Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/6662/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 500/6662/21 пров. № А/857/1039/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Пліша М.А., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року (суддя Подлісна І.М., м. Тернопіль, повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у жовтні 2021 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі ГУПФ), в якому просив: визнати протиправною відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону Україну "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; зобов`язати ГУПФ здійснити перерахунок пенсії відповідно до поданої заяви і виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" з дати звернення із відповідною заявою. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії, оскільки з 1979 по 1981 роки він працював проходчиком і проходчиком-комбайнером на шахті Шахта Краснокутська (Краснокутське шахтоуправління, шахта №152), яка входила до ДП Донбасантрацит, а 1981 по 1987 роки позивач працював на шахті Маяк , а з 1987 по 1988 роки на шахті Майская, які входили до ДП Свердловантрацит , що підтверджується відповідними документами, однак йому було відмовлено через те, що долучені документи видані установами на тимчасово окупованій території. Проте позивач вважає, що рішення відповідача щодо відмови у перехунку йому пенсії є незаконним з огляду на те, що безпідставно не взято до уваги страховий стаж згідно довідок про заробітну плату від 10.06.2019 №1441 за період з 1981 по 1987 роки та від 05.06.2019 №3298 за період з 1987 по 1988 видані ЗАТ Зовнішторгсервіс та завірені печаткою Луганської Народної Республіки. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року позов задоволено повністю. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами або службовими особами на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює жодних правових наслідків.Відтак врахувати спірні періоди роботи до стажу позивача немає підстав. Також зазначає, що підставою для перерахунку пенсії є відповідна заява особи, а позивач звертався в порядку Закону України Про звернення громадян. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , звернувся до ГУПФ із заявою про перерахунок пенсії, оскільки з 1979 по 1981 роки він працював проходчиком і проходчиком-комбайнером на шахті Шахта Краснокутська (Краснокутське шахтоуправління, шахта №152), яка входила до ДП Донбасантрацит, а 1981 по 1987 роки - на шахті Маяк, а з 1987 по 1988 роки на шахті Майская, які входили до ДП Свердловантрацит, що підтверджується відповідними долученими довідками. Дані підприємства були належним чином зареєстровані в державних органах, в судовому порядку їх установчі документи чи реєстрація не скасовувалася. Зі змісту листа ГУПФ від 30.06.2021 № 3437-3652/Г-02/8-1900/21 позивач дізнався, що йому відмовлено в перерахунку пенсії через те, що ним долучено документи, які видані установами на тимчасово окупованій території (а.с. 7). Не погодившись із такими діями відповідача, позивач звернувся до суду із відповідним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач мав у своєму розпорядженні необхідні документи, які давали можливість визначити правильно повний стаж роботи позивача, який надавав останньому право на отримання пенсії на пільгових умовах. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі- Закон №1058). Громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж мають право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи (стаття 8 Закону №1058). В силу пункту 1 частини першої статті 8 Закону №1058 право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, - та інші особи, передбачені цим Законом. Відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються, у тому числі, пенсія за віком (пункт 1 частини першої статті 9 Закону №1058). Статтею 26 Закону №1058 визначені умови призначення пенсії за віком. Згідно із частиною першою статті 44 Закону №1058 заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Тобто, Законом №1058 передбачено, що як для призначення, так і для перерахунку пенсії особа повинна звернутися із відповідною заявою та необхідними документами особисто або через представника до територіального органу Пенсійного фонду. Відповідно до пункту 1.1 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове Державне пенсійне страхування, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1556/11846 (далі - Порядок №21-1), заява про призначення Пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї, у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації). В силу пункту 1.7 розділу І Порядку № 22-1 днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви. У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви (абзац третій пункту 1.7 розділу І Порядку). Пунктом 2.1. розділу II Порядку № 22-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком, серед інших, додаються документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі Порядок №637). Абзацом другим пункту 1 Порядку №637 визначено, що за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Згідно пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять Відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Абзацом першим пункту 17 Порядку № 637 визначено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання, у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. В свою чергу, пункт 18 Порядку № 37 передбачає, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Пунктом 3.3. розділу III Порядку № 22-1 визначено, що саме орган, що призначає пенсію , надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій. Пункт 4.7. розділу IV Порядку № 22-1 також визначає, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. З урахуванням положень пункту 4.7. розділу IV Порядку № 22-1 саме відповідач як орган, що призначає пенсію, повинен спочатку всебічно, повно і об`єктивно розглянути усі подані документи, на підставі пункту 3.3. розділу III вказаного Порядку надати необхідні роз`яснення, і лише після цього вирішувати питання про наявність чи відсутність права особи на перерахунок пенсії. Як видно з листа ГУПФ від 30.06.2021 № 3437-3652/Г-02/8-1900/21 причиною відмови для перерахунку пенсії було зазначено, що будь-який акт (рішення, документ) виданий органами та особами на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює жодних правових наслідків. На цю ж обставину ГУПФ покликається в апеляційній скарзі. Матеріалами справи встановлено, що до заяви позивача були долучені довідки про заробітну плату №1441 від 10.06.2019 за період з 1981 по 1987 роки, та №3298 від 05.06.2019 за період з 1987 по 1988 роки, видані ЗАТ Зовнішторгсервіс та завірені печаткою Луганської Народної Республіки. З приводу цього апеляційний суд зазначає наступне. У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі "Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії" зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але "у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів". Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах "Лоізіду проти Туреччини" (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), "Кіпр проти Туреччини" (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та "Мозер проти Республіки Молдови та Росії" (Mozer v. theRepublicofMoldovaandRussia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать". При цьому, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає можливим застосувати названі загальні принципи ("Намібійські винятки"), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, в контексті оцінки документів, виданих закладами, що знаходяться на тимчасово окупованій території, як доказів, оскільки не прийняття їх призведе до порушень та обмежень прав позивача на соціальний захист та гарантоване йому право на пенсійне забезпечення. Така позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, яка висловлена у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № № 560/3907/18. Відтак, апеляційний суд відхиляє покликання апелянта на те, що будь-який акт (рішення, документ), виданий органами або службовими особами на тимчасово окупованій території є недійсним і не створює жодних правових наслідків, оскільки в даному випадку це призведе до обмеження права позивача на гарантоване йому право на пенсійне забезпечення. Стосовно покликання апелянта, що підставою для вчинення дій спрямованих на призначення (перерахунок) пенсії є відповідна заява особи, і що заява позивача була розглянута в порядку Закону України Про звернення громадян Апеляційний суд зазначає, що єдиною підставою для відмови в перерахунку пенсії було те, що врахувати довідки про заробітну плату немає правових підстав, оскільки вони видані органом, який знаходиться на тимчасово окупованій території. У листі ГУПФ від 30.06.2021 №3437-3652/Г-02/8-1900/21 не зазначає, що ОСОБА_1 звернувся з неналежною заявою і в неналежному порядку. Фактично цей лист можна трактувати як відмову у перерахунку пенсії з огляду на його зміст. Також, як було зазначено вище, пунктом 3.3. розділу III Порядку № 22-1 визначено, що саме орган, що призначає пенсію, надає роз`яснення особам з питань призначення та виплати пенсій. Відтак, пенсійних орган не виконав свого обов`язку щодо роз`яснення особі про те, що він звернувся про перерахунок пенсій в неналежному порядку, і в своїй відповіді фактично вирішив заяву по суті вказавши що підстав для перерахунку пенсії немає. Таким чином, апеляційний суд відхиляє покликання апелянта на те, що заяву позивача було розглянуто в порядку Закону України Про звернення громадян. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішенняТернопільського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2021 року в справі №500/6662/21- без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда М. А. Пліш