Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/33610/21

Справа № 127/33610/21 Провадження № 22-ц/801/690/2022 Категорія: 83 Головуючий у суді 1-ї інстанції Федчишен С. А. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 квітня 2022 рокуСправа № 127/33610/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ: головуючого: Міхасішина І.В., суддів: Войтка Ю.Б., Сопруна В.В. за участю секретаря судового засідання: Фещук К.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу 127/33610/21за позовом ОСОБА_1 до центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті Файнешнл» про звільнення майна з-під арешту за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2022 року, постановлену у складі судді Федчишена С.А., встановив: В січні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із з позовом до центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті Файнешнл» про звільнення майна з-під арешту. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2022 року закрито провадження у вище зазначеній справі. Закриваючи провадження у справі , суд першої інстанції виходив з того, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати оскаржувану ухвалу а справу направити для продовження розгляду, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Відзиви до Вінницького апеляційного суду не надходили. Третя особа ОСОБА_2 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала, просила суд її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, а тому згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК Україниїх неявка не перешкоджає розгляду справи. Колегія суддів, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. По справі встановлено, що згідно зі статтею 1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень. Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду. Відповідно до частини першої статті 59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статті 19 ЦПК України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбачено Законом України «Про виконавче провадження». З викладеного вбачається, що ОСОБА_1 не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Відповідно до пункту 1 частини першої стаття 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Помилково прийнявши позов до розгляду, під час судового розгляду суд повинен закрити провадження у справі з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Отже, враховуючи викладене та те, що арешт накладено на майно ОСОБА_1 , яка є боржником у виконавчому провадженні, з метою забезпечення виконання рішення суду, а тому вона не може виступати позивачем у даній справі й така справа не підлягає розгляду в позовному провадженні, отже, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 904/51/19 (провадження № 12-122гс19), у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 24 травня 2021 року у справі № 712/12136/18 (провадження № 61-4726сво19), у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 24 червня 2021 року у справі № 127/11276/20 (провадження № 61-882св21), від 08 вересня 2021 року у справі № 369/3757/20 (провадження № 61-3588св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 201/6486/20 (провадження № 61-19066св20), підстав відступити від зазначених висновків суд не встановив. Отже, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про закриття провадження оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, проте в резолютивній частині ухвали помилково вказав про закриття провадження на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України - у зв`язку із відсутністю предмета спору, а не на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України. Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 315, 374, 376, 381,382, 384 ЦПК України, суд, постановив : Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 03 лютого 2022 року змінити та викласти резолютивну частину ухвали в наступній редакції. Провадження у справі № 127/33610/21 за позовом ОСОБА_1 до центрального відділу державної виконавчої служби у м. Вінниці Центрально Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , акціонерного товариства «УкрСиббанк», товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», товариства з обмеженою відповідальністю «Просперіті Файнешнл» про звільнення майна з-під арешту закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Головуючий І.В. Міхасішин Судді: Ю.Б. Войтко В.В. Сопрун