Постанова 4856 № 600/3527/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/3527/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Боднарюк Олег Васильович Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 27 квітня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., представника позивача: Гавриша Г.А., представника відповідача: Юзьківа М.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 1. 29 липня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Чернівецького міського голови Клічука Романа Васильовича, в якому просив: 1.1. визнати протиправною бездіяльність Чернівецького міського голови, яка призвела до звільнення без подальшого працевлаштування ОСОБА_1 - заступника директора, начальника управління комунальної власності департаменту розвитку із займаної посади у зв`язку із ліквідацією департаменту розвитку Чернівецької міської ради згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України без пропозиції працевлаштування на посаду відповідно кваліфікації в новостворений департамент соціально-економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради; 1.2. зобов`язати Чернівецького міського голову прийняти рішення чи вчинити дії для працевлаштування на відповідну посаду за фахом ОСОБА_1 у департаменті соціально-економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради; 1.3. за незаконну бездіяльність стягнути з Чернівецької міської ради середньомісячний заробіток заступника директора, начальника управління комунальної власності департаменту розвитку або заробітку працівника аналогічної кваліфікації у департаменті соціально-економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради за період вимушеного прогулу з моменту звільнення 30 червня 2021 року по дату працевлаштування у департаменті соціально-економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради.

2. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 17.08.2020 року згідно розпорядження №1027-к від 14.08.2020 року останнього призначено на посаду - заступника директора, начальника управління комунальної - власності Департаменту розвитку Чернівецької міської ради.

3. Разом з тим, рішенням 4 сесії VІІІ скликання № 177 від 15 квітня 2021 року вирішено ліквідувати з 01.07.2021 року Департамент розвитку Чернівецької міської ради.

4. Зазначив, що 30.06.2021 року відповідачем прийнято розпорядження, яким останнього звільнено з посади у зв`язку із ліквідацію департаменту, яке позивач вважає необґрунтованим, безпідставним та прийнятим з порушенням норм трудового законодавства, з огляду на наступне.

5. Вважає, що фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація департаменту, і за таких умов роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури звільнення у зв`язку з реорганізацією, зокрема: довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників; персонально попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення; запропонувати працівникові іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю - рівнозначну або нижчу посаду; за відсутності згоди на переведення на іншу посаду - отримати попередню згоду виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на звільнення працівника.

6. Звертав увагу суду на те, що якщо ліквідація юридичної особи роботодавця передбачає безальтернативне звільнення всіх його працівників, то в разі реорганізації можливість звільнення працівника настає лише в разі неможливості перевести, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України).

7. Відтак, на думку позивача роботодавець - Чернівецький міський голова, зобов`язаний був запропонувати останньому іншу роботу, чого зроблено не було. Крім того, не було надано позивачеві доказів відсутності вакантних посад на час його звільнення. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 8. 8 листопада 2021 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду в задоволенні позовних вимог відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

9. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

10. Апелянт вважає рішення суду першої інстанції незаконним, так як судом не враховані його доводи, не надана належна оцінка поданим доказам, не досліджено, чи відбулася ліквідація департаменту. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

11. Розпорядженням Чернівецького міського голови від 14.08.2020 року ОСОБА_1 призначено на посаду заступника директора, начальника управління комунальної власності департаменту розвитку Чернівецької міської ради,в порядку переведення за його згодою, як такого, що перебуває в кадровому резерві міської ради.

12. Рішенням Чернівецької міської ради від 15.04.2021 року № 177 "Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради VIII скликання від 25.03.2021 р № 132 "Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради", затверджено нову структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради, а саме вирішено утворити з 15.06.2021 року департамент соціально - економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецького міської ради та Управління комунальної власності Чернівецької міської ради.

13. Рішенням Чернівецької міської ради від 31.05.2021 року № 253 затверджено положення про утворені виконавчі органи в тому числі і Положення про департамент соціально-економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради, до яких перейшли функції ліквідованого Департаменту розвитку Чернівецької міської ради.

14. Згідно Положення про управління комунальної власності Чернівецької міської ради, управління є виконавчим органом Чернівецької міської ради, юридичною особою, може набувати майнові і немайнові права та обов`язки. 15. 16.04.2021 року апелянт ознайомлений з персональним попередженням Чернівецького міського голови про його вивільнення у зв`язку з ліквідацією департаменту розвитку міської ради. 16. 23.06.2021 року апелянт звернувся із заявою до Чернівецького міського голови, в якій просив звільнити його з обійманої посади 30.06.2021 року за п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією департаменту розвитку міської ради. 17. 30.06.2021 року розпорядженням Чернівецької міської голови № 1666-к "Про звільнення ОСОБА_1 - заступника директора, начальника управління комунальної власності департаменту розвитку міської ради" припинено службу в Чернівецькій міській раді позивача, звільнивши з посади заступника директора, начальника управління комунальної власності департаменту розвитку міської ради 30 червня 2021 року, у зв`язку з ліквідацією департаменту розвитку міської ради (п.1 ст. 40 КЗпП України). ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

18. Позивач зазначив, що фактично відбулася не ліквідація, а реорганізація департаменту, і за таких умов роботодавець зобов`язаний був дотриматися процедури звільнення у зв`язку з реорганізацією, зокрема: довести до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників; персонально попередити працівника про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення; запропонувати працівникові іншу роботу за відповідною професією чи спеціальністю - рівнозначну або нижчу посаду; за відсутності згоди на переведення на іншу посаду - отримати попередню згоду виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, на звільнення працівника. Якщо ліквідація юридичної особи роботодавця передбачає безальтернативне звільнення всіх його працівників, то в разі реорганізації можливість звільнення працівника настає лише в разі неможливості перевести, за його згодою, на іншу роботу (ч. 2 ст. 40 КЗпП України). Відтак, на на його думку, роботодавець - Чернівецький міський голова, зобов`язаний був запропонувати останньому іншу роботу, чого зроблено не було. Крім того, не було надано доказів відсутності вакантних посад на час його звільнення.

19. Відповідач вказав, що внаслідок затвердження міською радою нової структури, було ліквідовано департамент розвитку Чернівецької міської ради як юридичну особу, в якому було робоче місце позивача, а функції департаменту перейшли до двох новоутворених виконавчих органів міської ради, які є юридичними особами, зокрема до департаменту соціально - економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради та управління комунальної власності Чернівецької міської ради. Наголошував на тому, що функції управління майном комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, які перебуваючи на посаді заступника директора, начальника управління комунальної власності департаменту розвитку Чернівецької міської ради здійснював позивач, внаслідок ліквідації та утворення виконавчих органів Чернівецької міської ради перейшли до управління комунальної власності Чернівецької міської ради. Заперечуючи проти позову також зазначив, що у відповідача не було можливості запропонувати позивачеві іншу посаду у департаменті розвитку міської ради на виконання вимог трудового законодавства, оскільки згідно рішенням міської ради від 15.04.2021 року №177 відбулась повна ліквідація цього департаменту, як юридичної особи.

20. Крім того зазначив, що 23.06.2021 року апелянтом подано заяву до відповідача, про звільнення із займаної посади 30.06.2021 року на п.1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією департаменту розвитку міської ради, відтак вважає, що подаючи заяву такого змісту, позивач вказав на своє волевиявлення щодо припинення трудових відносин із відповідачем, а тому у відповідача відсутній обов`язок пропозиції щодо роботи у новому виконавчому органі. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

21. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. В силу статті 146 Конституції України інші питання організації місцевого самоврядування, формування, діяльності та відповідальності органів місцевого самоврядування визначаються законом.

23. Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

24. Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України "Про місцеве самоврядування" від 21.05.1997 р. №280/97-ВР. (далі - Закон № 280/97)

25. Пунктом 1 частини 4 статті 42 Закон № 280/97 передбачено, що сільський, селищний, міський голова забезпечує здійснення у межах наданих законом повноважень органів виконавчої влади на відповідній території, додержання Конституції та законів України, виконання актів Президента України та відповідних органів виконавчої влади.

26. Частиною 8 статті 59 Закону №280/97-ВР визначено, що сільський, селищний, міський голова, голова районної у місті, районної, обласної ради в межах своїх повноважень видає розпорядження.

27. Загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування, визначаються Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 07.06.2001 №2493-III (далі - Закон №2493-III).

28. У відповідності до статті 1 Закону №2493-III служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

29. Відповідно до статті 2 Закону №2493-III посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

30. За змістом статті 7 Закону №2493-III посадові особи місцевого самоврядування діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією України і законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, актами органів місцевого самоврядування, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції. На посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія Закону України "Про запобігання корупції" та законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом. V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

31. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

32. Рішенням Чернівецької міської ради від 15.04.2021 року № 177 "Про внесення змін та доповнень до рішення міської ради VIII скликання від 25.03.2021 року № 132" "Про структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради", затверджено нову структуру виконавчих органів Чернівецької міської ради.

33. Так, відповідно до пунктів 1.3.2 та 1.3.6 вказаного вище рішення - вирішено утворити з 15.06.2021 року департамент соціально-економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради та Управління комунальної власності Чернівецької міської ради.

34. У зв`язку із зміною структури виконавчих органів Чернівецької міської ради, рішенням міською ради від 31.05.2021 № 253 затверджено положення про утворені виконавчі органи, в тому числі Положення про департамент соціально - економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради, до яких перейшли функції ліквідованого Департаменту розвитку Чернівецької міської ради.

35. Відтак, внаслідок затвердження Чернівецькою міською радою нової структури виконавчих органів - ліквідовано департамент розвитку Чернівецької міської ради, як юридичну особу (виконавчий орган в якому позивач займав посаду), а функції цього департаменту перейшли до двох новоутворених виконавчих органів Чернівецької міської ради, які є окремими юридичними особами, зокрема до департаменту соціально-економічного розвитку та стратегічного планування Чернівецької міської ради та управління комунальної власності Чернівецької міської ради.

36. Водночас, слід також зазначити, що відповідно до Положення про управління комунальної власності Чернівецької міської ради, зазначене управління є виконавчим органом Чернівецької міської ради, юридичною особою, може набувати майнові і немайнові права та обов`язки та виступати від свого імені в судах. Крім того, є правонаступником: представництва Фонду державного майна України в місті Чернівцях, Департаменту економіки Чернівецької міської ради та Департаменту розвитку Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад, в частині укладених до дати затвердження цього Положення договорів купівлі - продажу майна комунальної власності Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад, патентів на право оренди будівель, договорів оренди та позички нежилих приміщень комунальної власності територіальної громади міста Чернівців, Коровійської та Чорнівської рад та обліку комунального майна територіальної громади міста Чернівці, Коровійської та Чорнівської сільських рад, в тому числі в частині договорів оренди, по яких необхідно стягнути заборгованість з орендної плати за комунальне майно, та виявлених порушень і недоліків під час здійснення перевірок відповідними контролюючими органами; відділу обліку та приватизації житла департаменту житлово - комунального господарства Чернівецької міської ради, Коровійської та Чорнівської сільських рад по всіх майнових та немайнових правах та обов`язків, які виникли на дату затвердження Положення.

37. Отже, управління комунальної власності Чернівецької міської ради є органом приватизації Чернівецької міської територіальної громади об`єктів комунальної власності, відповідно до чинного законодавства України, а також єдиним орендодавцем комунального майна, що на праві власності належить Чернівецьким міській територіальні громаді, відповідно до повноважень, наданих Чернівецькою міською радою.

38. При цьому суд зазначає, що до основних завдань управління належить: здійснення узагальненого обліку та контролю за використанням майна, що є комунальною власністю Чернівецької міської територіальної громади; розгляд питань щодо здійснення операцій з майном Чернівецької міської територіальної громади.

39. Таким чином, функції щодо управління майном комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади, які перебуваючи на посаді заступника директора, начальника управління комунальної власності департаменту розвитку Чернівецької міської ради здійснював позивач, внаслідок ліквідації та утворення виконавчих органів Чернівецької міської ради перейшли до управління комунальної власності Чернівецької міської ради.

40. Системний аналіз зазначеного вище свідчить про те, що відбулись зміни в організації виробництва і праці, що мали місце у зв`язку із ліквідацією окремих виконавчих органів міської ради, що супроводжувалась зміною штатного розпису і скороченням посад та штату працівників та утворенням нових виконавчих органів, до яких частково перейшли функції ліквідованих органів із набуттям також і нових функцій.

41. З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта з приводу відсутності реальної ліквідації виконавчого органу.

42. Обґрунтовуючи позовні вимоги, апелянт звертав увагу суду також на те, що останньому не було запропоновано одночасно з попередженням про звільнення іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації.

43. Надаючи оцінку доводам апелянта колегія зазначає наступне.

44. Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

45. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

46. Частиною 2 статті 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

47. Згідно з частинами 1 та 3 статті 49-2 КЗпП України (окрім іншого) про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

48. Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

49. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини 2 статті 40, частини 3 статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

50. При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

51. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини 3 статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

52. Як встановлено судом, апелянту надавалось для ознайомлення відповідне персональне попередження про наступне вивільнення від 16.04.2021 року №01/02-06/659, у зв`язку з ліквідацією департаменту розвитку міської ради.

53. Разом з тим, 23.06.2021 року апелянтом подано заяву Чернівецькому міському голові про звільнення із займаної посади 30.06.2021 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із ліквідацією департаменту розвитку міської ради.

54. Отже, враховуючи волевиявлення апелянта в поданій заяві, в якій власне останній просив звільнити його за п.1 ст.40 КЗпП України, у зв`язку із ліквідацією департаменту розвитку міської ради, а також і те, що звільнення за вказаною статтею передбачає додаткові гарантії працівника щодо виплати йому вихідної допомоги - тому така заява, як стверджує апелянт відповідачем розцінена як така, що спрямована на припинення трудових відносин між апелянтом та відповідачем.

55. З наведеними аргументами відповідача також погоджується і колегія суддів, оскільки позивач апелянт відмовився від продовження роботи, і в такий спосіб вказав на відсутність його згоди на переведення до нового виконавчого органу міської ради. Відтак, пропозиції з боку відповідача щодо надання роботи у новоствореному органі позбавленні логічного змісту.

56. Проаналізувавши наведе вище в контексті встановлених обставин справи, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях відповідача відсутні порушення положень діючого законодавства та/або не проявлена бездіяльність під час виконання покладених на нього обов`язків, щодо пропозиції працевлаштування апелянта.

57. Решта доводів апелянта не спростовують висновків суду першої інстанції. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

58. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

59. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

60. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

61. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

62. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

63. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 27 квітня 2022 року. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.