Постанова Черкаський апеляційний суд № 701/1019/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 квітня 2022 року справа № 701/1019/21 провадження № 22-ц/821/479/22 категорія: 310020000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І. суддів: Бородійчука В. Г., Нерушак Л. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини яка продовжує навчання, у складі головуючого судді Костенка А. І., в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом вищенаведеного змісту. В обґрунтування заявлених вимог позивачка зазначила, що вона є здобувачем освіти в Коледжі економіки і управління Приватного закладу вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова», за спеціальністю 081 «Право», за освітнім ступенем фаховий молодший бакалавр. Тривалість її навчання становить до 10 липня 2023 року. У зв`язку з денною формою навчанням у позивачки відсутня можливість влаштуватися на роботу, щоб самостійно отримувати заробіток. На даний час вона проживає з матір`ю ОСОБА_3 , що підтверджується витягом про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 6120/05-17 від 21 жовтня 2021 року. Розмір допомоги матері є незначним у зв`язку з безробіттям останньої. Відповідач ОСОБА_2 являється батьком позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується Свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 від 24 жовтня 2003 року виданим виконавчим комітетом Подібнянської сільської ради Маньківського району Черкаської області. До досягнення повноліття відповідач сплачував аліменти на утримання ОСОБА_1 на користь її матері. Позивачка вказує, що їй не відомо про офіційне працевлаштування відповідача та перебування на його утриманні інших осіб. Водночас, вона у зв`язку з продовженням навчання потребує матеріальної допомоги тоді як в добровільному порядку між нею та відповідачем, як батьком у якого виникає обов`язок, щодо її утриманні на підставі ст. 199 СК України, домовленості не досягнуто. Враховуючи наведені обставини ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на період її навчання в розмірі 1/4 частина всіх видів заробітку, але не більше ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2021 року в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, відмовлено. Рішення мотивовано тим, що позивачкою не доведено ті обставини на які вона посилається як на підставу заявлених позовних вимог, зокрема можливість відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 31 січня 2021 року, ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права, порушила питання про скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення заявлених нею позовних вимог. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Подана скарга мотивована тим, що місцевий суд, відмовляючи у задоволенні заявленого нею позову, прийшов до помилкового висновку про відсутність доказів матеріальної можливості відповідача надавати допомогу на утримання позивачки ОСОБА_1 , оскільки, за переконанням останньої, він являється заможною людиною і до досягнення нею повноліття виконував обов`язок щодо сплати аліментів на її утримання. Скаржниця зазначила, що відповідач працює без офіційної реєстрації, у зв`язку з чим відсутні відомості про його доходи. Однак, ОСОБА_2 перебуває у шлюбі з ОСОБА_4 на яку зареєстровано все їхнє спільне майно, зокрема квартири, земельні ділянки та житлові будинки в м. Києві, м. Броварах Київської області та с. Подібна Маньківського району Черкаської області, а тому вона переконана, що ОСОБА_2 має можливість надавати їй матеріальну допомогу, однак свої доходи він не декларує. Крім того, подана скарга містить клопотання про приєднання до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витребування у відповідача свідоцтва про шлюб його з ОСОБА_4 , для приєднання до матеріалів справи в якості доказу. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 04 лютого 2022 року відкрито апеляційне провадження у даній справі. Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 18 квітня 2022 року розгляд апеляційної скарги призначено на 27 квітня 2022 року на 16:00 год. в порядку письмового провадження без повідомленням учасників справи. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції Матеріалами справи встановлено, що позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є дочкою ОСОБА_2 , що стверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 24 жовтня 2003 року виданим виконавчим комітетом Подібнянської сільської ради Маньківського району Черкаської області (а. с. 6). Згідно витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб № 6120/05-17 від 21 жовтня 2021 року, ОСОБА_1 проживає з матір`ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 (а. с. 7). З довідки виданої «Східноєвропейським Університетом імені Рауфа Аблязова» № 225 від 26 жовтня 2021 року вбачається, що ОСОБА_1 навчається на 2 курсі денного відділення Коледжу економіки і управління Приватного закладу вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» (а. с. 8).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду із ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду у порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Виходячи з положень ч. 13 ст. 7, ч. 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, враховуючи, що справа стосується стягнення аліментів, суд проводить розгляд справи без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону рішення суду повністю відповідає. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (ст. 199, 200, 201 СК України). Відповідно до ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Статтею 199 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання. Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу; право на утримання припиняється у разі припинення навчання; право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Стягнення аліментів на утримання повнолітніх дочки, сина, які продовжують навчання, є одним із способів захисту їх інтересів, забезпечення одержання ними освіти, оскільки у період навчання вони не мають самостійного заробітку та коштів для забезпечення достатнього життєвого рівня, у зв`язку з цим обов`язок по їх утриманню на період навчання, але не більше ніж до досягнення ними двадцяти трьох років, покладається на їх батьків за умови, що батьки спроможні надавати таку допомогу. Згідно зі ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у ст. 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При розгляді справ даної категорії позивач, як здобувач освіти повинен довести наявність потреби в матеріальній допомозі та її розмір, а відповідач - неможливість надання такої допомоги або можливість надання у меншому розмірі, ніж вимагає позивач. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції обґрунтовано виходив з відсутності доказів щодо можливості відповідача надавати допомогу на утримання своєї повнолітньої дочки яка продовжує навчання. Апеляційний суд погоджуючись з наведеним висновком місцевого суду та окремо зазначає, що матеріали справи також не містять доказів які б доводили факт наявності потреби в матеріальній допомозі зв`язку з навчанням. Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом, зазначила, що фактичне місце проживання відповідача їй не відоме, в якості зареєстрованого місця проживання вказала адресу: АДРЕСА_2 . До позовної заяви додала: копію паспорта, вигягу з ЄДР щодо реєстрації місця проживання та ідентифікаційного номера позивачки; копію свідоцтва про народження позивачки; витяг про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб; довідку з навчального закладу про навчання позивачки (а. с. 1-2). Згідно відповіді виконавчого комітету Броварської міської ради Броварського району Київської області від 11.11.2021, даної на запит суду, ОСОБА_2 зареєстрованим в реєстрі територіальної громади не значиться (а. с. 11). Судом першої інстанції встановлено, що відповідач у справі є батьком позивачки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка досягла повноліття та продовжує навчання на 2 курсі денного відділення Коледжу економіки і управління Приватного закладу вищої освіти «Східноєвропейський університет імені Рауфа Аблязова» за спеціальністю 081 «Право», за освітнім ступенем фаховий молодший бакалавр, тривалість якого становить до 10 липня 2023 року. ОСОБА_1 проживає з матір`ю ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 . В свою чергу, виявлення бажання на отримання матеріальної допомоги у зв`язку з продовженням навчанням є правом повнолітньої дочки (сина) або одного з батьків, з якими вона (він) проживають, яке нерозривно пов`язано з обов`язковою умовою можливості відповідача надавати таку допомогу і така умова оцінюється судом у сукупності з іншими обставинами, що мають істотне значення для вирішення спору. Тобто на відміну від аліментів на неповнолітню дитину, при стягненні аліментів на дитину, яка досягла повноліття, необхідно враховувати, чи має батько можливість надання такого утримання та чи повнолітні дочка, син, що продовжують навчання, у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги. При цьому, слід зазначити, що лише та обставина, що на батьків покладено обов`язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог. Водночас, сімейне законодавство України ґрунтується на принципі рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону надавати матеріальну допомогу повнолітньому сину чи доньці, які продовжують навчання, зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким з них проживає їх дитина. В аспекті наведених правових норм та досліджених доказів, наданих позивачкою при зверненні до суду з даним позовом, судова колегія зазначає, що матеріали справи не містять тих доказів які є обов`язковими для врахування судом при вирішенні питання щодо присудження аліментів, на повнолітню дочку, що продовжує навчання. Зокрема, матеріали справи не містять даних про вартість освітніх послуг, їх понесення безпосередньо позивачкою чи тим з батьків з ким вона проживає, продовжуючи навчання після досягнення повноліття. Відсутні дані про матеріальний стан як позивачки так і відповідача, як потенційного платника аліментів, а також перебування на його утриманні непрацездатних осіб, що в сукупності не дає можливості об`єктивної оцінки, як наявності потреби в матеріальній допомозі позивачки так і матеріальної спроможності відповідача утримувати себе та свою повнолітньої дочку на період її навчання до досягнення відповідного віку. Слід зазначити, що ініціюючи позов, ОСОБА_1 не довела існування всіх юридичних факторів, які у своїй сукупності надають право стягувати на її користь аліменти на підставі ст. 199 СК України, що є її процесуальним обов`язком, виходячи з приписів ст. 175 ЦПК України. Водночас, позивачкою не скеровувалися до місцевого суду клопотання про витребування доказів які б стосувалися предмета доказування з посиланням на неможливість їх самостійного подання. В той же час, аргументуючи як необхідний елемент доказової бази майнового стану відповідача ОСОБА_2 , безпосередньо у змісті апеляційної скарги, скаржницею ОСОБА_1 заявлено клопотання про витребування у відповідача свідоцтва про шлюб з ОСОБА_4 та приєднання до матеріалів справи інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відповідно до змісту якого, ОСОБА_4 є власником нерухомого майна, що набуте в шлюбі з ОСОБА_2 . Судова колегія зазначає, що відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що встановлено вимогою ч. 2 ст. 77 ЦПК України. Проте, докази про які просить витребувати на стадії апеляційного перегляду позивачка, а саме свідоцтво про шлюб її батька з ОСОБА_4 , не стосуються предмета доказування у вказаній цивільній справі. А тому приведене клопотання не підлягає до задоволення. Щодо приєднання до матеріалів справи та дослідження додатково поданих доказів, наведених вище, то судова колегія виходить з того, що відповідно до ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Враховуючи, що скаржницею не надано до суду докази неможливості подання вказаних документів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від неї, долучені до апеляційної скарги докази не підлягають прийняттю та дослідженню апеляційним судом. Щодо доводів апеляційної скарги в цілому, то фактично вони дублюють аргументи наведені в змісті позовної заяви, яким в ході судового розгляду місцевим судом надана відповідна оцінка викладена в оскаржуваному рішенні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи та ґрунтується на наявних у справі доказах, є таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 28 грудня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 27 квітня 2022 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: В. Г. Бородійчук Л. В. Нерушак