Постанова 4873 № 917/1594/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "26" квітня 2022 р. м. Київ Справа№ 917/1594/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Владимиренко С.В. суддів: Корсака В.А. Євсікова О.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (без повідомлення та виклику учасників справи) апеляційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21 (суддя Борисенко І.І.) за позовом Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці звернулася до Господарського суду Полтавської області із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання представника роботодавця - Виконавчий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вступити в переговори з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці щодо укладення колективного договору, який би поширювався на членів Вільної профспілки та на її членів виробничого профспілкового органу, не перешкоджав законній діяльності профспілки, дотримувався вимог ст.ст. 249, 250, 252 КЗпП України. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 19.10.2021 матеріали справи №917/1594/21 за позовом Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов`язання представника роботодавця - Виконавчий підрозділ «Полтавський загін воєнізованої охорони» регіональної філії «Південна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вступити в переговори з Вільною профспілкою Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці щодо укладення колективного договору, який би поширювався на членів Вільної профспілки та на її членів виробничого профспілкового органу, не перешкоджав законній діяльності профспілки, дотримувався вимог ст.ст. 249, 250, 252 КЗпП України передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21 позовну заяву з додатками повернуто Вільній профспілці Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці на підставі п. 1 ч. 5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України). Приймаючи вказану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці подано без підтвердження повноважень представника, який підписав позов, а саме ОСОБА_1 станом на дату підписання позовної заяви. Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, Вільна профспілка Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці (далі по тексту - апелянт) звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21 та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги апелянт посилається на те, що до позовної заяви в якості доказів надавались листи адресовані Вільній профспілці Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, в яких керівником вказано ОСОБА_1 та листи Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці за підписом ОСОБА_1. Додатково апелянт посилається та надає до суду апеляційної інстанції Статут Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, в якому зазначено, що Голова профспілки обирається за Зборах (Конференції) терміном на два роки. Також апелянт надав суду апеляційної інстанції протокол №3 від 29.04.2021 конференції Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, на якій було обрано головою профспілкового комітету Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці ОСОБА_1. Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2021 апеляційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці у справі №917/1594/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В., суддів Євсікова О.О., Ходаківської І.П. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.12.2021 апеляційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці у справі №917/1594/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Владимиренко С.В., суддів Євсікова О.О., Корсака В.А. у зв`язку із перебуванням з 13.12.2021 судді Ходаківської І.П., яка входить до складу колегії та не є головуючим (суддею - доповідачем), на лікарняному. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №917/1594/21. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21. 05.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла справа №917/1594/21. 13.01.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду від Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці надійшов оригінал позовної заяви б/н від 08.10.2021 з додатками до неї та копії документів, які надсилались до Господарського суду Полтавської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2021 апеляційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21 залишено без руху. Після усунення апелянтом недоліків, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.02.2022 задоволено клопотання Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21. Розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Учасникам справи надано право подано відзив на апеляційну скаргу, заперечення, пояснення, заяви до 07.03.2022. Акціонерне товариство «Українська залізниця» своїм правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надало, що не є перешкодою для апеляційного перегляду судового рішення, яким в силу ст. 232 ГПК України є ухвала суду. Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції про повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 162 ГПК України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Згідно ч. 3 ст. 56 ГПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи також у разі, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Приймаючи оскаржувану ухвалу суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці подано без підтвердження повноважень представника, який підписав позов, а саме ОСОБА_1 станом на дату підписання позовної заяви. При цьому суд першої інстанції не прийняв надану копію витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на 07.05.2019, зважаючи, що така дата передує даті звернення до суду та відповідно підписання позовної заяви (08.10.2021/11.10.2021). Пункт 1 частини 5 ст. 174 ГПК України містить вичерпний перелік підстав для повернення позову, а саме: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позовну заяву б/н від 08.10.2021 підписано Головою профспілкового комітету Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці ОСОБА_1 На підтвердження повноважень до позову було надано копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 07.05.2020 щодо Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці, в якій зазначено, що керівником профспілки є ОСОБА_1. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Право на суд покриває надзвичайно широке поле різноманітних категорій - воно стосується як інституційних та організаційних аспектів, так і особливостей здійснення окремих судових процедур. Своєрідним механізмом, який дозволяє розуміти, тлумачити та застосовувати Конвенцію є практика Європейського суду з прав людини (далі - Суд), яку він викладає у своїх рішеннях. Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet v. France Суд зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права». Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. У своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (див. Prince Hans-Adam II of Liechtenstein v. Germany). Верховний Суд у своїй постанові від 05.08.2020 у справі №177/1163/16-ц вказав, що при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції. Необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного суду від 17.02.2021 №9901/471/19. Суд апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості/права зобов`язати позивача надати докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала позов, станом на дату його подання до суду. При цьому суд не позбавлений можливості залишити позов без розгляду, якщо позов подано особою, яка не має процесуальної дієздатності; позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано (п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 236 ГПК України). Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення від 08.11.2005 ЄСПЛ «Смірнова проти України»). Таким чином, судом першої інстанції не вірно застосовано приписи п. 1 ч. 5 ст. 174 ГПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч. 3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21 підлягає скасуванню, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи те, що справа передається до розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України не здійснюється. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Вільної профспілки Полтавського загону воєнізованої охорони Південної залізниці на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.11.2021 у справі №917/1594/21 скасувати.

3. Матеріали справи № 917/1594/21 повернути на розгляд до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст.ст. 287, 288, 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 26.04.2022. Головуючий суддя С.В. Владимиренко Судді В.А. Корсак О.О. Євсіков