Постанова 4806 № 303/8257/21

Справа № 303/8257/21 П О С Т А Н О В А Іменем України 20 квітня 2022 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі головуючого судді КОНДОРА Р.Ю. суддів СОБОСЛОЯ Г.Г., ГОТРИ Т.Ю. за участю секретаря ТЕРПАЙ С.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді цивільну справу № 303/8257/21 за скаргою ОСОБА_1 , заінтересована особа Акціонерне товариство «Універсал Банк», на рішення приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 7 грудня 2021 року, повний текст якої складено 7 грудня 2021 року, головуюча суддя Гутій О.В., - встановив: 11.10.2021 ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діяв адвокат Попович Ш.О., звернулася до суду із зазначеною скаргою мотивуючи таким. У провадженні приватного виконавця Ярошевського Д.А. перебували два виконавчих провадження: № 58680473 відносно неї та № 58675781 відносно ОСОБА_2 , що були відкриті 20.03.2019 на підставі виконавчого листа від 22.08.2017 у справі № 303/4069/15-ц за позовом ПАТ «Універсал Банк» про стягнення солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 коштів у сумі 25445,12 доларів США. Згідно постанов приватного виконавця від 20.03.2019 у межах виконавчих проваджень № 58680473 і № 58675781 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 основну винагороду в сумі 2544,51 доларів США, постановами від 20.03.2019 на все рухоме та нерухоме майно боржників накладено арешт. Постановами приватного виконавця від 20.01.2020 виконавчі документи повернуті стягувачу на підставі ст. 37 ч. 1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження». У подальшому на підставі додаткової угоди між банком та боржниками про припинення зобов`язань за кредитним договором № 11/583К-07 від 18.07.2007, укладеної 06.07.2021, шляхом часткового погашення боргу припинилися всі зобов`язання боржників перед банком. Факт відсутності боргу підтверджується довідкою банку від 07.07.2021 № 42279. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна квартира ОСОБА_2 АДРЕСА_1 та квартира ОСОБА_1 АДРЕСА_2 перебувають під арештом на підставі вказаних вище постанов приватного виконавця Ярошевського Д.А. Постанова від 20.03.2019 року про стягнення зі скаржниці основної винагороди протиправна. Так, підставою для стягнення основної винагороди у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника сум коштів є здійснення приватним виконавцем не будь-яких дій, пов`язаних з організацією виконавчого провадження, а виключно дій по фактичному стягненню з боржника присуджених за виконавчим документом сум, тобто дій, за наслідками яких було фактично стягнуто, повернуто у примусовому порядку відповідну суму або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом, ця винагорода становить 10% від фактично стягнутого (зокрема, ст.ст. 39, 42, 45 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», п. 19 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою КМ України від 08.09.2016 № 643). Ураховуючи вказані норми законодавства та фактичні обставини справи, у тому числі те, що приватний виконавець Ярошевський Д.А. не вжив жодних заходів, внаслідок яких рішення суду було б виконано, оскільки кошти за виконавчим документом були повернуті стягувачу саме за додатковою угодою про припинення зобов`язань за кредитним договором № 11/583К-07 від 18.07.2007, укладеною 06.07.2021, а не внаслідок активних дій приватного виконавця Ярошевського Д.А., останній не має права на спірну основну винагороду. Зважаючи на те, що виконавчий документ був повернутий стягувачу, підстав для стягнення основної винагороди на користь приватного виконавця немає, а питання про погашення заборгованості було врегульоване між кредитором і боржниками поза межами виконавчого провадження і скаржниця вже не є боржником перед ПАТ «Універсал Банк», арешт, що був накладений на її квартиру, підлягав зняттю в порядку, передбаченому для закінчення виконавчого провадження. Виконавче провадження щодо скаржниці як щодо боржника перед ПАТ «Універсал Банк» відсутнє. У зв`язку з цим підлягали виключенню й відомості про скаржницю як про боржника із Єдиного реєстру боржників, який є складовою Автоматизованої системи виконавчого провадження і відомості в якому пов`язуються саме з наявністю відповідного виконавчого провадження. Ці дії не були виконані приватним виконавцем Ярошевським Д.А., а наявність арешту нерухомого майна, підстав для якого вже немає, та запису про скаржницю в Єдиному реєстрі боржників порушують її права, безпідставно вказують на неї як на боржника перед банком. Посилаючись на ці обставини, виходячи з положень ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 447, 448 ЦПК України щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності приватного виконавця, скаржниця ОСОБА_1 просила: скасувати накладений приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Д.А. у межах виконавчого провадження № 58680473 арешт на квартиру АДРЕСА_2 ; виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Єдиного реєстру боржників; визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. від 20.03.2019 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 58680473. Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду від 07.12.2021: у частині скасування арешту квартири АДРЕСА_2 у межах виконавчого провадження № 58680473 та виключення відомостей із Єдиного реєстру боржників у скарзі відмовлено; у частині визнання незаконною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 58680473 провадження за скаргою закрито, роз`яснено, що така вимога підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Приймаючи таке рішення за наслідками розгляду скарги, суд першої інстанції виходив із того, що арешт на майно скаржниці був накладений приватним виконавцем правомірно, враховуючи положення ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» суд позбавлений можливості знімати арешт з майна, позаяк це належить до компетенції виконавця і скаржниця обрала неналежний спосіб захисту свого права, а вимогу про скасування постанови приватного виконавця про стягнення з боржника основної винагороди належить розглядати в порядку адміністративного, а не цивільного судочинства. ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якої діє адвокат Попович Ш.О., оскаржила ухвалу суду першої інстанції як незаконну та необґрунтовану, наводить у скарзі такі доводи. Підстави для арешту майна скаржниці відпали, оскільки борг перед банком був погашений, при цьому - поза виконавчим провадженням, тому в арешті майна немає потреби. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 вже не є боржниками перед ПАТ «Універсал Банк», взаємовідносини з яким припинилися. Суд ці обставини належно не досліджував, не оцінював і виходив лише з того, що арешт був законним на момент його накладення, що, власне, і не є предметом спору. У разі закінчення виконавчого провадження, а також враховуючи, що вимога приватного виконавця про стягнення основної винагороди є протиправною, із поверненням виконавчого документа стягувачеві арешт мав бути з майна знятий, мали бути скасовані всі заходи забезпечення виконання рішення, боржники мали бути виключені з Єдиного реєстру боржників. Позиція про те, що суд не вправі вирішувати вимоги про зняття арешту з майна чи про виключення боржника з реєстру, оскільки ці питання врегульовані ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», помилкова. Сторона виконавчого провадження вправі оскаржувати судовим порядком рішення та дії виконавця, порядок вчинення яких передбачений законодавством, а протилежне позбавляє особу права на судовий захист. Суд ухвалив неправильне процесуальне рішення про закриття провадження в частині вимоги про скасування постанови приватного виконавця щодо стягнення основної винагороди, позаяк спір може бути підвідомчий адміністративному суду в разі, коли постанова виконавця про стягнення основної винагороди перебуває на стадії виконання, тоді як у разі, коли така постанова не була пред`явлена до виконання і не перебуває на виконанні, як це має місце в даному випадку, вимога про скасування постанови повинна розглядатися за правилами частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», а не за правилами частини 2 статті 74 цього Закону. Борг був урегульований з банком угодою, а рішення суду про стягнення боргу фактично не було виконане. Однак, арешт майна та запис у Єдиному реєстрі боржників продовжують існувати, постанова приватного виконавця про стягнення основного збору продовжує діяти, тоді як він не вчиняв ніяких активних дій на виконання рішення, а в межах виконавчого провадження боржники не сплатили жодних коштів на погашення боргу. Апелянт просить ухвалу суду: у частині арешту та виключення відомостей з реєстру змінити, виклавши в такій редакції: «скасувати накладений приватним виконавцем виконавчого округу Закарпатської області Ярошевським Дмитром Андрійовичем у межах виконавчого провадження № 58680473 арешт на квартиру АДРЕСА_2 ; виключити відомості про ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , з Єдиного реєстру боржників»; у частині стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 58680473 скасувати і в цій частині направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника скаржниці ОСОБА_1 адвоката Поповича Ш.О., який апеляцію підтримав, розглянувши справу за правилами ст. 372 ч. 2 ЦПК України за відсутності інших учасників процесу, обговоривши висловлені доводи, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в сукупності, суд приходить до такого. Встановлено, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 28.12.2016 у справі № 303/4069/15 стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк», заборгованість за кредитним договором від 18.07.2007 № 11/583К-07 у розмірі 25445,12 дол. США, а також з кожного з відповідачів по 1827,00 грн у рахунок відшкодування витрат із оплати судового збору (а.с. 20-22). На виконання виконавчого листа, виданого Мукачівським міськрайонним судом 22.08.2017 у справі № 303/4069/15, постановами приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. від 20.03.2019: відкрито виконавче провадження № 58680473 щодо боржника ОСОБА_1 на стягнення на користь ПАТ «Універсал Банк» боргу в сумах 25445,12 дол. США і 1827,00 грн (а.с. 10); стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду приватного виконавця в сумах 2544,51 дол. США та 182,70 грн (а.с. 33-34); накладено арешт та все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, що разом становить 27989,63 дол. США (а.с. 32). Отже, арешт на майно боржника ОСОБА_1 накладено для забезпечення стягнення боргу в сумі 27989,63 дол. США, який включає борг перед ПАТ «Універсал Банк» боргу в сумі 25445,12 дол. США та основну винагороду приватного виконавця ОСОБА_3 в сумі 2544,51 дол. США. Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 10.07.2021 № 265331941 підтверджується факт державної реєстрації 20.03.2019 за записом № 30785145 арешту всього нерухомого майна ОСОБА_1 на підставі постанови приватного виконавця Ярошевського Д.А. від 20.03.2019 (а.с. 7-9). Водночас згідно з указаною в документі актуальною інформацією про об`єкт нерухомого майна трикімнатна квартира АДРЕСА_3 належить ОСОБА_4 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 і ОСОБА_7 на праві спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності, виданого 06.12.2008 за рішенням Мукачівського міськвиконкому від 22.11.2007 № 259, право власності зареєстроване 14.01.2008. Постановою приватного виконавця Ярошевського Д.А. від 20.01.2020 у виконавчому провадженні № 58680473 щодо боржника ОСОБА_1 виконавчий лист, виданий Мукачівським міськрайонним судом 22.08.2017 у справі № 303/4069/15, повернуто стягувачу ПАТ «Універсал Банк», а також повернуто авансовий внесок у розмірі 12381,92 грн, на підставі ст. 37 ч. 1 п. 2 Закону України «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними), оскільки: за наявними реєстраційними даними ОСОБА_1 належить 1/2 частка у праві власності на квартиру АДРЕСА_4 , яка є предметом іпотеки, наданим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на забезпечення кредиту в іноземній валюті; іншого нерухомого майна та коштів у боржника не виявлено; згідно із Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» це майно не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника); строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання встановлений до 29.01.2023 (а.с. 31). 06.07.2021 ПАТ «Універсал Банк» і ОСОБА_2 уклали додаткову угоду про припинення зобов`язань за кредитним договором від 18.07.2007 № 11/583К-07 шляхом погашення боргу не пізніше 06.07.2021 в сумі 10000,00 дол. США, із чим борг у сумі 35387,54 дол. США анулюється (прощається) та припиняються всі зобов`язання позичальника перед кредитором (а.с. 24-26). Довідкою АТ «Універсал Банк» від 07.07.2021 підтверджується факт повного погашення станом на 07.07.2021 заборгованості за кредитним договором від 18.07.2007 № 11/583К-07 згідно додаткової угоди про припинення зобов`язань від 06.07.2021 (а.с. 23). Листом від 11.08.2021 № 01-29/4747/21 приватний виконавець Ярошевський Д.А. повідомив представника ОСОБА_1 адвоката Поповича Ш.О. про відсутність станом на цю дату у нього на виконанні відкритих виконавчих проваджень щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 27). Згідно з інформацією з Єдиного реєстру боржників від 23.09.2021 у цьому реєстрі є дані про боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № 58680473 (а.с. 19). Оцінюючи предмет скарги, обставини справи та доводи скаржниці ОСОБА_1 у взаємозв`язку та в контексті законодавства, яким регулюються питання виконання судових рішень, апеляційний суд виходить із наступного. ­­Стаття 447 ЦПК України передбачає право сторін виконавчого провадження звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Із цим узгоджуються положення частини 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Водночас частина 2 статті 74 вказаного Закону встановлює, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до норм КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб (ст. 287 ч. 1). Верховний Суд у постанові від 06.05.2018 у справі № 921/16/14-Г/15, від 06.06.2018 у справі № 127/9870/16-ц, у постанові від 28.11.2018 у справі № 2-01575/11 та в ряді інших постанов неодноразово зафіксував правові позиції, за змістом яких з огляду на положення ст. 74 ч. 2 Закону України «Про виконавче провадження» в сукупності з нормами КАС України скарги на дії та рішення державних виконавців щодо стягнення виконавчого збору, приватних виконавців про стягнення основної винагороди належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, на що не впливає факт ухвалення відповідного рішення та видачі виконавчого документа, зокрема, в порядку цивільного судочинства, наявність чи відсутність окремого виконавчого провадження з виконання постанови виконавця про стягнення виконавчого збору чи основної винагороди тощо. Закон не пов`язує необхідність чи можливість розгляду скарги, адміністративного позову щодо дій і рішень приватних виконавців стосовно стягнення основної винагороди в порядку адміністративного судочинства з пред`явленням відповідної постанови виконавця до виконання та/або перебуванням її на виконанні. Суд першої інстанції обґрунтовано закрив ухвалою від 07.12.2021 провадження в справі в частині вимоги скарги про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. від 20.03.2019 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 58680473 і правильно застосував положення ст. 10 ч. 9, ст. 255 ч. 1 п. 1 ЦПК України, чого доводи апеляції не спростовують, тому на підставі ст. 375 цього Кодексу скаргу в цій частині слід залишити без задоволення, а судове рішення в цій частині - без змін. Питання правомірності постанови приватного виконавця Ярошевського Д.А. щодо стягнення основної винагороди, зокрема, в контексті положень ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» і тих обставин, що виконавчий документ був повернутий стягувачеві у зв`язку з мораторієм на примусове стягнення (відчуження без згоди власника) нерухомого майна боржника, а боргові відносини були врегульовані боржниками з кредитором поза виконавчим провадженням, можуть бути предметом перевірки в порядку адміністративного судочинства за наявності для того належних процесуальних підстав. Таким чином, наразі постанова приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. від 20.03.2019 про стягнення з ОСОБА_1 основної винагороди є чинною, а арешт на її майно був накладений виконавцем на забезпечення стягнення не лише заборгованості перед ПАТ «Універсал Банк», а й основної винагороди приватного виконавця. Скаржниця Чертиганова О.В. залишила ці обставини поза увагою. Арешт нерухомого майна у рамках конкретного виконавчого провадження застосовується саме задля досягнення мети цього провадження, забезпечення реального виконання рішення. Тому питання про те, чи відповідає своєму призначенню арешт, чи виконує він функцію забезпечення виконання рішення у виконавчому провадженні, що завершене, чи є для його існування за відсутності відповідного провадження правова основа, чи не обмежує такий арешт права власника тощо мають, поза сумнівом, істотне значення для власника майна. Питання зняття з майна арешту, накладеного в рамках виконавчого провадження, врегульовані положеннями ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими, зокрема, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту (ч. 1), крім того, арешт може бути знятий з майна за рішенням суду, якщо відсутні підстави для зняття виконавцем арешту з усього майна боржника або його частини, що перераховані в частині 4 цієї статті (ч. 5). ОСОБА_1 , яка була боржником у виконавчому провадженні, вправі ставити питання про захист свого права власності на нерухоме майно, якщо вважає таке порушеним, зокрема, арештом майна у процедурі виконавчого провадження, проте, повинна діяти у спосіб, передбачений цивільним процесуальним законом. Особа розпоряджається своїми процесуальними правами та здійснює своє право на захист вільно, на власний розсуд; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій; кожна сторона зобов`язана належно довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст.ст. 12, 13 ЦПК України). Строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати (ст. 122 ч. 1 ЦПК України). Перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ст. 123 ч. 1 ЦПК України). Строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку; строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку; якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця; якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день; останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу; строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку (ст. 124 ч.ч. 1, 2, 3, 6 ЦПК України). Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом; документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (ст. 126 ч.ч. 1, 2 ЦПК України). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення; якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк; одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), щодо якої пропущено строк (ст. 127 ч.ч. 1, 3, 4 ЦПК України). Поважність причин пропущення процесуального строку та необхідність його поновлення підлягають доказуванню ініціатором відповідного клопотання за загальними правилами доказування в цивільному процесі; зловживання процесуальними правами не допускається (ст.ст. 12, 13, 44, 76-81 ЦПК України). Строки, встановлені ЦПК України, є обов`язковими для суду та для учасників судового процесу, оскільки, зокрема, визначають час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію, зокрема, має бути подано відповідну заяву, скаргу. Якщо процесуальну дію вчинено після спливу встановленого для неї процесуального строку і клопотання про його поновлення не заявлене або якщо в задоволенні такого клопотання відмовлено процесуальні підстави для подальшого провадження за відповідною заявою, скаргою відсутні. За приписами до ст. 449 ч. 1 п. «а», ч. 2 ЦПК України, скаргу на рішення, дії або бездіяльність приватного виконавця може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом. Закон України «Про виконавче провадження» передбачає, що рішення та дії виконавця щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів (ст. 74 ч. 5). Оскільки ОСОБА_1 звернулася до суду в порядку Розділу VII ЦПК України та ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», то повинна була подати скаргу в межах визначеного для цього десятиденного строку, а в разі пропущення його з поважної причини - клопотати про його поновлення для вирішення скарги по суті. За обставинами справи боржник у виконавчому провадженні № 58680473 ОСОБА_1 була обізнана про арешт її майна ще під час здійснення цього провадження. На час укладення ОСОБА_2 з ПАТ «Універсал Банк» 06.07.2021 угоди про припинення зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 у будь-якому разі була обізнана з фактом арешту її майна постановою приватного виконавця Ярошевського Д.А. від 20.03.2019, який не був знятий при поверненні постановою виконавця від 20.01.2020 виконавчого документа стягувачеві. Цю останню обставину визнав і представник скаржниці адвокат Попович Ш.О. під час апеляційного розгляду справи. Обізнаність скаржниці з фактом арешту її майна постановою виконавця від 20.03.2019 випливає й із запиту її адвоката Поповича Ш.О. від 05.08.2021 до приватного виконавця Ярошевського Д.А. (а.с. 28-30). Тим часом, скаргу з вимогою про скасування арешту свого нерухомого майна ОСОБА_1 подала 11.10.2021, тобто, через один рік і дев`ять місяців після повернення виконавчого документа стягувачеві і через три місяці після укладення угоди про врегулювання боргу. Діючи в процесі на власний ризик і реалізуючи свої процесуальні права на свій розсуд скаржниця ОСОБА_1 не заявляла клопотання про поновлення строку для подання скарги на рішення приватного виконавця Ярошевського Д.А. з метою зняття арешту зі свого нерухомого майна, на поважність причин пропущення цього строку не вказувала, через що суд першої інстанції не мав процесуальних підстав для розгляду скарги в цій частині та вимоги про виключення відомостей про скаржницю з Єдиного реєстру боржників по суті. Суду належало вирішити лише питання щодо руху скарги, а саме, щодо залишення її в цій частині без розгляду. Апеляційний суд не має процесуальних підстав для оцінки доводів скаржниці ОСОБА_1 в цій частині, зокрема, й тих, які пов`язувалися нею з питаннями застосування ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», а також для оцінки судового рішення в цій частині по суті. За таких обставин, ОСОБА_1 оскаржила рішення приватного виконавця Ярошевського Д.А. щодо арешту нерухомого майна з пропущенням передбаченого для цього цивільним процесуальним законом строку, про поновлення пропущеного процесуального строку не просила, тому втратила право на вчинення процесуальної дії і її скаргу належало залишити без розгляду. Вирішення по суті судом першої інстанції скарги в частині скасування арешту майна та виключення відомостей про скаржницю з Єдиного реєстру боржників є неправильним у процесуальному розумінні та порушує права інших учасників процесу. Відтак, на підставі ст. 377 ч. 1 ЦПК України апеляцію в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 щодо скасування вищевказаного арешту нерухомого майна та виключення відомостей про неї з Єдиного реєстру боржників слід скасувати, ці вимоги скарги залишити без розгляду. Керуючись ст. 10 ч. 9, ст. 374 ч. 1 п.п. 1, 4, ст. 375, ст. 377 ч. 1, ст. 382 ЦПК України, апеляційний суд - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 7 грудня 2021 року в частині вирішення вимог скарги ОСОБА_1 щодо скасування накладеного в межах виконавчого провадження № 58680473 арешту на квартиру АДРЕСА_2 та виключення відомостей про ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників скасувати, ці вимоги скарги залишити без розгляду; роз`яснити, що особа, скаргу якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення скарги без розгляду, має право звернутися до суду повторно; у частині закриття провадження в справі за вимогою скарги ОСОБА_1 щодо визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича від 20.03.2019 про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні № 58680473 апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Мукачівського міськрайонного суду від 7 грудня 2021 року в цій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повне судове рішення складене 29 квітня 2022 року. Судді