Постанова 4814 № 551/1203/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 551/1203/19 Номер провадження 22-ц/814/143/22Головуючий у 1-й інстанції Вергун Н. В. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2022 року м.Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий суддя Пилипчук Л.І., судді Абрамов П.С., Кривчун Т.О., секретар Міщенко Я.О., з участю представника позивача ОСОБА_1 адвоката Салашного М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Салашним Михайлом Олексійовичем, на рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року, постановлене суддею Вергун Н.В. (повний текст складено 11 жовтня 2021 року), по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Головного територіального управління юстиції в Полтавській області Святецька Ірина Вікторівна, Шевченківський районний у місті Полтаві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), про визнання шлюбу недійсним, в с т а н о в и в: 19.11.2019 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися в суд із указаним позовом. В обґрунтування підстав позову зазначають, що їх батько ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 внаслідок тяжкого та тривалого онкологічного захворювання. Звернувшись до відділу ДРАЦС для отримання свідоцтва про смерть, їм стало відомо, що 04.07.2019, у приміщенні Полтавської обласної клінічної лікарні ім. М.В. Скліфосовського, батько уклав шлюб зі ОСОБА_3 . Вважають цей шлюб фіктивним, оскільки під час здійснення його реєстрації їх батько приймав психотропні та сильнодіючі знеболювальні засоби, а тому не міг повністю усвідомлювати значення своїх дій, а ОСОБА_3 , яка здійснювала догляд за ним та була обізнана про стан його здоров`я, скористалася безпорадним станом, уклала із ним шлюб. Як на підтвердження фіктивності шлюбу позивачі вказують на його нетривалість (10 днів), відсутність спільного бюджету та побуту, а також те, що ОСОБА_3 , яка не приймала участі у похованні, 03.09.2019 звернулася до приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ГТУЮ у Полтавській області Святецької І.В. із заявою про прийняття спадщини. Із наведених підстав, з метою захисту порушеного права, просять визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований Шевченківським районним у м.Полтаві відділом ДРАЦС ГТУЮ у Полтавській області 04.07.2019, із дня його укладення. Рішенням Шишацького районного суду Полтавської області від 04.10.2021 у задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним відмовлено. Стягнуто у солідарному порядку із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Рішення районного суду вмотивовано тим, що позивачами не надано належних і допустимих доказів наявності у ОСОБА_4 дефекту волі під час укладення шлюбу, а оскільки надані докази не підтвердили абсолютну неспроможність останнього усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними в зазначений час, відсутніми є підстави для задоволення позову. При вирішенні питання розподілу судових витрат, районний суд керувався положеннями ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, постановивши до стягнення з позивачів на користь відповідачки, в солідарному порядку, документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн. Позивачем ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Салашний М.О., подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення районного суду та ухвалити нове, яким позов задовольнити. Зазначає, що спірні правовідносини врегульовано главою 5 СК України, що виключає підстави застосування положень ЦК України (ст.251), а також висновків Верховного Суду, викладених у справах №327/830/17-ц від 13.05.2019, №234/9293/14-ц від 22.05.2019, №495/538/16-ц від 06.02.2020, які стосується визнання правочинів недійсними. Просить застосувати висновки Верховного Суду, сформовані у справах №753/19641/16 від 17.10.2018, №404/8982/14-ц від 10.06.2020. Посилаючись на акт судово-психіатричної експертизи №361 від 22.09.2020, складений комісією амбулаторної судово-психіатричної експертизи КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги ПОР», як належний доказ, вважає доведеним факт, що станом на 04.07.2019 ОСОБА_4 страждав психічним розладом у вигляді вираженого астенічного розладу органічного походження, який впливав на його здатність розуміти сутність та фактичний характер явищ і подій, прогнозувати свої дії та їх наслідки, а тому згоду, яку він надав на укладення шлюбу із ОСОБА_3 , не можна вважати вільною. При цьому відповідач не спростувала висновків судово-психіатричної експертизи, а районний суд безпідставно його не врахував. Вважає, що показання допитаних судом свідків одержані з порушенням порядку, встановленого законом, оскільки клопотання про їх допит заявлено відповідачем після закриття підготовчого засідання, а тому їх показання є недопустимими доказами. Крім того, в якості свідків були допитані не спеціалісти, а технічні працівники Шевченківського ВДРАЦС, які не володіють жодними знаннями в галузі психіатрії. Вважає, що районний суд порушив ч.7 ст.178 ЦПК України та не залишив відзив відповідача на позов без розгляду через порушення процесуального строку на його подачу (через 1 рік та 4 місяці після відкриття провадження у справі). Заперечує розмір правничих витрат та підстави їх стягнення через їх не співмірність зі складністю справи, відсутність доказів щодо обсягу наданих послуг та виконаних робіт, їх вартості. 18.01.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_3 та її адвоката Лучко Т.І. на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як законне та обґрунтоване. 07.02.2022 до Полтавського апеляційного суду надійшла заява позивача ОСОБА_2 про розгляд справи без її участі. Проти задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 та скасування судового рішення не заперечує. 25.04.2022 начальник Шевченківського ВДРАЦС у місті Полтаві надіслав заяву про розгляд справи без участі представника відділу. 26.04.2022 на електронну пошту Полтавського апеляційного суду надійшла заява представника відповідача адвоката Лучко Т.І. про відкладення розгляду справу через запровадження воєнного стану та її перебування за межами території України. Відповідач ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомленою про день та час розгляду справи, в судове засідання не з`явилася, про поважність причин своєї неявки суд не повідомила. У суді апеляційної інстанції представник позивача ОСОБА_1 адвокат Салашний М.О. доводи апеляційної скарги підтримав із підстав, викладених у скарзі. Повідомив про обізнаність відповідача та її представника адвоката Лучко Т.І. про час та місце судового розгляду справи, наполягаючи на розгляді справи без їх участі. Вирішуючи питання розгляду справи за даної явки, а також клопотання представника відповідача адвоката Лучко Т.І. про відкладення розгляду справи, колегія суддів приймає до уваги наступне. За правилами статті 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» правосуддя в умовах воєнного стану не припиняється. Відповідно до ч.2 ст.379 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Згідно статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Із огляду на викладені норми закону, колегія суддів дійшла висновку, що клопотання представника відповідача адвоката Лучко Т.І. про відкладення розгляду справу, обґрунтоване запровадженням воєнного стану та її знаходженням поза межами України, задоволенню не підлягає. При цьому, апеляційним судом враховано, що станом на квітень поточного року на території Полтавської області не ведуться активні бойові дії, тоді як перебування адвоката за межами України не обмежує її у реалізації процесуальних прав, зокрема, адвокат мала можливість, але не реалізувала належне їй право заявити про розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Таким чином враховуючи надмірну тривалість судового розгляду справи та належну обізнаність відповідача про час і місце розгляду справи, а також повторну неявку її та її представника адвоката Лучко Т.І. в судове засідання, колегія суддів вважає за можливе провести розгляд справу без їх участі, що не призведе до порушення їх права на справедливий суд у межах розумних строків судового провадження. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача ОСОБА_1 адвоката Салашного М.О., вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_5 є дітьми ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , актовий запис про смерть №983./а.с.12-14, 15 т.1/ 04.07.2019 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уклав шлюб із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис про шлюб №826. Державна реєстрація шлюбу проведена у лікарні відповідно до ст.33 СК України на підставі лікарської довідки, виданої Полтавською обласною клінічною лікарнею імені М.В. Скліфосовського Полтавської обласної ради. Свідоцтво серії НОМЕР_1 видано нареченій./а.с.105 т.1/ Згідно акту судово-психіатричного експерта №361 від 22.09.2020 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при укладенні 04.07.2019 р. шлюбу зі ОСОБА_3 (актовий запис №826) страждав на психічний розлад у вигляді вираженого астенічного розладу органічного походження (внаслідок онкологічного захворювання), який істотно впливав на його здатність усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними./а.с.23-42 т.2/ Судом допитано свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , в присутності яких в приміщенні лікарні уклали оспорюваний шлюб. Указані свідки пояснили, що ОСОБА_4 не перебував у пригніченому настрої, не виглядав таким, що діє під тиском фізичного чи психологічного насильства, чи не усвідомлює значення своїх дій, чітко висловив свою волю на укладення шлюбу зі ОСОБА_3 , особисто поставив підпис та отримав свідоцтво про шлюб. Відмовляючи у задоволенні вимог позову за недоведеністю, районний суд виходив із того, що підставами визнання правочину недійсним згідно ч.1 ст.225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експерта, як доказ дефекту волі ОСОБА_4 під час укладення шлюбу, районний суд до уваги не прийняв, оскільки ним не встановлено абсолютну неспроможність ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на момент укладення шлюбу, а формулювання «істотно впливав» не є категоричним і не встановлює міри, до якої така його здатність була обмежена. При цьому суд визнав пояснення свідків логічними, послідовними, такими, що узгоджуються із позицією відповідача щодо обставин укладення шлюбу, письмовими доказами, а саме, актовим записом про шлюб за №826 від 04.07.2019, який відповідає вимогам закону та не оспорюється позивачами в частині достовірності підпису ОСОБА_4 . Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погоджується, оскільки вони не відповідають фактичним обставинам справи, зроблені на підставі неправильно застосованих норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права. При цьому колегія суддів враховує наступне. Згідно частин першої, другої, четвертої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Визначаючи характер спірних правовідносин та норми права, якими вони врегульовані, колегія суддів приймає до уваги позицію Верховного Суду, сформовану у справі №761/16077/19 від 14.12.2021, за змістом якої до конструкції недійсності шлюбу положення ЦК України про правочини, зокрема й норми §2 Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону глави 16 ЦК України, не підлягають застосуванню. При постановленні оскаржуваного рішення районний суд викладеного не врахував та помилково застосував до спірних правовідносин норми статей 215, 225 ЦК України (§2 Правові наслідки недодержання сторонами при вчиненні правочину вимог закону), а також висновки Верховного Суду від 13.05.2019 у справі №372/830/17-ц, від 22.05.2019 справа №234/9293/14-ц, від 06.02.2020 справа №495/538/16, сформовані у справах щодо визнання недійсним заповіту, які не можуть бути застосовані за аналогією до шлюбу. Суд першої інстанції не врахував, що шлюб по своїй суті не є правочином та тому за конструкцією недійсності шлюбу не можуть бути застосовані положення ЦК України про правочин. За правилами частини першої статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у органі державної реєстрації актів цивільного стану. Реєстрація шлюбу з особою, яка визнана недієздатною, а також з особою, яка з інших причин не усвідомлювала значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, має наслідки, встановлені статтями 38-40 цього Кодексу (ч.2 ст.24 СК України). Згідно частин першої, другої статті 40 СК України шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка. Згода особи не вважається вільною, зокрема, тоді, коли в момент реєстрації шлюбу вона страждала тяжким психічним розладом, перебувала у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними, або якщо шлюб було зареєстровано в результаті фізичного чи психічного насильства. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду у разі його фіктивності. Шлюб є фіктивним, якщо його укладено жінкою та чоловіком або одним із них без наміру створення сім`ї та набуття прав та обов`язків подружжя. Відповідно до статті 44 СК України у випадках, передбачених статтями 39-41 цього Кодексу, шлюб є недійсним від дня його державної реєстрації. Згідно роз`яснень, викладених у п.13 постанови Пленум Верховного Суду України від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» при розгляді судом справ про визнання шлюбу недійсним слід мати на увазі, що за наявності одних підстав суд зобов`язаний, а за наявності інших суд може визнати шлюб недійсним. За рішенням суду шлюб визнається недійсним, якщо він був зареєстрований без вільної згоди жінки або чоловіка, а також у разі його фіктивності. Згідно позиції Верховного Суду, сформованої у справі №761/16077/19 від 14.12.2021, згода особи є способом зовнішнього виявлення її внутрішньої волі на реєстрацію шлюбу. Згода особи не вважається вільною, зокрема, якщо в момент реєстрації шлюбу особа страждала тяжким психічним розладом, в результаті чого не усвідомлювала сповна значення своїх дій і (або) не могла керувати ними. У разі коли особа страждала тяжким психічним розладом, вона, без сумніву, не могла сповна усвідомлювати значення своїх дій і (або) керувати ними. Причому шлюб визнається судом недійсним, якщо особа саме в момент реєстрації шлюбу страждала тяжким психічним розладом, тобто, коли її хворобливий психічний стан не є хронічним. При вирішенні справи про визнання шлюбу недійсним суд бере до уваги, наскільки цим шлюбом порушені права та інтереси особи, тривалість спільного проживання подружжя, характер їхніх взаємин, а також інші обставини, що мають істотне значення (частини другої статті 41 СК України). Згідно статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Враховуючи характер спірних правовідносин та норми матеріального права, якими вони врегульовані, колегія суддів визнає помилковими висновки суду першої інстанції про недоведеність вимог позову. Апеляційний суд відхиляє як належний доказ показання свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які районний суд визнав логічними, послідовними, такими, що узгоджуються із позицією відповідача, щодо обставин укладення шлюбу. По-перше, показання свідків, працівників органу ДРАЦС, є неналежними та недостатніми доказами психічного стану ОСОБА_4 при укладенні шлюбу. Їх свідчення, що останній, з огляду на свій стан здоров`я, чітко висловив свою волю на укладення шлюбу зі ОСОБА_3 , є оціночними та спростовуються актом судово-психологічної експертизи. Крім того, лікарська довідка за липень 2019 року, на яку в оспорюваному актовому записі про шлюб наявні посилання, у матеріалах справи відсутня. По-друге, показання свідків, що ОСОБА_4 чітко висловив свою волю на укладення шлюбу зі ОСОБА_3 , особисто поставивши підпис та отримавши свідоцтво про шлюб, не відповідають фактичним обставинам, зокрема, змісту актового запису про шлюб, де такий підпис відсутній, а свідоцтво про шлюб видане нареченій. При цьому апеляційний суд враховує вимоги ч.2 ст.78 ЦПК України та визнає, що обставини у цій справи, а саме, здатність ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними при укладенні шлюбу зі ОСОБА_3 мають бути підтверджені певними засобами доказування, а саме, актом судово-психіатричної експертизи, а не показаннями свідків, які є працівниками органу ДРАЦС та засвідчували реєстрацію шлюбу в порядку ч.2 ст.33 СК України. Натомість, у межах заявленого спору в обґрунтування підстав позову проведена судово-психіатрична експертиза, проведена експертною установою, що має відповідні повноваження. Оцінюючи висновок експерта у сукупності та взаємозв`язку з іншими дослідженими доказами у справі, а саме, медичними картками стаціонарного хворого, апеляційний суд визнає акт судово-психіатричного експерта №361 достатньо обґрунтованим та належним і достатнім доказом психічного стану нареченого на час укладення шлюбу. Письмових доказів, із якими вказаний висновок вступає у суперечність, матеріали справи не містять , а тому посилання районного суду, що висновком експерта не встановлено абсолютну неспроможність ОСОБА_4 усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними на момент укладення шлюбу, є неспроможними та спростовуються мотивувальної частиною експертного висновку. Згідно останнього, підекспертний страждав на онкологічне захворювання (злоякісну неходжинську лімфому) з погіршенням саматичного стану на квітень 2018 року, виражені прояви астенічного синдрому в термінальній стадії (червень-липень 2019 року) у вигляді вираженої слабкості, втрати ваги, нестачі сил,виснаження, головокружіння; встановлений лікарем-неврологом 03.07.2019 діагноз вторинної паранеопластичної енцефалополінейропатії, астенічний синдром. Експертна комісія прийшла до висновку, що досліджуваний станом на 04.07.2019 страждав на психічний розлад у вигляді вираженого астенічного розладу органічного походження. Даний психічний розлад у досліджуваного впливав на його здатність розуміти сутність та фактичний характер явищ і подій, планувати свої дії та всебічно прогнозувати їх наслідки./а.с.41 т.2/ Враховуючи встановлений у ОСОБА_4 психічний розлад, який станом на 04.07.2019 (дату укладення шлюбу) впливав на усвідомлення ним значення своїх дій та можливості керувати ними, приймаючи до уваги нетривалість шлюбу (10 днів) та відсутність доказів, що між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 були відносини притаманні подружжю або відносини, які вказували на виявлення бажання укласти шлюб, колегія суддів дійшла висновку про відсутність вільного волевиявлення ОСОБА_4 на укладення такого шлюбу. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування рішення районного суду із постановленням нового рішення про задоволення позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним. Згідно ст.141 ЦПК України, із відповідача ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 підлягає до стягнення 768,80 грн. судового збору, а на користь ОСОБА_1 1 921,00 грн., понесених ним судових витрат./а.с.1,2 т.1, а.с.11 т.3/ Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376 ч.1 п.3,4, ст.ст.381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , поданою в його інтересах адвокатом Салашним Михайлом Олексійовичем, задовольнити. Рішення Шишацького районного суду Полтавської області від 04 жовтня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання шлюбу недійсним задовольнити. Визнати недійсним шлюб, укладений між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстрований Шевченківським районним у місті Полтава відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області 04 липня 2019 року, із дня його укладення. Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 768,80 грн. судового збору та 1 921,00 грн. судового збору на користь ОСОБА_1 . Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 28.04.2022. Головуючий суддя Л.І. Пилипчук Судді П.С. Абрамов Т.О. Кривчун