Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/15425/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 29 квітня 2022 року м. Дніпросправа № 160/15425/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Головко О.В., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 (суддя Турлакова Н.В.) в адміністративній справі №160/15425/21 за позовом ОСОБА_1 до Межиріцької сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Межиріцької сільської ради в якому просив - визнати протиправним та скасувати рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №351-6/VIIІ Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 "; -зобов`язати Межиріцьку сільську раду у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ". Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Межиріцької сільської ради від 30.03.2021 року №351-6/VIIІ Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 ". Зобов`язано Межиріцьку сільську раду повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 06.01.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 , з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Межиріцької сільської ради (51473, Дніпропетровська обл., Павлоградський р-н, с. Межиріч, пров. Виконкомівський, 1, ЄДРПОУ 04338948) на користь ОСОБА_1 суму судового збору в розмірі 454,00 грн. та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 2000,00 грн. Позивачем подано апеляційну скаргу. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено про те, що судом не вірно визначено спосіб захисту порушеного права позивача та вказує на те, що зобов`язання повторно розглянути заяву позивача лише призведе до затягування та бюрократизації процесу отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому останній заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та вказує на те, що зобов`язання відповідача прийняти рішення буде втручанням суду у внутрішню дискрецію суб`єкта владних повноважень та суперечить засадам судочинства. Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 06.01.2021 року звернувся до Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області із клопотанням про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації, для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, за рахунок земельної ділянки кадастровий номер 1223582300:01:001:1237, яка розташована за межами населеного пункту, на території Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області. До клопотання додано: копію паспорта; копію реєстраційного номеру облікової картки платника податків; графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. Розглянувши клопотання позивача, Межиріцькою сільською радою від 30.03.2021 р. за №351-6/VIIІ прийнято рішення "Про відмову у наданні дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства на території Межиріцької сільської об`єднаної територіальної громади в особі Межиріцької сільської ради Павлоградського району Дніпропетровської області гр. ОСОБА_1 , у зв`язку з невідповідністю схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ. Рекомендовано позивачу згідно абз.2 ч.2 ст. 134 ЗК України взяти в оренду зазначену земельну ділянку. Вважаючи протиправним рішення відповідача щодо відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 , останній звернувся до суду. Частково задовольняючи позовні вимоги судом першої інстанції враховано, що схема землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ, на яку посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, відсутня, а відповідачем не надано до суду належних доказів, що у достатній мірі свідчили б про невідповідність схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ. За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до висновку, що спірне рішення не відповідає вимогам частини другої статті 2 КАС України, оскільки не містить належного обґрунтування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою. За наведених обставин, судом визнано спірне рішення про відмову протиправним та сковано. Разом з тим, суд першої інстанції вважав позовні вимоги про зобов`язання відповідача у місячний строк прийняти рішення про надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у власність для для ведення особистого селянського господарства формою втручання в дискреційні повноваження відповідача, такою, що виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому відмовив у задоволенні цих вимог. В частині обрання способу захисту порушених прав позивача, суд першої інстанції вирішив, що правильним способом захисту порушених прав позивача є повторний розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Суд визнає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки хоча відповідачем у спосіб, передбачений законом, питання, ініційоване позивачем, розглянуто, рішення по суті заяви прийнято, проте рішення не містить чітко зазначеної підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відповідно до вимог статті 118 Земельного кодексу України в контексті спірних правовідносин відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених статтею 118 Земельного кодексу України. Як зазначено вище, підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою є невідповідність схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ. Проте відповідачем в оскарженому рішенні не зазначено, в чому саме полягає така невідповідність, тобто, при прийнятті рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем не зазначено конкретною підстави, визначеної частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, для надання дозволу на розробку проекту землеустрою. Відсутність обґрунтованого рішення із зазначенням підстав, встановлених частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України, для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не дозволяє надати належну правову оцінку рішенню у контексті його обґрунтованості, й відповідно, прийняти рішення про зобов`язання надати такий дозвіл. Стосовно доводів скаржника про те, що обраний спосіб захисту порушеного права позивача є неефективним, суд апеляційної інстанції вказує на таке. Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». Відтак, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, прийняти за заявою відповідне рішення або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин. Через те, що відповідачем не дотримано вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України під час розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд вважає передчасним вирішення питання щодо зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, а тому позовні вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою задоволенню не підлягають. Відтак, є правильним обраний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача та прийняти рішення відповідно до вимог діючого законодавства. Доводи скаржника стосовно неврахування судом першої інстанції правової позиції Верховного Суду в справах №№ 509/1350/17, 819/654/17, 825/2228/18 суд визнає необґрунтованими та зазначає про відмінність фактичних обставин в справі, що зараз переглядається, та в зазначених справах. Так, зокрема, в справі № 825/2228/19 відповідачем чітко визначені підстави, за якими відмовлено особі в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, тоді як в цій справі відповідачем такі підстави не зазначені, що не дозволяє суду надати правову оцінку наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу. Також судом враховується, що в постанові Верховного Суду від 02.07.2020 р. в справі № 825/2228/18 судом касаційної інстанції зроблено наступний висновок: «Зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом.». В цьому випадку відповідачем у рішенні, що оскаржується, зазначено формальну підставу для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою (невідповідність схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць Межиріцької ОТГ), проте не зазначено, в чому саме полягає невідповідність, а судом не встановлено відсутність підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, адже такі конкретні підстави не зазначені відповідачем у рішенні, тобто судом не може бути надана правова оцінка правомірності зазначеної відповідачем підстави для відмови у наданні дозволу, тому суд не може зобов`язати відповідача надати такий дозвіл. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду. Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.11.2021 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя О.В. Головко суддя А.В. Суховаров