Постанова Дніпровський апеляційний суд № 932/9228/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1767/22 Справа № 932/9228/20 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 травня 2022 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Лаченкової О.В. суддів Городничої В.С., Петешенкової М.Ю. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної шкоди, - ВСТАНОВИЛА: В серпні 2020 року до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог вказала, що вона є власником автомобіля DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, VIN НОМЕР_2 , техпаспорт НОМЕР_3 , виданий 21.04.2018 року. 06.11.2019 року вона передала вказаний автомобіль ОСОБА_1 у користування на умовах договору розстрочки (домашня угода) від 06.11.2019 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 мав їй виплачувати, починаючи з 06.11.2019 року на протязі 20 місяців суму у розмірі 2000 грн. на тиждень, 8000 грн. в місяць. Відповідно до абзацу 12 Договору право власності на автомобіль передається ОСОБА_1 у тижневий строк після виплати ним вартості автомобілю у повному обсязі, що складає 160 000,00 грн. Однак, після укладання Договору та передачі авто ОСОБА_1 за Актом приймання-передачі, він сплачував регулярні платежі не в повному обсязі та не з зазначеною у Договорі періодичністю. За період з 13.11.2019 р. (перший платіж) по 20.03.2020 р. (останній отриманий платіж) відповідач сплатив усього 18000 грн., більше грошей він не сплачує, сума, яка повинна бути сплачена складає 72000 грн., автомобіль досі знаходиться у користуванні відповідача. Згодом, після отримання останнього платежу, зв`язок з відповідачем втрачено, він не відповідав на телефонні зв`язки. 03.07.2020 року нею від відповідача отримано листа про відстрочення сплати щомісячних внесків за договором, також у листі було вказано про те, що він у разі незгоди від відстрочення сплати готовий повернути автомобіль, незадовго до цього відповідач вийшов на зв`язок, однак домовленості не виконував, від виконання конкретних дій ухилявся. На вказане звернення вона відповіла листом відповідачу пропозицією повернути автомобіль з відповідною комплектацією, одночасно провести огляд на станції технічного обслуговування для визначення суми, яку ОСОБА_1 за домовленістю сторін повинен сплатити для відновлення технічного стану автомобіля та заміни витратних матеріалів після тривалого користування ним. Отримавши лист, відповідач не виконав ніяких дій, не вийшов на зв`язок, не надіслав письмову відповідь, що вимусило її звернутися до суду із даним позовом про витребування автомобіля. Також зазначає, у зв`язку із неповерненням їй відповідачем автомобіля має право на відшкодування ним збитків у вигляді упущеної вигоди. Перед укладанням Договору купівлі-продажу у розстрочку, та не маючи наміру його укладати в майбутньому, 08.10.2019 року той самий автомобіль було передано відповідачу у платне користування за ціною 2000 грн. на тиждень. Грошові кошти відповідач сплачував, претензій до нього не було, що підтверджується виписками з банку від 08.10., 16.10, 23.10, 25.10., 20.10., 01.11. Вона мала намір і надалі надавати автомобіль у платне користування та отримувати з цього прибуток, однак, коли відповідач, користуючись автомобілем певний строк та сумлінно виконуючи домовленості по користуванню, запропонував продати йому автомобіль в розстрочку на тих самих умовах регулярних виплат, вона пішла на поступки, та сторони уклали зазначений Договір. Відповідач послідовністю своїх дій створив ситуацію, коли автомобіль тривалий строк знаходиться у нього, за автомобіль не сплачуються грошові кошти, не сплачуються кошти за користування, не проводиться поточний ремонт/заміна витратних матеріалів, у листі-зверненні відповідач пропонує просто повернути автомобіль без сплати будь-яких коштів, чим порушуються її права та втрата нею грошових коштів. Умови виплат, на яких цей автомобіль передавався у платне користування відповідачу це оплата у розмірі 2000 грн. на тиждень (разом 8000 грн. на місяць), що є, по-перше, реальною ринковою ціною за користування легковим автомобілем, по-друге, є умовами, на які відповідач погодився, за якими автомобіль був фактично переданий відповідачу, та сумами, які реально він сплачував за користування автомобілем. Розрахунок суми упущеної вигоди виходить з наступного: 1) плата за користування автомобілем складає 2000 грн. на тиждень (8000 грн. на місяць); 2) автомобіль за Договором розстрочки було передано відповідачу 06.11.2019 року; 3) з 06.11.2019 року відповідачем було сплачено 18000 грн.; 4) за договором розстрочки автомобіль було передано 06.11.2019 року, з позовом вона звернулась до суду 10.08.2019 року; 5) періоди та суми, які мають бути сплачені: 06.11.19 06.12.19 = 8000 грн., 06.12.19 06.01.20 = 8000 грн., 06.01.20 06.02.20 = 8000 грн., 06.02.20 06.03.20 = 8000 грн., 06.03.20 06.04.20 = 8000 грн., 06.04.20 06.05.20 = 8000 грн., 06.05.20 06.06.20 = 8000 грн., 06.06.20 06.07.20 = 8000 грн., 06.07.20 06.08.20 = 8000 грн., загальна сума за 9 місяців: 72 000 грн., зараховуючи сплачені відповідачем кошти 18000 грн. загальна сума упущеної вигоди складає 54000 грн. ( 72000 18000 = 54000 грн.). Посилаючись на зазначене, позивач просить витребувати із незаконного володіння ОСОБА_1 на свою користь автомобіль DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, VIN НОМЕР_2 , техпаспорт, номер НОМЕР_3 , виданий 21.04.2018 р., страховий поліс № ЕР146599703 від 24.04.2019 р., журнал технічного обслуговування автомобіля, ключі від автомобіля; стягнути з ОСОБА_1 на її користь збитки у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 54000 грн. та понесені витрати по справі. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної шкоди, - задоволено. Витребувано із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 автомобіль DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, VIN НОМЕР_2 ; техпаспорт номер НОМЕР_3 , виданий 21.04.2018 р.; страховий поліс №ЕР146599703 від 24.04.2019 р., журнал технічного обслуговування автомобіля, ключі від цього автомобіля. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 54000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені нею витрати по справі - сплачений судовий збір в загальній сумі 1681 грн. 60 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року, ОСОБА_1 просить рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року у справі №932/9228/20 скасувати в частині позовних вимог про стягнення збитків у вигляді неотримуваного доходу (упущеної вигоди) у розмірі 54000 гривень та судового збору та судового збору, сплаченого позивачем, за дані позовні вимоги у розмірі 840,80 гривень, ухвалити нове рішення у справі №932/9228/20, яким відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог про стягнення збитків у вигляді неотримуваного доходу (упущеної вигоди) у розмірі 54000 гривень та судового збору та судового збору, сплаченого позивачем, за дані позовні вимоги у розмірі 840,80 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати. Відзиви на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року від учасників справи до апеляційного суду не надходили. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_2 є власником автомобіля DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, VIN НОМЕР_2 , що підтверджується технічним паспортом НОМЕР_3 , виданим 21.04.2018 року. 06.11.2019 року ОСОБА_2 передала автомобіль DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 у користування на умовах договору домашньої угоди від 06.11.2019 року. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 купляє у ОСОБА_2 на умовах розстрочки (на 20 місяців) автомобіль DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 . За умовами договору вартість даного автомобіля складає суму 160000,00 грн., еквіваленту 6400,00 доларів США, оплата за автомобіль здійснюється кожну середу кожного місяця, починаючи з 06.11.2019 року протягом 20 місяців і складає 2000,00 грн. на тиждень, 8000,00 грн. в місяць. Відповідно до умов Договору продавець надає авто покупцю згідно акту приймання-передачі в технічно справному стані, передає ключі, технічний паспорт, страховий поліс, а також повну комплектацію, яка перебуває в автомобілі; у випадку припинення своєчасних виплат за договором, договір вважається автоматично розірваним стороною покупця і раніше виплачені грошові кошти покупцю не повертаються; перенесення строків оплати може бути тільки за погодженням з продавцем. Відповідно до абзацу 12 Договору, продавець після повного отримання суми зобов`язується зняти автомобіль з обліку в органах державної реєстрації та передати автомобіль покупцю для постановки на облік в тижневий термін. Відповідно до Акту приймання-передачі до договору домашньої угоди від 06.11.2019 року, ОСОБА_1 прийняв від ОСОБА_2 автомобіль DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , технічний паспорт НОМЕР_3 , страховий поліс ЕР146599703 від 24.04.2019 року, журнал технічного обслуговування автомобіля, ключі (брелок). Однак, після укладання Договору та передачі автомобіля ОСОБА_1 за Актом приймання-передачі, відповідач сплачував регулярні платежі не в повному обсязі та не з зазначеною у Договорі періодичністю. За період з 13.11.2019 р. (перший платіж) по 20.03.2020 р. (останній отриманий платіж) відповідач сплатив усього 18000 грн., більше грошей він не сплачує, сума, яка повинна бути сплачена, складає 72000 грн., автомобіль досі знаходиться у користуванні відповідача. Згодом, після отримання останнього платежу, зв`язок з відповідачем втрачено, він не відповідав на телефонні дзвінки. 03.07.2020 року ОСОБА_2 від відповідача отримано листа від 26.06.2020 року, в якому він повідомляв про те, що від незалежних від нього життєвих обставин хвороби сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запровадження загальнонаціонального карантину з 12.03.2020 року, він витратив всі свої грошові заощадження на лікування дитини та втратив роботу, що позбавило його можливості своєчасно сплачувати гроші згідно умов Договору домашньої угоди від 06.11.2019 року. В цьому листі ОСОБА_1 з метою мирного вирішення даного питання пропонував відстрочити йому сплату щомісячних внесків за договором на період карантину та на два місяці після закінчення карантину; у разі незгоди просив зателефонувати йому для обговорення часу, дати та місця повернення автомобіля. На вказане звернення ОСОБА_2 направила лист від 08.07.2020 року відповідачу з пропозицією повернути автомобіль з відповідною комплектацією, одночасно провести огляд на станції технічного обслуговування для визначення суми, яку ОСОБА_1 за домовленістю сторін повинен сплатити для відновлення технічного стану автомобіля та заміни витратних матеріалів після тривалого користування ним. Отримавши лист, відповідач не виконав ніяких дій на його виконання, не надіслав письмову відповідь позивачу, що вимусило її звернутися до суду із даним позовом про витребування автомобіля. Згідно ч.1 ст. 317 ЦК України зміст права власності становить належність власнику права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Положеннями статті 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України), тому дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Отже підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав і об`єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав. Відповідно до ст.397 ЦК України, володільцем чужого майна є особа, яка фактично тримає його у себе. Право володіння чужим майном може належати одночасно двом або більше особам. Фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду. Статтею 398 ЦК України передбачено, що право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом. Відповідно до ч.1, 2 ст. 399 ЦК України, право володіння припиняється у разі: 1) відмови володільця від володіння майном; 2) витребування майна від володільця власником майна або іншою особою; 3) знищення майна. Право володіння припиняється також в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до ст. 400 ЦК України недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна. Відповідно до ч.2 ст. 695 ЦК України, якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару. Відповідно до ч.1, 2 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про витребування із незаконного володіння ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 автомобіля DAEWOO LANOS, державний номер НОМЕР_1 , 2010 року випуску, VIN НОМЕР_2 , а також техпаспорта, номер НОМЕР_3 , виданого 21.04.2018 р.; страхового полісу № ЕР146599703 від 24.04.2019 р., журналу технічного обслуговування автомобіля, ключів від автомобіля підлягають задоволенню , оскільки відповідач не виконав умови договору щодо сплати грошових коштів за переданий йому за договором автомобіль, який продовжує перебувати у нього. Однак, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо стягнення з ОСОБА_1 збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 54000 гривень з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до ч.2, 3 цієї статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Верховний Суд в постанові від 26.03.2018 року у справі №157/18979/14-ц надав роз`яснення щодо змісту упущеної вигоди, визначивши його наступним чином: "Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на доказах, які підтверджують реальну можливість отримання певних грошових сум". Визначення поняття збитків наводиться також у ч. 2 ст. 224 ГК України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до припису ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Таким чином, саме на позивача покладений тягар доведення факту наявності порушення з боку відповідача і розмір понесених збитків, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням і збитками. Тобто, позивач повинен довести, що з вини відповідача він не отримав прибуток, на який мав право розраховувати. Окрім цього, у постанові від 25.06.2019р. у справі №910/422/18 Верховний Суд зазначає про необхідність підтвердження розміру збитків "тільки точними даними, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або інших цінностей, якби зобов`язання було виконано боржником належним чином". У постанові від 16.09.2020 року у справі №761/34662/16-ц Верховний Суд вказує: ... у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток. З урахуванням наведених висновків Верховного Суду, позивач повинен не лише документально підтвердити підрахований розмір збитків (упущеної вигоди), а й довести, що ця упущена вигода не є абстрактним поняттям, а дійсно була б нею отримана, та лише неправомірі дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила позивача можливості отримати прибуток. На підтвердження позовних вимог в частині стягнення з відповідача збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) позивачем надано до суду лише розрахунок суми упущеної вигоди, який грунтується на періодах та сумах, які мали бути сплачені відповідачем за договором розстрочки (домашньої угоди) від 06.11.2019 року. Розрахунок, зроблений позивачем самостійно, не доводить завданих йому збитків (упущеної вигоди) та їх розміру, причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та збитками. Сума збитків, яку просив стягнути позивач, обгрунтовується умовним припущенням про можливість отримання нею прибутку. Проте, саме по собі обгрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Як вбачається з матеріалів справи, відсутні докази на підтвердження того, що станом на дату укладення зазначеного договору, ані станом на дату звернення до суду з позовною заявою, позивач зареєстрована як суб`єкт підприємницької діяльності, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. А оскільки позивач не є фізичною особою-підприємцем, то її діяльність не може бути спрямована на отримання прибутку. Тому, з огляду на викладене, наміри позивача, яка не зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності, отримувати прибуток з надання автомобіля у платне користування є такими, що суперечать вказаним нормам законодавства та, відповідно, не можуть бути взятими до уваги як довод на підтвердження дійсності завданої позивачу упущеної вигоди. Верховний Суд у постанові від 13.12.2018 року у справі №923/700/17 зазначає: Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведіикою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких утворює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності. При цьому важливим елементом доказування наявності неодержаних доходів (упущеної вигоди) є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої особи. Слід довести, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінкий". Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині вимог про стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 54000 гривень, оскільки позивачем не доведено наявність усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення (протиправність дій, наявність вини відповідача, причинно-наслідковий зв`язок між протиправними діями та заподіяною шкодою). Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, порушено норми процесуального законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи, відповідно до ст.376 ЦПК України рішення суду підлягає частковому скасуванню та ухваленню нового рішення у відповідній частині про відмову в задоволенні позовних вимог. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що Бабушкінський районний суд м.Дніпропетровська при ухваленні рішення 24 лютого 2021 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння, відшкодування матеріальної шкоди не в повному обсязі з`ясував обставини, що мають значення для справи та в його основу поклав висновки, які не відповідають обставинам справи, у зв`язку з чим при його ухваленні неправильно було застосовано норми матеріально та процесуального права, тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню в оскаржуваній частині, а рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 54000 грн. підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог . Відповідно до ст.141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1261,20 грн. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 лютого 2021 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитки у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 54000 грн. - скасувати. В задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 збитків у вигляді неотриманого доходу (упущеної вигоди) у розмірі 54000 грн. - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 1261,20 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді В.С.Городнича М.Ю.Петешенкова