Постанова 4822 № 727/8116/21

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 квітня 2022 року м. Чернівці Справа № 727/8116/21 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанська Н.К., Владичан А.І. секретар: Собчук І.Ю., позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відповідач: ОСОБА_4 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2022 року, ухваленого під головуванням судді Танасійчук Н.М., повний текст рішення виготовлено 25 лютого 2022 року, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року позивачі звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4 , в якому просили стягнути на свою користь з відповідача матеріальну шкоду в розмірі 62 821 грн, а також на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 10000 грн та понесені судові витрати (а.с.2-5). В обґрунтування позову вказували, що позивачі є співвласниками квартири по АДРЕСА_1 , а відповідач є власником квартири по АДРЕСА_2 . 27 червня 2021 року мало місце залиття квартири позивачів. Як встановлено Актом про залиття квартири від 29.06.2021 року, причиною залиття квартири стало вихід з ладу квартирної розводки ХВП з металопластикових труб в квартирі АДРЕСА_3 . Відповідно до висновку експерта №160 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи від 20 липня 2021 року, виконаного судовим експертом Ощипко О.О., розмір матеріальної (майнової) шкоди завданої у наслідок залиття квартири АДРЕСА_4 становить 47 231 грн. Також, під час залиття квартири було пошкоджено шафу-купе вартістю 9500 грн та стіл кутовий вартістю 6500 грн. Крім іншого, позивач ОСОБА_2 , який проживає в квартирі зі своєю сім`єю, проводив там ремонтні роботи до залиття, зазнав моральних страждань Провадження №22-ц/822/349/22 внаслідок дій відповідача, які виразились у хвилюваннях, незручностях в побуті, душевних стражданнях, проживання сім`ї в атмосфері підвищеної вологості, що завдало негативних емоцій, переживань та відобразилось на його звичайному ритмі життя. На підставі наведеного просили позовні вимоги задовольнити. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 матеріальну шкоду в сумі 62 821 грн. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 3 000 грн, витрати на проведення будівельно - технічної експертизи в розмірі 2 940 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду ОСОБА_5 , яка діє в інтересах відповідача, подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що акт про залиття квартири від 29.06.2021 року відповідає вимогам, що встановлені чинним законодавством, оскільки в наданому суду акті відсутні: дані про власника квартири, що зазнала шкоди, а міститься лише номер квартири і будинку, найменування вулиці; характер залиття та його причини; не містить обсягів необхідного ремонту приміщень квартири при зазначені переліку пошкоджень унаслідок залиття речей та орієнтовної вартості завданої шкоди; відсутні дані про власника квартири, з якої здійснено затоплення; при огляді відсутній інженер виконавця послуг. Вказує, що судом не встановлено причину прориву труби, та такого відображення не містить акт про залиття квартири, а між актом і висновком експерта наявні відмінності щодо завданих пошкоджень, на що суд уваги не звернув. Крім того, експертом не виявлено жодних ознак того, що саме у відповідача вийшла з ладу квартирна розводка та відбулося затоплення квартири позивачів. Також, апелянт вважає, що довідка, надана приватним підприємцем ОСОБА_6 від 15.07.2021 року щодо вартості меблів, є неналежним доказом, оскільки в матеріалах справи відсутні докази зайняття останнім підприємницькою діяльністю з реалізації меблів. Зазначає, що позивачем не доведено завдання йому моральної шкоди з боку відповідача, та стверджує про порушення судом норм процесуального права при відкритті провадження, оскільки позивачем не в повному обсязі було сплачено судовий збір. У відзиві на апеляційну скаргу сторона позивача вважає апеляційну скаргу безпідставною, а тому просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ч.1 ст.7 ЦПК України розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачений ч.13 ст.7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Оскільки колегією суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні), а копія судового рішення у такому разі надсилається в порядку передбаченому ч.5 ст.272 ЦПК України. Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходи з того, що позивачами доведено факт залиття їх квартири, причину та розмір завданої шкоди майну позивача, що підтверджується наявними у справі доказами, зокрема, актом про залиття (аварію), висновком №160 будівельно-технічної експертизи, вартість пошкоджених меблів згідно довідки/, наданої приватним підприємцем, які мають бути покладені на відповідача ОСОБА_4 як власника квартири, а відповідач, в свою чергу, не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачів та не надав інших доказів щодо розміру спричиненої позивачам майнової шкоди. Крім того, задовольняючи частково моральну шкоду у розмірі 3000 грн суд першої інстанції виходив з обставин справи, тривалості часу, протягом якого позивач ОСОБА_2 вживав заходів для відновлення своїх порушених прав, що призвело до вимушених змін його звичного способу життя. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду та вважає, що рішення наведеним вище вимогам закону відповідає. Обставини справи щодо належності позивачам на праві спільної сумісної власності квартири АДРЕСА_4 , належності відповідачу на праві приватної власності квартири АДРЕСА_5 сторонами визнається та не спростовується (а.с.7-10, 46-47). З матеріалів справи вбачається, що згідно копії акту ПП «Ремжитлосервіс» про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) від 29.06.2021 року вбачається, що 27.06.2021 року в квартирі АДРЕСА_4 сталося залиття (частково підвісної стелі в спальні та дитячій кімнаті, стіни в дитячій кімнаті розміром 7 кв.м.) через вихід з ладу квартирної розводки ХВП з металопластикових труб в квартирі АДРЕСА_3 , обстеження було проведено 28.06.2021 року, акт підписано членами комісії ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , співвласником квартири АДРЕСА_6 , власник квартири АДРЕСА_3 від підпису відмовився (а.с.36). З висновку експерта №160 від 20.07.2021 року за результатами проведення будівельно-технічної експертизи вбачається, що: 1.Експерту не надалося можливим достовірно встановити причину залиття приміщень квартири АДРЕСА_4 , яке сталося 27.06.2021 року, проте з огляду на інформацію, зазначену в «Акті про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) складеному працівниками ПП «Ремжитлосервіс» від 29.06.2021 року, копію якого експерту було надано для дослідження, ймовірною причиною залиття квартири АДРЕСА_6 , вихід з ладу (пошкодження) квартирної розводки ХВП з металопластикових труб в квартирі АДРЕСА_3 ;

2. Розмір матеріальної (майнової) шкоди, завданої унаслідок залиття квартири АДРЕСА_4 , визначений станом на час проведення експертизи, з урахуванням опосередкованих цін на будівельні матеріали дорівнює вартості ремонтно-будівельних робіт, які необхідно провести в приміщеннях даної квартири для усунення наслідків її залиття, що сталося 27.06.2021 року, становить 47 321 грн (а.с.11-37). Вартість експертизи склала 2940 грн, що підтверджується рахунком №72 від 06.07.2021 року та квитанцією №34 від 07.07.2021 року (а.с.41). Прорахунком ФОП ОСОБА_6 від 15.07.2021 року визначено вартість шафи купе Д.Ш.В. (матеріал ДСП), розміром 2500х1800х600 9000 грн та стола кутового Д.Ш.В. (матеріал ДСП), розміром 1400х1200х750 6500 грн (а.с.38). Крім того, в матеріалах справи наявні фотознімки, на яких вбачаються пошкодження, завдані залиттям квартири позивачів, а саме зіпсовані шпалери, стеля, стіни, підлогове покриття, меблі та інші речі (а.с.55-60). За приписами ч.ч.1, 2 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Згідно з ч.1 ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.320 ЦК України). Частиною 3 ст.386 ЦК України передбачено право власника, права якого порушені, на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Частиною 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Виходячи із визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. У випадку доведеності факту заподіяння шкоди потерпілому, відповідно до ст.1192 ЦК України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому, такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою. Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. У цій справі спір між сторонами виник стосовно відшкодування шкоди, завданої позивачам пошкодженням їх майна через залиття квартири з вини відповідача, яке сталося 27.06.2021 року, а правильність встановлення судом наведеної обставини учасниками справи не оспорюється. Зі змісту апеляційної скарги вбачається, що відповідач не погоджується з висновком суду про те, що це залиття сталося саме з його вини, вважає, що докази цього відсутні, оскільки між пошкодженнями, вказаними в акті, та висновку експертизі наявна розбіжність. Вважаючи доведеною вину відповідача у заподіянні позивачам майнової шкоди суд першої інстанції посилався у рішенні на акт про залиття (аварії), що трапилося через вихід з ладу квартирної розводки ХВП з металопластикових труб в квартирі АДРЕСА_3 , який складений представниками ПП «Ремжитлосервіс», підписаний членами комісії, співвласником квартири АДРЕСА_6 , співвласник квартири АДРЕСА_3 відмовився від підпису, та на висновок експерта за результатами проведення будівельно-технічної експертизи №160 від 20.07.2021 року. В силу ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Положеннями ст.89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Перевіряючи правильність встановлення судом першої інстанції обставин, що мають значення для цієї справи, які суд вважав доведеними, колегія суддів апеляційного суду враховує таке. Відповідно до пункту 2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року №76 (далі - Правила), передбачено, що заявки на несправність інженерного обладнання або конструкцій повинні розглядатися в день їх надходження. У разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, зразок якого із переліком необхідних для такого акта відомостей встановлено у додатку 4 до Правил. Зокрема, в акті про залиття, аварію, що трапилась на системі центрального опалення, гарячого водопостачання (або холодного водопостачання) повинно бути зазначено: склад комісії, що трапилось і які наслідки (що залито, які обсяги робіт, які ушкодження, які речі ушкоджено), причини залиття, висновки і рекомендації комісії (надаються висновки про те, що необхідно зробити, хто заподіяв шкоду тощо). Акт підписується членами комісії, а з його змістом ознайомлюються мешканці квартир під підпис. Отже, законодавством чітко визначено, що факт залиття, його причина та обсяг пошкоджень мають фіксуватись у складеному акті комісійного обстеження приміщення, у якому відбулось залиття. Саме такий акт і є відповідним (належним, допустимим, достовірним) доказом, на підставі якого відбувається розрахунок матеріальної шкоди вартості відновлювального ремонту. Суд першої інстанції дав правильну оцінку акту про залиття (аварію) від 29.06.2021 року, складеному комісією в складі техніка, майстра по п/р та сл.сантехніка, які підписали цей акт і які встановили, що залиття квартири АДРЕСА_6 , сталося з квартири АДРЕСА_3 через вихід з ладу квартирної розводки ХВП з металопластикових труб в квартирі АДРЕСА_3 . Крім того, комісія також вказала, що у квартирі АДРЕСА_6 частково залита підвісна стеля в спальні та дитячій кімнаті, залита стіна в дитячій кімнаті, отже даний акт відповідає вимогам Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року №76, і є належним доказом. За наведеного доводи апелянта щодо невідповідності акту вимогам до нього є безпідставними, а також відсутні докази того, що акт складений у відсутності відповідача, оскільки останній відмовився від підпису. Також, колегія суддів не бере до уваги посилання апелянта на відсутність в акті орієнтовної вартості шкоди та обсягів необхідного ремонту в залитій квартирі, оскілки представники ПП «Ремжитлосервіс» не є спеціалістами у вказаній галузі, а такі відомості містяться у висновку експерта. Крім того, на спростування наведених доводів відповідач не був позбавлений можливості провести повторний чи комісійний огляд своєї квартири та квартири позивачів, подати інший розрахунок вартості завданої шкоди та вартості пошкоджених меблів, однак таким правом не скористався. Що стосується доводів апелянта про те, що експертом не виявлено жодних ознак того, що саме у відповідача вийшла з ладу квартирна розводка та відбулося затоплення квартири позивачів, то колегія суддів відмічає, що в тексті експертизи зазначено «...що з часу виникнення пошкоджень водоносних систем пройшов час достатній для їх заміни та ремонту…», а тому з посиланням на акт про залиття дійшов висновку, що ймовірною причиною залиття квартири АДРЕСА_6 є вихід з ладу (пошкодження) квартирної розводки ХВП з металопластикових труб в квартирі АДРЕСА_3 …» . Відповідач не спростував належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири позивачів, інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди до суду не надав, хоча це є його процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене є обґрунтованим та правильним висновок суду першої інстанції про доведеність позивачем складу деліктних правовідносин сторін та покладення на відповідача, який відповідальний за стан інженерних мереж у його квартирі та їх експлуатацію, обов`язку з відшкодування завданої ним позивачу майнової шкоди. Щодо стягнення на користь позивача розміру моральної шкоди, колегія суддів виходить з наступного. Так, ст.23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Відповідно до вимог ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п.п.3, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року №4 під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. В силу п.9 наведеної Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині відшкодування моральної шкоди позивач вказував, що псування майна в результаті залиття квартири викликало в нього душевні переживання і хвилювання, проживання його сім`ї в умовах підвищеної вологості, які також виразились в незручностях у побуті, порушенні звичного способу життя, оскільки перед залиттям ним було завершено ремонтні роботи, в які вкладено значні грошові кошти. Визначаючи розмір моральної шкоди, заподіяної позивачу діями відповідача, колегія суддів вважає, що залиття квартири АДРЕСА_6 завдало ОСОБА_2 негативних емоцій та переживань щодо пошкодження майна та неможливості нормального користування житловим приміщенням, що призвело до душевних страждань, порушення його звичного способу життя, а тому погоджується з висновком суду першої інстанції щодо визначення розміру такої шкоди у 3000 грн. Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції в порушення вимог ст.177 ЦПК України було відкрито провадження у цій справі без сплати судового збору в належному обсязі є безпідставними та спростовується квитанціями №0.0.2242895355.1 від 24.08.2021 року на суму 908 грн та №0.0.2242896112.1 від 24.08.2021 року на суму 2270 грн (а.с.1). Інші наведені в апеляційній скарзі посилання висновків суду не спростовують, на законність рішення суду першої інстанції не впливають. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 17 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий підпис /Лисак І.Н./ Судді підписи /Височанська Н.К., Владичан А.І./