Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/8078/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8078/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Федотова І.В., суддів: Єгорової Н.М. та Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу комунального житлово - експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом комунального житлово - експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - ВСТАНОВИВ: Комунальне житлово - експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області , у якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення винесене на підставі акту камеральної перевірки №1175/10-36-57-04/33018727 від 17 липня 2020 року винесено податкове повідомлення рішення № 0039835704 від 17 серпня 2020 року по нарахуванню штрафної санкції Комунальне житлово-експлуатаційне підприємство Глевахівської селищної ради сума штрафної санкції визначена в розмірі 17340,80 грн. за затримку сплати на понад 1694-1475 дні платежів з Податку на додану вартість в сумі 86704 грн. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року позовну заяву повернуто позивачу на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України у зв`язку з не усуненням недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Відповідно до п.1 ч.2 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З огляду на викладене, колегія суддів розглянула справу в порядку письмового провадження, як це передбачено ст. 312 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, дійшов висновку, що у встановлений судом строк, вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху позивачем усунуто не було, тому у відповідності до п.1 ч.4 ст.169 КАС України наявні підстави для повернення позовної заяви. За наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Пунктом 1 ч.4 наведеної статті встановлено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12.07.2021 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 10-денний строк з дня вручення ухвали для усунення вказаних в ухвалі недоліків, шляхом надання обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності його пропуску. На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 12.07.2021 позивачем 19 серпня 2021 року на адресу суду надіслано клопотання про відкриття провадження по справі, в якому позивач просив продовжити строк на усунення недоліків та відкрити провадження по справі та призначити до розгляду справу з викликом сторін. Суд першої інстанції повертаючи позовну заяву позивача дійшов висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду, та не усунуто недоліки позовної заяви у встановлений судом строк. Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам справи, доводам апеляційної скарги, відзиву, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Відносини у сфері оподаткування, права та обов`язки платників податків і зборів, компетенцію контролюючих органів, повноваження та обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. Так, спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається. Відповідно до п. 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Пунктом 102.1 статті 102 ПК України встановлено, що контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку. Отже, вказана норма містить приписи щодо наявності різних строків давності (як 1095 днів, так і 2555 днів у певних правовідносинах). Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу, що тривалий час у судовій практиці було сформульовано висновок, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі, але не виключно, після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено (постанови Верховного Суду по справах № 640/46/19, № 813/4921/17, № 2540/2576/18). Разом з тим, в постанові від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19 Верховний Суд відступив від вказаного правового висновку та сформулював нову правову позицію, яка полягає в тому, що норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною. Зазначений у п. 102.1 статті 102 ПК України строк є саме строком давності, який має матеріально-правову природу, а тому не може бути одночасно і процесуальним строком звернення до суду. Між правовою природою матеріально-правового строку давності в податкових правовідносинах та процесуального строку звернення до адміністративного суду є сутнісна різниця, а тому помилковим є ототожнення їх призначення при використанні. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відтак, оскільки норма п. 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду, такий строк визначено в ч. 2 статті 122 КАС України та становить шість місяців. Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції оскаржуване рішення винесено відповідачем 17 серпня 2020 року. Разом з тим, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом 07 липня 2021 року, тобто з пропуском регламентованого КАС України строку. Суд апеляційної інстанції наголошує, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників процесу та своєчасного виконання ними передбачених процесуальним законом певних процесуальних дій. Інститут строків у судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом встановленого законодавством строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності. Строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. Доводи апелянта про передчасність посилання суду першої інстанції на висновки викладені у згадуваній вище постанові Верховного Суду є необґрунтованими, в силу ч.5 ст.242 КАС України. Заперечення апелянта про те, що останнім не подавалось клопотання про відкриття провадження у справі та твердження про відсутність документа на який посилається суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не відповідає дійсності та спростовується матеріалами справи. Інші доводи апелянта ґрунтуються на помилковому трактуванні норм права, що в свою чергу не може бути підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду та скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 4, ч. 5 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Частиною 6 ст. 169 КАС України встановлено, що про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається у суді. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено. Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду у порядку, встановленому законом (ч. 8 ст. 169 КАС України). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу комунального житлово - експлуатаційного підприємства Глевахівської селищної ради залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 27 серпня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя: І.В. Федотов Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких