Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/20588/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20588/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, у якій просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30.06.2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області № 80-5 від 03.10.2019 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту; - визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30.06.2021 про скасування рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області № 81-3 від 10.10.2019 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту; - визнати протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 , без його згоди, шляхом надання Вищій кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі персональні дані ОСОБА_1 ; - зобов`язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури Волинської області утриматися від поширення персональних даних ОСОБА_1 , без його згоди. В частині обґрунтування позовних вимог до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури позивачем зазначено, що оскаржувані рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури прийнято за результатами розгляду скарг особи, права якої жодним чином не порушено, оскільки рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту є актом індивідуальної дії та стосуються виключно прав та інтересів особи, щодо якої вони були прийняті. Обґрунтовуючи позовну заяву в частині вимог до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, позивачем зазначено, що комісією здійснено поширення персональних даних позивача без його згоди шляхом надання Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури кваліфікаційної справи, яка містить у собі персональні дані позивача всупереч вимог Закону України "Про захист персональних даних" та мети обробки персональних даних, згоду на яку надано одночасно із поданням заяви про допуск до складання кваліфікаційного іспиту. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 р. позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 30.06.2021 № VІ-002/2021, від 30.06.2021 № VІ-003/2021. Визнано протиправними дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області щодо поширення персональних даних ОСОБА_1 без його згоди шляхом надання Вищій кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури кваліфікаційної справи ОСОБА_1 , яка містить у собі персональні дані ОСОБА_1 . В іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.02.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження на 02.03.2022. 11.04.2022, під № 11649 від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу. У зв`язку з тим, що розгляд справи 02.03.2022 не відбувся, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2022 призначено розгляд апеляційної скарги на 27.04.2022 у порядку письмового провадження. Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України. Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Волинської області рішенням від 03.10.2019 № 80-5 допущено ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту для набуття права на зайняття адвокатською діяльністю. Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Волинської області прийнято рішення від 10.10.2019 № 81-3, яким затверджено результати складання кваліфікаційного іспиту ОСОБА_1 та видачу йому свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Радою адвокатів Волинської області 15.05.2020 видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1243. Розпорядженням Голови Національної асоціації адвокатів України, Ради адвокатів України ОСОБА_2 від 27.05.2020 № 85 створено робочу групу по вивченню питань, порушених у скаргах окремих адвокатів щодо недотримання процедури допуску та складання кваліфікаційного іспиту, процесу проходження стажування та видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, зокрема, ОСОБА_1 , з метою проведення відповідної перевірки на наявність порушень. Так, пунктом 3 вказаного розпорядження вирішено звернутися до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарною комісії адвокатури щодо надання оцінки питанням, порушеним у скаргах окремих адвокатів, стосовно дотримання процедури допуску та складання кваліфікаційного іспиту, зокрема, позивачем. 11.06.2020 за № 13702 до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури надійшла скарга Голови Робочої групи, Заступника Голови Ради адвокатів України ОСОБА_3 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 03.10.2019 № 80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту. До Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури 11.06.2020 за № 13700 надійшла скарга Голови Робочої групи, Заступника Голови Ради адвокатів України ОСОБА_3 на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області на рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 10.10.2019 № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Листом від 12.06.2020 № 2701 головою Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури ОСОБА_4 на підставі пункту 3.39 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури порушено питання щодо направлення Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Волинської області матеріалів кваліфікаційної справи відносно ОСОБА_1 . Рішенням від 30.06.2021 № VІ-002/2021, Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури скаргу Голови Робочої групи, Заступника Голови Ради адвокатів України ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 03.10.2019 № 80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту. Рішенням Вищої кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури від 30.06.2021 № VІ-003/2021, скаргу Голови Робочої групи, Заступника Голови Ради адвокатів України ОСОБА_3 задоволено. Скасовано рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 10.10.2019 № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту. Позивач, вважаючи протиправними рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарна комісії адвокатури, а також дії Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області щодо направлення кваліфікаційної справи та розголошення персональних даних, звернувся з цим позовом до суду. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного: - рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 03.10.2019 № 80-5 про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту та від 10.10.2019 № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту є актами індивідуальної дії, оскільки не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані приписи; не регулюють певний вид суспільних відносин, а спрямовані на припинення та виникнення конкретних правовідносин; не розраховані на багаторазове застосування, а вичерпують дію своїм виконанням, а тому, скаржник - заступник голови Ради адвокатів України не є та не може бути суб`єктом оскарження вищезазначених рішень, а відтак, у ВКДКА не виникає повноважень на розгляд скарг та, відповідно, прийняття будь-яких рішень за наслідками їх розгляду, окрім як відхилення скарг. Крім того, з моменту допуску позивача до складення кваліфікаційного іспиту рішення про допуск позивача до складення кваліфікаційного іспиту вичерпало свою дію та не підлягало оскарженню, що було додатковою підставою для відхилення скарги; - КДКА Волинської області, надаючи до ВКДКА витребувані матеріали кваліфікаційної справи позивача, на виконання вимог статті 6 Закону України "Про захист персональних даних", зобов`язана була отримати від позивача згоду на обробку його персональних даних, без отримання якої не мала права передавати до ВКДКА персональні дані позивача. За висновками суду, дії КДКА Волинської області щодо поширення персональних даних позивача без його згоди шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи, яка містить у собі персональні дані позивача, не тільки суперечать наведеним вимогам законодавства України, але й порушують його особисті права і інтереси, а тому, є протиправними. Доводи апеляційної скарги: - ВКДКА зазначає про необґрунтованість та невідповідність нормам матеріального права висновків суду першої інстанції щодо неможливості оскарження рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області заступником голови ради адвокатів України»; - суд першої інстанції під час вирішення даного спору не врахував, що перевіривши доводи поданої скарги та матеріали кваліфікаційної справи позивача, ВКДКА обґрунтовано та мотивовано дійшла до висновків, відображених у оскаржуваних рішеннях, хоча суд першої інстанції не дав жодної оцінки суті встановлених під час розгляду скарги обставин; - суд першої інстанції дійшов помилково висновку про те, що заступник голови РАУ Кухар О.І. не був уповноважений розпорядженням голови НААУ, РАУ від 27.05.2020 № 85 на звернення до ВКДКА; - суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволені клопотань (1) про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку із зловживанням процесуальним правами, (2) про залишення позову без розгляду в частині позовних вимог до КДКА Волинської області, (3) клопотання про передачу адміністративної справи на розгляд до іншого адміністративного суду, (4) клопотання про залучення до участі в справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору; (5) клопотання про проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначає Закон України від 05.07.2012 № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Відповідно до норм частини першої статті 6 Закону № 5076-VI, адвокатом може бути фізична особа, яка має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою, має стаж роботи в галузі права не менше двох років, склала кваліфікаційний іспит, пройшла стажування (крім випадків, встановлених цим Законом), склала присягу адвоката України та отримала свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Так, статтею 8 Закону № 5076-VI, передбачено умови допуску до складення кваліфікаційного іспиту, а саме, особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури перевіряє відповідність особи вимогам, установленим частинами першою та другою статті 6 цього Закону. З метою перевірки повноти та достовірності відомостей, повідомлених особою, яка виявила бажання стати адвокатом, і за наявності письмової згоди такої особи кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури, кваліфікаційна палата або визначений нею член палати можуть звертатися із запитами до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об`єднань, що зобов`язані не пізніше десяти робочих днів з дня отримання запиту надати необхідну інформацію. Строк розгляду заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту не повинен перевищувати тридцяти днів з дня її надходження. За результатами розгляду заяви та доданих до неї документів кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури приймає рішення про: 1) допуск особи до кваліфікаційного іспиту; 2) відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту. Особі, яка звернулася із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, повідомляється про прийняте рішення письмово протягом трьох днів з дня його прийняття. У разі прийняття рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту в рішенні кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури в обов`язковому порядку зазначаються причини такої відмови. Рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути оскаржено до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду протягом тридцяти днів з дня його отримання. У силу норм статті 9 Закону № 5076-VI, сам кваліфікаційний іспит є атестуванням особи, яка виявила бажання стати адвокатом. Кваліфікаційний іспит полягає у виявленні теоретичних знань у галузі права, історії адвокатури, адвокатської етики особи, яка виявила бажання стати адвокатом, а також у виявленні рівня її практичних навичок та умінь у застосуванні закону. Організація та проведення кваліфікаційного іспиту здійснюється кваліфікаційною палатою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Порядок складення кваліфікаційних іспитів, методика оцінювання та програма кваліфікаційних іспитів затверджуються Радою адвокатів України. Рада адвокатів України може встановити плату за складення кваліфікаційного іспиту та порядок її внесення. Особі, яка склала кваліфікаційний іспит, протягом десяти днів з дня складення кваліфікаційного іспиту кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури безоплатно видає свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту. Свідоцтво про складення кваліфікаційного іспиту дійсне протягом трьох років з дня складення іспиту. Зразок свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту затверджується Радою адвокатів України. Особа, яка не склала кваліфікаційний іспит, може протягом тридцяти днів з дня отримання рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури оскаржити його до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури або до суду, які можуть залишити оскаржуване рішення без змін, або зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури провести повторний кваліфікаційний іспит у найближчий час проведення таких іспитів. За приписами частини першої статті 36 Закону № 5076-VI, право на звернення до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури із заявою (скаргою) щодо поведінки адвоката, яка може бути підставою для дисциплінарної відповідальності, має кожен, кому відомі факти такої поведінки. Національна асоціація адвокатів України є недержавною некомерційною професійною організацією, яка об`єднує всіх адвокатів України та утворюється з метою забезпечення реалізації завдань адвокатського самоврядування (частина перша стаття 45 Закону №5076-VI). Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури є колегіальним органом, завданням якого є розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури (частина перша статті 52 Закону № 5076-VI). Відповідно до змісту частини четвертої статті 52 Закону № 5076-VI, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури: 1) розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 2) узагальнює дисциплінарну практику кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури; 3) виконує інші функції відповідно до цього Закону. Згідно із частиною п`ятою статті 52 Закону №5076-VI, Вища кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури має право: 1) залишити скаргу без задоволення, а рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури без змін; 2) змінити рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури; 3) скасувати рішення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та ухвалити нове рішення; 4) направити справу для нового розгляду до відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури та зобов`язати кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури вчинити певні дії. За частиною сьомою статті 52 Закону № 5076-VI, рішення Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури може бути оскаржено до суду протягом тридцяти днів з дня його прийняття. Установчим документом Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури є положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури, яке затверджується з`їздом адвокатів України (частина десята статті 52 Закону № 5076-VI). Положення про Вищу кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури затверджено 09.06.2017 рішенням звітно-виборного з`їзду адвокатів України 2017 року. Відповідно до пункту 3.9 Регламенту Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, затвердженого рішенням Ради адвокатів України від 04-05.07.2014 №78, ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги, що відповідає вимогам, які визначені у Положенні про порядок прийняття та розгляду скарг щодо неналежної поведінки адвоката, яка може мати наслідком його дисциплінарну відповідальність, затвердженому рішенням Ради адвокатів України № 120 від 30.08.2014, витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи, у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА. Згідно із пунктом 3.29 Регламенту, порушення строку на оскарження рішення КДКА без поважних причин є підставою для відхилення скарги, про що зазначається в рішенні ВКДКА про залишення скарги без задоволення, а рішення без змін. Відповідно до пункту 3.30 Регламенту, строк на оскарження рішення КДКА, який встановлений статтею 50 Закону №5076-VI, може бути поновлено за рішенням ВКДКА згідно заяви скаржника про поважність причин його пропуску, про що зазначається в протоколі засідання ВКДКА. Згідно пункту 3.36 Регламенту, рішення, постанови ВКДКА викладаються письмово з наведенням мотивів їх прийняття і підписуються головуючим на засіданні ВКДКА та секретарем засідання ВКДКА. Відповідно до статті 1 Положення № 120, це положення розроблено відповідно до Закону №5076-VI, Закону України "Про звернення громадян", Правил адвокатської етики, Регламенту кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону та інших актів законодавства України і Національної асоціації адвокатів України, з метою офіційного тлумачення відповідності поведінки адвокатів вимогам законодавства України про адвокатуру та адвокатську діяльність та етичним стандартам, а також регламентації дисциплінарного провадження стосовно адвокатів. Згідно статті 12 Положення № 120 дисциплінарну справу стосовно адвоката не може бути порушено за заявою (скаргою), що не містить відомостей про наявність ознак дисциплінарного проступку адвоката, а також за анонімною заявою (скаргою). Стаття 14 Положення № 120 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає вимоги до скарги. Згідно із статтею 15 Положення № 120, заява (скарга), оформлена без дотримання вимог статті 14 цього Положення, повертається заявникові (скаржникові) з відповідним роз`ясненням не пізніше десяти днів від дня її надходження. Суть даного спору зводиться до різних поглядів позивача та ВКДКА на можливість оскарження індивідуального акту особами, яких він не стосується. Так, позиція позивача, яку він доводив в позовній заяві, полягає у тому, що у спірних правовідносинах рішення про допуск позивача до складання кваліфікаційного іспиту та про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту і видачу позивачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, може бути оскаржене виключно позивачем (передусім це рішення про відмову). Протилежної позиції притримується ВКДКА, яке вважає, що таке оскарження може здійснити будь-яка особа. У контексті наведеного, слід зазначити, що індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийнятий) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк (пункт дев`ятнадцять частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України). За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. Так, індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; вміщують індивідуальні приписи, в яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі, а свій зовнішній прояв можуть отримувати не лише у письмовій (документальній), але й в усній (вербальній) або ж фізично-діяльнісній (конклюдентній) формах. Акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акта стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується у зв`язку з припиненням існування конкретних правовідносин. Відтак, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим зазначення судом першої інстанції про те, що зважаючи на наведені вище положення Кодексу адміністративного судочинства України та ознаки, властивості нормативно-правового й індивідуального актів, рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області від 03.10.2019 № 80-5 про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту та від 10.10.2019 № 81-3 про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу ОСОБА_1 свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту є актами індивідуальної дії, оскільки не містять загальнообов`язкових правил поведінки, а передбачають індивідуалізовані приписи; не регулюють певний вид суспільних відносин, а спрямовані на припинення та виникнення конкретних правовідносин та не розраховані на багаторазове застосування, а вичерпують дію своїм виконанням. При цьому, також заслуговує на увагу й зазначення судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні щодо суб`єктів оскарження індивідуальних актів, Верховним Судом, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, вироблений сталий підхід, який полягає у наступному. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати), зазвичай, індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Крім того, процесуальний закон вимагає належності особи, яка звернулася до суду з позовом, до суб`єктів правовідносин, у яких застосовується або буде застосовано цей акт. Таке ж правило має застосовуватись і до оскарження правових актів індивідуальної дії. Європейський Суд з прав людини у пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі "Меньшакова проти України" зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута. Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що скарги на рішення про допуск позивача до складення кваліфікаційного іспиту, про затвердження результатів складення кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складення кваліфікаційного іспиту було подано скаржником - заступником Голови Ради адвокатів України - особою, щодо прав та обов`язків якої вказані рішення жодним чином не стосуються, а тому, останній не є та не може бути суб`єктом оскарження вищезазначених рішень, а відтак, у ВКДКА не виникає повноважень на розгляд скарг та, відповідно, прийняття будь-яких рішень за наслідками їх розгляду, окрім як відхилення скарг. Крім того, з моменту допуску позивача до складення кваліфікаційного іспиту рішення про допуск позивача до складення кваліфікаційного іспиту вичерпало свою дію та не підлягало оскарженню, що було додатковою підставою для відхилення скарги. Дійсно, вищенаведені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду щодо оскарження актів індивідуальної дії, висловлені у постановах від 16.10.2018 у справі №9901/415/18 та від 18.12.2018 у справі №9901/657/18, а також у постановах Верховного Суду від 14.12.2020 у справі №640/12695/19, від 31.03.2021 у справі №640/17408/19. Тож, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що процедура допуску до складання кваліфікаційного іспиту передбачає оскарження виключно рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту, що є логічним, оскільки лише вказане рішення може мати негативні наслідки для особи, а Закон № 5076-VI не надає можливість оскарження рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, оскільки будь-якого негативного впливу на права особи воно не має; рішення про допуск до кваліфікаційного іспиту чи відмову у ньому стосується виключно тієї особи, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону; суб`єктом оскарження рішення про відмову в допуску особи до кваліфікаційного іспиту може бути виключно та особа, відносно якої воно прийнято; будь-які інші суб`єкти (треті особи), яких не стосується вказане рішення, не наділені відповідним правом на його оскарження. Колегія суддів вважає неправильним посилання сторони відповідача на норми частини першої статті 36 Закону № 5076-VI, з якої, на думку ВКДКА, випливає право будь-якої особи оскаржувати індивідуальні акти, прийняті регіональними КДКА, оскільки вказана норма стосується лише процедури притягнення адвоката до дисциплінарної відповідальності, а не оскарження індивідуального акту, оскільки за своїми ознаками на те він і індивідуальний акт, щоб не мав розповсюджуватись на широке коло осіб та створювати для них певні обов`язки та наслідки, адже у протилежному б випадку, будь-які рішення підлягали б оскарженню невизначеним колом осіб без наявних на те підстав. У даному ж випадку, відповідач-1, дійсно, допустив реалізацію не передбаченого законодавством права на оскарження рішення про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту суб`єктом, який не наділений правом на їх оскарження, тобто третьою особою, якої такі рішення не стосуються, поновивши строк на їх оскарження, ВКДКА допустила порушення принципу юридичної визначеності, оскільки відсутність умови належного здійснення їх розгляду і дотримання вказаного принципу приводила б до постійного збереження стану невизначеності у цих відносинах через можливість оскарження невизначеним колом осіб таких рішень внаслідок поновлення строків звернення на їх оскарження. Тож, враховуючи встановлені під час розгляду даного спору порушення відповідачем-1 під час прийняття скарг на рішення КДКА Волинської області та, як наслідок, безпідставне та необґрунтоване прийняття оскаржуваних рішень, що є самостійною та достатньою підставою для визнання їх протиправними та скасування, суд першої інстанції мав підстави для таких висновків. Апелянт ВКДКА у скарзі обґрунтовує правомірність свого рішення також шляхом приєднання до апеляційної скарги нового доказу, який не був досліджений судом першої інстанції,, а саме, рішення РАУ № 95 від 10.09.2021 «Про затвердження роз`яснення щодо суб`єктів оскарження рішення КДКА регіону про допуск особи до кваліфікаційного іспиту, рішення КДКА регіону про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу особі свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту», з урахуванням чого, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Водночас, Рішення РАУ № 95 від 10.09.2021 не було покладено в основу оскаржуваних рішень ВКДКА, оскільки такі рішення були ухвалені задовго до затвердження РАУ названих роз`яснень. У частині позовних вимог до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, слід звернути увагу на те, що правовідносини, пов`язані із захистом і обробкою персональних даних на території України регулюються Конституцією України, Законом України "Про захист персональних даних", іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до положень статті 2 Закону України "Про захист персональних даних", персональні дані це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Заява про допуск до складання кваліфікаційного іспиту для отримання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, подана до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області разом із доданими до нею документами та копіями документів, однозначно містять відомості про позивача, як фізичну особу та дозволяють конкретно його ідентифікувати, тобто, містять його персональні дані, зокрема, його анкетні дані, дату народження, адресу його проживання, номер засобу зв`язку. Аналогічно, анкетні дані містять всі інші документи та їх копії, які надані ним до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області разом із заявою про допуск до складання кваліфікаційного іспиту. Згідно із статтею 2 Закону України "Про захист персональних даних", обробка персональних даних це будь-яка дія або сукупність дій, таких як збирання, реєстрація, накопичення, зберігання, адаптування, зміна, поновлення, використання і поширення (розповсюдження, реалізація, передача), знеособлення, знищення персональних даних, у тому числі з використанням інформаційних (автоматизованих) систем. Згода суб`єкта персональних даних - добровільне волевиявлення фізичної особи (за умови її поінформованості) щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки. У той же час, частина перша статті 6 Закону України "Про захист персональних даних", містить загальні вимоги до обробки персональних даних, відповідно до яких мета обробки персональних даних має бути сформульована в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних, та відповідати законодавству про захист персональних даних. У разі зміни визначеної мети обробки персональних даних на нову мету, яка є несумісною з попередньою, для подальшої обробки даних володілець персональних даних повинен отримати згоду суб`єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до зміненої мети, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до приписів частини першої статті 8 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", особа, яка виявила бажання стати адвокатом та відповідає вимогам частин першої та другої статті 6 цього Закону, має право звернутися до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Порядок допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви, затверджуються Радою адвокатів України, а відповідно до пункту 1 Розділу 2 Порядку особа, яка виявила бажання набути статус адвоката, звертається до кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону за місцем проживання із заявою про допуск до складення кваліфікаційного іспиту. Таким чином, єдиною метою надання дозволу на обробку персональних даних, в даному конкретному випадку, яка визначена в законах, інших нормативно-правових актах, положеннях, установчих чи інших документах, які регулюють діяльність володільця персональних даних - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області, в розумінні Закону України "Про захист персональних даних" є отримання допуску до складання кваліфікаційного іспиту, його успішне складання та подальше набуття статусу адвоката. Крім того, враховуючи той факт, що згода на обробку персональних даних відповідно до приписів пункту 1 Розділу 2 Порядку допуску до складення кваліфікаційного іспиту та перелік документів, що додаються до заяви є додатком до заяви про допуск до складення кваліфікаційного іспиту, яка подається особою, що бажає набути статус адвоката, то відповідно й основною метою надання такої згоди є саме допуск, складання самого іспиту і подальше набуття відповідного статусу. Так, метою дозволу на обробку персональних даних позивача, наданих Кваліфікаційно-дисциплінарній комісії адвокатури Волинської області, був допуск позивача до проведення, складання кваліфікаційного іспиту та подальшого набуття статусу адвоката, адже іншої мети, відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про захист персональних даних" закони, інші нормативно-правові акти, положення, установчі чи інші документи, які регулюють діяльність кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури регіону з приводу проведення кваліфікаційного іспиту, не містить. Відповідно до пункту 3.39 Регламенту ВКДКА, ВКДКА протягом десяти днів із дня отримання скарги витребовує матеріали дисциплінарної (кваліфікаційної) справи, у відповідної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури. Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія адвокатури зобов`язана не пізніше десяти календарних днів з дня отримання листа ВКДКА про витребування зазначених матеріалів направити їх до ВКДКА. Таким чином, хоча положення Регламенту ВКДКА й зобов`язують Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону направити витребувані матеріали до ВКДКА, однак такі положення, згідно імперативних вимог частини першої статті 6 Закону України "Про захист персональних даних", не позбавляють Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури регіону, як володільця персональних даних, обов`язку отримати згоду від суб`єкта персональних даних на обробку його даних відповідно до вже зміненої мети, у разі зміни такої мети, на що цілком правильно звернув увагу і суд першої інстанції вирішуючи даний спір. За даних обставин, ВКДКА розпочала розгляд скарги вже на той момент, коли позивач набув статусу адвоката, а тому, розгляд вказаної скарги не був і не міг бути одним з етапів, пов`язаних з набуттям цього статусу, тобто навіть теоретично не міг бути сумісним із досягненням тієї мети, заради досягнення якої позивачем подавалася до КДКА Волинської області заява про допуск його до складання кваліфікаційного іспиту та надавався дозвіл на обробку його персональних даних. Отже, аналізуючи наведені приписи чинного законодавства, КДКА Волинської області, надаючи до ВКДКА витребувані матеріали кваліфікаційної справи позивача, на виконання вимог статті 6 Закону України "Про захист персональних даних", зобов`язана була отримати від позивача згоду на обробку його персональних даних, без отримання якої не мала права передавати до ВКДКА персональні дані позивача. З наведеного, підтверджується правильність та обґрунтованість висновків суду першої інстанції про те, що дії КДКА Волинської області щодо поширення персональних даних позивача без його згоди, а саме, шляхом надання ВКДКА кваліфікаційної справи, яка містить у собі персональні дані позивача, не тільки суперечать наведеним вимогам законодавства України, але й порушують його особисті права і інтереси. Посилання апелянта на пункти 2.3.2, 2.3.5, 2.3.6, 2.3.26, 2.3.36, 2.3.37 статуту Національної асоціації адвокатів України, як на підставу представництва ОСОБА_3 . РАУ, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки перелічені пункти статуту не наділяють ні РАУ, ні НААУ правом оскарження рішення КДКА регіону та не регулюють спірні правовідносини. До того ж, як стверджує сам апелянт, ОСОБА_3 подаючи скарги представляв інтереси загальнодержавного органу адвокатського самоврядування - Ради адвокатів України, а не НААУ. До апеляційної скарги також додано клопотання апелянта про залишення позову без розгляду в частині вимог до КДКА Волинської області, з визнанням факту зловживання позивачем зловживанням процесуальними правами, клопотання про залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - Національну асоціацію адвокатів України в особі Ради адвокатів України, заступника голови Ради адвокатів України Кухаря О.І.; клопотання про витребування доказів у справі - копію матеріалів кваліфікаційної справи позивача. Дослідивши зміст та суть вказаних клопотань, перевіривши норми, що покладені в основу їх мотивування, а також їх обґрунтованість, колегія суддів зазначає таке. Щодо клопотання про залучення третіх осіб колегія суддів відзначає, що апелянт просить залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Раду адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України, а також заступника Голови Ради адвокатів України Кухара Олексія Івановича. Клопотання вмотивовано тим, що в процесі судового розгляду будуть вирішуватись питання наявності чи відсутності повноважень Ради адвокатів України звертатись до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури зі скаргами на рішення регіональних кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури. Відповідно до норм частин першої та другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, треті особи, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, можуть вступити у справу до закінчення підготовчого провадження або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, пред`явивши позов до однієї або декількох сторін. Задоволення позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, розгляд адміністративної справи за клопотанням учасника справи починається спочатку. Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права, свободи, інтереси або обов`язки. Вони можуть бути залучені до участі у справі також за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов`язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Вступ третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, не має наслідком розгляд адміністративної справи спочатку. Як слідує з матеріалів справи, спірні правовідносини у даній справі виникли у зв`язку із прийняттям відповідачем-1 індивідуальних актів стосовно позивача, а також у зв`язку із наданням Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури Волинської області Вищій кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури кваліфікаційної справи позивача, яка містить у собі його персональні дані, а тому, оскаржувані дії та рішення зачіпають права та інтереси виключно позивача і жодним чином не впливають на права та інтереси Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України чи заступника Голови Ради адвокатів України Кухара Олексія Івановича. Стосовно пояснень відповідача-1, що оскаржувані рішення прийнято за результатом розгляду скарги заступника Голови Ради адвокатів України Кухара Олексія Івановича, і внаслідок скасування вказаних рішень за результатом розгляду цієї справи будуть порушені права цієї особи, як скаржника, колегія суддів наголошує на тому, що нормами статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України, чітко визначено критерії вступу до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, а саме: коли права, свободи чи інтереси такої особи зачіпаються. Водночас, в даному ж випадку, рішення суду у цій справі не впливає на права, свободи та інтереси заступника Голови Ради адвокатів України Кухара Олексія Івановича, а повноваження Ради адвокатів України визначаються Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та Положенням про Раду адвокатів України, а дотримання/недотримання Радою адвокатів України цих норм не є предметом розгляду даної справи. ВКДКА не наведено доводів про те, як рішення суду у цій справі, де суд здійснює оцінку правомірності індивідуального акту, створить наслідки для правовідносин між позивачем та НААУ, або позивачем та ОСОБА_3 . Тож, оскаржувані дії та рішення зачіпають права та інтереси виключно позивача і жодним чином не впливають на права та інтереси Ради адвокатів України в особі Національної асоціації адвокатів України чи заступника Голови Ради адвокатів України Кухаря Олексія Івановича, що свідчить про наявність підстав для відмови у задоволенні вказаного клопотання. Стосовно клопотань про залишення позовної заяви без розгляду слід зазначити наступне. Як зазначає апелянт, подаючи даний позов, позивач обґрунтував свої позовні вимоги на доказах, які мають штучний характер, до того ж позивач пропустив шестимісячний строк звернення до суду із позовною заявою в частині вимог до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області щодо направлення кваліфікаційної справи та поширення персональних даних позивача. Оскільки про факт направлення вказаним відповідачем кваліфікаційної справи позивача до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури було відомо раніше, тому позивачем не було дотримано строк звернення до суду. У силу вимог частин першої, другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно із частиною третьою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Враховуючи, що Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія Волинської області листом від 13.07.2021 № 56/21 надала відповідь на адвокатський запит від 09.07.2021 щодо надання інформації про передачу персональних даних та повідомила про те, що 05.11.2020 надіслано матеріали кваліфікаційної справи стосовно позивача до Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, вказане свідчить про дотримання позивачем строку звернення до суду. Щодо зловживання позивачем процесуальними правами, саме статтею 45 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. З урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи, або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) узгодження умов примирення, спрямованих на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі. У даному випадку, ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на затягування розгляду справи, створення перешкод іншим учасникам процесу. Слід враховувати, що наведений у частині другій статті 45 Кодексу адміністративного судочинства України, перелік дій, що можуть бути визнані судом зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним, суд може визнати таким зловживанням також інші дії, які мають відповідну спрямованість і характер. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом. У той же час, сама по собі незгода апелянта з даним позовом та правовою позицією однієї із сторін, не може свідчити про безпідставність позовних вимог та наявність у діях позивача ознак зловживання правами, оскільки посилання апелянта ґрунтується виключно на суб`єктивних та оціночних твердженнях та не підтверджується очевидними та беззаперечними доказами та зводяться до незгоди відповідача з позовними вимогами. Оскільки факт зловживання процесуальними правами апелянтом не доведено, а тому слід відмовити у задоволенні вказаного клопотання. Щодо клопотання про витребування доказів, колегія суддів наголошує, що апелянт просить витребувати у Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області копії матеріалів кваліфікаційної справи відносно позивача та зазначає, що оскаржувані у цій справі рішення приймались на підставі та з урахуванням документів, що містяться у матеріалах кваліфікаційної справи, а тому, їх дослідження необхідне для правильного та всебічного вирішення справи. Водночас, слід наголосити на тому, що підставою позову є те, що оскаржувані у цій справі рішення, якими скасовано рішення про затвердження результатів кваліфікаційного іспиту та про видачу свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, були прийняті за наслідком розгляду скарги особи, яка не може бути суб`єктом оскарження, а отже, у відповідача-1 не було підстав для розгляду такої скарги, а обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач жодним чином не посилається на неправильне дослідження відповідачем-1 матеріалів кваліфікаційної справи. У задоволенні даного клопотання апелянта слід відмовити. Підсумовуючи, колегія суддів зазначає, що позивачем були вчинені всі залежні від нього дії щодо отримання статусу адвоката, у тому числі складено кваліфікаційний іспит та отримано відповідне свідоцтво. Станом на час складення позивачем іспиту КДКА Волинської області була уповноваженим органом на видачу свідоцтв про складання кваліфікаційного іспиту адвокатами. На момент отримання позивачем свідоцтва про складання кваліфікаційного іспиту, підстави вважати цей документ недійсним були відсутні. Тож, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, за наслідком апеляційного розгляду, колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Вищої кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 листопада 2021 р. - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.М. Ганечко Судді В.В. Кузьменко Я.М. Василенко