Постанова Дніпровський апеляційний суд № 188/420/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5852/20 Справа № 188/420/19 Суддя у 1-й інстанції - Янжула С. А. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 липня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Макаров М.О., Ткаченко І.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України, на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України про поновлення строку на подання позовної заяви, захист прав споживачів та стягнення грошових коштів, - ВСТАНОВИЛА: У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Державний ощадний банк України про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів (а.с. 1-2). В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що з 19 квітня 2012 року мав поточний рахунок № НОМЕР_1 у Петропавлівській філії Дніпропетровського обласного управління АТ "Державний ощадний банк України". 10 січня 2013 року він уклав договір № 535973 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки, за яким відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 гривневий "Стандартний", куди надходила його пенсія по інвалідності, дивіденди від депозитних вкладів у відповідача, інколи платежі за судовими рішеннями та отримав платіжну картку VISA ELECTRON зі строком дії один рік. У 2014 році йому безкоштовно видали нову платіжну картку VISA ELECTRON № НОМЕР_3 зі строком дії один рік по картковому рахунку № НОМЕР_4 . Протягом 2015 року він мав у відповідача депозитні вклади на загальну суму 183 000 гривень, на даний час має депозитний вклад на суму 113 000 гривень. За період часу з 2012 по 2016 рік ніяких конфліктів з відповідачем не було. 12 березня 2016 року після тривалої перерви, приблизно з серпня 2015 року, він звернувся до працівників банку щоб отримати нову платіжну картку, бо строк дії попередньої закінчився в грудні 2015 року. Працівник банку - ОСОБА_2 , заявила, що поточний рахунок № НОМЕР_4 закрито, необхідно відкривати новий, а оскільки він отримує пенсію на картку, то платіжну картку йому слід видати "Пенсійну". Він запитував, чи не втратить щось через ці зміни, але його запевнили, що так буде краще для нього. Також, сказала, що, враховуючи, що поточний рахунок № НОМЕР_4 закритий та необхідно відкривати новий, слід наявні на ньому грошові кошти в сумі 63 514,82 грн перекласти на новий рахунок, щоб він міг ними користуватися, що і було зроблено, при цьому, готівкові кошти йому не видавалися і від нього не приймалися, йому лише видали для підпису заяву на видачу готівки № 11922307 (4119224307) від 12 березня 2016 року та квитанцію № 119296396 (4119296306) від 12 березня 2016 року. Його не попереджали, що за цю операцію банк може взяти з нього плату. Кошти в касі банку не отримував, їх перерахували з одного рахунку на інший. Такої суми коштів в касі і не було. Також, ОСОБА_2 вказала в заяві на видачу готівки та квитанції про видачу готівки від 12 березня 2016 року розмір грошових коштів 63 514,00 грн, на його зауваження, куди поділися 82 коп, вона відповіла, що може їх теж перерахувати, але не зробила цього. Вона пообіцяла, що платіжну картку він отримає через кілька тижнів. 01 квітня 2016 року він отримав sms-повідомлення банку про надходження на його поточний рахунок № НОМЕР_4 дивідендів від депозитного вкладу "Довіра" в АТ "Державний ощадний банк України" за договором № 50454003 від 31 серпня 2015 року, з якого з неприємним подивом дізнався, що його поточний рахунок № НОМЕР_5 не закритий, з суми дивідендів від депозитного вкладу "Довіра", які виплачуються щомісячно, банк утримав 634,32 грн. В цей же день він звернувся до ОСОБА_2 за поясненнями, вона пообіцяла розібратися. Через дві години видала нову платіжну картку "MasterCard" "Пенсійну" і пояснила, що банк утримав 634,32 грн за зняття начебто готівкою грошових коштів з поточного рахунку № НОМЕР_4 без картки, строк дії якої закінчився. Фактично грошові кошти готівкою не знімалися, а були зараховані на новий рахунок № НОМЕР_6 , по якому йому видали нову картку. Внаслідок неправильних дій відповідача шляхом безпідставного списання грошових коштів з його рахунку, йому 12 березня 2016 року завдана майнова шкода на суму 634,32 грн, про яку йому стало відомо 01 квітня 2016 року. Просив суд стягнути з відповідача на його користь або зобов`язати зарахувати на його поточний рахунок грошові кошти в розмірі 862,04 грн з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми в розмірі 57,09 грн, а всього - 919,13 грн та судові витрати, пов`язані з вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду (на оплату поштових відправлень з відповіддю на відзив) в розмірі 66 грн. 19 вересня 2019 року позивачем подано заяву про поновлення строку для подачі позову до суду, оскільки він пропущений з поважних причин, про порушене право позивач дізнався лише 01 квітня 2016 року, а з даним позовом звернувся до суду 01 квітня 2019 року, тобто в межах строку позовної давності. Просить поновити пропущений з поважної причини строк на подання даного позову до суду. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року заявлені позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Поновлено ОСОБА_1 строк позовної давності для подання позовної заяви до Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" про захист прав споживачів та стягнення грошових коштів. Стягнуто з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 919 (дев`ятиста дев`ятнадцяти) 13 копійок, які складаються із: 634,32 гривні - безпідставно знята сума комісії за видачу готівкових коштів з карткового рахунку позивача, що з урахуванням індексу інфляції за період з березня 2016 року по лютий 2019 року включно становить 862,04 гривні та три проценти річних за три роки - 57,09 гривень. Стягнути з Акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" судовий збір на користь держави в розмірі 1 921 (однієї тисячі дев`ятиста двадцяти однієї) гривні 00 копійок (а.с. 126-130). АТ "Державний ощадний банк України" з вказаним рішенням суду не погодилось та подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні заявлених позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що суд першої інстанції невірно дав оцінку доказам, неповно встановив обставини, які мають значення для справи, дійшов невірних висновків, а також допустив порушення норм матеріального та процесуального права /а.с. 145-150, 153-158/. Позивач ОСОБА_1 скористався своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК та подав відзив на апеляційну скаргу АТ "Державний ощадний банк України". Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд першої інстанції поновлюючи строк на подання позову виходив з того, що оскільки про порушення свого права позивач дізнався лише 01 квітня 2016 року, коли отримав на свій номер телефону sms-повідомлення від банку про списання з грошових коштів (дивідендів), що надійшли на його картковий рахунок 01 квітня 2016 року суми комісії за начебто зняття готівкових коштів в касі банку 12 березня 2016 року, в розмірі 634,32 гривні, а з позовом до суду звернувся 01 квітня 2019 року та прийшов до висновку про необхідність поновити позивачу строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Колегія судів погоджується з вказаними висновками суду враховуючи наступне. Статтею 256 ЦК України визначено поняття позовної давності, згідно з якою це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлена п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України відносно неустойки (штрафу, пені). За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи. Позивач дізнався про порушення свого права позивач дізнався лише 01 квітня 2016 року, коли отримав на свій номер телефону sms-повідомлення від банку про списання з грошових коштів (дивідендів), що надійшли на його картковий рахунок 01 квітня 2016 року суми комісії за начебто зняття готівкових коштів в касі банку 12 березня 2016 року, в розмірі 634,32 гривні. У червні 2019 року відповідач подав до суду заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що позивачу стало відомо про порушення його прав 12.03.2016 року, а не 01.04.2016 року, тому вважає, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності. Однак, колегія суддів не бере дані твердження відповідача до уваги, оскільки вони жодним доказом не підтвердженні та є лише припущеннями відповідача, однак, доказування не може грунтуватися на припущеннях. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку поновити позивачу строк позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Суд першої інстанції задовольняючи заявлені позовні вимоги, виходив з того, що зняття комісії в сумі 634,32 гривень з рахунку позивача за нібито зняття ним готівкових коштів в касі банку 12 березня 2016 року, суд вважає безпідставним. Також судом враховано, що вказана сума комісії була знята з карткового рахунку позивача лише 01 квітня 2016 року, після надходження на рахунок дивідендів, а не одразу, при начебто отриманні позивачем готівкових коштів в касі банку, що підтверджує твердження позивача про безготівкове зарахування коштів в розмірі 63 514 гривень з одного його карткового рахунку на інший 12 березня 2016 року. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що 10 січня 2013 року позивач уклав з відповідачем договір № 535973 про відкриття та обслуговування рахунку і випуск платіжної картки, за яким йому було відкрито поточний рахунок № НОМЕР_2 гривневий "Стандартний". У 2014 році позивачу видали нову платіжну картку VISA ELECTRON № НОМЕР_3 зі строком дії один рік по картковому рахунку № НОМЕР_4 . На вказаному рахунку, станом на 01 березня 2016 року були грошові кошти в розмірі 61 377,81 гривень, а 09 березня 2016 року надійшло ще 2 085,01 гривень, всього станом на 12 березня 2016 року на картковому рахунку позивача № НОМЕР_4 було 63 514,82 гривень. З виписки по вказаному картковому рахунку № НОМЕР_4 за період з 01 березня 2016 року по 01 квітня 2016 року вбачається, що початковий баланс був 61 377,61 гривень, 01 березня 2016 року здійснено безготівкове зарахування на рахунок 52,20 гривень, 09 березня 2016 року здійснено безготівкове зарахування на рахунок пенсії 2 085,01 гривень та 12 березня 2016 року здійснено видачу готівки через касу #119224307 #Видача готівки з картрахунку - 63 514,00 гривень, комісія - 635,14 гривень, сума - 64 149,14 гривень. Оскільки на рахунку позивача станом на 12 березня 2016 року було 63 514,82 гривень, проведено операцію по зняттю готівки 63 514,00 гривень, то рахунок містив мінусовий баланс на суму комісії: - 635,14 гривень. 01 квітня 2016 року на вказаний рахунок було безготівково зараховано 1 617,97 гривень згідно договору № 50454003 від 31 серпня 2015 року, з даної суми в той же день знято вищевказану суму комісії за начебто зняття готівкових коштів 12 березня 2016 року - 635,14 гривень і кінцевий баланс по вказаному картковому рахунку становив 969,78 гривень. 12 березня 2016 року позивачу відповідачем було відкрито новий картковий рахунок № НОМЕР_6 . На підставі цього карткового рахунку 01 квітня 2016 року було видано нову платіжну картку "Master Card" "Пенсійна". Випискою по вказаному картковому рахунку № НОМЕР_6 за період з 01 березня 2016 року по 01 червня 2016 року підтверджується, що 12 березня 2016 року банком було здійснено операцію по Безготівковому зарахуванню на рахунок #119296396#Поповнення картрахунку готівкою на суму 63 514,00 гривень. Таким чином, вбачається, що 12 березня 2016 року з карткового рахунку позивача № НОМЕР_4 знято 63 514,00 гривень і відразу зараховано в тому ж розмірі 63 514,00 гривень на рахунок позивача № НОМЕР_7 , а суму комісії 635,14 гривень вирахувано 01 квітня 2016 року, після надходження на картковий рахунок позивача № НОМЕР_4 суми дивідендів в розмірі 1 617,97 гривень. Матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_1 від 12 березня 2016 року про видачу йому коштів з поточного/карткового рахунку № НОМЕР_8 в сумі 63 514 гривень в зв`язку із закриттям рахунку, що відкритий на його ім`я; копію квитанції від 12 березня 2016 року про видачу ОСОБА_1 готівки з картрахунку в сумі 63 514 гривень; копію квитанції від 12 березня 2016 року про переказ готівки в сумі 63 514 гривень на картковий рахунок позивача. Згідно копії звіту № 323 ЗДК:ТВБВ:касовий журнал ТВБВ № 10003/0524 ( АДРЕСА_1 ) за 12 березня 2016 року, який містить вхідний залишок коштів в розрізі валют (станом на початок дня 12 березня 2016 року), вихідний залишок коштів в розрізі валют (станом на кінець дня 12 березня 2016 року) та інформації про касові операції за прибутком та видатком протягом операційного дня 12 березня 2016 року, - 12 березня 2016 року в графі "видаток" відображено проведення операції "видача готівки з картрахунку на суму 63 514 гривень" та в графі "надходження" - "поповнення картрахунку готівкою на суму 63 514 гривень". Також, в розділі "готівка" відображено проведення операції - видача готівки по БПК через касу банку 20 - зняття грошей в сумі 63 514 гривень та поповнення картрахунку готівкою на суму 64 514 гривень. Всього надходжень 115043,37 гривень, видаток 65 756,77 гривень. В зведеній довідці зазначено про наявність готівки в касі на початок дня 12 березня 2016 року - 2 633,28 гривень, надходження - 115 043,37 гривень, видаток - 65 756,77 гривень, залишок 51 919,08 гривень. В зв`язку з чим, судом встановлено, що на початок робочого дня 12 березня 2016 року в касі банку були відсутні готівкові кошти в сумі 63 514 гривень, які могли бути видані позивачу саме готівкою, а не переведені відповідачем з одного на інший рахунок позивача. Згідно роздруківки sms-повідомлень АТ "Державний ощадний банк України" на номер мобільного телефону ОСОБА_1 НОМЕР_9 за період з грудня 2015 року по квітень 2016 року вбачається, що 12 березня 2016 року об 11:27 годині позивачу було повідомлено про зняття грошових коштів з його рахунку на суму 63 514 гривень, баланс: -634,32 гривні, та в той же день об 11:28 годині про зарахування на його рахунок 63 514 гривень, баланс 63 514 гривень. Тобто, операції по зняттю грошових коштів та перерахування їх на новий картковий рахунок здійснено за дуже незначний проміжок часу: з 11:27 по 11:28 годину 12 березня 2016 року, що ставить під сумнів твердження відповідача про зняття позивачем готівкових коштів через касу банку, а потім зарахування готівкових коштів на картковий рахунок, оскільки проведення операції по отриманню готівкових коштів в сумі 63 514 гривень та поповнення вказаною сумою карткового рахунку потребувало значно довшого часу. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стсовно того, що зняття комісії в сумі 634,32 гривень з рахунку позивача за нібито зняття ним готівкових коштів в касі банку 12 березня 2016 року, суд вважає безпідставним. Згідно ч. 3 та ч. 12 ст. 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи. Якщо після укладення договору стане очевидним, що роботи (послуги), зважаючи на їх ціну (вартість) та характеристики або інші обставини, явно не задовольнятимуть інтереси або вимоги споживача, виконавець зобов`язаний негайно повідомити про це споживача. Виконавець зобов`язаний таким же чином повідомити споживача, якщо вартість робіт (послуг) може істотно зрости, ніж можна було очікувати під час укладення договору. Стаття 19 вказаного Закону передбачає, що нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Згідно ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо стягнення з відповідача на користь позивача 634,32 гривні безпідставно знятої з його карткового рахунку суми комісії, що з урахуванням індексів інфляції за період з березня 2016 року по лютий 2019 року включно становить 862,04 гривні (634,32 гривні х індекси інфляції за березень - грудень 2016 року 110,9% х індекси інфляції за 2017 рік 113,7% х індекси інфляції за 2018 рік 109,8% х індекси інфляції за січень - лютий 2019 року 101,5%). Також, суд першої інстанції дійшов вірних висновків щодо стягнення з відповідача на користь позивача підлягає стягненню три проценти річних за три роки, що становить: 634,32 гривні х 3% х 3 роки = 57,09 гривень. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову в повному обсязі, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для апелянта, власним тлумаченням норм права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Державний ощадний банк України залишити без задоволення. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 10 березня 2020 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: М.О. Макаров І.Ю. Ткаченко