Постанова 4857 № 140/12018/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 140/12018/21 пров. № А/857/2929/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року(суддя Лозовський О.А., м. Луцьк) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у жовтні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства внутрішніх справ України (далі МВС України), в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо відмови оформити та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі ГУПФ) документи для призначення пенсії за вислугу років в розмірі 59% згідно пункту а статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262-XII); зобов`язання оформити та подати до ГУПФ документи для призначення пенсії за вислугу років в розмірі 59% згідно пункту а статті 12 Закону №2262-XII. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом МВС України від 22.10.2015 №300 о/с позивача звільнено з органів МВС у запас через скорочення штатів. Вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становила 16 років 01 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 10 місяців 14 днів. Відповідачем було відмовлено в оформленні та наданні необхідних документів позивача для призначення пенсії за вислугою років до пенсійного органу, у зв`язку із відсутністю календарної вислуги років. Вважає такі дії відповідача протиправними. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 20021 року позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову МВС України, яка викладена у листі Департаменту персоналу МВС України за №О-26049/22 від 11.10.2021 щодо оформлення та подачі до ГУПФ необхідних документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту а статті 12 Закону №2262-XII.Зобов`язаноМВС України оформити та подати ГУПФ необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до пункту а статті 12 Закону №2262-XII , із урахуванням висновків, наданих судом у даному рішенні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, фактично в частині задоволених позовних вимог, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, та прийняти нове яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на постанову Верховного Суду від 22 серпня 2019 року у справі №295/7220/16, в якій зроблено висновок, що нормою статті 12 Закону №2262-XII чітко передбачено, що пенсія за вислугу років призначається при наявності календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ України та наказом Управління МВС України у Волинській області від 22.10.2015 №300 о/с був звільнений з органів внутрішніх справ у запас через скорочення штатів із постановленням на військовий облік. Вислуга років позивача на день звільнення в календарному обчисленні становила 16 років 01 місяць 09 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 10 місяців 14 днів . У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до МВС України із заявою щодо підготовки та направлення до ГУПФ подання та документів для призначення пенсії за вислугою років із обрахуванням вислуги років на пільгових умовах відповідно до пункту а статті 12 Закону №2262-XII. Однак, листом Департаменту персоналу МВС України від 11.10.2021 №О-26049/22 позивачу була надана відповідь щодо відмови в оформленні та надання необхідних документів до органів Пенсійного фонду України, у зв`язку із відсутністю у ОСОБА_1 календарної вислуги років, необхідної для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту а статті 12 Закону №2262-XII. Вважаючи такі дії МВС України протиправними, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що вислуга років позивача з врахуванням часу служби, який підлягає зарахуванню на пільгових умовах, становить більше 22 календарних років та 6 місяців, відтак позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту а статті 12 Закону № 2262-XII. Водночас зазначив, що позовна вимога в частині призначення пенсії у розмірі 59% заявлена передчасно, а тому задоволенню не підлягає. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, пов`язані з проходженням та звільненням з посад публічної служби органів внутрішніх справ регулюються Законом №2262-XII. Відповідно до пункту б частини першої статті 1-2 Закону №2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України, поліцейські, особи начальницького складу податкової міліції, особи начальницького і рядового складу Державної кримінально-виконавчої служби України, особи начальницького і рядового складу органів і підрозділів цивільного захисту. Згідно зі статтею 2 Закону №2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають право на пенсійне забезпечення, пенсії відповідно до цього Закону призначаються і виплачуються після звільнення їх зі служби. Умови призначення пенсії за вислугу років врегульовані статтею 12 Закону №2262-ХІІ. Згідно з пунктом а частини першої статті 12 Закону № 2262-XII пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше. За змістом пунктів а, б, в статті 17 Закону №2262-ХІІ особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах бд статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються служба в органах внутрішніх справ, поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Згідно частини четвертої статті 17 Закону №2262-ХІІ при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення. Відповідно до статті 17-1 Закону №2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На виконання зазначених вимог Закону №2262-ХІІ, постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 затверджено Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплата пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх родин (далі - Порядок №393). Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку №393 для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, зокрема, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються /вт ч./: дійсна військова служба у Військово-Морському Флоті; служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до п`яти років із розрахунку один рік за шість місяців. Положеннями підпункту в пункту 3 Порядку №393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови (особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам, зазначеним у пункті ж статті 1-2 Закону №2262-ХІІ), зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України. Статтею 12 Закону № 2262-ХІІ визначені умови, коли пенсія призначається саме за вислугу років. Стаття 17-1 Закону №2262-ХІІ також регулює питання обчислення саме вислуги років, однак за наявності у конкретної особи певних умов при проходженні служби, які обумовлюють застосування пільг при призначенні пенсії згідно Закону №2262-ХІІ. В свою чергу, згідно Порядку № 393 пільгами є зарахування до вислуги років, яка надає право на отримання пенсії, у певній кратності тих періодів служби, які відповідають визначеним цією Постановою умовам (конкретні умови передбачають застосування певної кратності). Поняття вислуга років, яка обчислюється у будь-якому випадку календарними роками та місяцями, застосовується як до осіб, які не мають пільгових умов на призначення пенсії за Законом №2262-ХІІ, так і до осіб, які мають такі пільгові умови. Як підтверджується матеріалами справи, вислуга років ОСОБА_1 на день звільнення становить: в календарному обчисленні - 16 років 01 місяць 09 днів, у пільговому обчисленні - 23 роки 10 місяців 14 днів (а. с. 18). Суд першої інстанції правильно вважав, що статтею 17 Закону №2262-XII визначено види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, а статтею 17-1 Закону № 2262-XII встановлено саме порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим законом. У свою чергу, вказаною нормою передбачено, що цей період та пільгові умови встановлюються саме Кабінетом Міністрів України. Отже, Законом № 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Постановою №393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років військовослужбовцям. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Вказана правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду по справі №805/3923/18-а від 03 березня 2021 року. Також, апеляційний суд зазначає, що передбачені статтею 17-1 Закону №2262-ХІІ пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку №393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років. При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах. Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ. Враховуючи зазначене, Закон №2262-ХІІ, зокрема пункт «а» статті 12 визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 22 календарних роки та 6 місяців і більше. В свою чергу, положеннями статті 17-1 Закону №2262-ХІІ та Постановою №393 передбачено визначення вислуги років у пільговому обчисленні, а посилання відповідача на необхідність врахування виключно календарної вислуги років є необґрунтованими та суперечать зазначеним вище положенням Закону №2262-ХІІ та Постанови №393. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 27 червня 2018 року у справі №750/9775/16-а. Також, за наслідками розгляду справи №480/4241/18 Верховний Суд в складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду зробив висновок, викладений у постанові від 14 квітня 2021 року про те, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом №2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №393. З урахуванням зазначеного, оскільки вислуга років ОСОБА_1 з урахуванням часу служби, що підлягає зарахуванню на пільгових умовах становить більше 22 календарних років та 6 місяців, то суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ. Відтак, колегія суддів відхиляє покликання апелянта що пенсія за вислугу років призначається при наявності календарної, а не загальної чи пільгової вислуги років. В частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду не оскаржується, відтак апеляційний суд позбавлений можливості робити висновки в цій частині. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року в справі №140/12018/21- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш