданні такого дозволу орган місцевого самоврядування приймає виключно на пленарних засіданнях відповідної ради. Згідно частини першої статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Відповідно до пункту б) частини першої статті 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу. Згідно з ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Статтею 79-1 ЗК України визначено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); за затвердженими комплексними планами просторового розвитку території територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, детальними планами території. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у заставі, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Поділ, об`єднання земельної ділянки, що перебуває у користуванні, здійснюється за згодою землекористувача, заставодержателя. Справжність підпису на такій згоді засвідчується нотаріально. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. Відповідно до п. «б» ч.1 ст. 81 Земельного кодексу України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності. За змістом статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України. Як передбачено пунктом «б» частини 1 статті 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара. Згідно з ч.4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Згідно з положеннями частини сьомої наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Частиною 8 статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17, від 16 липня 2020 року у справі № 755/10113/16-а. Крім того, виходячи з аналізу статті 118 ЗК України, вбачається, що порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: - звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; - розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; - погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України; - затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 ЗК України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок, а надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття в подальшому суб`єктом владних повноважень позитивного рішення щодо відведення земельної ділянки у власність. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі № 815/5987/14 та постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17. Так, відповідно до частини першої статті 186-1 Земельного кодексу України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Частиною 4 статті 186-1 Земельного кодексу України передбачено, що розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту. Органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері (частина п`ята статті 186-1 Земельного кодексу України). Згідно з ч. 6, 8 статті 186-1 Земельного кодексу України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації. У висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений). Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки. Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1051 від 17.10.2012 (далі - Порядок №1051), державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку. За приписами частини 9 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Системний аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що законом передбачено певний алгоритм та поетапність процесу безоплатної передачі земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян, а саме: 1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність; 2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні); 3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, у відповідності до приписів статті 186-1 Земельного кодексу України; 4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі; 5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або рішення про відмову передання земельної ділянки у власність чи залишення клопотання без розгляду. При цьому, з вищенаведених норм Земельного кодексу України вбачається, що підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою може бути лише те, що проект землеустрою не погоджено в порядку, встановленому статтею 186-1 Земельного кодексу України, а також відсутність обов`язкової державної експертизи у визначених законом випадках та відомостей щодо державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі. Жодних інших правових підстав для відмови у затвердженні проекту землеустрою після його погодження в порядку, визначеному статтею 186-1 Земельного кодексу України, норми статті 118 Земельного кодексу України не містять. При цьому, перевірка на відповідність проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів має здійснюватися саме на етапі погодження такого проекту. Вищевикладене узгоджується з висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 820/4852/17 та від 09.11.2021 у справі №580/1494/19. Колегія суддів зазначає, що за нормативно-правовим регулюванням на час звернення позивача із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та на час розроблення проекту землеустрою, обов`язок затвердити протягом двох тижнів проект землеустрою та передати земельну ділянку у відповідача виникав у разі наявності всіх погоджень уповноважених органів відповідно до статті 186-1 Земельного кодексу України. При цьому, на час звернення позивача до міської ради із клопотанням про затвердження проекту землеустрою у Закон України "Про землеустрій", Земельного кодексу України було внесено зміни, зокрема статтю 186-1 Земельного кодексу України виключено на підставі Закону № 1423-IX від 28.04.2021. У постановах від 19.06.2018 по справі № 820/5348/17 та від 25.01.2022 по справі №826/17708/14 Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності. Тобто, у спірних правовідносинах розроблення проекту землеустрою мало місце частково до 27.05.2021, відтак, даний проект має відповідати нормам, чинним станом на цей період. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що реєстрація державним кадастровим реєстратором земельної ділянки на підставі поданого проекту землеустрою відповідно до ст. ст. 9, 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» свідчить про відповідність проекту землеустрою вимогам законодавства та документації із землеустрою, а відтак, рішення органу місцевого самоврядування про відмову в його затвердженні є безпідставним. Отже, апелянтом порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов`язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід`ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть. З огляду на вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Роздільнянської міської ради Одеської області від 22.09.2021 № 1445-VIII «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність гр. ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Роздільнянської міської територіальної громади. Буцинівський старостинський округ (за межами населеного пункту)».; зобов`язання Роздільнянську міську раду Одеської області затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 із земель сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства (код КВЦПЗ 01.03), яка розташована за межами населеного пункту на території Роздільнянської міської ради (Буцинівської сільської ради) Роздільнянського району Одеської області, кадастровий номер: 5123980500:01:002: 0266 та передати у власність зазначену земельну ділянку ОСОБА_1 . На підставі вищевикладеного, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ч.1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Роздільнянської міської ради Одеської області - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року - залишити без змін. Відповідно до ст. 329 КАС України постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча суддя: О.А. Шевчук Суддя: А.В. Бойко Суддя: А.Г. Федусик