Постанова 4852 № 160/15114/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 лютого 2022 року м. Дніпросправа № 160/15114/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Божко Л.А. (доповідач), суддів: Лукманової О.М., Дурасової Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 р. (суддя Захарчук-Борисенко Н.В.) по справі за позовом ОСОБА_1 до голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною В С Т А Н О В И В: 16.11.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до голови виконавчого комітету Тернівської районної у місті Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича про визнання бездіяльності протиправною, де просив: - визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилась у не належному застосуванні управлінської функції, у порушенні правового режиму форми розгляду його заяви від 17.01.20р. вх. С-36 і не підкоренню ст. 92 Конституції України, ст. 1 Закону України Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії; - визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилась у не винесенні за результатами розгляду звернення від 17.01.20р. вх С-36 рішення, постанови, тобто правового акту та у порушенні управлінської функції відповідно п. 18, 19, ч. 1 ст. 4 КАС України і ст. 3, 19, 144 Конституції України; - визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилась у не вжитті заходів для забезпечення права на отримання інформації, права на отримання повідомлення про повноваження осіб, їх повні ПІБ, які прийматимуть участь на засіданні розгляду заяви 26.12.19р. вх С-1123, у не наданні розпорядження відповідно до якого зазначено повноваження осіб, їх повні ПІБ, які будуть приймати участь на засіданні розгляду заяви 26.12.19р. вх С-1123, у не наданні копію самої заяви, яка розглядається 17.01.20р. о 15-30 год. до правової позиції ст. 3, 22, ч. 3 ст. 32, 34, 59 Конституції України; - визнати протиправною бездіяльність голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради Солода Віталія Михайловича, яка виявилась у порушенні права на свободу від шкоди, спричиненої неналежним функціонуванням системи місцевого самоврядування, недбалістю і помилками його після розгляду заяви від 17.01.20р. С-36 та зазначити закон, вимоги якого порушено ним згідно ст. 249 КАС України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не були надані суду належні та допустимі докази, що свідчили б про бездіяльність відповідача при розгляді заяви позивача від 17.01.2020 р. Не погодившись з рішенням суду позивач подав апеляційну скаргу, де просив скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 р., надати управлінській функції у сфері управління голови виконавчого комітету Тернівської районної у м. Кривий Ріг ради відповідно п.18,19 ч.1 ст. 4 КАСУ і ст. 3,19,144 Конституції України за результатом розгляду заяви від 17.01.2020 р. вх.С-36. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції суперечить правовій позиції Конституції України та ст. 1 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії». Дослідивши матеріали справи та докази по справі, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін в зв`язку з наступним. З матеріалів справи вбачається, що 17.01.2020 р. ОСОБА_1 звернувся до голови Тернівської районної у місті ради Солода В.М. із запитом, де вказавши, що отримав повідомлення від 09.01.20120 р. №06 про розгляд заяви від 26.12.2019 р. вх.С-1123, у відповідності до вимог Конституції України, Законів України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», «Про звернення громадян та «Про інформацію», просив до початку розгляду заяви надати повідомлення про повноваження осіб, їх повне ПІБ, які прийматимуть участь на засіданні розгляду заяви від 26.12.2019 р. вх.С-1123 та зазначити вимоги, які вони вповноважені розглядати; надати розпорядження відповідно до чого зазначено повноваження та їх повні ПІБ, які будуть приймати участь на засіданні розгляду заяви від 26.12.2019 р. вх.С-1123; надати копію самої заяви, що буде розглядатися 17.1.2020 р. о 15.30, належно завірену до початку розгляду з виділенням вимог заяви, що будуть розглянуті; вжити систему заходів, спрямованих на захист гарантій ст.3,22,33,48 Конституції України; надати копії звернень до посадових осіб вищого рангу за підлеглістю для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту, який забороняє вжиття заходів до усунення причин, що породжують подання заяви (запиту) від 26.12.2019 р. вх.С-1123; надати копію правового акту, що не суперечить Конституції України і забороняє забезпечити для ОСОБА_1 право на загальнообов`язкове державне соціальне страхування належним оформленням трудових відносин і встановлює порядок забезпечення його у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності правом на соціальний захист; надати копію правового акту, яким забороняє індивідуальним актом визначити місце мешкання ОСОБА_1 , чи знаходження для видачі довідки про не зареєстрованим у житловому приміщенні особи або довідку про склад сім`ї та надати рішення, постанову тобто правовий акт за підсумками всебічного розгляду питання заяви. Листом № С-36 від 24.01.2020 р. виконавчий комітет Тернівської районної в місті ради повідомило, що в своїй заяві ОСОБА_1 посилається на норми Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей», підкреслюючи своє становище як вирогідно бездомним. Але, ст. 2 даного закону бездомність визначена як соціальне становище людини, зумовлене відсутністю будь якого житла, призначеного та придатного для проживання. На даний час Закон України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» на ОСОБА_1 не розповсюджується. Як вбачається з матеріалів справи компетенція посадових осіб виконкому районної у місті ради передбачена як ст. 41 даного Закону так і рішенням Криворізької міської ради від 30.03.2016 р. № 381 «Про обсяг і межі повноважень районних у місті рад та їх виконавчих органів». А відповідно ст. 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Як слідує з матеріалів справи позивач подав запит до відповідача 17.01.2020 р., на що отримав відповідь від 24.01.2020 р. Так, судом встановлено, що Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не передбачене поняття «тимчасове перебування», в зв`язку з чим у відповідача відсутні повноваження щодо прийняття рішення про визначення актом тимчасового перебування ОСОБА_1 за адресою, де він здійснює догляд за своєю матір`ю. Крім того, в заяві від 17.01.2020 р. ОСОБА_1 посилається на Закон України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей». Так, статтею 2 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» визначено, що «

1. У цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: бездомність - соціальне становище людини, зумовлене відсутністю в неї будь-якого житла, призначеного та придатного для проживання; бездомна особа - особа, яка перебуває у соціальному становищі бездомності. До бездомних осіб належать безпритульні особи та особи, які мають притулок; безпритульна особа - повнолітня особа, яка проживає на вулиці, в парках, підвалах, під`їздах будинків, на горищах, об`єктах незавершеного будівництва, в інших місцях, непризначених та непридатних для проживання, у тому числі жилих приміщеннях, що перебувають в аварійному стані; безпритульні діти - діти, які були покинуті батьками, самі залишили сім`ю або дитячі заклади, де вони виховувалися, і не мають певного місця проживання;…». Як слідує з матеріалів справи, на даний час норми вищезазначеного Закону не розповсюджуються на позивача. Крім того, статтею 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що «Громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення». Відповідно статті 18 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що «Громадянин, який звернувся із заявою чи скаргою до органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, посадових осіб, має право: особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу, та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви; знайомитися з матеріалами перевірки; подавати додаткові матеріали або наполягати на їх запиті органом, який розглядає заяву чи скаргу; бути присутнім при розгляді заяви чи скарги; користуватися послугами адвоката або представника трудового колективу, організації, яка здійснює правозахисну функцію, оформивши це уповноваження у встановленому законом порядку; одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги; висловлювати усно або письмово вимогу щодо дотримання таємниці розгляду заяви чи скарги; вимагати відшкодування збитків, якщо вони стали результатом порушень встановленого порядку розгляду звернень». Статтею 19 даного Закону передбачено, що «Органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані: об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи. Згідно статті 20 Закону «Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку». Таким чином судом встановлено, що за зверненням позивача від 17.01.2020 р. відповідачем, у визначені чинним законодавством строки, а саме, 24.01.2020 р. надана мотивована письмова відповідь позивачу, що підтверджується листом № С-36, та про що не заперечує і сам позивач, хоча і не погоджується з такою відповіддю. Аналізуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки матеріалами справи підтверджена відсутність бездіяльності в діях відповідача, в зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 315,316,321,322,325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2021 р. залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня викладення повного тексту. Головуючий - суддя Л.А. Божко суддя О.М. Лукманова суддя Ю. В. Дурасова