Постанова 4873 № 912/1742/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "01" лютого 2022 р. Справа№ 912/1742/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Буравльова С.І. суддів: Корсака В.А. Андрієнка В.В. секретар Рибчич А.В. за участю представників: прокуратури - Чумаченко А.А. відповідача-1 - не з`явились відповідача-2 - не з`явились відповідача-3 - Ладигін С.С. відповідача-4 - не з`явились розглянувши апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.12.2021 р. у справі № 912/1742/21 (суддя - Маринченко Я.В.) за позовом Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури в інтересах держави до

1. Кіровоградської обласної ради

2. Кіровоградської обласної державної адміністрації

3. Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини"

4. Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання незаконним і скасування рішення, розпорядження та про зобов`язання повернути нерухоме майно В С Т А Н О В И В : У червні 2021 року Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури звернувся до господарського суду з позовом до Кіровоградської обласної ради, Кіровоградської обласної державної адміністрації, Приватного акціонерного товариства «Ліки Кіровоградщини», Департаменту охорони здоров`я Кіровоградської обласної державної адміністрації про визнання незаконними і скасування рішення, розпорядження Кіровоградської обласної ради, Кіровоградської обласної державної адміністрації «Про продовження терміну дії договору оренди цілісного майнового комплексу Кіровоградського обласного комунального підприємства «Ліки Кіровоградщини» та про зобов`язання повернути орендоване нерухоме майно. До Господарського суду міста Києва від представника Приватного акціонерного товариства "Ліки Кіровоградщини" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, яке обґрунтоване тим, що у прокурора у статусі позивача не було повноважень для звернення до суду, оскільки предметом даного позову є не інтереси держави, а інтереси територіальної громади. Оскаржуваною ухвалою Господарського суду м. Києва від 16.12.2021 р. у справі № 912/1742/21 залишено без розгляду зазначений позов Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури. Не погоджуючись із вказаною ухвалою, Заступник керівника Кіровоградської обласної прокуратури подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, прокурор посилається на те, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не має загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізується у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Відповідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 28.12.2021 р. апеляційну скаргу у справі № 912/1742/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Корсак В.А., Андрієнко В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.12.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі № 912/1742/21 та призначено її до розгляду на 25.01.2022 р. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2022 р. відкладено розгляд справи № 912/1742/21 до 01.02.2022 р. У судовому засіданні 01.02.2022 р. представник прокуратури та відповідача-3 надали усні пояснення по суті апеляційної скарги, представники відповідача-1, -2, -4 не з`явились, хоча були повідомлені належним чином про дату, час і місце розгляду скарги, що підтверджується зворотними повідомленнями про вручення поштових відправлень. Доказів поважності відсутності вказаних представників суду не надано. Також у матеріалах справи відсутні докази про те, що вказані представники були позбавлені можливості через будь-які перешкоди, в тому числі і карантинні, бути присутніми у судовому засіданні. Крім цього відповідач-1, -2, -4 не наполягали на обов`язковій участі їх представників у судовому засіданні, відповідних клопотань від них не було подано апеляційному суду. Колегія суддів зазначає, що неявка у судове засідання вказаних представників не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Подальше відкладення призведе до безпідставного затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об`єктивного розгляду. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та відповідача-3, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 3 ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Як передбачено ст. 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача. У відповідності до ч. 4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. За ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження (частина сьома). Отже, прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із вказаним позовом, прокурор зазначив, що спірні рішення Кіровоградської облради та розпорядження голови Кіровоградської обласної державної адміністрації є незаконними, суперечать актам цивільного законодавства і порушують цивільні права та інтереси територіальних громад сіл, селищ і міст області зокрема та держави в цілому, а зміст спірної додаткової угоди суперечить актам цивільного законодавства та інтересам держави. Обґрунтовуючи зазначені вимоги, прокурор посилається на те, що перед укладанням оспорюваної додаткової угоди, якою фактично було продовжено термін дії договору оренди в обов`язковому порядку необхідно було провести незалежну оцінку орендованого цілісного майнового комплексу, а факт непроведення такої оцінки унеможливлює продовження строку дії договору оренди. Також прокурор зазначає, що порушення інтересів держави полягає у тому, що незаконне продовження дії договору оренди на підставі додаткової угоди позбавляє територіальну громаду сіл, селищ, міст Кіровоградської області розпорядитись спірним майном у економічно найвигідніший спосіб та отримувати надходження від орендної плати, визначеної на конкурсній основі за найвищою межею. Крім цього, прокурор вказує, що оскільки предметом розгляду даної справи є спірні рішення обласної ради та розпорядження голови обласної державної адміністрації - органу місцевого самоврядування та органу державної влади, які мають повноваження на захист порушених інтересів територіальної громади та держави, але самі допустили порушення вказаних інтересів, вказані органи визначені відповідачами, а за відсутності інших органів, наділених повноваженнями на захист порушених інтересів, прокурор набув статусу позивача. Таким чином, прокурор фактично звернувся з позовом за захистом прав територіальної громади сіл, міст та селищ Кіровоградської області щодо розпорядження та отримання доходів до місцевого бюджету від оренди комунального майна. При цьому прокурором зазначено, що відповідачами при укладенні спірної додаткової угоди було порушено порядок її укладення, зокрема щодо проведення оцінки орендованого майна та як наслідок недійсність вказаної угоди визначено через незаконність спірних розпорядження та рішення про продовження строку оренди цілісного майнового комплексу. Поданий позов спрямовано на відновлення порушених прав шляхом повернення з оренди об`єктів комунальної власності. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами. Як передбачено ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону. Органам місцевого самоврядування законом можуть надаватися окремі повноваження органів виконавчої влади, у здійсненні яких вони є підконтрольними відповідним органам виконавчої влади. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів. У відповідності до ст. 172 ЦК України органами, через які діють територіальні громади у цивільних відносинах є органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Згідно зі ст. 327 ЦК України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Вбачається, що вимоги прокурора у даній справі стосуються захисту права територіальної громади отримувати дохід від оренди майна та повернення комунального майна з оренди, тобто фактично вимоги заявлено на захист інтересів територіальної громади міст, сіл, селищ Кіровоградської області, а не державних інтересів. За змістом норм ст. ст. 2, 10, 16 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст. ст. 172, 327 ЦК України розпорядження, отримання доходу від розпорядження майном, що належить до комунальної власності, є власними повноваженнями органу місцевого самоврядування, а не делегованими йому повноваженнями органу державної виконавчої влади. Вказані повноваження органу місцевого самоврядування щодо передачі в оренду комунального майна не мають загальнодержавного характеру та не спрямовані на виконання функцій держави на конкретній території, а є власними функціями органу місцевого самоврядування з управління майном, що є у комунальній власності. Крім цього, оскільки позовні вимоги прокурора спрямовані на повернення комунального майна з оренди до місцевої територіальної громади, тому в силу вимог Закону України «Про місцеве самоврядування» відповідним органом для захисту інтересів територіальної громади є Кіровоградська обласна рада. Отже прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не довів наявності порушених інтересів держави, оскільки у даних правовідносинах порушені інтереси саме територіальної громади. Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави. У Рішенні від 05.06.2019 р. № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень. Процесуальна дієздатність - це здатність особисто здійснювати процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (стаття 44 ГПК України). У випадку звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі компетентного органу фактичним позивачем є держава, і саме вона набуває процесуальної дієздатності і є учасником справи. Для цілей залишення позову без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України процесуальна дієздатність має бути відсутня саме в учасника справи (позивача або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), а не його представника. З огляду на вказане помилковим є залишення без розгляду на підставі цього припису позову, поданого прокурором в особі компетентного органу в інтересах держави, через відсутність у прокурора як представника держави процесуальної дієздатності або через відсутність у нього підстав для звернення до суду. Отже позов прокурора не може бути залишений без розгляду на підставі пункту 1 частини першої статті 226 ГПК України. Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави, без розгляду відповідно до положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2020 р. у справі № 912/2385/18. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що прокурор не обґрунтував наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не довів наявності порушених інтересів держави, у зв`язку з чим позов Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури підлягає залишенню без розгляду. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування ухвали Господарського суду м. Києва від 16.12.2021 р. у справі № 912/1742/21. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання необхідно покласти на скаржника. Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, - ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Кіровоградської обласної прокуратури залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду м. Києва від 16.12.2021 р. у справі № 912/1742/21 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Кіровоградську обласну прокуратуру.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту. Повний текст постанови складено 23.02.2022 р. Головуючий суддя С.І. Буравльов Судді В.А. Корсак В.В.Андрієнко