Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/14207/20

Справа № 308/14207/20 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27.04.2022 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Ужгороді справу про адміністративне правопорушення №33/4806/81/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.01.2021. Цією постановою: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 ,визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті ) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 420 грн. 40 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №292849 від 23.12.2020 та постанови судді від 15.01.2021 вбачається, що 23.12.2020 о 23 год. 35 хв., ОСОБА_1 по вул.Минайській,5 в м.Ужгороді, керував транспортним засобом марки «Мazda 3» д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку, відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. В апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить постанову суду від 15.01.2021 скасувати та закрити провадження у справі на підставі п.1 ст.247 КУпАП. В обґрунтування апеляційних вимог вказує про незаконність постанови суду першої інстанції та проведений розгляд без належного з`ясування фактичних обставин справи, а також допущені істотні порушення вимог як матеріального, так і процесуального закону. Зазначає про відсутність відповідальності за вчинене ним правопорушення, що передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, окільки 22.11.2018 прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» (Закон про кримінальні проступки №2617-VІІІ), згідно з яким стаття 130 КУпАП більше не передбачала адміністративну відповідальність за управління транспортним засобом в стані сп`яніння. Така відповідальність перейшла до категорії кримінальних проступків, відобразившись у статті 286-1 КК України. Закон про кримінальні проступки мав набрати чинності 01.07.2020. 17.06.2020 прийнято закон №720-ІХ (Про внесення змін до деяких -2- законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»), згідно з яким у розділі І Закону про кримінальні проступки вилучені положення, які змінювали статтю 130 КУпАП та включали до КК статтю 286-1. Закон про зміни до закону про кримінальні проступки №720-ІХ набрав чинності 03.07.2020. Також вважає невірним посилання суду на роз`яснення Комітету Верховної Ради України щодо окремих положень Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень за №720-ІХ від 17.06.2020, оскільки такі роз`яснення не мають статусу офіційного тлумачення і носять виключно рекомендаційний характер і не можуть оцінюватись як обов`язкова норма, а тільки в контексті загального тлумачення норм права. Будучи неодноразово належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги, ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бойко Б.Б. на розгляд справи щодо ОСОБА_1 не з`явилися. Останні рухом справи не цікавилися, судову кореспонденцію отримували, до суду в черговий раз не з`явилися, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, а тому враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч.4 ст.294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії » від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, а тому апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бойка Б.Б., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст.ст.268,271 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. За змістом ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст.ст.245,251,252,280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, встановити чи було вчинене адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, дослідити наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебуваючи під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. -3- Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція), огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі - спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). Відповідно до пункту 7 вказаної Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров`я). З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 23.12.2020 о 23 год. 35 хв., ОСОБА_1 по вул.Минайській,5 в м.Ужгороді, керував транспортним засобом марки «Мazda 3» д.н.з НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився у присутності двох свідків, чим порушив п.2.5 Правил дорожнього руху України. Вина ОСОБА_1 у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, вина ОСОБА_1 стверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №292849 від 23.12.2020, поясненнями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 від 23.12.2020, постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 №739981 від 23.12.2020, рапортом поліцейського Готри Е.М. від 23.12.2020, додатком у вигляді СD-диска з відеоматеріалами правопорушення. Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. З установлених апеляційним судом обставин вбачається, що ОСОБА_1 після зупинки транспортного засобу відмовився від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу та не використав надане йому право на проходження медичного огляду на стан сп`яніння в закладі охорони здоров`я. Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що заступник командира взводу 1 роти 1 батальйону УПП в Закарпатській області Дорош Ф.Ф. був упереджений при складанні протоколу щодо -4- ОСОБА_1 і, що в нього були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний інспектор при виконанні своїх функціональних обов`язків діяв в межах наданих йому повноважень, протокол ним складено згідно вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України, МОЗ України №1452/735 від 09.11.2015. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження ОСОБА_1 в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи не знайшли свого підтвердження. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо того, що чинна редакція ч.1 ст.130 КУпАП не передбачає адміністративної відповідальності водіїв наземних транспортних засобів за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп`яніння апеляційний суд відхиляє з таких підстав. За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Статтею 8 КУпАП передбачено, що особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення. Так, до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №2617-УІІІ від 22.11.2018 (далі Закон№2617-VІІІ), тобто до 01.07.2020, КУпАП передбачав адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Після набрання чинності Законом, тобто з 01.07.2020, відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вживання водієм транспортного засобу після дорожньо-транспортної пригоди за його участю алкоголю, наркотиків, а також лікарських препаратів, -5- виготовлених на їх основі (крім тих, що входять до офіційно затвердженого складу аптечки або призначені медичним працівником), або після того, як транспортний засіб був зупинений на вимогу поліцейського, до проведення уповноваженою особою медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного сп`яніння або вживання лікарських препаратів, що знижують його увагу на швидкість реакції, чи до прийняття рішення про звільнення від проведення такого огляду, було виключено з частин 1 та 3 статті 130 КУпАП та закріплено у статті 286-1 КК України. Між тим, Законом України від 17.06.2020 №720-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень»(на підставі статті 8 Конституції Українинабув чинності в порядку частини 5 статті 94 Конституції Україниз дня опублікування в офіційному друкованому виданні Верховної Рада України «Голос України» - 03.07.2020) виключені норми Закону №2617-VIIIа саме: підпункт 4 пункту 1 розділу І, яким положення статті 130 КУпАП викладено у новій редакції, та підпунктом 171 пункту 2 розділу 1, яким введено в дію положення статті 286-1 КК України. Згідно з частиною 5 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №720-ІХ до приведення у відповідність із цим Закономзаконодавчі та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Оскільки Законом №720-ІХтакі зміни виключені, суд, виходячи з положень статті 8 КУпАПдійшов висновку, що до набрання чинності Законом України №2617-VIII(до 01.07.2020), КУпАПпередбачав у статті 130 адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. З 01.07.2020 і до 03.07. 2020, такі діянні криміналізовано шляхом доповнення КК Українистаттею 286-1, а з 04.07.2020 такі діяння знову віднесенні до статті 130 КУпАП. Оскільки ОСОБА_1 вчинив дії, які охоплюються складом адміністративного правопорушення, визначеного частиною 1 статті 130 КУпАП, після 03.07.2020, а саме: 23.12.2020 керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп`яніння, від проходження огляду на стан сп`яніння відмовився, а зміни, введені підпунктом 4 пункту 1 розділу І (яким положення статті 130 КУпАПвикладено у новій редакції) та підпунктом 17-1 пункту 2 розділу 1 (яким введено в дію положення статті 286-1 КК України) Закону № 2617-VIIIвиключені Законом № 720-ІХ, суд вважає, що положення статті 130 КУпАПна момент розгляду справи діють в редакції Закону від 07.07. 2016 №1446-VIII, у зв`язку з чим має бути застосований закон, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. 20.07.2020 Комітетом Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності, який відповідно до частини 3 статті 21 Закону України «Про комітети Верховної Ради України»має право надавати роз`яснення щодо застосування положень законів України, були надані роз`яснення щодо окремих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» №720-IX від 17.06.2020. В зазначених роз`ясненнях Комітет зазначив, що з 03.07.2020 стаття 130 КУпАПпідлягає застосуванню в редакції, що діяла до набрання чинності Законом №2617-VIII, а стаття 286-1 КК Українивиключена. -6- Одночасно апеляційний суд зазначає, що база даних «Законодавство України» на сайті https://zakon.rada.gov.ua, має інформаційний характер і не є офіційним друкованим виданням. Таким чином, апеляційний суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_1 щодо відсутності підстав для кваліфікації вчиненого ним правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП та вважає, що його дії вірно кваліфіковані як вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП (в редакції Закону України № 1446-VIII від 07.07.2016). З урахуванням наведеного, апеляційний суд приходить до висновку, що суддею місцевого суду ОСОБА_1 обґрунтовано визнано винним у порушенні вимог, які передбачені пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та вчиненні, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП адміністративного правопорушення, а призначене йому адміністративне стягнення таким, яке відповідає санкції вищевказаної статті - як характеру та ступеню адміністративного правопорушення, так і особі правопорушника, і є справедливим. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального закону при винесенні постанови, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. На які-небудь інші доводи, які би давали підстави для скасування чи зміни судового рішення в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не вказується й під час перевірки справи в апеляційному суді такі не виявлені. Доводи апеляційної скарги носять формальний характер, побудований на власному тлумаченні норм закону й такий висновок не спростовують. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що апелянтом не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.01.2021, щодо нього.- без змін. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя