Постанова 4874 № 906/441/21

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2022 року Справа № 906/441/21 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Миханюк М.В., суддя Саврій В.А. , суддя Дужич С.П. секретар судового засідання Олійник Т.М. за участю представників сторін: позивача: не з`явився відповідача 1: не з`явився відповідача 2: не з`явився третіх осіб: не з`явилися розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" на ухвалу Господарського суду Житомирської області, постановлену 23.12.21р. суддею Маріщенко Л.О. о 12:13 у м.Житомирі, повний текст складено 28.12.21р. у справі № 906/441/21 за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" до Виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області до Радомишльської міської ради треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення виконавчого комітету та свідоцтва про право власності ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.12.21 провадження у справі 906/441/21 закрито. В обґрунтування ухвали суд, з посиланням на ст. ст. 124, 125 Конституції України, ст. 6 конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ст. 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. ст. 4, 13 ГПК України, ст. 19 ЦПК України, ст.ст.11 ЦК України, суд вказав, що враховуючи предмет спору та характер правовідносин, даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки за суб`єктним складом однією із сторін спору є фізичні особи, які набули права приватної власності на житло (квартиру), загальною площею 111,2 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 та прийшов до висновку, що даній спір не належить до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Не погодившись із постановленою ухвалою, скаржник звернувся із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.2021 р. у справі № 906/441/21. Не погоджується із ухвалою суду про закриття провадження у справі, оскільки вважає, що в даній справі необхідно застосувати практику Верхового Суду викладену у справі №917/927/17 від 03.04.2018, де правовідносини є аналогічними як у даній справі, відповідно господарським судом необхідно розглядати справу по суті. Крім того, вказує на постанови Верховного Суду від 17.02.2015 у справі №21-551а14, від 24.02.2015 у справі №21-34а15, від 16.12.2014 у справі №21-544а14, від 09.12.2014 у справі №21-308а14, від 11.11.2014 у справі №21-493а14 у яких висловлено позицію, що у разі прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, на підставі якого виникають цивільні права та обов`язки особи та такі права підтверджуються чи оформлені відповідним правовстановлюючим документом, подальше оспорювання іншою особою правомірності набуття фізичною чи юридичною особою права має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право. Вважає, що зазначена справа повинна розглядатися в порядку господарського судочинства. Відзивів на апеляційну скаргу від відповідачів та третіх осіб не надійшло, що в силу вимог ч.3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали. Сторони та треті особи не забезпечили явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином. 20.04.2022 від Радомишльської міської ради надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності їхнього представника. 26.04.2022 від директора Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" надійшла заява про розгляд справи без його участі. Вказує, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Таким чином, враховуючи норми ст.ст.269, 273 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, строки розгляду апеляційної скарги, та той факт, що неявка в засідання суду представників сторін та третіх осіб, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженої ухвали, а тому, колегія суддів визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників останніх, за наявними у справі доказами. Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з`ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне. Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" звернулося до господарського суду Житомирської області з позовом до Виконавчого комітету Радомишльської міської ради та Радомишльської міської ради, в якому просить визнати недійсним рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 07.04.2021 №116 "Про видачу свідоцтва про право власності на житло" та визнати недійсним свідоцтво про право власності №2518 від 12.04.2021, видане виконавчим комітетом Радомишльської міської ради Житомирської області ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на квартиру, загальною площею 111,2 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи позовні вимоги, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Нива" посилається, зокрема, на обставини, відповідно до яких: - відповідачами рішення про передачу спірного житла, яке перебуває на балансі позивача та займають треті особи, відповідно до п.8 ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", а саме: об`єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, та Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об`єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, затвердженого постановою КМУ 13.08.2003 № 1253 у комунальну власність не приймалось; - посадовими особами відповідача з балансоутримувачем спірного житла не підписано акту приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку, не оформлено право комунальної власності на спірні об`єкти житлового фонду, не проведено державної реєстрації цього права. Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Житомирської області від 23.12.21 провадження у справі 906/441/21 закрито. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на таке. Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Право на доступ до суду є невід`ємною складовою права на справедливий суд, передбачений частиною першою статті 6 Конвенції. Уперше поняття право на доступ до суду пролунало в рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі Голдер проти Сполученого Королівства (1975 року). Основним у ньому було питання про те, чи обмежується зазначений пункт цього акта гарантіями для позивача в судовому процесі, який уже ведеться, чи він гарантує також це право, тобто право ініціювати судовий розгляд і обов`язок суду розпочати і провести його. У своєму рішенні ЄСПЛ указав: якби пункт 1 статті 6 Конвенції розумівся як такий, що стосується виключно провадження у справі, що вже розпочата в суді, Договірна держава могла б, не порушуючи цього припису, позбутися судової системи чи обмежити судову юрисдикцію щодо певних видів провадження й доручити цю справу іншим органам, які залежать від уряду. Такі невіддільні від небезпеки свавілля влади припущення мали б серйозні наслідки, що прямо суперечать згаданим вище принципам (праву на розгляд справи незалежним і безстороннім судом, установленим законом). Було б неприйнятним, з позиції ЄСПЛ, якби пункт 1 статті 6 Конвенції детально визначав процесуальні гарантії сторонам у судовому провадженні, не забезпечуючи того, без чого користування такими гарантіями було б неможливим, тобто доступ до суду. Характеристики справедливості, публічності й оперативності судового провадження були б марними за його відсутності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів і свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів. Визначити, яким саме судом та за якими правилами має бути розглянутий спір, і має судова юрисдикція. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Згідно ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи судом, також установлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб`єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб`єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу). Разом з тим, відповідно до ч.1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Критеріями розмежування між справами цивільного та господарського судочинства є одночасно суб`єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин. Разом з тим згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду з позовом) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності. Таким чином, до адміністративної юрисдикції відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один з його учасників є суб`єктом владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, у цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин. При цьому визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням наявного приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб`єкта владних повноважень. Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, обставин у справі. Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. У випадках, установлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб (пункт 10 частини другої статті 16 ЦК України). Так, з поданої позивачем позовної заяви вбачається, що предметом позовних вимог є визнання недійсним рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 07.04.2021 №116 "Про видачу свідоцтва про право власності на житло", а саме першого абзацу першого пункту рішення №116 від 07.04.2021 щодо видачі свідоцтва про право власності на житло (квартиру), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 що знаходиться у місті Радомишлі, Радомишльського району, Житомирської області. що знаходиться за адресою: Житомирська область, Радомишльський район, м.Радомишль, відповідно до ордеру №222 від 29.09.1983 року, який виданий виконавчим комітетом міської ради народних депутатів м. Радомишль, на підставі рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради №166 від 13.09.1983, та технічного паспорту, інв. справа №4327 від 06.11.2018. Вказане рішення було ухвалене на користь фізичних осіб з посиланням на п.1 ст.8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду". У даному випадку, підґрунтям і метою позовної вимоги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" є оспорювання цивільного права - набуття фізичними особами права приватної власності на житло (квартиру), оформленого свідоцтвом про право власності на житло (квартиру), на підставі оспорюваного рішення виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області. Визнання недійсним рішення Виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області від 07.04.2021 №116 "Про видачу свідоцтва про право власності на житло", ухваленого на користь фізичних осіб, безпосередньо стосується прав та обов`язків цих фізичних осіб. Враховуючи предмет спору та характер правовідносин, даний спір не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки за суб`єктним складом однією із сторін спору є фізичні особи, які набули права приватної власності на житло (квартиру), загальною площею 111,2 кв.м., розташовану за адресою АДРЕСА_1 . Отже, відповідно до норм частин 1 - 4 статті 11 ЦК України суд апеляційної інстанції зазначає, що за наслідками вирішення спору у справі №906/441/21 визначаються також цивільні права і обов`язки фізичних осіб, які є учасниками спірних правовідносин з позивачем цього договору і повинні виступати відповідачами у позові. До аналогічного висновку прийшла і Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.12.2019 у справі № 906/961/17. Доводи скаржника про необхідність розгляду справи по суті в порядку господарського судочинства з посиланням на постанову Верхового Суду викладену у справі №917/927/17 від 03.04.2018 не беруться судовою колегією до уваги, оскільки ця постанова прийнята за іншої, ніж у даній справі фактично-доказової бази, тобто хоча й за подібного правового регулювання, але за інших обставин, встановлених судовими інстанціями, і за інших поданих сторонами та оцінених судом доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) й прийнято відповідні судові рішення. При цьому, суб`єктний склад правовідносин у вказаній справі №917/927/17 відрізняється від даної справи. За викладеного, колегія суддів погоджується із місцевим господарським судом, що даний спір не належить до юрисдикції господарських судів, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. За наведеного, судова колегія зазначає, що доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються на його власній оцінці та спростовуються наведеними та встановленими судом обставинами справи. Отже, колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду Житомирської області від 23.12.2021 у справі № 906/441/21 прийнята з повним з`ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування. На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги залишається за апелянтом. Керуючись ст. ст. 269, 270, 271, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Нива" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.21 у справі №906/441/21 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Житомирської області від 23.12.21 у справі №906/441/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст. ст. 287-291 ГПК України.

4. Справу №906/441/21 повернути до Господарського суду Житомирської області. Повний текст постанови складений "04" травня 2022 р. Головуючий суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А. Суддя Дужич С.П.