Постанова 4821 № 705/1852/21

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/371/22Головуючий по 1 інстанції Справа №705/1852/21 Категорія: 301030000 Єщенко О. І. Доповідач в апеляційній інстанції Фетісова Т. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2022 року м. Черкаси Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів цивільної палати: суддя-доповідачФетісова Т.Л. суддіБородійчук В.Г., Василенко Л.І. секретарПопова М.В. учасники справи: позивач (скаржник) ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.12.2021 (повний текст складено 13.12.2021, суддя в суді першої інстанції Єщенко О.І.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення територіального простору комплексу, в с т а н о в и в : у квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, яким просив встановити, що майнові права ОСОБА_2 на 1 / 6 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 по договору дарування від 29.08.2017 передані з порушенням договору, та припинити чинність вказаних майнових прав ОСОБА_2 , мотивуючи про те, що по реєстру прав власності від 22.04.2005 земельна ділянка з розташованим на ній житловим будинком по АДРЕСА_1 належить співвласникам ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Ці житловий будинок і земельна ділянка - це територіальний простір, пов`язаний спільним призначенням, отже при відчуженні ці складові не підлягають відокремленню (ст. 186, 187 ЦК). Але співвласник ОСОБА_3 по Договору дарування передала ОСОБА_2 1 / 6 частку житлового будинку без належної земельної ділянки з цільовим призначенням для її будівництва і обслуговування, чим порушила єдиний територіальний простір. Про це свідчить прийнята в договорі фіктивна земельна ділянка, площею 0,0477 га, з кадастровим №7110800000:02:005:0306 і фальшива довідка міськрайонного управління в Уманському районі та м. Умані від 21.06.2017 за № 31-23-0.211-796/115-17, що суперечить умовам договору та порушує права позивача. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.12.2021 у задоволенні позовних вимог у справі відмовлено. Суд зазначив, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своїх вимог про порушення його прав, свобод чи законних інтересів з боку відповідача. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач 23.12.2021 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на помилковість висновків суду, просить рішення у справі скасувати та залишити позов без розгляду, оскільки позивачем не надано доказів у обґрунтування заявлених вимог. Вказує, що суд не мав права вирішувати спір по суті у зв`язку з ненаданням позивачем доказів в обґрунтування заявлених вимог. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. При розгляді справи встановлено, що відповідно до договору дарування, укладеного 27.05.1994 та посвідченого державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори, зареєстрований в реєстрі за №2-1577, ОСОБА_4 подарувала, а ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , прийняли в дар кожен в рівних долях належну ОСОБА_4 1 / 3 частину житлового будинку з відповідною частиною надвірних споруд, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який розташований на присадибній ділянці площею 2035 кв.м. Позивач посилається на те, що відповідач ОСОБА_2 внаслідок переходу прав стала співвласником частини вказаного житлового будинку з надвірними спорудами. У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на існування договору дарування від 29.08.2017, яким ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 належну їй частину (квартиру АДРЕСА_2 . Одночасно позивач стверджує про те, що співвласник ОСОБА_3 по Договору дарування передала ОСОБА_2 1 / 6 частку житлового будинку без належної земельної ділянки з цільовим призначенням для її будівництва і обслуговування, чим порушила єдиний територіальний простір та права позивача, як іншого співвласника майна. Правовідносини, наявні між сторонами справи на підставі вищенаведених фактичних обставин, мають таку правову регламентацію. Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 16 ЦК України та статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами права визначено способи захисту прав та інтересів і цей перелік не є вичерпним. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням викладеного вище, правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Звертаючись із позовом до суду першої інстанції, позивач вказував, що відповідач за чинним договором дарування стала співвласником частини домоволодіння, іншим співвласником якого є позивач. Відсутність переходу до відповідача права власності на відповідну частину земельної ділянки, необхідної для обслуговування її частини нерухомого майна, за доводами позивача, порушує його права. При цьому з обставин справи вбачається, що між сторонами, як співвласниками нерухомого майна, відсутні будь - які угоди про поділ цього майна чи про встановлення порядку користування ним. Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Пунктом 6 вказаної постанови Пленуму ВСУ визначено, що, враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в цій справі про те, що не надання позивачем належних та допустимих доказів обставин, на які посилається ОСОБА_1 , зокрема, наявності порушення прав позивача у зв`язку з відсутністю оформлення на відповідача частини земельної ділянки, необхідної для обслуговування її частини домоволодіння, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог. При цьому з ухвали апеляційного суду Черкаської області від 02.04.2015, якою залишено без змін рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 12.02.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про усунення обмежень права спільної часткової власності, яким в позові було відмовлено через недоведення заявлених вимог, вбачається, що судом встановлено наступні обставини, що в силу вимог ч.4 ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляді даного позову. Так рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.07.2004 визначено між співвласниками порядок користування земельною ділянкою, що розташована в АДРЕСА_1 . Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 26.09.2006, яке було залишене без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 16.11.2006, у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про набуття права власності на нерухоме майно та земельну ділянку за набувальною давністю та виселення без надання іншого жилого приміщення, суд задовольнив позов ОСОБА_3 та відмовив в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 . При цьому судом було встановлено, що саме ОСОБА_1 перешкоджає користуватисяОСОБА_3 її частиною будинку та створює перешкоди в доступі до кімнат та користуванні спільними приміщеннями, а ОСОБА_3 прав ОСОБА_1 не порушувала. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.02.2007 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про рейдерство спільної площі і відновлення порядку користування, суд відмовив у задоволенні даного позову, не встановивши фактів порушення прав ОСОБА_1 щодо його частки у власності з бокуОСОБА_3 . Не було встановлено фактів порушення прав ОСОБА_1 щодо зазначеної частки в будинку по АДРЕСА_1 при розгляді Уманським міськрайонним судом Черкаської області цивільної справи за його позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод при інвентаризації квартири, у зв`язку з чим суд ухвалив рішення від 01.02.2011, яким відмовив ОСОБА_1 в задоволенні позову. Також зі змісту вищевказаного рішення апеляційного суду від 02.04.2015 вбачається той факт, що при перевірці звернення ОСОБА_1 щодо самочинного перепланування ОСОБА_3 в квартирі спільного користування за адресою: АДРЕСА_1 встановлено, що рішенням виконкому від 25.02.2010 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 надано дозвіл на перепланування частини житлового будинку з метою влаштування двох ізольованих квартир з добудовою веранди розміром 1,15Х2,45м. та влаштування окремого входу. Висновком головного державного санітарного лікаря м. Умані №107 від 06.11.2009 на проект будівництва було погоджено проект водопостачання та каналізування житлового будинку по АДРЕСА_1 . Відповідно до акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 17.05.2013 складеного інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у черкаській області, - при проведенні позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності державних будівельних норм, стандартів і правил - порушень з бокуОСОБА_3 не виявлено. Оскільки судом апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням суду вже визначено між співвласниками порядок користування земельною ділянкою, а такожстороною відповідача проведено влаштування двох ізольованих квартирз добудовою веранди та влаштуванням окремого входу, доводи позивача в цій справі про те, що відповідачем порушено його права щодо спільного майна є необґрунтованими. Виходячи з наявних у справі та досліджених в судовому засіданні доказів, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається в підтвердження своїх вимог. При цьому, в апеляційній скарзі скаржник просить на підставі ст. 257 ЦПК України залишити позов без розгляду, посилаючись на те, що рішення суду першої інстанції мотивовано ненаданням доказів, отже суд мав залишити позов без розгляду. Такі доводи скаржника апеляційний суд оцінює критично. Підстави для залишення позову без розгляду визначені ст. 257 ЦПК України та їх перелік є вичерпним. Пункт 8 вказаної статті передбачає повноваження районного суду постановити ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, та не було сплачено судовий збір і позивач не усунув цих недоліків у встановлений законом строк. За матеріалами справи встановлено, що за позовною заявою ОСОБА_1 за наслідками перевірки відповідності форми та змісту поданої ним позовної заяви вимогам ст. ст. 175-177 ЦПК України судом першої інстанції постановлено ухвалу від 09.07.2021 про прийняття до розгляду та відкриття позовного провадження у справі. При цьому обов`язком позивача є надання до позовної заяви всіх наявних у нього доказів, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (ч. 5 ст. 177 ЦПК України). Колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ЦПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору у аспекті їх достатності для вирішення спору у справі. В протилежному випадку суд, при вирішенні питання про відкриття провадження за позовом, передчасно надавав би оцінку заявленим вимогам по суті, що нормами процесуального права на передбачено. Відповідна компетенція суду виникає тільки на стадії ухвалення рішення по суті спору ст. ст. 264, 265 ЦПК України. Інших доводів, які б свідчили про те, що спір у справі суд першої інстанції вирішив невірно, апеляційна скарга відповідача не містить. Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.12.2021 у даній справі належить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так як скаржника звільнено від сплати судового збору згідно положень п.9 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» як особу з інвалідністю І групи, витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції слід віднести на рахунок державного бюджету. Керуючись ст. ст. 141, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : апеляційну скаргу залишити без задоволення. Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 13.12.2021 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення територіального простору комплексу залишити без змін. Витрати по сплаті судового збору за розгляд цієї справи судом апеляційної інстанції віднести на рахунок державного бюджету. Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством. Повну постанову складено 03.05.2022. Суддя-доповідач Судді