Постанова 4857 № 380/9617/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/9617/21 пров. № А/857/4388/22 Восьмий апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М. Улицького В.З., за участю секретаря Пославського Д.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року (ухвалене головуючим суддею Братичак У.В. о 14 год. 43 хв. у м. Львові, повне судове рішення складено 01 грудня 2021 року) у справі № 380/9617/21 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» про накладення арешту на кошти, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив накласти арешт на кошти Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго», що знаходяться у банках. В обґрунтування позовних вимог вказував на те, що податкова заборгованість відповідача станом на 29.03.2021 становить 18367954, 57 грн. Сума податкової заборгованості є узгодженою, добровільно у встановлені законом строки до бюджету не сплачена. Вказує, що у відповідача виявлено в недостатній кількості майна щоб погасити всю суму податкового боргу. Крім того зазначає, що вжиті позивачем до відповідача заходи не призвели до погашення такого зобов`язання, тому позивач звернувся до суду з вимогою накласти арешт на кошти Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго», що знаходяться у банках в порядку пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган у спірних правовідносинах не забезпечив належного дотримання визначеного законом порядку реалізації владної управлінської функції з примусового (адміністративного) виконання податкового обов`язку щодо платника податків, не добув та не подав до суду доказів про обставини, котрі визначені законодавцем як підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків на рахунках у банку. Водночас суд наголосив, що наявність у відповідача лише податкового боргу, в розумінні пп.20.1.33 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України не є підставою для реалізацій контролюючим органом управлінської функції щодо накладення арешту. Крім цього, на момент розгляду справи позивач не зазначив на яку суму податкового боргу платника податків має бути накладений арешт на кошти та інші цінності Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго». Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального та матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов. Відповідач скористався своїм правом та подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що Комунальне підприємство «Червоноградтеплокомуненерго» зареєстроване як юридична особа 27.03.1996 за № 14191200000000027, код ЄДРПОУ 23966248, місцезнаходження, вул. Промислова, 1, м.Червоноград, Львівська область, 80100. Суд встановив, що податковий борг Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» станом на 29.03.2021 становить 18367954, 57 грн у тому числі: по екологічному податку (19011000) в сумі 416186,12 грн.; по рентній платі за спеціальне використання води (13020401) в сумі 117662,99 грн.; по податку на прибуток (11020202) в сумі 37672,29 грн.; по податку на додану вартість (14010100) в сумі 11588491,06 грн.; по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді з/плати (11010100) в сумі 4503993,51 грн.; по екологічному податку, який справляється за викиди в атмосферне повітря заборонених речовин (19010100) в сумі 394020,69 грн.; по земельному податку з юридичних осіб (18010500) в сумі 916360,47 грн.; по військовому збору (11010100) в сумі 393567,44 грн. 16.03.2016 Червоноградською ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області винесено податкову вимогу форми Ю №54-25, яку отримав платник податків. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25.01.2017 №813/4595/16 задоволено позов Червоноградської ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області до КП «Червоноградтеплокомуненерго» та вирішено стягнути з рахунків КП «Червоноград-теплокомуненерго» відкритих у банках, обслуговуючих цього платника податків на користь бюджету 625210,93 грн., податкового боргу. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі №813/5055/17 задоволено позов Головного управління ДФС у Львівській області до КП «Червоноградтеплокомуненерго» та вирішено стягнути з рахунків КП «Червоноград-теплокомуненерго», відкритих у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, на користь Державного бюджету кошти для погашення податкового боргу в сумі 3126846,25 грн. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 в cправі № 813/5055/17, було розстрочено виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 у справі № 813/5055/17 строком на 8 місяців шляхом встановлення обов`язку для Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» сплачувати щомісячно платежі в розмірі 390855 гривень78 копійок, починаючи з 04.05.2018. Згідно з актом опису майна від 13.02.2018 № 1 податковим керуючим описано майно КП «Червоноградтеплокомуненерго» на загальну суму 14396327,97 грн. Таке зареєстроване в податковій заставі, підтвердженням чого є витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна № 54850647 від 13.02.2018, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження №155826793 від 11.02.2019; №155824231 від 11.02.2019; №155835885 від 11.02.2019; №155838097 від 11.02.2019; №155843494 від 11.02.2019; №155918746 від 12.02.2019; №155984778 від 12.02.2019; №155997398 від 12.02.2019 ; №156157092 від 13.02.2019; №156153513 від 13.02.2019; №156158971 від 13.02.2019; №156160787 від 13.02.2019; №156257448 від 14.02.2019; №156255522 від 14.02.2019; №156296057 від 14.02.2019; №156300907 від 14.02.2019; №156305241 від 14.02.2019; №156306900 від 14.02.2019; №156335935 від 14.02.2019; №156337504 від 14.02.2019. Представник позивача зазначав, що згідно з актом опису майна від 27.01.2017 № 2 податковим керуючим описано майно КП «Червоноградтеплокомуненерго» на загальну суму 1225149,34 грн., однак такого на вимогу суду не надав. Згідно з звітом про фінансовий стан КП «Червоноградтеплокомуненерго» станом на 31.12.2020 залишкова вартість основних засобів підприємства становить 102056,00 тис. грн. Згідно з звітом про фінансовий стан КП «Червоноградтеплокомуненерго» станом на 30.06.2021, залишкова вартість основних засобів підприємства становить 96654 тис. грн. Оскільки, на думку позивача, балансова вартість майна відповідача менша суми податкового боргу, що Головне управління ДПС у Львівській області звернулося до суду із відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені ст. 94 Податкового кодексу України (далі ПК України). Визначення адміністративного арешту, як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в п. 94.1 ст. 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна. Арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу. Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Відповідно до пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу. Разом з цим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків. Відтак, ПК України визначені вичерпні правові підстави для звернення податкового органу до суду з заявою про застосування адміністративного арешту коштів на рахунках платника податків. Враховуючи наведене, за умови відсутності/недостатності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, згідно з положенням пп. 20.1.33, п. 20.1. ст. 20 ПК України контролюючому органу надається право звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Необхідно зазначити, що норма пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання. Норми пп. 20.1.33 п. 20.1 ст. 20 та пункту 94.2 ст. 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна. Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування: адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням; арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу. Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі №826/8691/16 та від 24.04.2020 у справі №802/2067/15-а, від 30.04.2020 у справі №813/3003/14, від 14.05.2020 у справі №820/5660/16, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та ч. 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. Відтак для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться в банку у відповідача повинен бути наявний податковий борг та недостатньо майна, яке може бути джерелом погашення такого податкового боргу, а сума коштів на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Як встановив суд першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що податковий борг Комунального підприємства «Червоноградтеплокомуненерго» станом на 29.03.2021 становить 18367954, 57 грн що підтверджується довідкою про суму податкового боргу платника податків від 21.04.2021. Окрім цього, як вже зазначалося вище, згідно з звітом про фінансовий стан КП «Червоноградтеплокомуненерго» станом на 30.06.2021, залишкова вартість основних засобів підприємства становить 96654 тис. грн. При цьому, суд першої інстанції вірно звернув увагу, що показники Балансу щодо активів, зобов`язань і власного капіталу підприємства наводиться в тисячах гривень без десяткових знаків, відтак залишкова вартість основних засобів підприємства становить 96 мільйонів 654 тисячі гривень, що перевищує суму податкового боргу відповідача. Крім цього, як слідує з матеріалів справи, на підтвердження відсутності у відповідача майна, на яке може бути звернено стягнення, позивачем було надано витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та витяг з Державного реєстру, обтяжень рухомого майна. Разом з цим, позивачем не було надано до суду доказів щодо відсутності у відповідача коштів, цінних паперів, рухомого майна, що не підлягає обов`язковій державній реєстрації, іншого майна (зокрема промислового), на яке може бути накладено арешт. Враховуючи наведене вище, колегія суддів поділяє висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки суб`єкт владних повноважень не подав належних та допустимих в розумінні ст. 76 КАС України доказів того, що балансова вартість майна відповідача менша суми його податкового боргу та що таке майно, у разі його реалізації, не може бути джерелом погашення податкового боргу. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 380/9617/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький Повне судове рішення складено 27 квітня 2022 року